«Зупинити годинник прогресу»: чого прагнуть нові праві США

Зовнішня політика Дональда Трампа дедалі більше спирається на ідеї «нових правих». Це група інтелектуалів, які пропонують поділити світ за цивілізаційним принципом. Про це в розмові з редактором відділу Opinion Джоном Гідою розповів Леонард Шуетте, науковець Європейської програми Фонду Карнегі за міжнародний мир. Цю концепцію він називає «цивілізаціонізмом» і вважає, що вона може стати основою нової великої стратегії США. Розмова відбулася напередодні цьогорічної зустрічі Трампа з лідером Китаю Сі Цзіньпіном, повідомляє The New York Times.

За словами Шуетте, дискусію про зовнішню політику США давно визначають три школи. Американська першість передбачає глобальне, передусім військове, лідерство США.Ліберальний інтернаціоналізм робить ставку на побудову та збереження системи міжнародної співпраці. Прихильники стриманості вважають, що США перенапружені. Тому вонизакликають скоротити військову присутність в Індо-Тихоокеанському регіоні, Європі та на Близькому Сході.

Попри внутрішню поляризацію, між двома основними партіями США довго існував широкий консенсус щодо засад зовнішньої політики. І демократи, і республіканці вважали глобальне лідерство необхідним, оскільки США відповідають за міжнародний порядок, який самі збудували після 1945 року.

«Цивілізаціонізм» відкидає універсальні амбіції і американізму, і ліберального інтернаціоналізму. Від стриманості він відрізняється тим, що передбачає військове домінування США у Західній півкулі.

За визначенням Шуетте, це світогляд, за якого світом мають керувати кілька великих держав. Серед них США, Китай, Росія, Індія та, можливо, Туреччина. Кожна з них претендує на представництво давньої цивілізації, а тому має домінувати у своєму цивілізаційному просторі.

«Іншими словами, цивілізаціонізм пропонує ідеологічне обґрунтування багатополярного порядку», пояснює дослідник.

Головна відмінність полягає в тому, як «нові праві» розуміють Захід. На відміну від багатьох поколінь мейнстримних політиків, вони не вважають західну ідентичність заснованою на спільних політичних цінностях.

Ідеї конституційної демократії, прав людини та плюралізму могли виникнути в західному світі, але за своєю суттю є універсальними. Для «нових правих» цивілізація натомість ґрунтується на успадкованих ознаках. Йдеться про походження, релігію, мову та територію.

За словами Шуетте, у такій логіці Захід є передусім місцем. Відмінності між цивілізаціями вважаються сутнісними, стійкими та майже непереборними. Політолог Семюел Гантінгтон називав їх «продуктом століть».

Зовнішня стратегія, наголошує експерт, невіддільна від внутрішньої ідеології. «Нові праві» відкидають традиційну модель консерватизму, яка поєднувала вільний ринок, обмежену роль держави та яструбину зовнішню політику.

Американську ідентичність вони розглядають у колективних та етнорелігійних категоріях. Американці в такій картині є білими християнами, які можуть простежити свій родовід до Європи. Віцепрезидент Джей Ді Венс, зазначає Шуетте, говорить про американську «спадщину».

Зовнішня політика в цій системі координат має зміцнювати внутрішній нелібералізм і захищати те, що її прихильники називають західною цивілізацією.

Шуетте виокремлює три конкретні наслідки такого підходу.

По-перше, контроль над Західною півкулею. Це стосуєтьс обмеження імміграції з «чужих культур» та потоку наркотиків, які, на думку прихильників цього підходу, підривають бажану суспільну стабільність.

По-друге, боротьба з лібералізмом не лише у США, а й у Європі, яку вважають колискою західної цивілізації. За словами заступника держсекретаря Крістофера Ландау, Європа скоює «цивілізаційне самогубство». Втручання в європейські справи розглядається як внутрішньоцивілізаційна політика.

По-третє, повага до сфер впливу інших цивілізацій, доки вони не втручаються у власну.

Шуетте називає «цивілізаціонізм» проєктом «нових правих», представники яких довго залишалися на маргінесі американської політики, але після приходу Трампа «безпрецедентно наблизилися до влади».

Вони також посилюють свій вплив у консервативній інтелектуальній екосистемі. Периферійні структури, як-от Claremont Institute, стали центральними для правого руху. За одними підрахунками, щонайменше 70 випускників програм Claremont працюють або працювали в другій адміністрації Трампа.

Heritage Foundation, який раніше був осередком істеблішменту, трансформувався. З'явилися й нові структури, зокрема Center for Renewing America.

Із «новими правими» пов'язані не лише інтелектуали. Серед їхніх прихильників Шуетте називає віцепрезидента Венса, сенатора від Міссурі Джоша Хоулі та губернатора Флориди Рона ДеСантіса.

Є два чинники, які можуть посилити позиції «нових правих» у майбутніх суперечках усередині Республіканської партії.

Перший чинник: демографія. Серед молодих республіканців ця течія популярніша, ніж серед істеблішменту. Вона значною мірою спирається на розчарування поколінням, яке молодші консерватори вважають відповідальним за «вічні війни» та економічні потрясіння після фінансової кризи.

Опитування свідчать, що молодші республіканці частіше підтримують скорочення ролі США на Близькому Сході.

