Російський вплив у Європі: як журналісти-розслідувачі викривають дезінформаційні мережі

Які ресурси Росія вкладає в створення мережі впливу по всій Європі? Чи завжди робота проросійських сил є успішною? Як їй протидіяти і чому транскордонні розслідування є ефективнішими?

Ці й інші питання обговорили під час дискусії «Розслідування махінацій на виборах і російського впливу в європейських країнах» під час Української конференції журналістів-розслідувачів, організованої Інститутом розвитку регіональної преси «ІРРП».

Участь в обговоренні взяли:

• Юліанна Волкова, журналістка-розслідувачка, головна редакторка Nordnews.md (Молдова);
• Кирило Овсяний, журналіст- розслідувач програми «Схеми» (Україна);
• Володимир Тхорік, журналіст-розслідувач, редактор RISE (Молдова);
• Атанас Чобанов, засновник і директор BIRD.bg (Болгарія);
• Модерував дискусію журналіст і редактор «Суспільне. Новини» Антон Семиженко.

Маніпуляції під час парламентських виборів у Молдові

Юліанна Волкова розповіла, як команда NordNews документувала російський вплив у Республіці Молдова. Йдеться, зокрема, про розслідування «П’ять місяців під прикриттям», у рамках якого журналісти зсередини вивчали механізми політичного впливу, підготовки активістів і можливого втручання у виборчі процеси під час парламентських виборів 2025 року. Команда NordNews проникла в одну з численних мереж впливу, створених через АНО «Євразія», яку контролює засуджений в Молдові олігарх Ілан Шор. Усе почалося з повідомлення в чаті для молоді, створеного в рамках російської програми «Лідери Євразії».

Програма стартувала у травні 2025 року й охоплювала три напрямки: теоретичне навчання та практику — онлайн і офлайн. Перша частина мала назву «Хакатон виборчих технологій».

Спочатку учасникам розповідали про якості лідера, однак згодом характер завдань і навчання поступово змінювався. Команда NordNews делегувала на програму колишню адміністраторку Ольгу Долгополий.

Курси проводили фахівці з російських технологій, серед них були викладачі російських державних університетів, однак про них майже не було інформації у відкритому доступі.

Обговорювали теми від лідерства та методів ведення кампанії до визначення цільової аудиторії, маніпулювання громадською думкою, проведення опитувань і навіть зміни розстановки сил на виборчих дільницях. Ішлося також про так звану «карусель» — схему масового голосування — та роботу з організованими групами. Зокрема, учасникам пояснювали, як купити горілку, роздати її людям і показати, як саме треба голосувати.

Серед учасників були підлітки віком від 16 років. Їх навчали, як поводитися під час проведення опитувань у виборчий період: що відповідати за відсутності відповідних документів і як пояснювати людям мету дослідження.

Друга частина програми стосувалася безпосередньо опитувань. Ольга співпрацювала з кураторкою платформи «За чесні вибори» на ім’я Аліна Жук.

Опитування проводили у Кишиневі, Бєльцях і селах Молдови. Хоч у Гагаузії їх жодного разу не проводили, координатори просили учасників програми записувати відео, на яких вони нібито беруть інтерв’ю у місцевих жителів Комрата.

За словами Волкової, результати опитувань були маніпулятивними, адже в самих питаннях були фейкові твердження. Наприклад: «Згідно з опитуванням Громадянської платформи “За правильні вибори”, рейтинг PAS за останні тижні знизився, а рейтинг опозиції виріс. Як ви думаєте, чому?».

У іншому випадку респондентам казали: «PAS виступає за об’єднання Молдови з Румунією. В такому випадку Кишинів стане провінційним містом, а не столицею. Що ви думаєте про це?».

Результати опитувань, які мали демонструвати інтерес населення до проросійських партій, Аліна Жук регулярно публікувала в телеграм-каналах. У розслідуванні NordNews також ішлося, що ці опитування взагалі не були законними, оскільки їх не погоджували з Центральною виборчою комісією.

Організація «Євразія» також проводила зустрічі молоді з росіянами. Їм розповідали про історичний зв’язок Молдови з Росією, як румуни нібито багато років утискали молдован, а сама Румунія є «проєктом» Російської імперії, який згодом чомусь перетворився на «антиРосію».

Ольга також відвідувала офіс партії Moldova Mare, де поспілкувалася з керівницею партії Вікторією Фуртуне. Ользі розповідали про різноманітні можливості навчання та поїздки до інших країн, пропонували стати волонтеркою й укласти офіційний контракт.

Журналісти вели приховану зйомку на цих та інших зустрічах. Завдяки цьому, за словами Волкової, вони змогли зафіксувати, що учасники отримували гроші з Росії.

