Вчені відкрили новий вид кішки: як вона виглядає

У болівійських лісах Юнгас виявили новий вид дикої кішки, якаменша за середню домашню кішку, пише The Guardian.

Мініатюрну дику кішку, що мешкає у хмарних лісах Болівії, визнали раніше невідомим видом. Це перший випадок за понад століття, коли науковці офіційно назвали й описали новий сучасний вид родини котячих.

Кішка, яку місцеві громади називають тількайо (tilcayo), належить до групи тигрових кішок, поширених на значній частині Південної Америки. Дослідники виявили її в густих лісах болівійського регіону Юнгас — гірській місцевості, де ліси часто оповиті хмарами й характеризуються високою вологістю.

Довжина тварини становить близько 46 см, а вага — приблизно 1,4 кг, тобто вона менша за середню домашню кішку.

За допомогою генетичних даних науковці підтвердили, що це окремий вид, і дали йому наукову назву Leopardus tilcayo, зберігши місцеву назву тварини.

«Її хутро світло-коричневе… з розетками неправильної форми по всьому тілу», — розповіла дослідниця National Geographic Паола Ногалес-Аскаррунс, одна з авторок дослідження, яке описує нововиявлений вид і було опубліковане в четвер у журналі Current Biology.

Про біологію та спосіб життя цієї кішки поки відомо небагато. Залишки дрібних гризунів у зразках посліду свідчать, що вони можуть бути частиною її раціону, а дані фотопасток вказують на те, що тварина, ймовірно, активніша вночі, зазначила Ногалес-Аскаррунс.

Тигрові кішки належать до так званих криптичних видів — тобто видів, які складно відрізнити один від одного лише за зовнішністю, пояснив еволюційний біолог і один із керівників дослідження Йонас Лескроарт з Антверпенського університету в Бельгії.

Раніше тигрових кішок вважали одним видом, однак генетичні дослідження ще кілька десятиліть тому вказали на існування кількох окремих видів.

Говорячи про новий вид, Лескроарт зазначив: «Наразі наша інформація обмежується двома живими особинами, яких ми дослідили, та невеликою кількістю записів із фотопасток».

Одна з цих живих кішок — 10-річний самець, який зараз мешкає в болівійському центрі порятунку диких тварин Senda Verde. Раніше його утримувала вдома місцева родина.

«Болівійська кішка привернула увагу дослідників, оскільки її характеристики не відповідали описам, більшість із яких ґрунтувалися на даних про бразильських кішок. Це змусило нас замислитися: а яка тигрова кішка насправді живе в Болівії?», — розповіла Ногалес-Аскаррунс.

Команда проаналізувала ДНК 38 кішок із кількох країн Південної Америки, зокрема восьми музейних зразків. Дослідження показало, що тигрові кішки насправді представлені п'ятьма генетично відмінними видами.

«Ми не очікували, що ця болівійська тигрова кішка виявиться окремим видом. І ніхто раніше не припускав, що це інша тварина — окремий вид, підвид чи щось інше», — сказав Лескроарт.

Генетичний аналіз свідчить, що еволюційна лінія тількайо відокремилася від інших тигрових кішок приблизно 1,4 млн років тому.

«Що більше відмінностей у їхній ДНК, то довше, за нашими оцінками, ці еволюційні лінії були фізично відокремлені одна від одної», — пояснив Лескроарт, додавши, що така генетична дистанція у котячих зазвичай вважається достатньою для розмежування окремих видів.

Дослідницька група також описала новий підвид тигрової кішки в перуанському регіоні Юнгас, назвавши його Leopardus tigrinus antisuyo — на честь Антісую, регіону стародавньої імперії інків, до якого входила територія нинішнього проживання цієї тварини.

Червоний список Міжнародного союзу охорони природи (IUCN), який відстежує стан видів, наразі розглядає тигрових кішок як два «вразливі» види, чисельність популяцій яких скорочується.

Дослідники вже передали свої висновки IUCN. Під час наступного перегляду організація оцінюватиме п'ять еволюційних ліній окремо.

За словами Лескроарта, це може дати точніше уявлення про загрози для кожного виду. Зокрема, тількайо після окремої оцінки може бути визнана видом, що перебуває під загрозою зникнення.

Гірські ліси зазнають дедалі більшого тиску через вирубування, розширення сільськогосподарських угідь, спричинені людьми пожежі та видобування корисних копалин.

Тож, за словами науковців, нагальними завданнями є відновлення ділянок лісу, пошкоджених пожежами, захист решток природних лісів і збереження екологічних коридорів між середовищами існування тварин.

«Якщо показати широкій громадськості, що навіть у такій добре відомій групі, як котячі… досі залишаються невідкриті види, це може донести важливу думку, — сказав Едуарду Ейзірік, еволюційний біолог із Папського католицького університету Ріу-Гранді-ду-Сул у Бразилії та старший автор дослідження. — У світі існує багато ще не відкритих видів, і вони ризикують зникнути ще до того, як ми встигнемо їх виявити».