ВМС США розповіли про що в їхніх технологічних планах

Джастін Фанеллі, головний технічний директор Міністерства ВМС, протягом останніх трьох з половиною років намагався зробити бізнес з ВМС США легшим. Коли ми вперше поговорили з ним минулого року , він описав перехід від того, що він назвав «урядом вашого дідуся» – «схемою спагетті» точок входу для стартапів – до чогось ближчого до воронки продажів, де компанії, що демонструють сильні результати, потрапляють у технологічну базу ВМС як корпоративні послуги.

За словами Фанеллі, скільки грошей ВМС фактично витрачають на роботу щороку, залежить від того, що вважається витратами. «Ми витрачаємо близько 150 мільярдів доларів щороку», – сказав він, хоча й намагався відокремити цю цифру – загальні закупівлі ВМС – від чогось вужчого, наприклад, прямих інвестицій в акціонерний капітал. 

Дійсно, хоча більшість цих витрат все ще йде традиційними каналами, Фанеллі сказав, що ВМС намагаються поступово просуватися до того, що він називає спільним інвестуванням — вкладати гроші в компанії разом із приватним капіталом, а не виписувати чек встановленому генеральному підряднику. За його словами, придбання частки в акціонерному капіталі є найагресивнішим варіантом цього і залишається рідкісним явищем. Найчастіше спільне інвестування означає, що ВМС чекають, поки компанії самостійно розроблять продукт, перш ніж купувати його, замість того, щоб самостійно фінансувати ранні дослідження.

Також змінився етап закупівель компаній, у яких ВМС купують продукцію. «Ми здебільшого купуємо компанії типу серії D-F», – сказав Фанеллі, додавши, що раніше ВМС фінансували власні дослідження на ранній стадії, щоб покрити прогалину від початкового етапу до серії B. Натомість вони намагаються передати цю роботу комерційним інвесторам, що частково пояснює існування документа про пріоритети. «Ціна цього, або відповідальність, полягає в тому, щоб ми, якщо не збираємося робити це самі, подали чіткіший сигнал», – сказав він.

Що стосується нещодавніх покупок, Фанеллі — колишній курсант ВПС, чия кар'єра охоплювала ролі в обороні, розвідці, DARPA та ініціативах з відкритим кодом — розповів про кілька. Цього місяця було укладено контракт на суму 562 мільйони доларів на MQ-25 Stingray, автономний дрон-заправник, який розширює дальність польотів пілотованих винищувачів, що злітають з авіаносців.

ВМС також купують у Armada обладнання для периферійних обчислень, яке можна описати як транспортні контейнери, заповнені серверами, призначені для розгортання на кораблях або віддалено. Для виконання інспекційних робіт, які раніше виконувалися вручну та небезпечно, було залучено компанію Gecko Robotics; Фанеллі сказав, що цей крок не викликав особливого опору, оскільки майже ніхто не хотів виконувати цю роботу спочатку. Domino Data Lab зараз керує конвеєром машинного навчання ВМС.

А у випадку, яким, здається, особливо подобалося ділитися Фанеллі, ВМС замінили систему бортових камер від оборонного підрядника, яка затримувалася роками, на комерційні камери, пов'язані з програмним забезпеченням від Applied Intuition, скоротивши терміни приблизно на чотири роки та розширивши її на більшу кількість кораблів, ніж очікувалося.

З огляду на те, що Ормузька протока цього року стала гарячою точкою — атаки танкерів, захоплене судно, порушені угоди про припинення вогню через суперечки щодо судноплавних маршрутів — здавалося б, варто було запитати, чи з’являються там зараз якісь із цих комерційних технологій. Фанеллі був обережним. «Я часто не знаю, що засекречено, а що ні, бо зазвичай спілкуюся з людьми, які мають допуск», — сказав він, додавши, що йому доведеться перевірити. (Ми повідомимо вас, якщо він зв’яжеться з нами.)

Цікаво, що, за словами Фанеллі, не так багато людей схвалюють таку покупку. Рішення про купівлю приймаються через те, що він назвав комітетом з відбору джерел, невеликою групою, а не розтягнутим процесом рецензування, який можуть уявити сторонні. Він описав мету як збереження процесу на основі заслуг, а не додавання рівнів схвалення.

Він не вдавався до того, чому технології зазвичай дають збій, коли потрапляють у ВМС — він приїхав до своєї машини і мав з'ясувати, що робити далі під час подорожі. Але коли ми розмовляли минулого року, Фанеллі пояснив, що найпоширеніша причина невдачі перспективних технологій полягає не в технічних питаннях, а в бюджеті. ВМС працюють за тривалими циклами планування, і новий інструмент залишається лише в тому випадку, якщо він замінює або «вимикає» щось, за що ВМС вже платять.

У будь-якому разі, перш ніж ми розлучилися, Фанеллі поділився оновленим внутрішнім списком технологічних напрямків, яким ВМС надають пріоритет, спільно опублікованим його офісом та Виконавчим директором з питань закупівель портфеля для місійних систем. Він поділений на п'ять широких категорій для тих із вас, хто розробляє або фінансує оборонні технології.

Перший — це прикладний штучний інтелект, що охоплює машинне навчання та дедалі більше агентне програмне забезпечення, призначене для перетворення необроблених даних на рішення — об'єднання датчиків, підтримка цільового призначення, автономна поведінка та кібероперації, побудовані на програмному, а не на апаратному забезпеченні. 

Квантова інформатика посідає друге місце, зосереджуючись не стільки на володінні квантовим обладнанням, скільки на застосуванні квантових або квантово-суміжних методів для навігації, безпечного зв'язку та криптографії. 

Розширені мережеві технології – це третій напрямок, спрямований на безпечне переміщення даних у середовищах, де з’єднання погіршуються або переривчасті, будь то корабель у морі чи мережа партнера по коаліції. 

Четверте – це операції з електромагнітним спектром, технологія, яка виявляє та керує самим спектром, створена для адаптації до складних умов, а не для залежності від фіксованих конфігурацій. 

П'ята категорія, цифрова інженерія та сумісність, охоплює основні аспекти: відкриті API, системну інженерію на основі моделей та архітектуру нульової довіри, призначену для того, щоб різні системи ВМС могли взаємодіяти одна з одною без необхідності індивідуальної інтеграції.

У службовій записці зазначається, що жодне з цих зобов’язань не є зобов’язанням щодо фінансування, і жодне з них не ранжує окремі програми. Також нагадується, що пріоритети «змінюватимуться залежно від невідкладних, короткострокових та довгострокових потреб». Коротше кажучи, не сприймайте це як євангеліє. Натомість, його слід читати так само, як і минулорічний список, — як дорожню карту, за якою компанії та інвестори можуть планувати, щоб рішення, прийняті зараз про те, куди вкладати гроші, мали куди піти у ВМС через пару років.