Польща та Росія міряються, хто кого розгромить: як НАТО готується до прямого конфлікту з РФ

Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський останніми днями зробив одразу кілька доволі жорстких заяв на адресу Росії.

У головний з них дипломат і політик сміливо припустив, що у разі нападу Росії на НАТО, альянс міг би перемогти росіян за лічені тижні, знищити значну частину російського нафтоперероблення та навіть змусити Кремль перекидати війська до Калінінграда. Згодом він трохи пом'якшив свою позицію, але всі вже все почули. Зокрема, у Москві, де не відмовили собі від нових тирад у форматі "Варшава за три дні".

На перший погляд, усе це можна списати на чергову гучну риторику польського політика. Але якщо подивитися ширше, слова Сікорського добре вкладаються у значно серйознішу тенденцію. Росія продовжує перебудовувати армію та економіку під тривале військове протистояння, тоді як країни східного флангу НАТО зміцнюють кордони, нарощують закупівлі зброї, проводять масштабні навчання та прямо готуються до можливої війни. Як не дивно – не лише на словах.

24 Канал проаналізував, чому Сікорський так відкрито пригрозив Росії, як на це відреагував сам Кремль та наскільки НАТО дійсно готове до відкритої війни з Росією. Розібратися у ситуації допоміг засновник аналітичної спільноти Resurgam Дмитро Корнієнко.

Сікорський пригрозив Росії: як відреагували в Кремлі

Якщо Росія одного дня вирішить напасти на країни НАТО, наслідки для Москви можуть виявитися значно серйознішими, ніж просто війна за кілька кілометрів території десь у Балтії. Приблизно таку тезу останніми днями намагається донести до Кремля віцепрем'єр та міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський.

Радослав Сікорський на вокзалі в Києві / Фото – МЗС Польщі

На щорічній зустрічі Ялтинської європейської стратегії у Києві польський дипломат заявив, що у разі російської атаки НАТО могло б перемогти Росію за лічені тижні. Аргументував свою позицію Сікорський тим, що альянс банально має значну перевагу над Росією у повітрі.

При цьому він окремо уточнив, що величезна різниця між НАТО та Росією збережеться навіть за умов, якщо Сполучені Штати на бійку в Європі не приїдуть, остаточно добивши євроатлантичну спільність і її відданість 5-й статті.

Пан Сикорський був в ударі на конференції в Києві / Фото – YES

Аналітик Дмитро Корнієнко вважає, що Сполучені Штати навряд чи "кинуть" Європу напризволяще. При чому вибори у США можуть відіграти тут як позитивну роль, через збалансування сил в Білому Домі, так і навпаки – якщо Дональд Трамп на хвилі провалу Республіканської партії перетвориться на ще більш деструктивного гравця. При цьому, очікується, що його адміністрація навряд чи вдасться до повного розриву відносин з Європою чи Україною.

Проблему ж Дмитро бачить у неформальних зв'язках сім'ї Дональда Трампа з росіянами. Зокрема, історії про фінансування російським олігархом весілля сина американського президента – Дональда Трампа-молодшого. Враховуючи вплив його родини на прийняття державних рішень – такі випадки не можуть не насторожувати.

Згодом Сікорський пішов ще далі та натиснув на один із, можливо, найбільш болісних для Росії аспектів війни проти України – нафтопереробні заводи (ті самі, які спробував заборони знищувати Україні вже згаданий Трамп). Очільник МЗС Польщі натякнув, що Україні знадобилося близько пів року, щоб вивести з ладу значну частину російського нафтоперероблення, тоді як НАТО могло б упоратися з цим завданням за 6 тижнів.

Росіяни у своєму вже звичному стилі відповіли Сікорському майже миттєво та одразу почали сипати своїми погрозами. Мовляв, у відкритому конфлікті Москва знищить Варшаву всього за кілька днів.

Згодом з подібним спічем виступив і очільник МЗС Росії Сергій Лавров, наголосивши, що війна з НАТО буде "зовсім іншою" та "дуже короткою".

