Вибір між сортами путінізму: як Кремль готується до виборів та чим займається російська опозиція

Найближчими днями у Росії проведуть так звані "вибори" до так званої "Державної думи" – перші парламентські вибори від початку повномасштабного вторгнення в Україну.

Чисто формально росіянам пропонують визначити, хто представлятиме їх у парламенті наступні п'ять років, але на практиці – результат голосування відомий ще навіть до відкриття виборчих дільниць. Втім, навіть у цій імітації електоральних процедур є кілька цікавих моментів.

24 Канал розібрався, що зараз відбувається навколо російських виборів, як Кремль остаточно взяв під контроль весь процес голосування та як російська опозиція в еміграції планує діяти цього разу.

Кого допустили до виборів до Державної думи

Усього до Держдуми обирають 450 депутатів. Половина мандатів розподіляється між партіями за федеральними списками, ще 225 депутатів проходять через одномандатні округи (до них росіяни вписали також окуповані українські території, тому ці "вибори", як і попередні, не можна вважати легітимними, – 24 Канал).

Нині до 320 місць контролює путінська партія "Єдина Росія", якій для ухвалення ключових рішень, які спускають з Кремля, навіть не потрібна підтримка інших політичних сил. Для збереження такого становища їй потрібно отримати щонайменше 300 мандатів за результатами цього голосування.

І саме це, схоже, є однією з небагатьох реальних інтриг нинішньої кампанії – не те, чи переможе партія Володимира Путіна, а наскільки переконливо їй цю перемогу намалюють, або, якщо бути ще точнішим – забезпечать. Навіть державний ВЦИОМ наприкінці серпня оцінював підтримку "Єдиної Росії" лише у 37%, тоді як найближча Комуністична партія РФ мала 11,6%. Однак російська виборча система давно влаштована так, що відсоток рейтингу і фінальна кількість отриманих мандатів – далеко не завжди тотожні поняття.

При чому росіяни мають в розпорядженні доволі широкий вибір партій, але тільки на папері. Крім "Єдиної Росії", до Держдуми знову намагаються пройти КПРФ, ЛДПР, "Справедлива Росія" та "Нові люди". Щоправда, як такої різниці між партіями немає, і всі вони однаково підтримують війну проти України та голосують синхронно з "єдиноросами" за необідні Кремлю законопроєкти.

Такий собі "політичний плюралізм" у Росії формально збережений, але практичного сенсу від цього не лишилося взагалі. Тобто задача виборця у цій системі – самостійно визначити, хто і в якій кількості, підтримає чергову злочинну ініціативу Кремля: "комуніст", "націоналіст", "соціаліст" чи "умовний технократ". Фактично це така собі злочинна "омерта" – мафіозна практика створення кругової поруки, у цьому випадку – в масштабах цілої країни.

Виступ Путіна на з'їзді партії "Єдина Росія", цього разу диктатор активно бере участь у кампанії до виборів і міцно прив'язав себе до їхніх результатів / Фото – kremlin.ru

Особливо показовою стала участь у підготовці до цих виборів самого Володимира Путіна. Раніше він намагався дистанціюватися від "Єдиної Росії", щоб не каляти власний рейтинг причетністю до непопулярної партії. Втім цього разу він відкрито виступає на зборах політсили та прямо вказує на те, що голосування за "єдиноросів" – це голосування за продовження його агресивної лінії проти України та Заходу.

Фактично Кремль намагається перетворити вибори ще й на демонстрацію "національної єдності" після майже п'яти років великої війни.

Причому, Москва вкотре змушує голосувати за російський парламент й мешканців окупованих територій України – у Криму та захоплених частинах Донецької, Луганської, Запорізької й Херсонської областей.

Агітаційний плакат російських виборів в тимчасово окупованому Севастополі / Фото – Голос Криму

Тому питання, хто контролюватиме наступну Держдуму, мабуть, можна закрити вже зараз. Значно цікавіше інше – підготовка до самого голосування. Адже такий впевнений у своїх силах Кремль раптом почав активно вибивати з перегонів всіх потенційних конкурентів, особливо тих, які хоча б побіжно закликали до зупинки війни.

Жодних антивоєнних партій: чому Кремль зняв з голосування "Яблуко"

На тлі такої "нервовості" в Кремлі найбільш небезпечною політичною силою раптом виявилося "Яблуко" – партія, яка на попередніх виборах набрала трохи більше ніж 1% голосів, а до Держдуми востаннє потрапляла ще в далекому 1999 році.

