Новий в.о. генпрокурора – Антон Ковальський. Досьє, зв’язки та загадка призначення

Кілька днів президент Володимир Зеленський витратив на те, щоб знайти тимчасову заміну генеральному прокурору Руслану Кравченку, який безславно залишив відповідальну посаду. І, врешті, 17 вересня глава держави видав указ, яким поклав виконання обов’язків генерального прокурора на Антона Ковальського, прокурора Хмельницької області.

Пояснення, чому жереб президента випав саме на 42-річного  Ковальського, поки немає. Поруч з хмельницьким прокурором в умовному шорт-листі кандидатів напередодні перебували й деякі інші обласні прокурори.

Опитані співрозмовники «Главкома» у правоохоронних органах вважають, що глава держави вирішив максимально відмежуватися від операції «Карфаген» і не призначати нікого з діючих заступників колишнього генпрокурора Кравченка, які теоретично можуть виринути на плівках НАБУ і САП. Саме тому кастинг відбувався серед регіональних прокурорів.

З іншого боку, ставка на кадри з-за меж Офісу генпрокурора означає, що вибудована Кравченком вертикаль не має зберегтися. Нова людина має формувати свою команду.

«Главком» розповідає, хто такий Антон Ковальський і які він має зв’язки у високих столичних кабінетах.

Чим Ковальський запам’ятався Хмельниччині?

З відкритих даних відомо: Антон Ковальський родом із Вінниці. З 27 років (у 2011-му) розпочав роботу в органах прокуратури Вінниці. За десять років пройшов шлях від посади старшого слідчого до заступника керівника Вінницької обласної прокуратури. З листопада 2021 року – керував Чернівецькою обласною прокуратурою.

На початку липня 2025 року Ковальського перекинули на Хмельницьку обласну прокуратуру. Він прийшов на хвилі ганебного скандалу з прокурорами-інвалідами, який розгорівся після викриття ДБР ексголови МСЕК Хмельниччини Тетяни Крупи. До речі, тоді Хмельниччина лідирувала за кількістю прокурорів, які мали групи інвалідності і одержували солідні пенсійні виплати.

Одна з хмельницьких депутаток у розмові з «Главкомом» пригадала першу публічну появу нового обласного прокурора у стінах облради. Це було на сесії 17 вересня 2025 року. Ковальський, на той момент очолював прокуратуру Хмельниччини два місяці, звітував перед депутатами за результати роботи органів прокуратури у І півріччі 2025 року.

«Коли хтось на сесії облради виступає зі звітом, як правило, депутати риються у телефонах, займатися власними справами. Їм це нецікаво. Коли виступав Ковальський, я відкладала все і слухала його. Він говорив без папірця, експресивно та професійно», – згадує обраниця.

Також депутатка пригадала, що Ковальський гнівався через стан боротьби зі злочинністю, яка залишилися йому у спадок (за шість місяців 2025 року рівень злочинності в області на 10 тис. населення складав 48,8 кримінальних правопорушень. Щоправда, це майже вдвічі менше, ніж в Україні – 79,6. Для порівняння: у I півріччі 2026 року рівень злочинності в області на 10 тис. населення склав 36,9 кримінальних правопорушень).

«Я принциповий прокурор, не розумію взагалі, як тут працювали. Бо стільки справ лежить стосовно корупції, економічної злочинності. І ніхто з ними нічого не робив. За три місяці на новій посаді я підняв усі справи і Хмельниччина ввійшла до трійки областей у боротьбі з корупцією», – переповіла слова Ковальського співбесідниця видання.

Запал Ковальського, який рік тому побачили депутати Хмельницької облради, дійсно знайшов відображення у роботі обласної прокуратури. За даними джерел «Главкома» у правоохоронних органах, було реанімовано кримінальні справи, які десять і більше років ніхто не розслідував. Частину з них за ініціативи прокуратури суди закрили за термінами давності.

Щодо нових проваджень, то прокурор Ковальський та його команда, зосередилися на притягненні до відповідальності голів громад, керівників комунальних підприємств і навіть освітян. Поінформовані співбесідники кажуть, що більшість справ відкрито за статтею 191 Кримінального кодексу «Привласнення, розтрата майна». Однак у юристів виникають питання з доведенням у судах умислу з боку викритих підозрюваних посадовців.

«Наприкінці минулого року у Кам’янці-Подільському ректор вишу закупила генератори. Оскільки закінчувався бюджетний рік, вона після спілкування з департаментом освіти швиденько оформила відповідні документи. А вже 5 січня до ректорки прийшли правоохоронці з підозрою за те, що вона уклала договір зберігання генераторів на п’ять днів. Словом, будь-яка вада документообігу стає підставою для викриття нібито корупційної схеми», – зазначила «Главкому» відома хмельницька адвокатка.

