Мобілізація, наступ на Чернігів і напад на НАТО: Коваленко – про те, що буде після виборів у Росії

Кінець 2026-го – початок 2027 року стане найбільшим випробуванням для України, а росіян доведеться нейтралізувати в режимі нон-стоп, застеріг Коваленко.

Після виборів до Держдуми РФ та завершення електорального ритуалу у росіян розпочнеться "веселе" життя. Кремлю більше не доведеться "тримати обличчя" і зберігати бодай видимість стабільності, як перед голосуванням, а тому на горизонті – нова мобілізація (попри всі запевнення російської влади в тому, що Росії вона не потрібна), ще тугіше закручування гайок і подальше затягування пасків. Причому вся ця "розважальна програма" чекає на тих росіян, які роками переконували себе, що війна їх особисто не стосується.

Втім, карколомні зміни після виборів до Держдуми РФ чекають не лише на росіян, а й на Україну та Захід. Так, наприклад, проведення мобілізації в Росії дозволить Путіну продовжити наступ в Україні та навіть відкрити новий напрямок – північний. А крім того, Росія може здійснити напад на країни НАТО.

Військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко розповів Главреду, коли в Росії може розпочатися нова хвиля мобілізації та як швидко мобілізованих кинуть на фронт, чому росіянам слід чекати з Росії, і що Кремль готує для тих, хто залишиться, звідки може розпочатися новий наступ на Україну та яку країну НАТО Путін може обрати новою жертвою. Також Коваленко пояснив, які сюрпризи Україна готує Росії і чому нинішні вибори до Держдуми можуть виявитися останніми для Путіна.

Що може змінитися після виборів до Держдуми в РФ? Чи можуть вони стати своєрідною точкою, після якої Кремль повністю розв’яже собі руки?

Передусім у Росії розпочнеться загальна мобілізація. Москва буде змушена це зробити, оскільки темпи наступальних операцій і ситуація на полі бою складаються не на користь Росії.

Росіяни зараз можуть проводити тактичні наступальні операції в Донецькій області, але швидкість просування взагалі не задовольняє російське командування, адже війська рухаються дуже повільно і зазнають величезних втрат. При цьому росіяни втратили ініціативу майже по всій лінії бойового зіткнення в південній оперативній зоні. За винятком Гуляйпільського напрямку, але й там просування має виключно тактичний характер, і не йдеться про жодні перспективи прориву фронту та обвалу оборони України.

На Слобожанському плацдармі, Лиманському та Куп’янському напрямках, які раніше були стагнуючою зоною для противника, у російських військ теж погіршується ситуація. У цій зоні вони зазнають невдач, натомість українські війська просуваються. Спочатку на Куп’янському напрямку в районі Дворічної офіційно було підтверджено розширення зони нашого контролю, а тепер ситуація для росіян стрімко погіршується ще й між річками Жеребець та Нітріус. Офіційних заяв не було, але це вже визнають моніторингові групи, OSINT-аналітики та й самі Z-воєнкори, причому останні відверто панікують.

Росії критично не вистачає людського ресурсу, і, щоб вирішити проблему, вона не буде "вигадувати лісапет". Можливості змінити ситуацію на фронті, задіявши неочікувані нові технічні, технологічні чи інженерні методи та інструменти у неї немає. Єдине, що Росія може застосувати, – це класичний радянський метод ведення війни кількістю.

Нинішньої кількості російських військ, які сконцентровані в зоні бойових дій, не вистачає для продовження повзучого наступу по всіх напрямках. Ба більше, росіянам не вистачає особового складу навіть для того, щоб утримувати захоплені території.

Відповідно, загальна мобілізація в Росії є невідворотною. І провести її спробують якомога швидше, щоб втратити мінімум позицій і розпочати контрнаступальні дії, аби спочатку повернути втрачені позиції, а потім захопити нові.