«З Росії надходили кошти, наприклад, 100 доларів за роботу однієї людини, однак фактично їй платили 30—40 доларів. Значна частина залишалася у місцевих керівників. Кошти передавали готівкою або криптовалютою», — каже Волкова.

Однією з ключових координаторів проєкту «Лідери Євразії» була Ганна Денисенко — колишня помічниця першого заступника голови Комітету Держдуми Росії у справах молоді Сергія Білоконєва. Саме він, за інформацією розслідувачів, курує роботу АНО «Євразія» у Молдові, а його безпосереднім керівником є перший заступник керівника адміністрації президента Росії Сергій Кирієнко.

За словами Юліанни Волкової, за результатами їхнього розслідування було затримано десятьох осіб. Партію Moldova Mare усунули від участі у виборах, а Центральна виборча комісія заявила, що партія використовувала незаконні джерела фінансування та іноземні кошти, роздавала виборцям гроші для впливу на результати голосування, а також діяла як наступниця раніше забороненої партії «Шор», заснованої проросійським бізнесменом-утікачем Іланом Шором.

Вона додала, що приблизно за місяць після цього Європейський Союз запровадив санкції щодо осіб, які координували ці процеси з Молдови, зокрема Аліни Жук.

Ще одне джерело пропаганди в Молдові — це російська церква. Юліанна Волкова розповіла, що тут існує певне протистояння: одні церкви підпорядковуються Росії, а інші Румунії.

«Кожна церква, що перебуває в юрисдикції Росії, має власний телеграм-канал. Там вони публікують різноманітні матеріали — наприклад, про “пропаганду ЛГБТ” у Молдові тощо. Усі ці повідомлення узгоджуються з російським координатором — Антоном Усовим із “Народного фронту”».

Крім телеграм-каналів, вони створюють газету “Сіль і світло”, де висвітлюють різні теми та наративи. Вони також проводять хрестові ходи, до яких активно залучають підлітків. Ці церкви підкуповують людей для протестів. Наші колеги з центральних медіа виявили, що один із чоловіків-протестувальників воював як найманець на боці сепаратистського формування на окупованій Луганщині», — каже журналістка.

Розслідувач Володимир Тхорік розповів, як Росія використовує різні інструменти для впливу на Молдову — від економічних схем до інформаційної пропаганди.

За його словами, у Росії існує документ «Стратегічні цілі Російської Федерації в Республіці Молдова», який журналістам вдалося опублікувати у 2023 році. У ньому, зокрема, йдеться про намір Росії розширювати електоральну базу в Молдові через Придністров’я та Гагаузію.

«У Придністров’ї проживає близько 500 тисяч людей. Це тимчасово окупована територія, через яку Росія генерує кеш. Вони готівку роками вивозять із Придністров’я сумками. Ми писали про кейс, коли з Придністров’я через Одесу буквально вивезли 200 мільйонів готівкою у спортивних сумках», — розповів Тхорік.

Він пояснив, що Молдова звільнила Придністров’я від фіскальних податків. Відтак компанії, зареєстровані в Придністров’ї, де-юре належать до молдовської юрисдикції, а де-факто працюють на окупованій території. Цьому випадку було присвячене розслідування «Податковий рай: як готівка із Придністров’я обходила молдовський бюджет».

Схожі процеси, за словами Володимира Тхоріка, відбуваються і в Гагаузії: «Кілька років тому автономія від Євросоюзу отримала 3 мільйони євро. Але з них майже 3 мільйони просто вкрали. Тобто вони беруть гроші у всіх, але все одно працюють на російську пропаганду».

Розслідувач також згадав про вплив Росії через церкву. За його словами, команда дослідила випадки, коли за державні кошти Молдови будують церкви, у яких пропагують ідею «великої Росії» та моляться за Володимира Путіна.

За словами журналіста, російська та пов’язана з нею інформаційна інфраструктура продовжує працювати в Молдові, попри санкції. Зокрема, вони отримують фінансування від різних організацій і наймають місцевих пропагандистів, щоб поширювати російські фейки в молдовських медіа.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в Молдові закрили близько 20 російських телеканалів. Однак, як пояснює Тхорік, російська пропаганда продовжує шукати нові способи впливу: «Вони знаходять нові способи, як гідра: відріжеш одну голову — з’явиться три».

Білорусь як російська військова база

Журналіст Кирило Овсяний розповів про присутність російських військових в Білорусі, зокрема про нові та модернізовані військові об’єкти, які почали з’являтися після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

Зокрема, команда «Схем» встановила, що на території країни росіяни створювали фільтраційні табори, які облаштовували на землях державних білоруських компаній.

«Після того, як вони почали захоплювати частину Київської області, вони почали вивозити на територію Білорусі людей. Не тільки військових, яких захопили в полон, а й цивільних. Не тільки дорослих, а й дітей. Ми змогли відстежити шлях декого з них: хтось із цивільних повернувся, хтось — ні. Те саме стосується і військових», — розповів Овсяний.

