Якщо король голий, хто захищає американські активи за кордоном?

Росія прицільно нищить американські активи в Україні, а Вашингтон мовчить. Міф про те, що наявність у країні активів великих американських корпорацій стримує агресора, зруйновано. Ні, Білий дім не захищає інтересів американського бізнесу за кордоном. Ні, Білий дім не реагує жорсткіше, якщо загрози стосуються американських юросіб. Білий дім узагалі не реагує, і Кремль це лише підбурює.

Уперше питання про дивну реакцію Білого дому на атаки росіян на активи американських компаній в Україні постало у травні цього року. Як писали тоді колеги з The New York Times: «Стримана реакція адміністрації Трампа викликала занепокоєння». Дуже дипломатичне формулювання. Тоді за чотири тижні було атаковано об'єкти, що належать Bunge, Philip Morris та Mondelez. У відповідь Вашингтон «закликав обидві сторони утриматися від нападів на бізнес-інтереси США». Обидві сторони, ага…

З огляду на доволі скромну присутність американського бізнесу в Україні неважко прослідкувати тренди в атаках росіян на американський бізнес. Картина така: у травні-червні 2022 року РФ пошкодила лише два активи, вдаривши по адмінбудівлі фабрики Philip Morris під Харковом і знищивши зерновий термінал Bunge у Миколаївському порту. Обидва випадки не були схожі на цілеспрямовані атаки, адже порт тоді нищили масштабно, обстрілюючи буквально все, а фабрика Philip Morris, навпаки, по-перше, зазнала лише разового удару по невиробничій будівлі, а головне — не працювала з 24 лютого 2022 року. Потім була тривала пауза — не рахуючи падіння уламків збитої ракети на завод PepsiCo у Вишневому, американські активи не зазнавали жодних пошкоджень аж до літа 2025 року. Просто нагадаємо, що президент у США змінився у січні 2025 року.

Після не означає внаслідок, але… у червні 2025-го під час ракетно-дронової атаки на Київ було пошкоджено офіс та інженерний центр компанії Boeing, яка на той момент уже підписала з ДП «Антонов» меморандум про співпрацю у сфері БпЛА. Чи говорили про це Трамп із Путіним в Анкориджі 15 серпня? Навряд чи, адже вже 21 серпня два «Калібри» влучили у завод електроніки Flextronics у Мукачевому, фактично знищивши підприємство. Тоді президент Американської торговельної палати в Україні Енді Гундер закликав Трампа: «…підтримати американський бізнес в Україні. Підтримати цінності, на яких побудована Америка. Показати Путіну, що Сполучені Штати захищають своїх». Трамп лаконічно відповів, що він not happy. Що ж, якщо не готовий показати зуби — зализуй рани.

Завод Mondelez International у Тростянці з лютого 2026-го пережив три атаки ракетами та БпЛА і працює зараз частково. Philip Morris — ще дві атаки із січня 2026-го, знищено як виробництво, так і склад готової продукції.

Хоча у лютому 2026-го пану Гундеру вдалося мобілізувати на захист американського бізнесу двопартійну групу сенаторів і витрусити з них резолюцію, де прямо згадувалися «цілеспрямовані атаки на американські компанії, що працюють в Україні», це ні на що не вплинуло.

У травні 2026 року росіяни атакували зерновий термінал «Нептун» американської компанії Cargill — сім безпілотників завдали значних руйнувань портовій логістичній інфраструктурі. Завод «Олейна», що належить тому ж таки Bunge Ltd, цьогоріч також атакували двічі, на жаль, були загиблі, а роботу підприємства зупинено. У серпні вже не уламки, а цілеспрямовані «шахеди» нищили завод PepsiCo на Миколаївщині, пошкодивши і виробництво, і склади. У завод Coca-Cola на Київщині росіяни поцілили лише з третьої спроби, у вересні 2026 року, до цього безпілотники або влучали десь зовсім поруч, або їх збивала ППО. Випадковості тут також виключені — завод стоїть серед поля, віддалений від будь-яких інших об'єктів. Зараз підприємство поступово відновлює роботу, адже внаслідок атаки пошкоджено лише складські приміщення.