Другий чинник: війна в Ірані. «Нові праві» виступали проти неї від самого початку, як і проти будь-якої значної залученості США до справ регіону. За повідомленнями, Венс був найбільш стриманим серед членів кабінету.

«Чим довше триває ця стратегічно катастрофічна і дорога кампанія, то тим більше виграють"нові праві"», вважає Шуетте.

Сам Трамп, за словами дослідника, єдиний впливовий республіканець, який не є послідовним «цивілізаціоністом».

Його адміністрація має неоднозначне ставлення до цієї доктрини. Цивілізаційна риторика присутня у стратегічних документах, зокрема у Стратегії національної безпеки, а також у програмних промовах високопосадовців.

Ідеї «цивілізаціонізму», схоже, вплинули на політику щодо Західної півкулі та Європи. Але Трамп, підкреслює Шуетте, «не ідеолог». У нього немає послідовного світогляду. Зовнішньополітичний апарат він зруйнував настільки, що цілісна політика стала майже неможливою.

Найбільша розбіжність із принципами «цивілізаціонізму» стосується Близького Сходу. І війна в Ірані, і особливі відносини з Ізраїлем суперечать ідеї відходу з регіону заради зосередження на західному цивілізаційному просторі.

Для «нових правих», додає експерт, Ізраїль не є частиною цього простору.

Щодо Китаю позиція адміністрації, за словами Шуетте, залишається неясною. Вона коливається між економічною війною та значно поступливішим курсом, ніж за Джо Байдена чи під час першого терміну Трампа.

Цивілізаційний підхід починав би з визнання Китаю цивілізаційною рівнею з легітимним правом домінувати у своєму регіоні, зокрема над Тайванем.

Найчіткіше цей підхід, за оцінкою Шуетте, видно в політиці щодо Європи та Західної півкулі.

Схвалення «патріотичних європейських партій» та заклик «культивувати спротив» політичному курсові Європи прописано у Стратегії національної безпеки. Це прямо випливає із «цивілізаційного підручника».

Реальних кроків поки що небагато: Венс зустрічався з лідерами ультраправої «Альтернативи для Німеччини» та агітував в Угорщині за колишнього прем'єра Віктора Орбана.

Держдепартамент також створив фонд для фінансової підтримки організацій громадянського суспільства, які поділяють його світогляд. Чинні уряди та мейнстримні партії виступили проти такої риторики й втручання у внутрішню політику.

Європейські праві, які мали б бути «цивілізаційними союзниками», теж поставилися до цієї підтримки стримано.

Вони близькі до MAGA за духом, оскільки поділяють опозицію до лібералізму та «креальне» розуміння ідентичності. Але для них важливий і національний суверенітет.

Загрози щодо Гренландії, втручання в Латинській Америці та на Близькому Сході, а також тарифи, які вдарили й по їхніх виборцях, викликали в Європі хвилю невдоволення.

Багато хто в американських «нових правих», вважає Шуетте, недооцінює глибоко вкорінений антиамериканізм європейських ультраправих. США традиційно сприймали як остаточну універсалізувальну силу, яка загрожує європейському суверенітету та культурі. Неоліберальна економічна політика та присутність американських військ лише посилювали це відчуття.

Тому, за словами дослідника, є «серйозні знаки питання» щодо того, чи знайде цивілізаційна програма відгук навіть у близьких за поглядами європейських сил.

Шуетте бачить у «цивілізаціонізмі» повернення до простішого та менш взаємозалежного світу. «Нові праві» відкрито говорять про необхідність «зупинити годинник прогресу» та «скасувати XX століття».

На думку експерта, світ уже надто взаємопов'язаний, щоб велика держава могла зосередитися лише на власному подвір'ї.

Є й інші суперечності. Цивілізаційні межі неможливо чітко окреслити.

«Чи включатиме російська цивілізація країни Балтії? Де провести лінію між китайською та індійською цивілізаціями?» запитує експерт.

Стратегія, покликана запобігти війнам між великими державами, на його думку, може стати рецептом для однієї з таких війн. Незрозуміло й те, чому середні держави, які не претендують на власний цивілізаційний простір, такі, як Японія, мали б погодитися, наприклад, із гегемонією Китаю.

Для «нових правих», за словами дослідника, ближчий не Гантінгтон, який передбачав зіткнення цивілізацій, а німецький теоретик і юрист Карл Шмітт. Після приходу Гітлера до влади Шмітт вступив до нацистської партії.

Шмітт стверджував, що світ, організований у просторові блоки, Grossraum, тобто «великий простір», із регіональними гегемонами був би мирним. На його думку, це усунуло б головне джерело конфліктів між великими державами, а саме дилему безпеки через загрозу втручання.

Щоб «цивілізаціонізм» став політикою адміністрації, потрібен політичний символ, вважає Шуетте. Таким символом може стати Венс, який глибоко занурений у мислення «нових правих».

Але в будь-якому разі, наголошує експерт, ідеологічний проєкт «нових правих» залишиться.

«Їхні ідеї інституціоналізовано, і вони мають міцну підтримку серед молоді. Що б не сталося на виборах 2028 року, такий спосіб мислення й надалі формуватиме внутрішню та зовнішню політику США», резюмує Шуетте.

Докладніше про ідейне середовище Трампа та роль у ньому Венса у статті ZN.UA «Путін & Трамп. Союз ідеологічних нарцисів, який змінює світ» пише економіст-кібернетик, прикладний психолог Сергій Романюк.