Тому після проведення виборів до Держдуми в Росії можна очікувати початку загальної мобілізації. Але кінця їй не буде – вона триватиме стільки, скільки це буде потрібно режиму. І відбуватиметься вона в репресивному форматі, тобто всі права і свободи росіян будуть жорстко обмежені, як за умов оголошеної війни, навіть попри те, що офіційно в РФ досі триває незрозуміла "СВО". Мобілізація проводитиметься в гібридний спосіб, але суті це не змінить.

Тобто мобілізація в Росії буде проводитися відкрито, не йдеться про приховану мобілізацію?

Так, мобілізація буде проводитися відкрито, але під різними назвами. Наприклад, оголосять "часткову мобілізацію 2.0" – і вперед.

Загальна мобілізація має жорстку юридичну прив’язку до офіційно оголошеної війни. Якщо Росія офіційно визнає ведення війни, це автоматично зачинить перед нею двері багатьох міжнародних інституцій, майданчики яких Москва використовує задля просування своїх наративів і ведення агентурної роботи. Наприклад, Радбез ООН, який за час війни не ухвалив жодної адекватної резолюції через наявне у Росії право вето. Щойно Росія перейде у стан війни, її можливості будуть жорстко обмежені. Безумовно, повністю її не ізолюють – право голосу збережеться, але чимало її повноважень будуть обрізані.

Саме тому Росія ніколи не назве заходи, які вона проводитиме, загальною мобілізацією, а війну – війною.

Коли ми можемо побачити на фронті перших мобілізованих росіян?

У листопаді.

Якщо в жовтні почнеться мобілізація, то вже в листопаді новонабрані росіяни будуть на полі бою. Хоча не здивуюся, якщо перших мобілізованих кинуть на фронт уже 14-15 жовтня, тобто всього за два тижні після старту мобілізації. У будь-якому разі ніхто не відправлятиме набраних на тривалу базову військову підготовку. їх дуже швидко закидатимуть у зону бойових дій із мінімальною підготовкою або взагалі без неї.

Тож процес точно не триватиме місяцями. Уже до кінця 2026 року ми побачимо на полі бою велику кількість нових мобілізованих росіян, якими будуть затикати дірки, які виникли за останній час.

Яку реакцію росіян на цей процес ви прогнозуєте? От, наприклад, нещодавно наш Генштаб повідомив, що втрати Росії перевищили 1,5 млн убитими і пораненими в цій війні. Чи є у росіян якийсь больовий поріг – така кількість втрат, що змусить їх змінити ставлення до війни?

Ні, нічого подібного не буде, на це не варто розраховувати. Проте цілком можна очікувати, що багато російських чоловіків призовного віку втечуть із Росії. І ми повинні зі свого боку це стимулювати. Нехай тікають куди завгодно, не лише до Грузії – Сакартвело не гумова, і всі росіяни, що тікають від мобілізації, там не вмістяться. Нехай біжать до Азербайджану, Вірменії, Казахстану, Киргизстану, Узбекистану – у нормальні красиві країни без мобілізації. Самарканд, наприклад, не менш гарний, аніж Тбілісі, а Хіва – це взагалі містечко наче з казки про Аладіна. У цих містах росіяни можуть перечекати, коли закінчиться режим Путіна.

Росіяни, які залишаться в Росії, опиняться в зоні ризику того, що їх використають як "м’ясо". Тому краще їм тікати, причому якомога швидше. Адже щойно пройдуть вибори і старі-нові депутати сядуть у Держдумі, Росія одразу закриє кордони. Після цього втекти з Росії буде дуже складно, хіба що до лісу. Але й це буде – російські "ухилянти" ще бігатимуть лісами.

Ви перелічили цілу низку країн, куди росіянам варто тікати. Але чи хочуть ці країни бачити їх у себе? Наприклад, Казахстан нещодавно запровадив платний в’їзд, а в соцмережах казахи гостро реагують на будь-які натяки на масовий приїзд росіян, не кажучи вже про те, в якому "захваті" вони були від поїздок росіян до Казахстану за паливом. Або Сербія, дружня до росіян: їх там уже стільки, що в Белграді виникають сутички між росіянами, які за війну, та тими, хто проти.

