"Можливо, це був перший випадок": інтерв'ю військового оглядача про ракети FP-7, удар по Москві та плани Росії на зиму

Удар по Москві показав вразливість російської ППО та продемонстрував, що українські засоби ураження можуть діставати до захищених тилових об'єктів Росії. Водночас регулярність таких атак може мати не лише військовий, а й політичний ефект для Кремля, особливо якщо вони відбуватимуться у столиці.

Окрему увагу Київ приділив українській балістичній ракеті FP-7 "Пелікан", яку потенційно можна використовувати для ураження російської ППО, командних пунктів та важливих інфраструктурних об'єктів у межах своєї дальності. Не виключено, що саме "Пелікан" міг бути застосований під час останньої атаки на Москву, однак ця версія наразі потребує підтвердження.

Водночас Росія може накопичувати балістичні ракети для посилення ударів по українській енергетиці напередодні зими. Військовий оглядач з Ізраїлю Давид Шарп в інтерв'ю 24 Каналу зазначив, що обидві сторони можуть розглядати далекобійні удари як важливий інструмент тиску та стримування.

Атака на Москву та ефективність російської ППО

Українські дрони та ракети, зокрема "Фламінго", вночі 20 вересня масовано атакували Москву, уразивши, зокрема, підприємство нафтової промисловості та логістичний об'єкт. Яке військове значення цієї атаки та що вона показує про вразливість російської ППО в Москві й області?

По-перше, російська система протиповітряної оборони, звісно, ​​збила якусь кількість безпілотників, але вона не впоралася з головним завданням – захистити власне Москву та конкретні об'єкти.

Взагалі, коли йдеться про ефективність ППО, можна вимірювати її по-різному, наприклад, кількістю перехоплених цілей. Але за великим рахунком абсолютним мірилом ефективності ППО є те, чи вдалося захистити об'єкти, які були атаковані. Тому що противник може будувати свої розрахунки, в даному випадку українське командування, з того, що певні відсотки навіть високі зіб'є ППО.

Але якщо завдання – вразити НПЗ у Капотні хоча б мінімальною кількістю дронів, і це завдання виконане, отже, противнику завдано істотних матеріальних збитків. Про жертви я не говорю – це само собою зрозуміло.

Російське ППО не впоралося із завданням. Наліт показав, що немає жодного герметичного кільця навколо Москви, здатного захистити місто та Московську область від досить ефективних та продуманих ударів.

Так, можливо, заради того, щоб удари були досить ефективними, доводиться йти на великі витрати, тобто використовувати велику кількість безпілотників. Але факт очевидний.

Давид Шарп про удари по Москві, російську ППО та загрози для України на зиму: відео

Це військове значення насамперед показує, що російське ППО недосконале і що українці можуть повторювати такі удари. З військової точки зору у них буде певна успішність, а може бути й більша, ніж учора.

Є значення суто економічне: яких завданих збитків, які ресурси витрачені Росією тощо. Є збитки медійні.

Російським громадянам і російській владі нагадали, що спочивати на лаврах немає жодних причин, що по Москві били не тому, що не можуть, а тому, що були ті чи інші політичні та інші міркування. Бити можуть і можуть діставати до Москви.

І є ще одна важлива обставина – принцип: можемо діставати до Москви. Цей удар показав, що, як не обговорюй його, паритету між Україною та Росією наразі немає у всьому, що стосується ударів по тилових об'єктах.

До слова. Московський нафтопереробний заводповністю зупинив роботу через пожежу на ключових технологічних установках. Причиною аварії став успішний наліт українських безпілотників, які подолали протиповітряну оборону російської столиці. На ремонт і відновлення пошкоджених потужностей підприємства знадобиться щонайменше кілька тижнів.

Удари по Києву завдаються абсолютно регулярно. За великим рахунком, будь-яке місто України під ударом майже щодня, особливо якщо говорити про Одесу, знову-таки про Київ.

Москва ж піддається таким ударам епізодично, раз на дуже тривалий час. Я зараз не говорю про те, коли щось окреме долітає до Московської області. Я маю на увазі такі удари, коли об'єкти в Москві горять, коли є значні втрати і все не так просто. Це відбувається дуже рідко.

