Ситуація у держфінансах близька до критичної. Що робити

Прем’єр-міністр Сергій Корецький заявив, що ситуація з державними фінансами України наближається до критичної, та закликав Верховну Раду якнайшвидше ухвалити законопроєкти, від яких залежить отримання міжнародної фінансової допомоги.

Звучить тривожно. Попри те, що офіційний дефіцит держбюджету скоротився, це поліпшення забезпечене насамперед міжнародною допомогою, на яку так сподівається уряд; внутрішні доходи покривають лише близько двох третин видатків, чистий ресурс від ОВДП залишається незначним, а ритмічність фінансування залежить від політичних рішень партнерів.

Отже, державні фінанси ще керовані, проте запас їхньої стійкості став небезпечно вузьким.

Головні показники виконання держбюджету ц.р.

Офіційний дефіцит не показує глибини проблеми

За січень—липень 2026 року доходи державного бюджету становили 3 249,2 млрд грн, а видатки — 3 437,4 млрд грн (див. табл.). Офіційний дефіцит дорівнював 187,3 млрд грн, і порівняно з 677,9 млрд грн за аналогічний період 2025 року результат виглядає переконливим: дефіцит скоротився у 3,6 разу. Однак така динаміка не означає, що держава відновила власну дохідну спроможність.

Міжнародні трансферти у доходах бюджету сягнули 1 000,7 млрд грн. Це у 4,6 разу більше, ніж торік, і 30,8% усіх бюджетних доходів. Без цього ресурсу внутрішні доходи становили б 2 248,5 млрд грн і покривали б лише 65,4% видатків. Розрив між видатками та внутрішніми доходами дорівнював би близько 1 187,9 млрд грн, або 52,8% внутрішніх доходів.

Особливо показовим є порівняння з минулим роком. У січні—липні 2025 року розрив без міжнародних трансфертів становив приблизно 897,6 млрд грн. 2026 року він збільшився орієнтовно на третину, водночас офіційний дефіцит скоротився на 490,6 млрд грн, тоді як міжнародні трансферти зросли на 785,4 млрд грн. Отже, статистичне поліпшення сальдо повністю пояснюється зовнішньою підтримкою, а внутрішня бюджетна нерівновага стала глибшою.

Це не заперечує коректності бюджетного обліку: отримані трансферти є законним джерелом доходів, проте для оцінки фінансової стійкості важливо бачити обидва показники — офіційний дефіцит і розрив, який залишається після вилучення зовнішньої допомоги. Перший показує поточний касовий результат, а другий — наскільки держава здатна виконувати свої зобов’язання власним ресурсом.

Воєнні видатки вичерпують внутрішній ресурс

Видатки бюджету за сім місяців зросли на 23,8%, тоді як доходи без міжнародної допомоги — на 19,6%, а податкові надходження — на 19,1%. Це означає, що навіть за помітного номінального зростання доходів потреби держави збільшуються швидше, і для країни, яка воює, така тенденція зрозуміла, але вона поступово звужує простір для маневру.

На оборону у січні—липні спрямовано 1 963,3 млрд грн, ще 506,5 млрд грн — на громадський порядок, безпеку та судову владу. Разом це 2 469,8 млрд грн, або 71,9% усіх видатків державного бюджету. Сума перевищує весь обсяг внутрішніх доходів приблизно на 221 млрд грн. Отже, власного бюджетного ресурсу вже недостатньо навіть для повного фінансування оборони та безпеки, якщо розглядати ці витрати окремо від інших функцій держави.

На соціальний захист і соціальне забезпечення витрачено 269,6 млрд грн, водночас міжнародні трансферти були у 3,7 разу більшими. Зовнішнє фінансування давно перестало бути резервною підтримкою на випадок тимчасового дефіциту і стало складовою щоденного функціонування держави, оскільки дає змогу одночасно фінансувати оборону, соціальні зобов’язання, освіту, медицину та інші цивільні видатки.

Через високу жорсткість воєнних і соціальних витрат уряд не може швидко скоротити дефіцит без тяжких наслідків для обороноздатності або добробуту населення. Саме це робить нинішню нерівновагу небезпечною: більшість ключових видатків не можна відкласти, а джерело покриття значної частини потреб перебуває поза межами національної фіскальної політики.

Внутрішні запозичення не створюють достатнього запасу

Ринок облігацій внутрішньої державної позики виконує важливу стабілізаційну функцію, але поки не може замінити міжнародну допомогу. За січень—серпень 2026 року розміщення ОВДП дало 343,5 млрд грн, а погашення становили 296,5 млрд грн. Чистий ресурс дорівнював лише 46,9 млрд грн, тобто 86,3% нових залучень фактично пішло на погашення попередніх випусків. Чисте залучення від ОВДП у десятки разів менше за бюджетний розрив без міжнародних трансфертів.