У разі вступу Польщі у військові дії проти Росії наша країна застосує весь арсенал наявних у неї сил і засобів, і польська державність припинить своє існування за два – три дні… Глава польської дипломатії явно по-дилетантськи оцінює військову міць нашої країни, не бажаючи розуміти, що під час спеціальної військової операції російські збройні сили аж ніяк не використовують весь свій потенціал,
– помічник Путіна Микола Патрушев повторює відому фразу-мем своєї колеги Маргарити Симоньян "Ну, що ж її перемагати, боже? Ну, Україна, ну".

Та Сікорського вже було не зупинити. Окремо він запропонував НАТО проводити настільки інтенсивні навчання поблизу Калінінградської області, щоб Москва не могла бути впевнена у намірах альянсу й була змушена перекидати туди частину військ з України.

За словами польського міністра, зараз росіяни тримають у своєму анклаві відносно малі сили саме тому, що не відчувають реальної загрози з боку НАТО. При цьому Сікорський одразу уточнив, що мова не йде про захоплення самого Калінінграда.

Що стоїть за зміною риторики

Аналітик Дмитро Корнієнко бачить одразу кілька ключових причин, чому риторика в бік Росії загострилась.

Тобто фактично Радослав Сікорський не пропонує вже завтра почати бомбити Росію авіацією альянсу (як давно мріють всі в Україні), натомість він закликає діяти жорсткіше, щоб у випадку нападу Москви можна було дати миттєву та відчутну відповідь. Тобто змінюється не сама концепція стримування – змінюється мова, якою пропонується говорити з Кремлем.

Кілька років тому західне стримування Росії переважно зводилося до обіцянки захистити "кожен дюйм" території НАТО. Сікорський фактично пропонує зробити наступний крок і переконати Москву, що війна не залишиться локальним конфліктом у межах Балтії чи Польщі. У разі нападу російські економічні об'єкти також стануть частиною бойових дій нарівні з військовими цілями.

Радослав Сікорський в Адажі / Фото – МЗС Польщі

Водночас така гостра риторика Сікорського виникла не на порожньому місці. Всього за кілька днів до виступу в Києві міністр відвідував базу НАТО в латвійському Адажі, де говорив про порушення повітряного простору країн-членів з боку Росії, диверсії та інші ворожі дії проти країн східного флангу.

Тож основне питання полягає не в тому, чи дійсно НАТО готове знищити російські НПЗ. Головне – чому дискусія про потенційну війну з Росією вже не здається європейцям суто теоретичною та віддаленою загрозою. До речі, про те саме говорив в інтерв'ю 24 Каналу інший європейський дипломат –ексміністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс.

Росіяни рухаються до нової війни: чи встигне альянс підготуватися до атаки

Найпростіша відповідь на це питання полягає в тому, що європейці дедалі менше дивляться на те, що Росія може зробити сьогодні. Значно більше їх цікавить, якою російська армія буде через кілька років і куди Кремль спрямує накопичені ресурси, якщо інтенсивність війни проти України все-таки знизиться.

При цьому говорити, що Москва вже готує конкретний план нападу на країни НАТО, поки було б перебільшенням. Наприклад, естонська розвідка у своєму звіті за 2026 рік прямо зазначає, що наразі не бачить в росіян наміру атакувати Естонію чи будь-яку іншу державу альянсу.

Однак, в цьому самому документі прописані також доволі тривожні висновки щодо російських військових реформ, які можуть суттєво посилити можливості армії РФ вже у найближчі кілька років.

Тобто проблема не стільки в тому, що російські танки вже завтра поїдуть штурмувати Нарву чи Сувальський коридор. Проблема в тому, що Москва послідовно робить певні кроки, які дозволять успішно реалізувати подібний план у майбутньому.

Потенційні напрямки удару Росії у випадку прямого зіткнення з НАТО / Джерело – Atlantic Council

Навіть сам стан війни поступово перетворюється для росіян на буденність. Найближчим часом в Росії плануються так звані "парламентські вибори", де будуть вперше з початком повномасштабної війни переобирати склад Державної Думи. При чому, попри певну "різноманітність" партій в бюлетенях, все це дійство зводиться до простого вибору: за чи проти продовження війни. Але варіант "проти" у росіян вже поспішили забрати, заборонивши під надуманим приводом єдину антивоєнну партію – "Яблуко".