Відповідно, питання виходить на стратегічний рівень і рівень тих самих паритетів. Для того, щоб завдавати Росії дуже суттєвих збитків, а не болісних уколів і не, як сказав якось один з українських коментаторів, "роздряпати обличчя", необхідно багато таких ударів і необхідно урізноманітнити засоби поразки, якщо вони є.

Я маю на увазі балістику та крилаті ракети, а також ефект залякування та стримування Росії. Коли удари мають одиночний характер раз на багато тижнів або раз на місяці, а по Києву удари завдаються щодня, це не є суттєвим стимулом для російської влади припинити удари по Києву.

І, власне, для того, щоб припинити удари по Києву та великих українських містах, це, на мій погляд, і має бути мета. І як я це бачу, це є мета українського керівництва, українського командування.

Є переговорний процес, який незрозуміло, чи досягне успіху, але щоб він досяг успіху, необхідні козирі військового характеру, на кшталт ось таких ударів по Москві на регулярній основі.

Політичний ефект атак на Москву

Ви говорили, що під час атаки дронів на Москву тривогу могли не оголошувати, аби не вплинути на явку на виборах. Наскільки політично чутливими для Кремля стають атаки на Москву, особливо під час виборів, і що свідчить про таку реакцію влади?

Можливо це було пов'язано з виборами, те, що не було сигналу тривоги, а може й ні. У принципі, у той момент, коли по Москві б'ють дуже рідко, я маю на увазі досить масштабні удари, складно робити якісь висновки. Може, це для них було просто несподівано і ніхто там ні про що не подумав.

Якщо удари будуть частими, тоді можна буде робити висновки – чи включають тривогу, яка вона, якщо не включають, чому це робиться і які цілі переслідуються. Саме частота і систематичність дозволяють робити ті чи інші висновки та виводити ситуацію на якісно новий рівень.

У будь-якому разі вибори вже закінчились. Відповідно всі розмови про те, що, наприклад, мобілізація в Росії можлива і зав'язана на вибори чи ні, тепер будуть актуальні. Тепер жодних таких перешкод немає.

Ну і щодо тривог – те саме. Якщо удари українців по Москві продовжаться, тоді ми зможемо зробити відповідні висновки про те, як у них працює система цивільної оборони.

Російській владі дуже важливо демонструвати ось цю нормальність ситуації: "СВО йде за планом". Це один із постулатів Путіна, який озвучувався неодноразово, і плани будуть виконані.

Відповідно, як мені бачиться, українське командування, українське керівництво має бажання показати Путіну, що в ці плани, мабуть, входять і більш-менш регулярні удари по Москві.

Але саме більш-менш регулярні удари, а не поодинокі можуть стати істотним фактором. Москва – це не Росія, Москва – це Москва, і Московська область – це величезний мегаполіс, промисловий, фінансовий, медійний центр.

І якщо щось відбувається у Курську та Білгороді, це набагато легше не помічати, ніж якщо це відбувається у Москві та Московській області. І, наголошую, саме на регулярній основі. Тільки тоді це починає мати важливе значення.

Так, безумовно, це з великою ймовірністю може спричинити різку нервову реакцію. Але з іншого боку, в той момент, коли події носять систематичний характер, по-перше, звикають, а по-друге, починають замислюватися: а чи варто щось змінити? Можливо, у планах СВО щось пішло негаразд.

Відповідно, висновки, що далеко йдуть з приводу того, як вони хочуть бачити картинку, наскільки це для них прийнятно і неприйнятно, можна буде зробити за фактом неодноразового повторення таких ударів.

З вами згодна. Можливо, і після таких атак росіяни замислюються над тим, що варто щось змінити, але вони думають тільки про себе. Вони не думають про те, що російські окупаційні війська продовжують убивство українських цивільних і не лише на території нашої країни. І вони, в принципі, підтримують війну лише так, щоб їх не стосувалося. І в цьому вся біда.

"Пелікан", FP-7 та можливі цілі української балістики

Зеленський назвав "Пелікан" серед засобів, які могли бути використані під час атаки. Які російські об'єкти потенційно може уражати ця українська балістична ракета та що вам відомо про її характеристики й можливі терміни застосування?

