Моторошна таємниця плями на Хотинській фортеці: чому одна зі стін постійно мокра

Ця історія має реальну основу, адже під час реставраційних робіт у фортеці справді знайшли поховання маленької дівчинки. Про найпопулярнішу легенду, пов'язану з мокрою плямою розповіли на Facebook-сторінці Державного історико-архітектурного заповідника "Хотинська фортеця".

Що приховує мокра пляма на стіні Хотинської фортеці

Найпопулярніша легенда розповідає, що комендант фортеці замурував у стіну свою доньку, бо вона не хотіла виходити заміж. Дівчина нібито так гірко плакала, що її сльози проступили крізь каміння та залишилися у вигляді мокрої плями.

У 1980-х роках під час ремонтно-реставраційних робіт у північно-західному куті Замкової церкви справді виявили нішу. Усередині була невелика дерев'яна домовина з людськими рештками.

Мокра пляма на стіні Хотинської фортеці / Фото Wikimedia Commons

Небіжчиці було до 5 років. Дівчинка була одягнена у каптан із вишневого італійського атласу, на голові мала чіпець-чільце з китичками, а волосся було зібране у спеціальну сіточку.

У похованні також знайшли подушку, набиту сухими травами, покров та плащаницю. Саме з напису на плащаниці вдалося встановити, що похованою була Єлизавета Лозинська, донька стольника Василя, яка померла 1 липня 1611 року.

Єлизавета була онукою коменданта Георгія Лозинського. Разом із дружиною Христею вони володіли селом Лозяни у волості Дорохой, звідки походило їхнє прізвище.

Чому дівчинку поховали у фортеці

Поховання в межах сакральних споруд – церков, костелів та монастирів – було поширеною практикою. Шляхта вважала, що пожертви релігійним установам, а також поховання при храмах гарантують достойне потойбічне життя.

Знайдена плащаниця / Фото Державного історико-архітектурного заповідника "Хотинська фортеця"

Тож поховання у стіні справді було, але воно ніяк не пов'язане з мокрою плямою. Інших поховань у стінах фортеці також не знайшли.

Що спричинило появу плями насправді

Як зазначає Міністерство культури України, історичні фотографії свідчать, що характерна мокра пляма почала формуватися ще наприкінці XIX – на початку XX століття.

У XVIII – XIX століттях у замку діяла дренажна система. Після втрати фортецею статусу військового об'єкта у 1856 році вона поступово занепала. Рештки цієї системи згодом виявили під час археологічних досліджень у північному дворі замку.

Зволоження зафіксували на ділянці, де раніше розташовувався артилерійський цейхгауз. У його підвальній частині зберігали селітру для виготовлення пороху.

Насичена залишками селітри ділянка муру виявилася особливо вразливою до впливу вологи. Саме в зоні тривалого замокання нещодавно відбулося руйнування стіни та зубців.

Наслідки обвалу Хотинської фортеці / Фото Андрія Дранчука

Менше зволоження сьогодні також спостерігається на іншій ділянці між Комендантською та Північною вежами.