Зрада у лабораторії: чому епохальне відкриття Лізи Мейтнер "забули" і до чого тут атомна бомба

Альберт Ейнштейн шанобливо називав її "нашою Марією Кюрі", а колеги захоплювалися її бездоганною інтуїцією у фізиці – проте коли настав час роздавати найвищі лаври, світ науки відвернувся від Лізи Мейтнер, залишивши у тіні чоловіка-колеги. Її життя – це не просто біографія видатної вченої, а драматичний трилер про геніальність, зраду, вигнання та зрештою абсолютне, хоч і посмертне, визнання, яке перевершило будь-які золоті медалі. 24 Канал розповість про все трохи докладніше.

Чому Нобелівський комітет "не помітив" жінку, яка розщепила атом?

У 1930-х роках Берлін був світовим центром квантової фізики та радіохімії. Саме там, в Інституті кайзера Вільгельма, Ліза Мейтнер та хімік Отто Ган створили один із найпродуктивніших наукових тандемів свого часу. Вони ідеально доповнювали одне одного: Ган був неперевершеним експериментатором, а Мейтнер – геніальною фізикинею-теоретикинею, здатною пояснити те, що відбувалося у пробірках.

Прихід до влади нацистів зруйнував цей симбіоз. Через єврейське походження Мейтнер у 1938 році була змушена тікати з Німеччини до Швеції, маючи у кишені лише кілька марок та діамантову каблучку, яку Ган дав їй на випадок потреби підкупити прикордонників. Та навіть у вигнанні у Стокгольмі Мейтнер продовжувала керувати експериментами Гана через інтенсивне листування.

Наприкінці 1938 року Ган з асистентом провели експеримент з бомбардування урану нейтронами. Результат спантеличив їх – замість очікуваних важчих елементів вони виявили барій, що майже вдвічі легший за уран. Ган написав Мейтнер відчайдушного листа, благаючи її знайти фізичне пояснення цьому "хімічному диву".

Відповідь народилася під час прогулянки засніженим лісом у шведському містечку Кунгельв, де Мейтнер проводила різдвяні канікули зі своїм племінником фізиком Отто Робертом Фрішем. Сівши на повалене дерево, вони почали робити розрахунки на клаптиках паперу. Мейтнер застосувала краплинну модель ядра Нільса Бора і зрозуміла, що ядро урану не просто відкололо шматочок – воно розірвалося навпіл, як крапля води.

Ліза вирахувала, що під час цього процесу вивільняється колосальна енергія, що ідеально вписувалося в знамениту формулу Ейнштейна E=mc². Це було епохальне відкриття – ядерний поділ, проте Отто Ган опублікував результати експерименту у січні 1939 року, не додавши Мейтнер у співавтори. Тоді це можна було пояснити страхом перед нацистським режимом – публікація разом із єврейкою-емігранткою коштувала б йому кар'єри.

Найцікавіше про Лізу Мейтнер і її надважливе досягнення: дивіться відео TheAgingGames

Але найгірше сталося після війни. У 1944 році Нобелівську премію з хімії за відкриття розщеплення важких ядер присудили тільки Отто Гану, а той не лише не згадав про вирішальний внесок Лізи Мейтнер у своїй промові, але й роками продовжував стверджувати, що відкриття було суто хімічним досягненням.

А що ж Нобелівський комітет з хімії? Він не зміг (або не захотів) оцінити міждисциплінарний характер відкриття, проігнорувавши фізичне обґрунтування. Крім того, зіграли свою роль сексизм тогочасної академічної спільноти та політичні інтриги всередині самого комітету. Мейтнер на Нобелівську премію номінували 48 разів упродовж життя, але вона так її й не отримала.

Як періодична таблиця стала місцем вічного тріумфу Лізи Мейтнер?

Попри зраду колеги та ігнор із боку Нобелівського комітету, Ліза Мейтнер зберегла свою гідність і непохитний моральний компас. Коли їй запропонували приєднатися до Мангеттенського проєкту зі створення американської атомної бомби, вона категорично відмовилася, заявивши: "Я не матиму нічого спільного з бомбою!" Ліза залишалася відданою чистій науці та гуманістичним ідеалам до самої своєї смерті у 1968 році.

Та це ще не кінець історії. У 1982 році у Центрі досліджень важких іонів (GSI) у місті Дармштадт група вчених штучно синтезувала новий 109-й елемент періодичної системи, і коли настав час обирати назву для цього надважкого і вкрай нестабільного елемента, німецькі фізики вирішили виправити історичну помилку своїх попередників. Відтак у 1997 році Міжнародний союз теоретичної та прикладної хімії (IUPAC) офіційно затвердив його назву – мейтнерій (Meitnerium, символ Mt).

Це рішення мало колосальне символічне значення. Ліза Мейтнер стала першою і станом на сьогодні єдиною жінкою в історії людства, на честь якої ексклюзивно названо хімічний елемент (кюрій названий на честь обох із подружжя Кюрі, а інші елементи з жіночими іменами походять від міфологічних персонажів). На жаль, ця геніальна жінка так і не дожила до свого найвищого визнання – а справедливість, хоч і з запізненням, перемогла.

Нобелівські медалі тьмяніють, імена лауреатів часто стираються з пам'яті поколінь, але періодична таблиця елементів – це непорушний фундамент нашого розуміння Всесвіту. Вона вічна. І тепер у кожному підручнику хімії та фізики, у кожній лабораторії світу ім'я Лізи Мейтнер назавжди вкарбоване у саму тканину світобудови.