Щодо "Пелікана" і саме останніх атак по Москві: є суперечлива інформація у відкритих джерелах, українців насамперед. Багато хто з них каже, що це просто якийсь новий дрон, безпілотник, а не балістична ракета. Один із тих нечисленних типів безпілотників, різновидів напівкрилатих ракет, напівбезпілотників, які були задіяні.

Але, звичайно ж, варіація балістичної ракети становить особливий інтерес. Була вона застосована чи ні – це цікаве питання.

Я можу сказати таке. Якщо ракета FP-7 дальністю 200 або, за іншими даними, 200 – 300 км вже більш-менш готова, виробник говорив про те, що вона близька до рівня первинної готовності. Тобто говорили про численні випробування минулого часу.

Важливо! Українська оборонна компанія Fire Pointспільно з конструкторським бюро створила новий турбореактивний двигун для безпілотних платформ. Цю силову установку згодом може отримати вітчизняна крилата ракета "Фламінго", конструкція якої дозволяє використовувати різні типи двигунів. Наразі виробник уже складає перші прототипи та планує перейти до серійного випуску у наступному році.

Це дуже важливо: коли випробування вважаються в основному в майбутньому часі, це говорить про дуже непросунутий рівень готовності виробу, і навпаки. І говорили про те, що восени вона може бути застосована противником.

Я, природно, обережно ставлюся до анонсів. Та й у компанії FirePoint були, скажімо так, проблеми у всьому, що стосується анонсів, зокрема пов'язаних із "Фламінго".

Проте можна сказати таке. Чи була застосована вже ракета саме "Пелікан", чи вона застосовуватиметься у відносно доступній для огляду перспективі – у неї цілком може бути важлива нішева роль.

Коли ми говоримо про дальність 200 – 300 км, це, звичайно ж, не рівень ракети з боєголовкою 150 кг або щось у цьому роді при точності трохи гірше 10 м. Це, безумовно, не ті ракети, якими можна дотягнутися до Московської області, до Москви і взагалі по-справжньому глибокий.

Тим не менш, ніша приблизно така: для організації атаки на далекі точки в глибині Росії. Зокрема, таку атаку, як ми бачили на Москву, цілком можливо і навіть необхідно використовувати балістику короткого радіусу для ударів по розвіданим системам протиповітряної оборони, які є першим найважливішим рубежем перехоплення безпілотників та крилатих ракет, що йдуть углиб.

Потрібна робота розвідки та потрібне розуміння того, де в реальному часі ці об'єкти знаходяться. Зокрема, станції радіолокації або, наприклад, пускові установки середнього і великого радіусу – наприклад, "Буки" або S-300, S-400. І якщо вони не зрушили з місця, то балістика є дуже добрим засобом їх поразки.

Тобто ти знаєш, ти готовий до запуску, ти розумієш, що лічені хвилини, буквально кілька хвилин, твоя ракета йде до мети, і якщо за ці кілька хвилин противник не зрушив з місця, то його поразка стане дуже ймовірним, тому що боротися з такою балістикою можна, але не просто, а часу втекти у противника майже не буде, якщо ти використовував противника майже не буде.

Можливо те, що використовували в атаці по Москві, якраз і було першим випадком використання FP-7 "Пелікан". Використовувалися вони, найімовірніше, саме так. Іншої причини немає – це оптимальний момент.

Балістична ракета FP-7 / Фото Fire Point

Інша роль – удари по тих чи інших важливих об'єктах у радіусі дії, скажімо, 200 км. Якщо припустити, що удари не завдаються із самої стрічки, а з глибини заради безпеки пускових установок, то цілями для таких ракет мають бути важливі об'єкти на окупованих територіях України, а також у прикордонних областях.

Військові важливі цілі – це зрозуміло: командні пункти, якісь скупчення, які виявляє розвідка, а балістика може вразити дуже швидко, перш ніж усі розбігнуться. Швидко отримали інформацію, випустили ракету – і за кілька хвилин вона вразила ціль.

І, звичайно, є ще одна категорія цілей. Вона дуже важлива, на мій погляд, у всьому, що стосується тієї самої стратегії стримування та залякування. Окрім суто важливих військових цілей, удари у прикордонних з Росією областях, вірніше, у прикордонних російських областях, по ключових об'єктах інфраструктури, енергетики.