Висока дохідність державних паперів також має побічний ефект. Банкам простіше вкладати ліквідність у державний борг, ніж кредитувати виробничі проєкти з воєнними ризиками. Тому надмірна опора на внутрішні запозичення може послаблювати приватні інвестиції, не усуваючи головної бюджетної диспропорції.

Міжнародна допомога утримує стабільність, але надходить нерівномірно

За даними Мінфіну, від початку повномасштабного вторгнення до 1 вересня 2026 року Україна залучила близько 199 млрд дол. міжнародної фінансової допомоги. Лише за січень—серпень 2026 року надходження становили приблизно 31,34 млрд дол.: 5,51 млрд у першому кварталі, 18,01 млрд у другому, 5,71 млрд у липні та 2,11 млрд у серпні.

Ці цифри показують не тільки масштаб підтримки, а й значну нерівномірність. У другому кварталі Україна отримала понад три чверті допомоги першого півріччя. 2025 року 21,71 млрд дол., або понад 41% річного обсягу, надійшло лише у четвертому кварталі. Коли бюджет залежить від зовнішнього ресурсу, така концентрація виплат перетворюється на ризик ліквідності.

Тому найбільша загроза полягає не лише у можливому скороченні допомоги, а й в асиметрії надходжень, що створює постійну невизначеність.

Що необхідно зробити

По-перше, потрібен гарантований середньостроковий контур зовнішнього фінансування. Уряд повинен узгодити з ЄС, країнами Групи семи та міжнародними фінансовими організаціями поквартальний графік підтримки щонайменше на 12–18 місяців. Поряд із ним потрібен механізм проміжного фінансування на випадок процедурної затримки траншу, щоб політичний календар партнерів не перетворювався на касову проблему України.

По-друге, бюджет слід планувати за трьома окремими контурами. Поточні цивільні видатки, оборонні потреби та відбудова мають отримати різні джерела, правила контролю й горизонти фінансування. Такий поділ покаже партнерам і суспільству, які кошти підтримують щоденне функціонування держави, які забезпечують оборону, а які створюють майбутню податкову базу.

По-третє, необхідно збільшувати внутрішні доходи без руйнування легального бізнесу. Резерв слід шукати у скороченні тіньового обороту, реформі митниці, кращому адмініструванні акцизів і рентних платежів, перегляді неефективних податкових пільг і підвищенні віддачі державних активів. Загальне підвищення ставок для сумлінних платників дало б короткий фіскальний ефект, але могло б послабити інвестиції та зайнятість.

По-четверте, треба підвищити результативність видатків. Захищені оборонні та базові соціальні програми мають фінансуватися ритмічно. Водночас кожна цивільна програма повинна пройти перевірку на доцільність, дублювання та фактичний результат. Секвестр бюджету і консолідація бюджетів усіх рівнів для першочергових потреб оборони давно назріли. Економія має виникати через якісніше управління і закупівлі, а не через механічне недофінансування всіх розпорядників.

По-п’яте, внутрішній борговий ринок потребує довших і дешевших ресурсів. Політика ОВДП має поступово збільшувати строки обігу, зменшувати частку короткого рефінансування та розширювати коло небанківських інвесторів. Важливо не витісняти кредитування підприємств і не перетворювати високих ставок за державними паперами на постійну норму для всієї економіки.

По-шосте, Україні потрібна чітка стратегія структури допомоги. Для незворотних воєнних збитків і критичної соціальної підтримки пріоритет мають гранти. Кредитні ресурси доцільно спрямовувати переважно на проєкти, які відновлюють виробництво, експорт і доходи бюджету та здатні обслуговувати створений борг у майбутньому.

Межа стійкості

Стан державних фінансів ще не є кризовим, бюджет зі скрипом, але виконується, міжнародна підтримка надходить, уряд обслуговує внутрішні зобов’язання. Однак показники січня—липня свідчать, що ця стабільність має дуже високу зовнішню залежність.

Якщо зовнішнє фінансування затримається, внутрішній ринок не зможе швидко й безболісно замістити його в потрібному обсязі. Якщо більша частина допомоги стане борговою, витрати сьогодні перетворяться на додатковий тиск завтра.

Тому Україні потрібна чесна оцінка бюджетної стійкості. Міжнародна допомога не може замінити розширення внутрішньої податкової бази, ефективне управління видатками та відновлення економіки.