Напевно, ці країни не надто чекають росіян, тому що багато де до них ставляться підозріло. Але, з іншого боку, кордони для росіян вони не закривають.

Крім того, приїзд росіян буде позитивом для економіки цих країн, нехай і тимчасовим. Люди, які здають квартири, підвищать орендну плату в 4-5 разів і щось зароблять. Крім того, росіяни так чи інакше залишатимуть у цих країнах свої гроші, відвідуючи місцеві магазини, ресторани тощо.

Головне – обмежувати росіян у можливості проводити акції та вести агентурну роботу. Хоча навряд чи росіяни, які втекли з РФ, почнуть проводити масові акції. А от ризик роботи агентури є. Ця практика існує ще з радянських часів: деякі "емігранти", які начебто тікали за кордон від радянського режиму, виявлялися "товаришами майорами". Таких було чимало, і Захід на цьому не раз проколювався.

А після розпаду Радянського Союзу, коли пильність щодо дій Росії значно зменшилася, вона інфільтрувала в західні країни своїх агентів під виглядом емігрантів, опозиціонерів тощо. Агентурна мережа дуже серйозна, особливо серед так званих російських опозиціонерів. Це дійсно небезпечне явище.

Що відбуватиметься всередині Росії після виборів, адже війна потребуватиме дедалі більше людей і грошей? Наскільки ймовірне подальше закручування гайок – в економіці, соціальній сфері й не лише? Росія вже продає рекордні обсяги золота, щоб тягнути війну, а що далі? Почне нишпорити по кишенях росіян, наприклад заморожувати вклади, мовляв, "всьо для побєди"?

Росія багата не лише золотом, наприклад, у неї є ліс. Вона може віддати Сибір Китаю, щоб той вирубав усе, що захоче.

Росія посідає перше місце у світі за природними ресурсами. І будь-які ресурси вона може продавати чи віддавати заради того, щоб мати можливість продовжувати війну проти України.

Такого знищення економіки та Росії загалом, як за Путіна, не було ще ніколи за останні сторіччя. Хіба що на початку створення Радянського Союзу росіяни віддавали надбання культури за борги, золото, діаманти тощо. Путін нівелює потенціал Росії так, як ніхто до нього.

Не здивуюся, якщо цього року в РФ підвищать ПДВ на 2-3%. Досить очікувано, що в Росії ПДВ сягне 25% найближчим часом. Таким чином, і росіяни будуть використовуватися Кремлем як ресурс разом із нафтою, газом та іншими природними ресурсами. Адже росіяни для Кремля – не лише "м’ясо" для війни, а й фінансово-економічний ресурс.

Звісно, рівень життя в Росії суттєво знизиться. Уже зараз там пропагують радянський стиль життя, тобто обмеження в усьому, дефіцит усього, черги за всім. Для росіян усе це стає буденністю і звичними явищами. Це свідчить про те, що війна буде затяжною, і "доїти" російська влада буде всіх. Тож нехай звикають, бо черги будуть не лише за паливом, а й за цукром, маслом, хлібом, горілкою – за всім. Після того як, окрім Wildberries, у Росії будуть вибиті й Ozon, там почнуться дуже цікаві явища.

От Кремль і готує росіян – тих, які ніколи не виїжджали за межі свого глухого містечка, де туалет на подвір’ї та немає водопроводу й газопостачання. Їх готують до того, що всюди погано, а в них добре, бо є стабільність. Саме таких влада "доїтиме" максимально. Більша частина російського населення не бачила кращого життя. А частина тих, які бачили, все одно ладні залишитися в країні, розуміючи ризики, які невдовзі виникнуть через мобілізацію. І це вже є ознакою того, що вони безхребетні й аморфні.

Від росіян, які зараз залишаться в Росії, точно не варто очікувати акцій протесту чи мітингів.

Ви згадували про втрати РФ у війні – 1,5 мільйона осіб. Виникає питання: а де матері й дружини, які втратили синів і чоловіків? Могил на кладовищах стало більше, і втрати неможливо приховувати. Де всі матері й дружини? Вони виринають лише тоді, коли хтось обурюється тим, що їм не виплатили гробові.