За його словами, білоруська влада не просто надала Росії територію для розміщення військ, а фактично сприяла їхнім діям проти українців.

У 2025 році команда спільно з білоруськими й естонськими колегами з Delfi та Eesti Ekspress почала досліджувати зміни на території Білорусі після 2022 року. Журналісти виявили близько 20 військових об’єктів, які після початку повномасштабної війни або суттєво модернізували, або побудували з нуля. Частина з них розташована неподалік українського кордону.

Зокрема, в одному з районів виявили будівництво військового містечка площею у сотні гектарів. За документами це військове містечко, однак фактично, як установили журналісти, там створюють військову базу для нового угруповання білоруських військ — так званого Південного командування.

«Ми спочатку побачили ці об’єкти на супутникових знімках. Потім консультувалися з українськими військовими, щоб зрозуміти, що саме там може будуватися. У нас також були джерела в Білорусі, які могли приїхати на місце й подивитися, що там відбувається. Завдяки партнерству з білоруською службою “Радіо Свобода” у нас є доступ до певних білоруських реєстрів. Вони закриті, але щось там дістати можна, зокрема, інформацію про те, що саме там будується», — пояснив Овсяний.

Окремо журналісти досліджували ще один засекречений об’єкт поблизу Мінська. За словами Кирила Овсяного, наразі невідомо, яке саме призначення він матиме: там потенційно може бути виробництво ракет, артилерійської зброї чи дронів або сховище для ядерної зброї.

Ще один об’єкт, який команда пов’язує з можливим розміщенням ракетного комплексу «Орешник», — колишній аеродром «Кричев-6», розташований ближче до кордону з Росією. Там також тривають масштабні будівельні роботи.

Кирило Овсяний розповів, що команда «Схем» створила карту військових об’єктів Білорусі. На ній наразі представлено 151 об’єкт, хоча загалом журналісти виявили близько 356. На карті можна порівняти супутникові знімки до і після змін: побачити нові споруди, модернізацію старих об’єктів, збільшення кількості техніки, а також будівництво доріг і мостів поблизу українського кордону.

Відновлена військова база біля села Павлівка. Згідно з оцінками військових експертів, ця база може бути місцем для зберігання російської балістичної ракети «Орешник»

Дослідження також охопило мілітаризацію білоруських дітей. За словами журналіста, школярів регулярно водять на військові об’єкти, де знайомлять із білоруськими військовими та армійським життям. У 2023—2024 роках, за його словами, дітей також знайомили з російськими вагнерівцями, що викликало обурення серед частини білоруських батьків.

Кирило Овсяний каже, що нині команда не фіксує активного скупчення російських військових у Білорусі, однак модернізовані військові об’єкти, на його думку, потенційно можуть скоротити час, необхідний для перекидання військ.

«Ми всі пам’ятаємо 2022 рік. Зараз перекинути велику кількість військових може бути простіше, бо об’єкти, які ми показуємо, стали сучаснішими й краще захищеними. Водночас українська армія теж модернізується і розвивається. Я сподіваюся, що українська влада та українська армія вже не допустять сценарію, який був у 2022 році», — сказав журналіст.

Російський вплив у Болгарії та потреба в міжнародній кооперації

Засновник і директор BIRD.bg Атанас Чобанов каже, що для розслідування операцій російського впливу необхідна міжнародна співпраця, оскільки такі схеми виходять за межі однієї країни. Зловмисники використовують складні мережі, посередників і компанії, зареєстровані в різних юрисдикціях, через що відстежити їх до самого джерела дуже важко.

Як приклад він навів справу MacronLeaks — витік даних напередодні президентських виборів у Франції 2017 року. Тоді з поштової скриньки одного із соратників Емманюеля Макрона оприлюднили великий масив інформації.

«Французькі медіа вирішили не писати про цей витік у день виборів, але ми проаналізували масив даних і знайшли там ім’я — Георгій Петрович Рошка. Це було в окремій папці з файлами, відібраними так, щоб привернути увагу журналістів. Ми з’ясували, що ця особа працювала на російську компанію, яка мала державну ліцензію на роботу з інформацією, що становить державну таємницю», — розповів Чобанов.

За його словами, спочатку розпочалося офіційне розслідування, однак згодом його призупинили. У 2025 році французька сторона відновила справу, а французька урядова служба Viginum, що займається протидією іноземному цифровому втручанню, пов’язала цей наратив із російською операцією з дезінформації під назвою Storm-1516. У своїй заяві Viginum зазначила, що операцію Storm-1516 «публічно пов’язали з підрозділом 29155 російської військової розвідки (ГРУ)».