На цьому фоні слова Сікорського звучать уже не настільки екзотично. НАТО називає Росію довгостроковою загрозою євроатлантичній безпеці, а Європейський Союз кличе російську агресію екзистенційним викликом та ставить на меті різко підвищити оборонну готовність до 2030 року.

Втім, у працездатності бюрократичного апарту на Заході вже давно не має жодних сумнівів. Документи можна клепати скільки завгодно, але набагато важливішим є те, що відбувається після їхнього підписання. Бо поки НАТО публічно продовжує говорити передусім про стримування, на східному кордоні Європи вже будують укріплення, накопичують зброю, і навіть повертають до арсеналів те, від чого ще кілька років тому планували відмовитися назавжди.

Укріплення Східного флангу НАТО: як європейці готуються до зіткнення з Росією

Якщо відкласти заяви політиків та подивитися на практичні кроки, країни НАТО на східному фланзі вже цілком серйозно готуються до сценарію, за якого суто стримування Росії може виявитися недостатньо.

І як раз Польща тут один з найбільш наочних прикладів. До кінця 2026 року в межах програми "Східний щит" Варшава планує обладнати близько 260 кілометрів кордону з Калінінградською областю Росії та Білоруссю. Йдеться про фортифікації, протитанкові рови, інженерні загородження, мінні поля тощо. І витратити на все це укріплення кордонів планують понад 2,5 мільярда доларів.

Паралельно Варшава продовжує скуповувати озброєння такими темпами, якими ще недавно в Європі мало хто міг похвалитися. 9 вересня Польща уклала зі США вже шосту угоду в межах програми Foreign Military Financing – цього разу на 4 мільярди доларів. Гроші мають піти на подальшу модернізацію армії та виконання вже укладених контрактів, зокрема на американські гелікоптери Apache.

Водночас варто відзначити й підготовку військ, адже навіть з великими бюджетами європейським арміям досі бракує досвіду ведення сучасної війни. Під час навчань Ramstein Flag 2026 авіація НАТО тренувалася швидко розосереджувати літаки у випадку ударів по основних місцях базування. До прикладу, польські пілоти на F-16 уперше сідали на автомобільну трасу у Фінляндії, а загалом у маневрах брали участь понад 200 літаків та інших типів авіації із понад 18 країн альянсу.

Військові навчання Ramstein Flag 2026 / Фото – FINAF

При цьому підготовкою самих військових справа вже давно не обмежується. За даними Bloomberg, Бундесвер цілком серйозно розглядає сценарій, за якого у випадку великої війни за участі НАТО до Німеччини щодня можуть надходити до тисячі поранених військових. П'ять наявних військових шпиталів дуже швидко вичерпають можливості, тому до системи доведеться масово залучати цивільні лікарні, а отже для цього варто підготувати як самих лікарів, так і відповідну інфраструктуру. Водночас аналітик Дмитро Корнієнко вважає, що європейцям вже необхідно готувати все населення до потенційного конфлікту.

Втім, чи не найбільш символічним рішенням став вихід Польщі, Фінляндії та країн Балтії з Оттавської конвенції про заборону протипіхотних мін. Фінляндія офіційно залишила угоду в січні 2026 року, Польща – у лютому, а Балтія взагалі ще у грудні 2025.

Цей крок, мабуть, найкраще пояснює загальну логіку. Протипіхотні міни потрібні не для дипломатичного тиску, захисту від кібератак чи боротьби з дронами. Їх повертають до своїх арсеналів тоді, коли серйозно розглядають сценарій, за якого ворожа піхота буде фізично переходити кордон.

І саме тому погрози Сікорського вже не виглядають як чергові гучні слова. Точніше, ще досі виглядають, якщо згадати пронедалекоглядність польського президента та "війни пам'яті", "важкі ночі ППО", "загублені ракети", "непобачені супутники" та безпорадність не лише Польщі, але й всієї Європи, проти дронів, але вже значно менше.

Сам альянс поки не заявляє, що війна з Росією неминуча, але дедалі більше країн поводяться так, ніби варто готуватися до найгіршого. Зрештою, сенс усієї подібної підготовки полягає не в тому, щоб одного піти війною проти Росії. Головне – зробити ціну та наслідки потенційного конфлікту настільки високими, щоб у Кремлі в принципі не наважилися колись його розпочати.