Розгром? Чи ні?

Примітка редакції. Наші дроноводи змусили американців попітніти на полігоні. Але що ще може навчити бійця, якщо не це?

22 квітня, рано-вранці, свій десятиденний захід почала рота Blackhawk 2-го батальйону 7-го кавалерійського полку. Вона взялася за колективну підготовку в Об’єднаному багатонаціональному центрі в Гоенфельсі, Німеччина.

Коли рота Blackhawk рухалася баварською сільською місцевістю в колоні бойових машин Bradley, ми навіть не усвідомлювали, що наші навчання невдовзі потраплять до статті Wall Street Journal із заголовком «Американські й українські сили зійшлися в навчанні. Українські дрони перемогли».

За інформацією газети, «під час навчань під назвою Combined Resolve українські підрозділи дронів легко виявляли й розбивали американських військових і бронетехніку, які прибули на ротацію з Форт-Гуда в Техасі». Видання назвало це «розгромом».

Як командир роти Blackhawk під час Combined Resolve, я не вважаю, що стаття повністю передає виступ роти Blackhawk у Гоенфельсі — від наших успіхів у навчальних сценаріях до того, чого ми навчилися в українців.

Ось що сталося насправді.

Вхід у «коробку» під наглядом згори

Коли ми прямували до району навчань — це був полігон розміром 14 на 27 кілометрів, який ми одразу назвали «коробкою», — ми вже знали, що штатні сили умовного противника в Гоенфельсі, відомі як Warrior Battalion, будуть посилені 412-м полком Сил безпілотних систем України, елітним підрозділом під назвою «Немезис».

Попередні дні наші солдати провели у зустрічах і знайомствах із бійцями «Немезису», готуючись до навчань, дізнаючись про їхній реальний бойовий досвід і оглядаючи їхнє спорядження. За словами наших військових, про одного солдата казали, що на його рахунку близько 500 бойових знищень.

Коли ми наближалися до «коробки», «Немезис» уже спостерігав за нашим пересуванням. Коли наша механізована рота заходила через єдині ворота до району навчань — класичне вузьке місце, — їхні розвідувальні дрони вже висіли десь над нами.

Нашим першим завданням була підготовка оборони. Протягом кількох днів ми створювали райони ураження, облаштовували бойові позиції й маневрували, щоб виявляти і знищувати сили умовного противника.

Над нами літали українські дрони. Деякі були настільки великими, що звук їхніх гвинтів нагадував вертольоти. Інші були малими, і їх було важко помітити, аж доки вони не продзижчали повз тебе між деревами. Ми знали, що вони там, і знали, що вони шукають нас.

У нас не було спроможностей протидії безпілотним авіаційним системам (cUAS), які ми хотіли б мати. Наша бригада не була підрозділом Transformation-in-Contact, TiC, тобто таким, що передає нову, іноді ще не перевірену зброю й технології безпосередньо в руки солдатів.

Можливо, армія США і промисловість уже розробили секретний пристрій — таку собі «кнопку перемоги» для війни дронів. Навіть якщо це й так, у нас такої не було.

Однак саме бій у нерівних умовах, угору схилом, проти досвідчених бойових ветеранів і зробив цей досвід таким цінним. Ми не скаржилися; ми адаптувалися, прийнявши, що небо — постійно, а не лише час від часу — тепер стало частиною поля бою.

«Очищення неба» зміною тактики

Уже за кілька годин ми змінили спосіб зайняття позицій і покращили маскування. Ми розосередили техніку й особовий склад настільки широко, наскільки могли. Навіть ховали Bradley у густих деревах, ризикуючи застрягнути в м’якому ґрунті та пошкодити дорогі німецькі дерева, щоб зменшити загрозу згори.

Зазначу, що ми стали значно обережнішими щодо пересування. Ми вивчали, як нас бачать згори, а не лише те, що самі могли бачити із землі.

Ми також підкинули «Немезису» поворот, якого вони не очікували. Навчальний центр густо вкритий рослинністю, з пагорбами, порізаними балками, долинами і глибокими ділянками мертвого простору. Через це механізовані підрозділи зазвичай тримаються невеликих доріг і стежок — маршрутів, на яких, як ми знали, «Немезис» домінуватиме.

Тож ми пішли у круті яри й густі дерева. Не раз я ловив себе на тому, що стою боком у башті нашого Bradley, вигукуючи накази, поки наші взводи долали схили під кутом 40 градусів, шукаючи нові маршрути до об’єкта. Ми були на межі можливостей, але місцевість давала нам природне укриття й маскування. Ми повністю цим скористалися.

«Ворог» усе одно нас знаходив, але важливо розуміти як: навіть маючи розвідку дронами, противнику доводилося застосовувати традиційну наземну розвідку й техніки проникнення. Дрон міг виявити нас згори. Але лише війська на землі могли використати ці дані.

Під час бою ми втрачали Bradley, танки й частину екіпажів, які ними керували. Звісно, втрачали. Це було навчання з максимально підвищеним тиском, щоб дати нам важкі уроки.

Однак урок нашого часу з «Немезисом» полягав не в тому, що важка бронетехніка застаріла або є тягарем проти дронів. Ці машини провели нас через місцевість, яка сповільнила б легші формування, і захистили екіпажі, поки ми захоплювали об’єкти. Наша броня не зробила нас більш вразливими — тільки більш мобільними, захищеними й небезпечними.

Суть навчань

Солдати будуть значно впевненіше розосереджуватися, якщо віритимуть у свою техніку, як-от наші Bradley і танки Abrams. Це складне середовище, але я також побачив, наскільки спроможними й адаптивними є наші солдати і формування.

На шостий день формування перейшло від оборонних до наступальних дій. У другій половині навчань те саме українське формування, яке кілька днів полювало на нас із повітря, тепер працювало поруч із нами. Протягом навчань я бачив, як зростають компетентність і впевненість наших бійців.

Вони почали цей навчальний захід, знаючи, що от-от зіткнуться з полем бою, яке ставить під сумнів ті правила, за якими вони тренувалися роками. Вони вийшли з нього, знаючи, що здатні адаптуватися, коли ці припущення перестають працювати.

Наші українські партнери привезли передові технології й методики, відточені роками бойових операцій. Вони показали нам способи ефективно запускати дешеві дрони на неймовірні відстані. Вони провели майстер-клас з управління ланцюгом ураження «сенсор — стрілець» і швидкості, використовуючи тактики, методи й технології, які ми тепер можемо застосовувати самі.

Але ми також засвоїли ще один ключовий урок: незалежно від технологій, люди й надалі залишаються критично важливим компонентом — і слабким місцем, по якому ми навчилися бити.

Коли ми маневрували й змусили мисливців із «Немезису» відчути себе здобиччю, небо очистилося.