Крах Саудівської Аравії: чому атака хуситів може перевернути весь Близький Схід

Ситуація на Близькому Сході разюче воскрешає "привидів минулого". Тут можна зробити кілька "відкриттів":

1. Усі проблеми правлячих королівських династій виникають тоді, коли вони виявляють геополітичну "непокірність".
2. Події мають багатошаровий характер впливів і противаг та мають не просто подвійне, а й потрійне, і четверне дно.
3. Ставка на внутрішні трансформації робиться на "голодні групи" місцевих мусульманських громад.
4. Королівські династії Перської затоки — це, по суті, проєкція інтересів Заходу на Близькому Сході.
5. Великі військові бюджети місцевих монархій нічого не гарантують, доки є претенденти на їхні гроші з числа місцевих "голодних" мусульманських громад.

Важко собі уявити, але нинішній наслідний принц Саудівської Аравії Мухаммед ібн Салман, який начисто програє єменському ополченню — онук засновника сучасної династії саудитів Абдул-Азіза Аль Сауда, який на чолі кінного загону з 60 осіб у 1890 році захопив Ер-Ріяд.

Абдул-Азіз Аль Сауд не завжди володів Аравією і був охоронцем святих міст Мекки та Медини. Територія Аравії (Неджд і Хіджаз), де після нафти були відкриті й святі міста, здебільшого належала хашимітській династії, яка зараз править у Йорданії. Хусейн ібн Алі аль-Хашимі з династії Хашимітів — шериф Мекки, засновник і перший король Хіджазу, під час Першої світової війни зробив ставку на Британію і підняв повстання проти Османської імперії.

Велика Британія спровокувала це повстання за допомогою таких організаторів спеціальних операцій, як Лоуренс Аравійський, який описав ті події у своїй книзі "Сім стовпів мудрості". Шериф Мекки Хусейн ібн Алі отримав цілу серію листів із запевненнями підтримки у справі створення хашимітської Аравії від британського верховного комісара в Єгипті сера Генрі Макмагона. Йдеться про знамениту епістолярну історію, що відбулася у 1915–1916 роках — вона увійшла в історію як листування Макмагона–Хусейна.

Але після Першої світової війни Британія привласнила собі Палестину, а Франція — Ліван і Сирію. Хусейн мріяв про столицю халіфату — Дамаск, тому не визнав результати Версальської мирної конференції. Велика Британія зробила Хусейна королем Хіджазу, а його сина Фейсала — королем Іраку. Але Хусейн не здавався і "писав листи" до Ліги Націй.

Його суперечками з Британією скористалися незадоволені — ополчення Неджду під керівництвом Абдул-Азіза II Сауда. Саудівці тоді були точним відображенням нинішніх хуситів у Ємені. Вони були "голодними" і сповідували теорію своєї релігійної винятковості.

Але в Ємені — це сеїди та шиїзм, а в контексті тогочасних саудівців йдеться про салафізм/ваххабізм (чистий іслам перших громад) та братство іхванів (громади, які об’єднуються навколо імамів, громадських мечетей і становлять воєнізовану громадську територіальну організаційну мережу). Іхвани стали основою військової сили Абдул-Азіза ібн Сауда.

Хусити-зейдити зараз фактично повторюють модель військово-територіальної організації саудитів-іхванів.

Спочатку Британія захищала хашимітську династію — англійський військовий десант у Джидді розгромив ополчення саудівців. Але в 1924 році Абдул-Азіз ібн Сауд відновив воєнні дії проти Хіджазу, яким керували хашиміти. Хусейн тоді вже всім у Лондоні набрид своїми вимогами "виконати обіцянки" та віддати йому Дамаск, яким британці вже поступилися за підсумками Першої світової війни французам.

За дивним збігом обставин, охолодження відносин між Хашимітами та Британією збіглося з новим наступом саудівців. Війська ваххабітів захопили Хіджаз, а король Хусейн, не маючи підтримки британців, зазнавав однієї поразки за іншою. Еліти Хіджазу змусили Хусейна зректися влади в Джидді. Саудівці-ваххабіти захопили Хіджаз, зайняли Мекку, Джидду та Медину.

Відтоді Хашиміти покинули Аравію і стали королями в бідній Йорданії, а саудівці повністю заволоділи Хіджазом — Аравією. Надалі вони інтегрували нафтові багатства Саудівської Аравії в британську, а потім і в американську фінансову систему (нафтодолар).

Колись саудівці були кочівниками: клан Рашидітів, захопивши в 1890 році Ер-Ріяд, вигнав їх до Бахрейну, потім до Катару і, нарешті, до Кувейту. Але в 1901 році дід нинішнього спадкового принца Саудівської Аравії із загоном у 60 осіб розпочав похід для відвоювання Ер-Ріяда.

У підсумку саудівці стали володарями величезної Саудівської Аравії, Мекки та Медини, а також власниками величезних запасів нафти та колосальних фінансових ресурсів. Хоча спочатку все було не так благополучно: наступ іхванів супроводжувався, наприклад, різаниною мирних жителів у Ет-Таїфі.

Саме радикалізм та вміння діяти швидко й рішуче й принесли тоді перемогу саудівцям. У результаті 700-річне правління Хашимітів у Мецці було перерване.

Зараз історія вступає в новий етап.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані матеріали в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело