Путін не називає наступника, але є 7 претендентів на "трон" Росії: хто вони

Наступник Путіна офіційно не визначений, але Washington Post назвав 7 кандидатів. Серед них чиновники, силовики та представники еліт.

Ключові тези:

• Названо сім можливих наступників Путіна
• Серед кандидатів Мішустін, Дюмін і Патрушев

Російський диктатор та воєнний злочинець Володимир Путін за 25 років при владі жодного разу не окреслив, хто може очолити Росію після нього, і напередодні недільних парламентських виборів це питання залишається головною невідомою російської політики. Названо сімох чиновників, які мають найбільші шанси успадкувати владу, коли 73-річний колишній керівник КДБ піде з посади або помре. Про це повідомляє Washington Post.

Партія "Єдина Росія" знову отримає більшість у Думі, а позиції самого Путіна не похитнулися навіть після чотирьох з половиною років повномасштабної війни проти України та сотень тисяч втрат.

"Створена ним владна структура, в якій лише він сам ухвалює важливі рішення, гарантує, що ніхто не накопичить достатньо влади, щоб кинути йому прямий виклик. Але це також залишає країну без очевидного спадкоємця. Натомість Росією керують клани, що представляють спецслужби, військо та конкуруючі бізнес-еліти. І хоча деякі, принаймні серед прихильників опозиції, з нетерпінням чекають на еру після Путіна, наступник Путіна, якщо він піде у відставку або помре на посаді, швидше за все, буде сформований за його образом, а не за образом тих, хто йому протистоїть", - йдеться у матеріалі.

Прем'єр, охоронець і "князі, що піднімаються"

Формально першим у черзі стоїть прем'єр-міністр Михайло Мішустін, якому Конституція гарантує автоматичний перехід до виконання президентських обов'язків - саме так Путін очолив країну після відставки Бориса Єльцина 31 грудня 1999 року. Колишнього голову податкової служби призначили у 2020 році як технократа без політичної ваги, партійності та зв'язків із розвідкою, і саме це робило його кандидатурою з мінімальним ризиком. Відтоді 60-річний Мішустін розширив повноваження в економіці та очолив раду з військових закупівель, проте для табору "силовиків" він досі чужий, що звужує його шанси.

Значно ближчим до вузького кола Путіна є 54-річний Олексій Дюмін, який у 1999 році потрапив до президентської охорони, а згодом став заступником керівника ГРУ та командувачем Сил спеціальних операцій, керуючи незаконною анексією Криму у 2014 році. Після роботи заступником міністра оборони він очолив Тульську область, а у 2024 році став секретарем Держради. Під час травневих перестановок 2024 року міністерство оборони віддали економісту Андрію Білоусову, а Дюміну дісталася посада кремлівського радника з оборонної промисловості, яку аналітики трактують як тіньову міністерську роль.

Окрему групу формують нащадки ветеранів путінського режиму - те, що російські дослідники називають кланом "князів, що піднімаються". 48-річний віцепрем'єр Дмитро Патрушев є сином Миколи Патрушева, ексдиректора ФСБ і секретаря Ради безпеки, знайомого з Путіним ще з 1970-х. Молодший Патрушев за наполяганням батька закінчив академію ФСБ, але кар'єру будував у банківському секторі; у 2024 році батько безуспішно просував його на крісло прем'єра.

Схожа історія у 48-річного Бориса Ковальчука, голови Рахункової палати та сина Юрія Ковальчука - олігарха, якого називають особистим банкіром і найближчим другом Путіна. Родинна імперія спирається на медіа, банки та наукові установи, а не на класичний істеблішмент спецслужб. Батько лобіював для сина керівництво "Роснефтью" чи "Газпромом", однак Кремль обмежився Рахунковою палатою - це сприйняли як поразку клану.

Оборонка, столиця та кадровий резерв Кремля

Позиції 57-річного першого віцепрем'єра Дениса Мантурова тримаються на військово-промисловому комплексі. Син радянського дипломата та протеже голови "Ростеху" Сергія Чемезова понад десять років керував Міністерством промисловості й торгівлі, у 2022 році отримав нагляд за оборонкою, а ще через два роки - завдання синхронізувати роботу уряду з війною проти України. Ці ж зв'язки є і його вразливістю: вплив Мантурова прив'язаний до стану воєнної економіки й залежатиме від фіналу війни.