До слова, «Главком» минулого року описав історію, яку прокурори Ковальського подали як змову у заволодінні коштами бюджету при влаштуванні громадської вбиральні у центральному парку Хмельницького. Ідеться про переплату 157 тис. грн на туалеті вартістю 550 тис. грн, який комунальники встановили у розпал великої війни, влітку 2022 року. З гучних прізвищ, які звучали в ухвалах під час досудового розслідування цієї справи, до вироку дійшла пересічний юрист КП «Парки і сквери міста Хмельницького» – умовний термін покарання на підставі угоди про визнання винуватості.

Окремо «Главком» звернув увагу, що прокурор Антон Ковальський брав участь у судах, які розглядали справи, де потерпілими проходили неповнолітні.

Із останніх резонансних проваджень – арешт директора мовної школи з Хмельницького, підозрюваного у розбещенні 13-річної і 14-річної учениць. Зокрема, Ковальський просив Феміду узяти під варту ймовірного кривдника без визначення розміру застави.

«Можу відзначити належний рівень організації роботи прокуратури області та діяльність прокурора області Антона Ковальського. У його роботі простежується системний і відповідальний підхід до виконання покладених законом повноважень, увага до забезпечення законності, обґрунтованості процесуальних рішень та дотримання прав учасників кримінального провадження. Позитивно оцінюю принциповість, виваженість, відповідальність, здатність приймати складні рішення та конструктивно взаємодіяти з органами досудового розслідування і судом», – схвально відгукнулася одна із суддів Хмельницького міськрайонного суду, з якою поспілкувався «Главком».

Дороги ведуть до Чернівців і Вінниці

Кілька слів про зв’язки та імена ймовірних покровителів, які можуть стояти за в.о. генпрокурора Антоном Ковальським. Джерела «Главкома» у прокуратурі пояснюють, що до такого кадрового рішення може бути причетний впливовий бізнесмен з Чернівців Ілля Павлюк. Раніше ЗМІ називали його одним із керівників центрального штабу Володимира Зеленського під час виборів 2019 року. Також Павлюку приписують керування невеликою групою народних депутатів від партії «Слуга народу».

Крім того, у розмові «Главкомом» один із колишніх генпрокурорів зазначив: Ілля Павлюк є товаришем заступника генерального прокурора у 2020-2025 роках Ігоря Мустеца. Мустеца також виходець із Чернівців. Саме з його появою в Офісі генпрокурора кар’єра прокурора Ковальського різко пішла вгору – у вересні 2020 року він обійняв посаду заступника керівника Вінницької обласної прокуратури. А далі переїзд до Чернівців у крісло обласного прокурора.

Варто додати. До 2020 року кар’єрна вершина Ковальського замикалася на керуванні відділом нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби, а потім очолив управління у прокуратурі Вінницької області.

Тепер пару фактів про вінницький бекграунд нового очільника Офісу генпрокурора. До 2022 року прокурор Антон Ковальський вказував у декларації свою матір Марію Ковальську. У той період вона працювала лікарем-дієтологом у Вінницькій обласній клінічній психоневрологічній лікарні імені академіка Ющенка.

Дружина в.о. генпрокурора Оксана Ковальська – успішний підприємець. У березні 2023 року вона зареєструвала ФОП з пропискою у Вінниці (роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах), який за перший рік приніс їй 5,23 млн грн доходу від зайняття підприємницькою діяльністю. За 2024-2025 роки її заробітки сукупно сягли 7,59 млн грн.

Чи допустить Банкова конкурс на генпрокурора?

Поява генпрокурора з приставкою «в.о» свідчить про те, що на сьогодні президент не зважується пропонувати парламенту кандидатуру на ключову посаду у правоохоронній системі. Криза довіри до прокуратури надто глибока в цей момент. Свіже соціологічне дослідження, проведене Фондом «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва спільно з Київським міжнародним інститутом соціології, свідчить: 70% респондентів скоріше або зовсім не довіряють українській прокуратурі, тоді як 26% довіряють їй.

Також 51% опитаних відповіли, що генеральний прокурор є залежною фігурою. Водночас 16% вважають його незалежним.

У таких обставинах керівництво країни перед вибором: залишити все з тимчасовим керівником Офісу генпрокурора, аби він проявив себе, і дочекавшись слушної миті запропонувати Раді або його, або іншу прохідну кандидатуру.

Або ж главі держави доведеться переглянути підхід і віддати право добору нового генпрокурора конкурсній комісії, яка надаватиме рекомендації  президенту про  потенційних кандидатів на таку посаду. Ця норма прописана у проєкті Антикорупційної стратегії на 2026–2030 роки, яку ще в липні схвалив комітет з питань антикорупційної політики Ради і рекомендував народним депутатам ухвалити в першому читанні. Між іншим, прийняття Стратегії є одним із пунктів виконання міжнародних зобов’язань України, зокрема, в межах Ukraine Facility та реалізації Дорожньої карти з питань верховенства права.

Віталій Тараненко, «Главком»