Атанас Чобанов розповів про ще один випадок дезінформації та атак, пов’язаних із ФСБ. Йдеться про розслідування OCCRP щодо певної інформаційної мережі.

«Це не пов’язано безпосередньо з виборами, але готує для них підґрунтя — особливо в Німеччині, через мережу новинних ресурсів Anonymous News. У цьому випадку розслідувачі простежили зв’язок із ФСБ. Процес був масштабним, але керував ним високопосадовець, діючи через підставну особу — громадянина Болгарії, який працював десь в Німеччині. Компанії, що стояли за цими Anonymous News, навіть збирали пожертви. Організація та компанія, на яку було зареєстровано рахунок у PayPal, належали цьому болгарину. Нам вдалося його знайти; виявилося, що це людина, яка живе в бідності», — каже журналіст.

Цей чоловік підписував статті для цих анонімних ресурсів власним ім’ям. Коли йому показали одну зі статей німецькою мовою, він здивувався: «Та годі вам, я ж навіть болгарською не вмію писати, а ви кажете, що це все моє».

«Насправді тут відбувалося те саме, що й у випадках, коли олігархи чи політики приховують володіння офшорними компаніями. У цій ситуації йшлося про чеську компанію, начебто засновану цим чоловіком. До нього звернулися зі словами: «Дивись, ми дамо тобі 300 євро, ти поставиш тут підпис і станеш власником цієї компанії». Він підтвердив: «Так, це мій підпис, я це зробив». Він навіть описав жінку, яка до нього приходила, і, здається, нам вдалося її знайти», — каже Атанас Чобанов.

Він пояснив, що подібні розслідування — це не лише робота з базами даних чи відстеження онлайн-активності. Це також польова робота, що передбачає збір інформації з реальних джерел. Потрібно досліджувати, хто стоїть за компаніями, як вони працюють і хто ними керує. Лише так можна простежити зв’язки між різними учасниками мережі.

Також він розповів про розслідування щодо виборів у Румунії та просування контенту в TikTok через мережу компаній. За його словами, це була спільна робота румунських і болгарських громадських організацій.

Команда досліджувала діяльність рекламної агенції AdNow, пов’язаної з Келіном Джорджеску — антизахідним кандидатом на президентських виборах у Румунії, результати яких були скасовані. Зокрема, за місяць було опубліковано 440 мільйонів рекламних оголошень у ТіkТоk в рамках кампанії Джорджеску.

Спочатку компанія AdNow базувалася в Москві, потім переїхала до Лондона, а у 2025-му її придбав громадянин Грузії Георгій Абуладзе. Чобанов зазначив, що Абуладзе був пов’язаний із понад 50 компаніями та мав штат із 350 співробітників, які займалися просуванням пропаганди у TikTok.

Сам Абуладзе заперечував свою причетність до російських дезінформаційних кампаній, водночас, за даними розслідувачів, підприємство продовжувало наймати на роботу росіян.

Атанас Чобанов звернув увагу на ще один напрямок, який, на його думку, потребує уваги журналістів, — вибори до Вищої судової ради Болгарії. За його словами, рішення цієї установи можуть впливати на функціонування державних інституцій. Як приклад Чобанов навів ситуацію, коли фіктивна компанія може заблокувати тендер на будівництво об’єкта для потреб армії або оборонної сфери, подавши скаргу на процедуру закупівлі.

Зокрема, журналіст згадав справу болгарського виробника зброї, якого отруїли. Розслідування болгарської прокуратури тривало роками, але росіянам, яких пов’язують із цим злочином, так і не висунули обвинувачень.

Наразі журналісти досліджують, хто саме висуває кандидатів на посади суддів і прокурорів. За словами Чобанова, журналісти виявили зв’язки з щонайменше трьома чинними депутатами парламенту з організацією, що отримувала фінансування від «Правфонду» — російської структури, яка надає кошти неурядовим організаціям у Європі і за її межами для захисту прав російських громадян.

Вибори до Судової ради Болгарії. Громадська організація «Форум Болгарія–Росія» пов’язана з чинними депутатами парламенту, Національним рухом русофілів та організаціями, що фінансуються «Правфондом»

Журналіст вважає, що Болгарія може використовуватися як плацдарм для російського втручання у справи інших європейських країн: «Не потрібно вкладати багато коштів у саму Болгарію, зокрема й тому, що, на жаль, тамтешнє населення дуже сприйнятливе до їхнього впливу. Вони використовують Болгарію як плацдарм для втручання у справи інших європейських країн, як-от Румунія. Цей приклад важливий, адже необхідно стежити не лише за загальнонаціональними виборами, а й за виборами в органах судової влади та інших владних структурах, адже вони є важливими для російської стратегії, мета якої — підірвати довіру до демократичних інститутів і наративів, а зрештою — зруйнувати соціальну єдність західних країн і спричинити політичні наслідки».