В океані виявили істоту, яка їздить верхи на морських павуках

Вчені, які досліджували дно Тихого океану за допомогою дистанційно керованих зондів, помітили кілька амфіпод (Mesopleustes abyssorum) — крихітних ракоподібних, що мешкають у глибинах Світового океану, — які міцно трималися за довгоногих гігантських морських павуків, що пересувалися по морському дні. І подібний союз дослідники спостерігали двічі, на відстані 225 кілометрів один від одного, повідомляє Science Alert.

Сам по собі факт такої взаємодії вже є незвичайним. Але те, що її спостерігали на відстані, може свідчити не про випадкову зустріч, а, можливо, про цілеспрямований пошук морських павуків амфіподами. При цьому ракоподібні, ймовірно, отримують щось більше, ніж просто безкоштовний транспорт: таке незвичайне сусідство може слугувати одночасно і засобом пересування, і місцем для зустрічей із партнером: і все це завдяки зручному «набору» довгих кінцівок павука.

«Хоча не можна виключати ймовірність того, що спостережувана взаємодія була випадковою, її явна вибірковість та повторюваність у межах відносно обмеженої зони пошуку вказують, скоріше, на існування поки що малодослідженої екологічної стратегії», — написала група вчених під керівництвом морського біолога Хорхе Переса-Шультайсса з відділу зоології безхребетних Національного музею природної історії Чилі.

Глибини океану — непросте місце для життя з багатьох причин. Тут не тільки суворі умови — холод, темрява й колосальний тиск, — але й часто відчувається нестача їжі, яка трапляється вкрай нерегулярно. Їстівні шматочки можуть лежати на величезних відстанях один від одного. Знайти партнера також непросто.

M. abyssorum — особливо цікавий вид амфіпод. Ці рачки погано плавають, і в них відсутня стадія планктонної личинки, яка могла б сприяти їхньому широкому поширенню з океанічними течіями. Але, незважаючи на це, вони зустрічаються в Тихому, Атлантичному, Індійському та Південному океанах на глибинах від 690 до 3500 метрів.

Це вражаюче великий ареал для тварини, настільки погано пристосованої до самостійного переміщення на великі відстані. Вчені навіть не впевнені, чи є M. abyssorum єдиним, неймовірно широко поширеним видом, чи це група прихованих видів, які зовні не відрізняються один від одного. Але якщо вони все ж мандрують Світовим океаном, дослідники, схоже, виявили один із способів їхнього пересування.

Гігантські морські павуки — це не справжні павуки. Це морські членистоногі, які на перший погляд здаються дивним нагромадженням ніг, прикріплених до крихітного тільця. Насправді їхнє тіло настільки мале, що внутрішні органи частково заходять у кінцівки.

Довгоногі морські павуки, такі як Colossendeis, використовують свої кінцівки для пересування по морському дну, але вони також дуже добре плавають: широко розставивши величезні ноги, вони ловлять течії, які можуть переносити їх на значні відстані.

24 листопада 2024 року телекерований підводний апарат SuBastian, що належить Океанографічному інституту Шмідта, виявив гігантського морського павука на глибині 3155 метрів біля узбережжя Чилі. До його кінцівок прикріпилися три бокоплави виду M. abyssorum: дві більші особини розташувалися в передній частині павука, а менша самка — трохи далі, на одній із ходильних ніг.

Чотири дні по тому, на відстані 225 кілометрів від першого місця та на глибині 2698 метрів, вчені знову спостерігали подібну картину. Цього разу дослідники виявили двох амфіпод, які прикріпилися до мандрівної особини Colossendeis.

При цьому мова йшла не про випадковий контакт. Ракоподібні міцно вчепилися в ноги морських павуків, використовуючи довгі, схожі на кігті вирости на кінцях своїх кінцівок, — хватка була напрочуд міцною, і вони вперто не відпускали здобич навіть після того, як тварин підняли на поверхню.

Дослідники вважають, що це може бути цілеспрямованою стратегією з боку амфіпод. У тваринному світі для цього навіть існує спеціальний термін: форезія — форма «автостопу», при якій одна тварина використовує іншу для переміщення.

Нагадаємо, раніше міжнародна група вчених за допомогою дослідницького судна Falkor Інституту океанології Шмідта виявила 31 новий вид біля узбережжя Бразилії. Усі ці істоти мешкають у просторому, слабо освітленому середовищі існування між освітленою сонцем поверхнею та глибоким океаном.