Наразі єдиний американський актив в Україні, який не зазнав атаки РФ, — це завод електроніки Jabil Inc. на Закарпатті. Це саме їхні деталі для супутникових систем через треті країни потрапляли до РФ та їх використовували російські військові. Звісно, після оприлюдненого розслідування «Слідства.Інфо» компанія запевнила, що всі постачання сумнівним замовникам припинила. Але збіг цікавий, погодьтеся.

Увесь цей час Білий дім навіть сухого not happy не видав. Не їхній інтерес. За бізнес особисто Дональда Фредовича, його численної рідні чи друзів-рієлторів нинішня адміністрація В-52 у небо підняла б. Але якісь там американські корпорації й доброго слова не варті.

Показово, що самі постраждалі «американці» зазвичай не квапляться сповіщати громадськість про «прильоти». Так, у відповідь на запит медіа, звісно, підтверджують, що пожежа спалахнула на їхній території, що пошкоджено саме їхню інфраструктуру, але якщо не спитають — мовчать. Першими обурення не висловлюють, про завдані збитки не оголошують, масштабів і строків ремонтних робіт не озвучують. Вочевидь, усвідомлюють, що Дядечко Сем не кинеться їх рятувати або хоча б морально підтримувати. То нащо лякати інвесторів, прискорювати здешевлення акцій і додавати клопоту центральному офісу? Своїм не вірять. Такий собі сигнал.

Насамперед для нас, бо ми тут, ніде правди діти, роками носилися із переконанням, що наявність американських активів — це гарантія, буквально бронежилет від російської агресії. Віддаймо США надра, активи, право першочергового контрактування та все, що попросять, хоч тридцять незайманок, аби тільки присутність Штатів гарантувала нам безпечне майбутнє! Дзуськи. Це взагалі не гарантія.

Де там наш спільний інвестиційний фонд? Як там просування? Ніяк. Час від часу нам сповіщають про плани запуску трьох інвестиційних проєктів 2026 року. За вікном вересень, у портфелі один-єдиний проєкт, підписаний ще в березні. Де результати роботи комітету із пошуку проєктів, який буцімто проводить засідання щомісяця? Де поділися вісім проєктів із заявленим «високим ступенем готовності» на 1,2 млрд дол. інвестицій? Та де хоча б новини на сайті фонду після 10 березня 2026-го? Здається, поважні інвестори нарешті правильно оцінили ризики. Жодного імунітету від нападів РФ у них немає, ні з духом Анкориджа, ні без. Адміністрація Трампа пальцем не поворухне, щоб захистити їхні вкладення, навіть щоб показати Путіну «ну-ну-ну». Тож і вкладень ніяких, вочевидь, не буде.

Однак не лише у нас відкрилися очі на реальну спроможність США захищати активи своїх підприємців. Певні, Китай теж це помітив.

На відміну від України, на Тайвані присутність американського бізнесу значно ширша, й усі — зірки. Тут тобі і Google із масштабним дата-центром і великими науково-дослідними установами. Центр інновацій інтернету речей Microsoft. Інженерні офіси та лабораторії Apple. Інженерні підрозділи NVIDIA та AMD. Кілька передових фабрик Micron Technology. Найбільші американські банки, логістичні хаби FedEx та UPS, та й представництва оборонних гігантів Lockheed Martin, Northrop Grumman та Raytheon. Усі вони донині були впевнені у безпековій парасолі материнської країни. Усі вони відтепер втратили цю впевненість. Як і їхні колеги, що працюють на виробництвах та у представництвах на Близькому Сході.

Єдина правдива книжка з-під пера Дональда Трампа мала б називатися «Мистецтво девальвації». Він упевнено знецінює все, чим славилися старі добрі США, — геополітичну вагу, дипломатію, демократичні цінності та показову доброчесність, зовнішньоторговельний вплив, військову міць, зрештою, і гарантований захист американських інтересів. Їхня біда — не наша. Наша (і наших партнерів) у тому, що нинішню багатовекторну слабкість США досі повсякчас ігнорують.

Король голий, але процесія йде, натовп захоплюється вишуканим вбранням, а камергери тримають уявний шлейф.