Цього разу шанси також були практично нульові. Та головна відмінність "Яблука" від решти учасників полягає в іншому – це буквально єдина зареєстрована російська партія, яка відкрито виступила проти продовження війни.

Серед головних вимог – домовленість про припинення вогню, дипломатія, досягнення миру, недопущення ядерної війни та припинення політичних репресій у самій Росії. Здавалося б, для режиму, який упевнений у підтримці населення і без проблем забезпечує собі конституційну більшість, це не мало б становити особливої загрози. Але російська влада все ж вирішила перестрахуватися.

Лідер партії "Яблуко" Микола Рибаков біля будівлі "суду", який фактично розгромив цю політсилу / Фото – AP

Ще 10 серпня так званий "Верховний суд Росії" за позовом ультранаціоналістичної партії "Родина", на чолі з навіженим депутатом Олексієм Журавльовим, повністю зняв із виборів федеральний список "Яблука".

Причини для цього знайшли доволі креативні. "Суд" побачив проблеми у пожертвах від росіян, які колись самі отримували гроші з-за кордону (це, мовляв, іноземне фінансування), публікаціях у заблокованих соцмережах та порушенні авторських прав.

На цьому зачистка не завершилася. Під судові позови один за одним почали потрапляти кандидати "Яблука" в одномандатних округах. До прикладу, Ярослава Щербакова у Челябінську зняли після претензій до ролика, де на фоні були графіті Бенксі та портрет Андрія Сахарова. Дмитра Смирнова – через давно опубліковану фотографію фронтмена Motörhead Леммі Кілмістера, на шиї якого "суд" побачив німецький хрест, схожий на нагороду часів Третього Рейху. У багатьох інших випадках кандидатів знімали з виборів за старі пости в соцмережах.

Причому повністю зачистити всіх антивоєнних кандидатів Кремля так і не вдалося. Наприклад, у Москві від "Яблука" продовжує кампанію 24-річна Поліна Лермант, яка прямо закликає росіян "голосувати за мир". Водночас сама кандидатка визнає, що усвідомлює ризик опинитися у в'язниці, адже напередодні один із найвідоміших її партійців Лев Шлосберг уже отримав 11 років ув'язнення, а колишній депутат Міської думи Москви Максим Круглов – сім років.

Заступник голови партії "Яблуко" Лев Шлосберг на фейковому "суді" / Фото – Медіазона

Тому навряд чи Кремль серйозно боїться, що "Яблуко" раптом переможе "Єдину Росію" і сформує новий антивоєнний уряд. Скоріше за все, влада не хоче навіть створювати прецедент, коли росіяни могли б легально проголосувати проти війни. Адже цей результат згодом довелося б якось пояснювати, особливо якщо набереться значний масив незгодних.

Особливо недоречним це виглядає на виборах, які сам Путін намагається представити як підтвердження легітимності свого курсу.

І в цьому сенсі російська виборча система дійсно працює бездоганно. Якщо існує бодай теоретична можливість проголосувати неправильно – простіше заздалегідь прибрати такий варіант із бюлетеня, ніж потім домальовувати результат та ризикувати викликати суспільне невдоволення.

Розбрат в рядах російської опозиції: чому противники Путіна не можуть домовитися

Та якщо результати "виборів" у Росії фактично відомі завчасно, а Кремль зробив усе можливе, щоб не допустити навіть умовно антивоєнних кандидатів до голосування, варто подивитися, чим саме у цей час займається так звана "російська опозиція" в екзилі.

Перед нею постало доволі специфічне завдання – придумати, як використати "вибори", результат яких вона сама не визнає чесним і на який практично не може вплинути.

І цього разу відбулося доволі несподіване "злиття" між чинною очільницею Фонду боротьби з корупцією Юлією Навальною та популярними російським блогером Максимом Кацем. Несподіваним воно здається лише тому, що їхні команди роками перебували у стані публічного конфлікту та ніколи не могли домовитися про спільний порядок дій під час кожного з попередніх російських голосувань.

До того ж Кац кількома тижнями раніше звинувачував нинішніх союзників в тому, що ті завчасно підтримали "Яблуко" і тим самим спровокували панічні кроки російської влади щодо зняття партії з виборів. Фактично, блогер викрив план "опозиціонерів" з їхнім підігруванням Путіну.