Побіжно ви вище згадали про те, що після виборів у Росії почнеться закручування гайок. Що це буде – репресії, обмеження в інтернеті, посилення тиску на незгодних та контролю над суспільством? Чи Кремль уже вичерпав свій репресивний інструментарій?

Буде посилення контролю над суспільством. У Росії це вже відпрацювали на мігрантах. У 2025 році Слідком РФ Бастрикіна отримав карт-бланш на мобілізацію натуралізованих росіян – тих самих казахів, вірмен, узбеків тощо, які отримали паспорт РФ і стали новими громадянами.

Були заведені дві бази даних: одна містила інформацію про кожного мігранта – де він перебуває, де живе, як пересувається, тобто ця система відстежувала місцезнаходження мігранта; друга – дані всіх натуралізованих росіян, на яких торік почалося справжнє полювання. Якщо мігрант не мав реєстрації, його під загрозою депортації із забороною в’їзду до Росії затримували. А натуралізованих росіян одразу везли до військкомату і під тиском змушували підписати контракт із міністерством оборони. Загалом у 2025 році було більш ніж 150 тисяч арештів саме в межах цієї роботи Слідчого комітету за підтримки Росгвардії та військової поліції, і близько 60 тисяч затриманих опинилися в зоні бойових дій.

Аналогічну практику після виборів застосовуватимуть щодо самих росіян. Уже заведені бази даних з інформацією про місця їхнього фактичного проживання, а не прописки. Плюс відбувається масова видача військовозобов’язаним мобілізаційних розпоряджень. І щойно оголосять мобілізацію, Слідком візьметься за всіх росіян.

Які процеси можуть розпочатися в кремлівському "серпентарії" після виборів? Щось може змінитися в протистоянні тамтешніх "яструбів" та "голубів", у настроях оточення Путіна (приводів для сценарію з табакеркою додалося) тощо?

Ініціатором усіх подій є Путін. І він за жодних обставин не погодиться на мир. Навіть якщо почнуться мирні переговори, то до кінця першого півріччя 2027 року вони матимуть імітаційний характер. Це буде банальна імітація переговорного процесу.

Путін не бачить свого майбутнього в мирній Росії. І це велика проблема і для нас, і для росіян. За умови миру або навіть перемир’я на три-чотири місяці в Росії одразу розпочнуться внутрішні дестабілізаційні процеси. Путін боїться, що це сприймуть як його слабкість і його силовим шляхом знімуть з посади президента.

Це світогляд КДБшника середньої ланки: коли ти демонструєш слабкість і не проявляєш жорсткої ініціативи, тебе нейтралізують, бо в такому разі ти – слабка ланка. Якщо подивитися на шлях Путіна кар’єрними сходинками, можна помітити, що він ніколи не демонстрував слабкості. Він ніколи не висловлював і не демонстрував співчуття, розцінюючи це як слабкість: ні під час подій у Беслані, ні під час подій з атомним підводним човном "Курськ", ні під час подій у "Крокус Сіті Холі" тощо.

Для Путіна війна – це форма виживання. Тому жодні "яструби", "голуби", "таргани", "павуки" і весь цей "жабогадюкінг" нічого не вирішують - усе обертається навколо Путіна. Тому його позиція проста: воювати доти, доки він живий.

Чи варто Україні очікувати після виборів у Росії посилення атак або якихось принципових змін у діях росіян на фронті? Чи може Росія піти на розширення географії війни за рахунок певної "заварушки" на території країн НАТО?

Для нас кінець 2026 року і початок 2027-го стануть найбільшим випробуванням, тому що на фронті у противника з’явиться велика кількість людського ресурсу, який потрібно буде нейтралізувати в режимі нон-стоп.

Жодних кардинальних змін у тактиці росіян не відбудеться. Але вони почнуть частіше атакувати і більше людей відправляти на штурми. Відповідно, боєзіткнень стане більше і втрат стане більше. Але Росія на ці втрати не зважатиме. Тобто у нас виникне проблема з тим, що у противника буде дуже багато людського ресурсу на полі бою.

