Українська рулетка: у чому полягає гра "в довгу" Заходу з Росією

Керівник управління розвідки України в інтерв’ю Times заявив, що за нинішніх темпів витрачання ресурсів Росія до кінця 2028 року вичерпає можливості для ведення війни. Думка не нова, на цьому розрахунку, власне, і побудована актуальна стратегія НАТО: не доводячи справу до ядерного кипіння, підсмажувати Росію на повільному вогні до стану готовності, коли вона буде змушена погодитися на припинення вогню без додаткових вимог. У першому наближенні я й сам згоден з такою оцінкою, особливо коли дивлюся кадри обстрілів російських міст. Але є нюанси, як то кажуть.

По-перше, 2028 рік — це аж ніяк не перший рубіж, на якому Росії під час цієї війни пророкували вичерпання ресурсів, але він, наче лінія горизонту, постійно відсувається в міру наближення до нього. Багато в чому це відбувається тому, що Росія досить витончено відновлює ті самі витрачені ресурси, і немає жодної гарантії, що ця здатність до їх відновлення саме до 2028 року буде остаточно втрачена.

А, по-друге, — і це головне, — поза увагою залишається питання про те, що на той момент відбуватиметься з ресурсами України. Адже ресурсна війна — це вулиця з двостороннім рухом.

Звичайна відповідь на друге запитання полягає в тому, що, хоча ресурси України обмежені, ресурси Європи, яка її підтримує, практично безмежні. Тобто треба порівнювати не ресурси Росії та України, а одразу Росії та України + Європу. Теоретично це правильно, але й тут є багато нюансів.

По-перше, до 2028 року біля керма Європи можуть опинитися зовсім інші люди, ніж сьогодні (на що Путін, власне кажучи, і розраховує у своїй довгостроковій стратегії), і ці люди не будуть схильні підтримувати Україну в такому ж обсязі, як сьогодні.

По-друге, Європа не буде направляти живі сили на фронт і навряд чи зможе ефективно захистити українську енергетику та порти від російських ударів, а саме ці два моменти можуть мати вирішальне значення у ресурсній війні.

По-третє, політична стабільність в Україні, яку стрясають корупційні скандали, за два роки може бути суттєво підірвана, що, природно, позначиться на її здатності вести війну.

Важливо Буданов – серед ключових творців стратегії виснаження росії, – воєнний аналітик

Отже, стратегія, яку сьогодні пропонує "євротрійка" за згодою та за підтримки Зеленського, насправді є пропозицією зіграти в "українську рулетку", де в барабані револьвера, безперечно, є один влучний патрон, але немає гарантій, що барабан подасть у ствол саме його.

Можливо, саме тому Зеленський для внутрішнього інформаційного ринку не просуває ідею перемоги у ресурсній війні та робить набагато обережніші заяви, ніж керівник його розвідки, наголошуючи на тому, що мир насправді близький і стратегія, як і раніше, спрямована на те, щоб у найкоротші терміни змусити Путіна капітулювати (погодитися на припинення вогню).

У широкому публічному просторі Зеленський вважає за краще не зосереджувати увагу на такій віддаленій перспективі, як 2028 рік, а наголошує на можливості набагато більш раннього припинення війни (40 днів, 6 місяців тощо). Він продає мир потроху, як у старому єврейському анекдоті. Гадаю, це не випадковість, а чітке усвідомлення того, що ідея перманентної війни, яка може затягнутися на пару-трійку років, — це не те, що сьогодні готове прийняти українське суспільство.

У цьому сенсі мені, звісно, ближча позиція Залужного, який, аж ніяк не будучи "голубом", з армійською прямотою називає речі своїми іменами. Суспільство має право знати, яку стратегію воно насправді обирає і скільки ця стратегія може йому коштувати.

Це важливо ще й тому, що в ресурсній війні момент прориву фронту зазвичай не є очевидним, і поразка настає несподівано, як сніг посеред літа. Трапляється щось, причини чого приховані в подіях багатомісячної давнини і що ти вже ніяк не можеш змінити. Саме тому так великий ризик загратися в ресурсну війну. У той момент, коли суспільство усвідомлює, що зайшло занадто далеко, вже буде пізно щось коригувати.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані матеріали в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Переможців не буде: війна далека від завершення, а НАТО потребує нових підходів, — Залужний