Балістика – це, з бойовими частинами близько 150 кг і пристойною точністю, загалом ефективніший засіб ураження різного роду інфраструктурних об'єктів, наприклад електростанцій, ніж безпілотники, які перехопити легше і які часто бойова частина менше чи помітно менше, ніж в такої ракети.

Відповідно, напередодні зими та у світлі загрози російських ударів по українській енергетиці, а не лише у світлі загрози, а у світлі того, що відбувається, українські удари такого роду ракетами по найважливіших об'єктах, стаціонарних об'єктах у прикордонних областях можуть бути непоганою противагою.

Але тут важливо, щоб це було саме противагою: масове виробництво таких ракет. У той момент, коли вони виробляються в одиничних примірниках, відносний ефект. Тобто відповідність тактико-технічним характеристикам має підтверджуватись реальним масовим виробництвом. І, природно, одна з причин, чому б бути масовому виробництву, – це прийнятна ціна.

Російські запаси балістики та підготовка до зимових ударів

Росія останніми тижнями зменшила використання балістики, натомість збільшивши кількість реактивних дронів. Чи може це свідчити про накопичення балістичних ракет для зимових ударів і якими можуть бути їхні запаси до кінця жовтня – початку листопада?

Тут можна просто міркувати логічно. Зимовий період, або, скажімо так, пізній осінній період і далі зимовий – це той період, коли Росія вважає за краще підняти планку тиску на українську енергетику. І для цього балістичні ракети є найкращим інструментом з простої причини: важка боєголовка та висока ймовірність влучення.

Звичайно, кількість бойових балістичних ракет досить обмежена. Вони дорогі у виробництві. І, крім іншого, є пляшкові шийки у всьому, що стосується кількості виробництва. Зрозуміло, що, мабуть, є постачання з Північної Кореї, які масово використовуються колишні навчальні ракети для комплексів S-300, S-400, які переробляють у балістику. Їхній рівень ефективності та точності не дуже високий, але тут ККД підвищується за рахунок кількості.

Те, що ракети накопичують, видається досить очевидним висновком. І хочуть застосувати, починаючи з пізньої осені чи з середини осені, дещо більше – скажімо так, на десятки балістичних ракет на місяць більше, ніж в інші місяці, щоб мати можливість політичного та стратегічного рішення.

На цей крок можуть не піти з тих чи інших міркувань, або піти з обмеженням, але мати можливість застосувати масово балістичні ракети проти широкого спектра цілей в Україні одним махом, інтенсивніше, наскільки я розумію, вони хочуть.

Тим більше, що зараз у них з'явилося і загалом реалізується вікно можливостей, пов'язане з реактивними дронами. Завдяки тому, що протистояти реактивним дронам не вдається, або, принаймні, до останнього моменту не вдавалося з великим ступенем ефективності, ці реактивні дрони завдають дуже значної шкоди у всіх галузях, де вони застосовуються за тими типами цілей.

І, відповідно, вони не дають Україні перепочинок, не використовуючи балістику у великих кількостях. А коли вони захочуть використати, у них у цьому випадку буде більше можливостей.

Водночас важливо розуміти, як на мене, що й ці повідомлення, і накопичення, і масоване застосування дронів – це частина переговорного процесу. Путін має на меті ситуацію, щоб українське керівництво стало зговірливим. Так можна охарактеризувати його позицію.

В ідеалі – пішло на великі поступки на великих переговорах, тобто, по суті, припинило війну, в тому числі під впливом того чинника, про який ми говоримо, та загрози створення вкрай серйозних гуманітарних труднощів для України в зимовий період. Це йому мета максимум.

Мета мінімум – якщо вони вважатимуть, що варто піти зрештою на якесь перемир'я, ну, скажімо так, мораторій на ударах у повітрі та ударах по тилах, щоб ці умови були максимально для Росії вигідні.

А щоб вони максимально були для Росії вигідні, як вони, мабуть, вважають, необхідний максимальний тиск зараз, максимальні збитки Україні зараз, щоб поставити українське керівництво перед непростим вибором.