ЗСУ обходять Ямпіль: Яковина пояснив, чому це одна з вирішальних битв війни

Журналіст-міжнародник вважає, що втрата Ямполя позбавляє росіян шансів на оточення Слов'янська і Краматорська з півночі, а панічні настрої в Кремлі напередодні виборів до Держдуми вказують на підготовку нового призову.

Поки Кремль напередодні виборів до Держдуми публічно заперечує нову мобілізацію, на Лиманському напрямку розгортається операція, здатна змінити конфігурацію всього фронту на Донбасі. Журналіст-міжнародник і політичний оглядач Іван Яковина розбирає, навіщо ЗСУ обходять Ямпіль лівим берегом Жеребця, чому розгром елітного "Рубікона" ламає російську схему реагування на кризи та про що свідчить панічний настрій кремлівських чиновників. Публікуємо його погляд мовою оригіналу.

Українські військові продовжують тиснути на росіян на Ліманському напрямку. Росіяни відходять, подекуди просто біжать. Але самі ЗСУ ретельно приховують і свої плани, і розташування підрозділів, тож при складанні таких зведень доводиться спиратися головно на західних OSINT-аналітиків, які працюють із супутниковими знімками, та на карти російських воєнкорів - там теж іноді трапляється дещо цікаве.

За даними західних джерел, українські війська форсували Жеребець щонайменше у двох місцях - біля Невського та біля Зарічного. Північний напрямок - це вже вихід на територію Луганської області, тієї самої, яку Путін "завойовував", здається, разів п'ять. Але мене більше цікавить південний прорив, біля Зарічного. Бо його мета, судячи з усього, не просто зайти якомога глибше в тил, а обійти з флангу й тилу головну російську базу всього цього регіону - місто Ямпіль.

Саме звідти останніми місяцями йшли російські накати на Лиман і далі на Святогірськ. Якщо ЗСУ вдасться звільнити Ямпіль, росіяни втрачають шанси на оточення Слов'янська і Краматорська з півночі - не тактично, а взагалі. Щоб відіграти це назад, їм довелося б знову форсувати Жеребець, знову брати Ямпіль, знову створювати там базу постачання, знову пробиватися до Лимана, потім до Святогірська, а потім ще й форсувати Сіверський Донець. Це завдання на роки - якщо воно взагалі здійсненне, у чому я не впевнений.

Тут важлива географія. Ямпіль стоїть на правому, західному березі Жеребця. Якщо я маю рацію щодо задуму ЗСУ, то місто обходять лівим берегом, щоб узяти в блокаду й відрізати від основних сил. На це вказує і те, що одночасно триває українська атака вздовж Сіверського Дінця із заходу на схід - по південному флангу того ж таки Ямполя. Якщо все спрацює, українські сили стоятимуть довкола міста, а з півдня і півночі його підпиратимуть дві річки.

Опосередковано це підтверджує і "Рибар" - мабуть, найвідоміший російський воєнкор зі зв'язками в Міноборони РФ. Він пише, що обстановка на Ліманському напрямку лишається складною, що українські формування атакують через лісові масиви в районі Диброви у бік Ямполя, і що на північ від міста ситуація теж напружена. Плюс тривожне: повідомлення про "дедалі більше погіршення обстановки". Куди вже гірше? Схоже, у районі Ямполя в росіян почався хаос і страх оточення, управління військами значною мірою порушене, частина просто тікає, решта діє за принципом "кожен сам за себе". Ми вже кілька разів бачили, як поводяться російські війська, коли наступають не вони. Тому зараз із того регіону валом пішли повідомлення про відновлені "м'ясні штурми": командири кидають у топку всіх, хто є під рукою, аби бодай трохи відсунути ЗСУ від Ямполя.

Це, як на мене, одна з вирішальних битв цієї війни. Простою вона не буде: Кремль кине туди всі резерви, бо розуміє, що без Ямполя не буде ні Донбасу, ні перемоги.

Наслідки російського ослаблення видно вже й на сусідніх ділянках. Той самий "Рибар" повідомляє, що на північному фланзі Куп'янського напрямку українці атакують на рубежі Дворічне - Западне. Схоже, 3-й армійський корпус, який розбив під Лиманом 20-ту і 25-ту армії, полегшив ситуацію й тут: відступаючи, росіяни оголюють фланги сусідів. "Рибар" пише, що противник намагається розрізати навпіл плацдарм на захід від Оскола, а 68-ма мотострілецька дивізія "відбиває накати". Насправді вже не відбиває: плацдарм розрізано на північну й південну частини, це видно навіть на карті DeepState. Південну частину, відрізану від постачання, українці потроху знищують. Якщо плацдарм ліквідують, уся російська стратегія на цьому напрямку летить коту під хвіст - і це за кілька місяців до першої річниці урочистої заяви Путіна про "взяття" Куп'янська, якого ніхто ніколи не брав.

Окрема історія - "Рубікон". 3-й армійський корпус повідомив, що в межах наступальної операції "Вівальді" вивів з ладу систему управління цього елітного підрозділу російських дроноводів, знищив логістику, склади боєприпасів, точки зльоту й досвідчених операторів БпЛА. За словами українських військових, ворог почав залишати позиції, кидаючи майно, а російське командування перекинуло рештки підрозділу на інший напрямок. Я цій заяві схильний вірити: 3-й корпус зазвичай радше применшує свої досягнення, ніж перебільшує.

Це принципово. "Рубікон" був для росіян паличкою-виручалочкою, пожежною командою, яку кидали на найскладніші ділянки - і майже завжди це спрацьовувало. Бійці там справді оснащені, досвідчені й тактично грамотні, і де вони з'являлися, у ЗСУ починалися великі проблеми. Але цього разу схема не спрацювала: мисливці самі стали здобиччю, причому масовою. Замість рятувати фронт, росіянам довелося терміново рятувати свій елітний загін. Гарантії, що поява "Рубікона" на ділянці означає успіх, більше немає - і що з цим робити далі, у Москві, вочевидь, не розуміють.

Точніше, один засіб у них є, і про нього говорять дедалі частіше. Мобілізація. Путін і його міньйони мало не щодня присягаються, що її не буде. Але дивлячись на фронт, я маю протилежне відчуття - і, схоже, не лише я.

Bloomberg із посиланням на наявні в його розпорядженні документи повідомляє: страх перед мобілізацією, яку Путін може оголосити після виборів до Держдуми, охопив і представників російської еліти. Чиновники в Кремлі радять друзям і родичам якнайшвидше виїхати з Росії найближчими місяцями і шукають можливості відкрити рахунки за кордоном. Так само, за даними агентства, діють працівники пунктів набору в армію - тобто військкоматів.

Мікроби не помиляються. Якщо ця публіка почала готувати рідних і знайомих до мобілізації - мобілізація буде.

Є й інший непрямий доказ. Параметри російського бюджету на наступний рік зазвичай оприлюднюють наприкінці серпня - на початку вересня. Зараз середина вересня, а проєкт тримають у суворій таємниці; Путін лише прокоментував, що головним пріоритетом буде оборона. Гадаю, секретність пояснюється тим, що в документ закладено витрати на мобілізацію. Бо якби там чорним по білому стояли суми на військкомати, навчання й розміщення мобілізованих на 2027 рік, охочі не служити похапали б речі того ж дня. А таких у Росії чимало.

Джерело