Вода в кранах буде навіть у блекаут: як українське місто готується до відключень світла

Вода у кранах навіть під час блекауту. Білгород-Дністровський готує критичну інфраструктуру до можливих перебоїв з електрикою. Для цього місто дедалі більше покладається на сонце.

Як це допомагає економити електроенергію, а ще разом із акумуляторами підтримувати роботу насосів, коли зникає живлення з мережі. А також про те, як ветерани та жінки «навчаються з нуля» на інженерів та монтажників сонячних станцій. Інспекція ТСН на енергоефективність приїхала на Одещину.

Підготовка до зими — топ тема у соцмережах. І часто українці записують такі відео, бо кажуть, що гумор — це ще одна наша ментальна зброя.

Одеса як столиця гумору, попри постійні атаки теж не втрачає оптимізм. А ще готується до життя у блекаутах. Це Білгород-Дністровський в Одеській області. Тут мешкає орієнтовно сорок тисяч людей. Воду для них добувають із десятків артезіанських свердловин. Далі її потрібно підняти, перекачати, очистити та доставити людям. І майже на кожному етапі — насоси, а отже, залежність від електроенергії. Саме тому тут почали шукати альтернативу ще до чергової зими під час війни.

«Щодо водопостачання, ми можемо казати, що у нас перш за все головне — це енергонезалежність. Ми встановлюємо на наших підйомах, на свердловинах, на КНСках, на очисних спорудах сонячні батареї. Це нам дає енергонезалежність та також дає хоч і невелику, але економію», — каже секретар міськради Олександр Скалозуб.

Одна з таких станцій працює тут уже близько трьох років.Її потужність — 50 кіловатів. За словами фахівців підприємства, залежно від сезону вона дозволяє економити до двадцяти відсотків електроенергії.

«Плюс бувають відключення, які компенсуються цими станціями. Цілодобова подача населенню води», — каже головний інженер підприємства Вадим Кучер.

Економія — лише половина історії. Бо коли через російські атаки електрика зникає, сонячна станція разом із акумуляторами стає своєрідною страховкою. Система автоматично переходить на резервне живлення — і насоси продовжують працювати.

«Коли зникає мережа, інвертор дає команду на ввімкнення батарей, які забезпечують безперебійне живлення насосі», — каже в.о. енергетика підприємства Дмитро Дєчєв.

Запасу енергії вистачає на кілька годин роботи. Цього часу достатньо, аби підприємство не зупинялося миттєво після зникнення електрики і продовжувало подавати людям воду.

«За день можемо працювати на сонячних панелях, вночі акамулятори, чим більше тим краще», — каже Вадим Кучер.

У міськраді кажуть: те, що сьогодні здається дорогою альтернативою, завтра може стати необхідністю. Тож сонячні станції планують масштабувати — не лише на підприємствах критичної інфраструктури, а й на інших міських об’єктах. А в перспективі розглядають і вітрову генерацію.

«Готуємося повномасштабно. Розроблений план стійкості в місті відповідно до плану стійкості області. І виконуються роботи великими кроками, настільки, скільки дає змогу сьогодення», — каже заступник міського голови міста Білгород-Дністровського Андрій Криштопов.

Громадська організація «Екоклуб» за часи повномасштабки допомогла понад 20 водоканалам різних міст України встановити сонячні електростанцій і досвід п`ятьох років показав — технологія для критичної інфраструктури — діє.

«Водоканали мають стабільніший графік і прогнозованіше споживання електрики економічне водоконали є приваблившими для сонячних станцій», — розповідає експерт з енергетики ГО «Екоклуб» Дмитро Сакалюк».

Втім, у розвитку альтернативної енергетики є проблема, яку сонячними панелями не вирішиш. Фахівців, здатних встановлювати та, головне, обслуговувати такі системи, дедалі менше. Частину досвідчених електриків забрала війна — вони пішли служити до Сил оборони. А підготувати нових спеціалістів швидко не виходить.

«Проблематика основна — це з кадрами, з виготовленням і закупівлею. І також проблематика в тих кадрах, які роблять це устаткування, які встановлюють», — каже Андрій Криштопов.

Монтажник-монтажниця, інженер-інженерка сонячних електростанцій — нині це одні із найзатребуваніших професій в Україні. Найкращий старт — спеціалізовані курси. У цьому вам допоможуть:

1. Академія Atmosfera. Вони пропонують як онлайн, так і офлайн-практику.

2. Курси в iSolar Academy або Sanlarix — дають покрокові знання від проектування до безпосереднього монтажу рейкових і блочних систем.

3. Repower Ukraine або Greenpeace Україна проводять безкоштовне навчання для ветеранів, жінок та людей, що постраждали від війни.

4. А також організація PRO. WOMEN. UA проводить курси для жінок, які можуть стати монтажницями систем охолодження, кондиціювання й вентиляції.

Я познайомилась з ветеранами, які відновилися після тяжких поранень і повністю опалнували з нуля енергоефективність. Ці сонячні панелі, до речі, встановили вони.

Олександр Толоченко вперше детально почав вивчати як працюють альтернативні джерела живлення рік тому. До цього часу був бійцем штурмового батальйону «Айдар». На Донеччині у 2023 році втратив обидві ноги. Після протезування та відновлення у реабілітаційному центрі «Титанові» Олександр з ветеранами-однодумцями започаткували бізнес:

«Минулого року були блекаути і нам треба було заряджати протези біонічні і ми почали з так званих екофло але відключення були тривали и і давайте будемо виробляти системи енергоживлення подумали ми», — розповідає він.

Нині на виробництві працюють шість ветеранів, також у команді є бригади монтажників, які можуть посилити важку фізичну роботу. А хлопці на протезах збирають комірки для акумуляторних батарей.

Олександр пригадує, як зміг опанувати для себе новий фах. Каже, спочатку друзі поділилися схемами, розповіли, як складати акамуляторні батареї, давали поради, а далі хлопці самі дивилися навчальні відео у соцмережах, головне, БАЖАННЯ! Тепер завдяки цим знанням реабілітаційний центр Титанові готовий до складної зими, а це означає, що 200 бійців, які нині тут — не припинятимуть лікування.

«Ми влітку поставили три системи на 20 КВТ одну у стаціонарі, де 50 ветеранців, зараз у протезному центрі на 30КВТ, ще у реабілітаційному 30 КВТ. загальна кількість панелей сонячних 100 КВТ СКЛ Рахунки за серпень на три центри були 150 тисяч, зараз я сам був здивований 10 тисяч», — каже голова реабілітаційного центру «Титанові» В’ячеслав Запорожець.

У Білгород-Дніспровському кажуть, що місту потрібні не лише панелі, інвертори та акумулятори. Необхідні люди, які знають, як усе це правильно змонтувати, налаштувати і підтримувати в роботі — особливо тоді, коли від надійності системи залежить робота критичної інфраструктури. Тож наступний виклик для міста — не просто нарощувати власну генерацію. А й навчити людей, які зможуть цю енергетичну незалежність забезпечувати. Бо обладнання можна придбати, а от фахівця, який знає, як воно має працювати, за один день не підготуєш.

▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: ВОДА В КРАНАХ БЕЗ СВІТЛА! Сонячні станції для водоканалів: як на Одещині готуються до блекаутів