Ми повинні до цього готуватися, зокрема готувати свою тактику протидії цьому людському ресурсу, споруджувати більш орієнтовані на протипіхотну компоненту інженерні споруди та загородження. Засоби ураження теж мають бути такого типу, щоб знищувати якомога більше живої сили ворога, генерувати велику кількість "200-х" і "300-х".

Загалом Росія може діяти за декількома сценаріями.

Перший – війна виключно в Україні: утримання захоплених територій і повзучий наступ у Донецькій області, на що Росія кине всі ресурси.

Другий – відкриття другого фронту в Україні, тобто наступ, наприклад, у Чернігівській області. Для цього буде потрібен ресурс, і він концентруватиметься в Брянській області. Якщо 1 жовтня стартує мобілізація, то до кінця грудня або початку січня може бути повністю готове угруповання для наступу. І сил та засобів буде достатньо для проведення такої операції.

Третій сценарій Путін також розглядає, у нього аж руки сверблять, так йому кортить його реалізувати. Це - напад на одну з країн Європи і НАТО. А після візиту до Москви голови ЦРУ Джона Реткліффа, який застеріг Путіна не робити цього, Путін ще більше умотивований вчинити саме так. У 2021 році Бернс приїжджав до Путіна і закликав не нападати на Україну, і що той зробив?

Путіна не можна ні про що просити і благати, бо в такому разі він ще більше впевнюється в тому, що все робить правильно: мовляв, його бояться, до нього приповзають і просять, тому він вважає, що може "вжарити".

Тому напад на одну з країн Європи досить імовірний. І я впевнений, що цією країною може стати Естонія. Путін бачить у цьому сенс. По-перше, це продовження війни. По-друге, це демонстрація своєму плебсу того, що Росія справді воює з НАТО. По-третє, Путін вірить, що таким вторгненням він зможе настільки шокувати НАТО та Європу, що зможе їх шантажувати: Росія зупиняється там, де вона є, а Захід натомість припиняє підтримку України, залишаючи її наодинці з РФ.

А які неприємні сюрпризи Україна може підготувати для Росії після виборів до Держдуми? Нещодавно, наприклад, у Fire Point заявили про початок бойових випробувань, причому одразу по Росії, нашої балістики вже за кілька тижнів, хоча росіяни ще від наших дронів, які пролетіли більше 3 тис. км, не відійшли…

Взагалі-то про сюрпризи не треба говорити, бо сюрпризу не вийде. Але те, що ми розробляємо балістику, відомо. Маю надію, що до кінця 2026 року ми почнемо використовувати власну балістику по території Росії.

Думаю, що ми також зможемо масштабувати використання наших крилатих ракет "Фламінго" і "Нептун" по території РФ.

Більш ніж упевнений, що до кінця цього року ми побачимо, як наші дрони долають 4 тисячі кілометрів. Тобто те, що нещодавно бачили і від чого в шоці росіяни, – не межа.

Крім того, ми готуємося до осінньо-зимового періоду в плані тиску на Росію. І йдеться не лише про удари по звичній номенклатурі, тобто по Wildberries, Ozon, НПЗ і об’єктах російського ВПК. Ми готуємося вимкнути в Росії світло. Удари по енергетичному сектору РФ – це невід’ємна частина програми на кінець 2026 року та початок 2027-го.

А про інші цікаві сюрпризи краще промовчимо.

Чи можуть ці вибори до Держдуми стати останніми за Путіна?

Так, це цілком можливо. Якби аналогічне питання ви поставили перед попередніми виборами до Держдуми РФ п’ять років тому, я б сказав "ні". Хоча у 2022-му говорили, що це вже "кінець Путіна". Але ні, кінець так швидко не настає. А зараз – 50/50, тому що вже є ознаки того, що нинішні вибори до Держдуми РФ стануть останніми в кар’єрі диктатора Путіна.