The Atlantic: війна змінила баланс сил і домінування США завершується

Епоха глобального домінування США, яка тривала понад 80 років після Другої світової війни, добігає кінця. Такого висновку доходить історик і фахівець із національної безпеки Філліпс Пейсон О’Браєн. На його думку, головною причиною стала не сама війна з Іраном, а те, що вона показала нездатність Вашингтона одночасно зберігати союзницькі відносини в Європі, стримувати Китай і захищати власну військову інфраструктуру, повідомляє The Atlantic.

За словами автора, найпомітнішим наслідком стало ослаблення позицій США в Європі. Пентагон раніше оголосив про плани вивести 5 тисяч військових з Німеччини в межах ширшого перегляду американської військової присутності. Адміністрація Трампа також дедалі частіше перекладає відповідальність за оборону континенту на самих європейців. У відповідь Німеччина розглядає можливість допомогти Великій Британії модернізувати ядерну зброю. Це має забезпечити Європі власний ядерний потенціал стримування на випадок повного відходу США.

Паралельно з відходом від Європи Вашингтон був змушений послабити свої позиції в Тихоокеанському регіоні. Щоб компенсувати втрату ресурсів через конфлікт з Іраном, США минулого місяця вивели з Японії авіаносець USS George Washington і перекинули його до Аравійського моря. Він замінив там USS Abraham Lincoln. Основним завданням USS George Washington традиційно є стримування Китаю. Тому його відсутність у регіоні, за оцінкою О’Браєна, суттєво послаблює тиск на Пекін.

Дослідник також наводить приклади того, як союзники США вже адаптуються до нових реалій. Пакистан, Туреччина та Саудівська Аравія уклали власний оборонний пакт. Оман зближується з Іраном, а Південна Корея посилює співпрацю з Китаєм.

Навіть Саудівська Аравія, яка десятиліттями будувала свою безпеку на закупівлях американської зброї, змушена переглядати цей підхід. Причиною стало повідомлення Трампа фактичному керівнику країни про те, що США не допомагатимуть їй у війні проти хуситів.

Загострилися й відносини з Канадою. Трамп неодноразово заявляв про бажання зробити її 51-м штатом США та розпочав торговельну війну, яку сам назвав «руйнівною» для канадської економіки.

Автор пов’язує ці процеси також із втратою США виробничої переваги. За його даними, Китай сьогодні будує близько 50% усіх суден у світі та контролює 80% світового виробництва дронів. Сполучені Штати при цьому практично не мають цивільного суднобудування. Війна з Іраном також виснажила запаси високотехнологічної зброї Пентагону, зокрема ракет THAAD, Patriot і Tomahawk. За оцінками, на їхнє поповнення до попереднього рівня знадобиться кілька років.

Ситуацію ускладнює те, що частина американської військової інфраструктури на Близькому Сході досі не відновлена після ударів Ірану. О’Браєн посилається на дані Washington Post, за якими адміністрація може взагалі відмовитися від відбудови окремих баз через високу вартість робіт і збереження ризиків. На одній із зустрічей із військовими адмірал Дерил Кодл прямо заявив, що повернення на базу в Бахрейні найближчим часом не планується: «Ми не повернемось туди найближчим часом. Я хочу бути повністю чесним щодо цього».

Історик підсумовує, що йдеться не про тимчасове ослаблення, а про структурний злам. На його думку, США не зможуть підтримувати глобальний порядок без відновлення виробничих потужностей, значних запасів озброєння та довіри союзників. Саме ці три складові зараз опинилися під найбільшим питанням.

Війна з Іраном уже вдарила по американських військових ресурсах: запаси ракет ППО суттєво скоротилися, а темпи виробництва не дозволяють швидко компенсувати витрати. За оцінками CSIS, на повернення частини арсеналів до довоєнного рівня можуть знадобитися роки.

Паралельно Вашингтон переглядає військову присутність у Європі і партнери США починають розбудовувати альтернативні механізми безпеки.

Про нові оборонні союзи на Близькому Сході у статті ZN.UA ««Близькосхідне НАТО»: кому кидають виклик Туреччина, Пакистан і Саудівська Аравія?» пише член Експертної ради Центру громадянських свобод Вʼячеслав Ліхачов.