Найдовший управлінський стаж у публічній політиці має 68-річний мер Москви Сергій Собянін, який пройшов шлях від сибірського губернатора до керівника адміністрації президента у 2005 році, очолював кампанію Медведєва у 2008-му та з 2010 року керує столицею. Йому приписують перетворення міста на високотехнологічний мегаполіс, проте орієнтується він радше на бізнес-еліту, ніж на спецслужби.

Найтоншу роботу з кадрами контролює 64-річний Сергій Кирієнко, куратор внутрішньої політики Кремля. У 1998 році він став наймолодшим прем'єром в історії Росії, протримався чотири місяці до дефолту й увійшов в історію одним рішенням - саме він призначив Путіна головою ФСБ. Пізніше Кирієнко очолював "Росатом", а нині відповідає за організацію конституційного референдуму 2020 року, який дозволяє Путіну залишатися при владі до 2036-го, за виборчі цикли та адміністрування окупованих українських територій.

Його головний козир - контроль над тим, хто заходить у владу. Кирієнко запустив серію програм підготовки лояльних управлінців, остання з яких, "Час героїв", готує ветеранів війни до державної служби в межах того, що Кремль називає формуванням нової еліти. Поки що більшість випускників отримали дорадчі або символічні посади замість реальних повноважень, але в разі розгортання проєкту він дасть Кирієнку мережу відданих протеже по всій бюрократії.

Чи можуть вибори до Держдуми стати останніми для Путіна - коментар експерта

Вибори до Держдуми РФ, які стартували 18 вересня, можуть стати останніми за перебування Володимира Путіна при владі, вважає військово-політичний оглядач Олександр Коваленко. Він оцінює ймовірність такого сценарію як 50 на 50. Про це повідомив військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко в інтерв'ю Главреду.

За словами Коваленка, нинішню ситуацію навколо російського керівництва не варто порівнювати з попередніми парламентськими виборами. П’ять років тому передумов для швидкої зміни влади він практично не бачив.

"Але ні, кінець так швидко не настає. Зараз же – 50 на 50, бо вже є ознаки того, що нинішні вибори до Держдуми РФ стануть останніми в кар'єрі диктатора Путіна", - наголосив Коваленко.

Оглядач також нагадав про оцінки, які лунали після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. У 2022 році багато хто говорив про можливе завершення політичної епохи Путіна, однак цього не сталося.

Тепер, за оцінкою Коваленка, підстави для припущень про можливі зміни вже відрізняються від ситуації п’ятирічної давнини. Водночас він не стверджує, що відхід Путіна є визначеним сценарієм, залишаючи обидва варіанти розвитку подій рівноймовірними.

Вибори в Росії - останні новини за темою

Нагадаємо, як раніше повідомляв Главред, соціолог Ігор Ейдман проаналізував основні аргументи прихильників участі у виборах до Держдуми і пояснив, чому ці аргументи не переконливі. Він підкреслив, що участь у цих виборах не змінить ситуацію через контроль влади над парламентськими процесами. У матеріалі вказано, що з Думи вже виключено партію "Яблуко" і в попередньому складі не залишилося реальних опозиційних фігур, які могли б залишитися в межах країни після репресій та еміграції.

Військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко описав плани Кремля щодо мобілізації та можливі юридичні формулювання для уникнення визнання війни. Він зазначив, що мобілізацію оголосять під іншою назвою і що від формулювання залежатиме міжнародна реакція. За його прогнозом, якщо призов розпочнеться у жовтні, новобранці можуть опинитися на полі бою вже в листопаді і тривалої підготовки для них не передбачено.

Представник європейських служб безпеки повідомив про оцінки щодо масштабів можливої мобілізації після виборів і суспільної реакції в Росії. Джерело відзначило, що побоювання населення зростають через ризики призову. У матеріалі наводиться оцінка Bloomberg та джерел, згідно з якими Кремль може планувати призвати близько 300000 осіб до кінця року, і військкомати вже переформатовують роботу під збільшений потік призовників.