Китай хоче створити танк з ядерним реактором і рейкотроном: чи це взагалі реально

Насправді йдеться не про готовий танк і навіть не про близьку до виробництва машину, а про довгострокову дослідницьку програму, реалізація якої може розтягнутися на десятиліття. Про це повідомило South China Morning Post із посиланням на дослідження китайських науковців.

Ядерний реактор замість дизеля

На перший погляд історія звучить так, ніби Китай вирішив перенести у реальність сюжет фантастичного фільму. Танк масою близько 60 тонн, всередині якого працює компактний ядерний реактор, а замість звичайної гармати встановлено рейкотрон. Це справді виглядає як техніка з дуже далекого майбутнього.

Але китайські дослідники описали цю ідею цілком серйозно. Дослідження підготували фахівці Першої машинобудівної групи Внутрішньої Монголії та Пекінського технологічного інституту, а фінансування надала Національна ключова лабораторія проєктування та інтегрованого виробництва спеціальних транспортних засобів. За даними SCMP, концепція передбачає використання малогабаритного модульного реактора потужністю 10 мегаватів.

Важливо, однак, не плутати державне фінансування дослідження з рішенням побудувати такий танк. У доступних матеріалах немає підтвердження, що Китай уже замовив створення повноцінного прототипу.

Це добре вписується в загальний підхід Пекіна до військових технологій, коли перспективні фізичні принципи спочатку відпрацьовують на рівні досліджень, а вже потім оцінюють можливість їх використання у військовій техніці. Мілітарі 24 раніше розповідав про китайські роботи, які вже випробовують у взаємодії з піхотою, і в історії з ядерним танком також важливо відділяти демонстрацію технологічної концепції від готової зброї.

Спочатку буде звичайний двигун

Найцікавіше, що китайський проєкт передбачає не стрибок одразу до ядерного танка, а кілька послідовних етапів.

До 2035 року дослідники пропонують випробувати рейкотрон на вже наявних танкових платформах. Причому енергію для нього має забезпечувати не реактор, а дизель-генератор потужністю близько 1500 кінських сил у поєднанні з накопичувачами енергії, зокрема суперконденсаторами та маховиками.

У цій конфігурації рейкотрон має отримувати до 10 мегаджоулів енергії на постріл. У китайському дослідженні це пов'язують із можливістю досягнення дальності близько 150 кілометрів.

Тобто перший етап фактично полягає у перевірці самої ідеї електромагнітної гармати на броньованій платформі, без необхідності одразу вирішувати одну з найскладніших проблем - компактне ядерне енергоживлення.

Мілітарі 24 уже розповідав, як США повернулися до випробувань електромагнітної гармати. Там також ішлося про головну перевагу такого принципу: снаряд розганяється електромагнітним полем, а не пороховим зарядом.

Наступний крок - 300 кілометрів

До 2045 року китайські дослідники пропонують збільшити енергію пострілу до 20 мегаджоулів. У такому разі заявлена дальність має зрости приблизно до 300 кілометрів.

При цьому навіть на цьому етапі про ядерний реактор ще не йдеться. Електроенергію планують отримувати від дизельного генератора потужністю близько 2000 кінських сил, а накопичувачі енергії повинні компенсувати величезні короткочасні потреби рейкотрона.

Це принципово важлива деталь, адже рейкотрон може споживати величезну потужність протягом дуже короткого проміжку часу. Тому для бойової машини недостатньо просто мати потужний генератор. Потрібна система, здатна накопичувати енергію, а потім віддавати її практично миттєво.

Саме тут суперконденсатори та інші накопичувачі стають важливою частиною всієї концепції.

А 450 кілометрів з'являються вже у далекій перспективі

І лише після проходження цих етапів китайські дослідники переходять до найбільш фантастичної частини концепції.

У другій половині XXI століття вони пропонують створити рейкотрон з енергією пострілу близько 50 мегаджоулів. Теоретично це має дозволити розігнати снаряд до швидкості приблизно 3,5 кілометра на секунду та отримати заявлену дальність до 450 кілометрів.

Саме тут і з'являється ядерний реактор. Китайська концепція передбачає реактор із рідкометалевим теплоносієм потужністю близько 10 мегаватів, який повинен поміститися в об'ємі до двох кубічних метрів.

Це – найскладніша частина проєкту. Адже одне питання - створити реактор необхідної потужності. Зовсім інше - зробити його достатньо компактним, захистити екіпаж від радіації, забезпечити безпечну експлуатацію під час руху та бойових навантажень, а також інтегрувати всю енергетичну систему в корпус броньованої машини.

Чи справді рейкотрон зможе стріляти на 450 кілометрів

Заявлені 450 кілометрів теж варто сприймати обережно. Дальність у дослідженні є розрахунковим показником, а не результатом випробувань готової танкової системи. Більше того, для такої дальності недостатньо просто розігнати снаряд до дуже високої швидкості. Потрібно забезпечити його керований політ на великій відстані, що фактично переводить питання з площини "гармата + снаряд" у значно складнішу сферу високоточного боєприпасу.

У самому дослідженні йдеться про необхідність подальших багатофізичних розрахунків та випробувань на рівні всієї машини, перш ніж запропоновані технології можна буде наблизити до практичного застосування. Саме це підкреслює і South China Morning Post.

Для розуміння масштабу проблеми можна порівняти цю концепцію з сучасними танковими гарматами. Наприклад, перспективна 140-міліметрова гармата Ascalon від KNDS France розрахована на значно вищу початкову швидкість підкаліберного боєприпасу, ніж у більшості нинішніх танкових систем, але навіть такі розробки залишаються у сфері еволюції традиційної артилерії.

Рейкотрон натомість намагається змінити сам принцип пострілу. Мілітарі 24 вже пояснював, чому електромагнітна гармата може бути цікавою для сучасної війни, хоча проблеми з енергоживленням, ресурсом системи та практичною інтеграцією залишаються дуже серйозними.

Китай не показав готовий ядерний танк

Тому заголовки про те, що Китай "створює танк з ядерним реактором і гарматою на 450 кілометрів", потребують важливого уточнення.

Поки що йдеться про дослідницьку концепцію, яка передбачає кілька етапів технологічного розвитку та розтягується на десятиліття. Навіть перший практичний результат, згідно з описаною програмою, очікується не раніше наступного десятиліття, а повноцінна ядерна машина з 50-мегаджоульним рейкотроном належить до значно дальшої перспективи.

При цьому сама ідея не є абсолютно фантастичною з погляду фізики. Електромагнітний розгін снаряда цілком реальний, а Китай уже багато років досліджує різні варіанти такої зброї. Проблема полягає в тому, щоб перетворити лабораторну технологію на надійну, компактну та безпечну систему, здатну працювати на броньованій машині.

Тому найближчими роками варто стежити не за появою "ядерного танка", а за значно прозаїчнішими речами: чи з'явиться китайський прототип рейкотрона на звичайній броньованій платформі, чи зможуть інженери створити достатньо компактну систему накопичення енергії та чи наблизяться заявлені характеристики до реальних випробувань. Саме ці етапи покажуть, чи залишиться концепція красивою науковою фантазією, чи поступово перетвориться на реальний напрям розвитку бронетехніки.