Спільне агітаційне відео Максима Каца та Юлії Навальної

Нині ж Кац і рештки команди Навального таки спромоглися домовитися про спільну стратегію, як полягає в тому, що вони закликають голосувати за будь-яку силу, крім "Єдиної Росії", а в одномандатних округах – підтримувати кандидата від "Яблука" або ж того, хто має найбільші шанси перемогти представника єдиноросів.

Фактично йдеться про чергову версію "Розумного голосування", яке вигадав ще Олексій Навальний. Ідея полягала в тому, щоб віддавати голоси за будь-якого кандидата з найбільшими шансами на перемогу, незалежно від його партійної належності – КПРФ, ЛДПР чи когось іншого. Це було неважливо, головне – забезпечити програш члену "Єдиної Росії".

Та майже одразу після публікації кількох відео про це "об'єднання" між Навальною та Кацем російська опозиція традиційно з'ясувала, що домовилися все-таки "не тільки лише всі".

Сама ж партія "Яблуко", федеральний список якої вже зняли з виборів, пропонує своїм прихильникам взагалі псувати бюлетень під час голосування, а в одномандатних округах підтримувати тих кандидатів партії, які все ще залишилися у перегонах.

Лідер "Яблука" Микола Рибаков різко розкритикував план Навальної та Каца, адже той фактично допускає голосування за системні партії, представники яких роками підтримували репресивні закони та війну проти України.

І аргумент тут, відверто кажучи, зрозумілий. З одного боку, голос за умовного комуніста справді може відібрати мандат у "Єдиної Росії". З іншого – у підсумку до Держдуми потрапить ще один депутат, який із великою ймовірністю голосуватиме разом із тією ж "Єдиною Росією", при цьому на відміну від кон'юнктурників може виявитись ідейним рашистом.

Свою версію протесту запропонував і опозиціонер Ілля Яшин. Його рух "Мирна Росія" закликає противників Путіна прийти на дільниці 20 вересня рівно о 12:00 та голосувати проти "Єдиної Росії". Ідея полягає не стільки у конкретному результаті, скільки у спробі фізично показати кількість людей, які виступають проти війни та нинішньої влади. Фактично це повторення такої самої акції під час президентських виборів 2024 року "Результат – за вікном". Добре, що не пропонували світити ліхтариком, як у 2021-му.

"Протестна" черга росіян під час акції "Полудень проти Путіна" на виборчій дільниці / Фото – Мєдуза

Тобто російська опозиція цього року все-таки досягла певного прогресу, адже Навальна і Кац змогли домовитися між собою. Щоправда, після цього довелося починати нову дискусію з "Яблуком" та іншими опозиціонерами про те, чи можна заради боротьби з партією Путіна голосувати за людей, які останні роки допомагали його партії керувати країною.

Водночас вимагати від цих стратегій реальної перемоги, мабуть, безглуздо. Політичний простір у Росії настільки зачищений, а люди залякані та переконані у власній безпорадності та нікчемності, що навіть єдину помітну антивоєнну партію прибрали з федерального бюлетеня, а інших небажаних кандидатів масово знімали з перегонів через суди.

На додачу Кремль ще й попросив інші держави не дозволяти протестні акції біля російських посольств у дні голосування – нібито з міркувань безпеки.

Саме тому ці вибори навряд чи покажуть, кого росіяни насправді хочуть бачити при владі, навіть якщо припустити, що більшість з них усе-таки не підтримує політику Путіна, і не горить бажанням через тиждень опинитися на "СВО". У будь-якому разі реального вибору їм фактично не залишили. Єдине, що зберігає інтригу у настільки зачищеній системі голосування, – скільки людей після майже п'яти років війни досі готові хоча б символічно виступити проти курсу Кремля. Особливо на тлі постійних розмов про можливість нової хвилі мобілізації.

І, схоже, саме цієї цифри російська влада боїться значно більше, ніж будь-якого кандидата від "Яблука". Путін хоче використати вибори як доказ підтримки війни, але водночас його система робить усе, щоб реальний масштаб незгоди неможливо було побачити. Бо найнадійніший спосіб перемогти опозицію на російських виборах – не перемогти її під час голосування, а заздалегідь зробити так, щоб проголосувати за неї було неможливо.

Ну, а найцікавіше в Росії традиційно почнеться після "виборів". Але про це 24 Канал розкаже в інших матеріалах.