Битва за Університет Каразіна: хто повстав проти доньки Кушнарьова. Досьє на кандидатів у ректори

У Каразінському університеті 24 вересня відбудеться голосування за нового ректора. Відповідну дату визначено в межах конкурсу на посаду керівника вишу, оголошеного Міністерством освіти і науки. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на сайт Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

На посаду претендують двоє кандидатів – доктор фізико-математичних наук, декан фізичного факультету Руслан Вовк та чинна ректорка, докторка юридичних наук, професорка і голова Вченої ради університету Тетяна Кагановська, яка претендує на другий термін. Кагановська – дочка відомого українського політика Євгена Кушнарьова.

Напередодні голосування у соцмережах розгорнулася дискусія не лише про програми кандидатів, а й про те, яким має бути сучасний ректор – передусім управлінцем чи науковцем.

Одним із тих, хто публічно висловився на підтримку Тетяни Кагановської, став Едуард Рубін – помічник проректора Каразінського університету з інформаційних технологій (ІТ).  

Едуард Рубін публічно підтримав Тетяну Кагановську, водночас розкритикувавши передвиборчі обіцянки її опонента Руслана Вовка. Останній пропонує на два роки зупинити розпочату керівництвом Кагановської оптимізацію факультетів, розширити кадрові повноваження деканів та скасувати практику неоплачуваних відпусток для викладачів. У команді підтримки ректорки такі кроки на користь автономії підрозділів і соціального захисту колективу назвали ризикованими, заявивши, що в умовах дефіциту бюджету вони нібито ускладнять централізоване управління університетом.

Апелюючи до воєнного періоду, Рубін приписав Кагановській збереження роботи університету в Харкові, облаштування безпечних просторів, розвиток міжнародних партнерств і залучення грантів.

Водночас на підтримку Руслана Вовка публічно виступила Аліна Легейда, яка навчалася в Каразінському університеті у 1995–2000 роках, а з 2000 до 2025 року працювала там доценткою. У березні 2025 року вона звільнилася.

Легейда наголошує, що вважає себе частиною каразінської спільноти та не погоджується з оцінкою Рубіна щодо того, якою має бути модель управління університетом.

На її думку, університет не можна розглядати як корпорацію, а ректор має бути не тільки керівником, а й науковцем із авторитетом у своїй галузі.

Легейда також вважає, що запропоновані Вовком зміни – зокрема дворічна пауза у реорганізації та можливому скороченні факультетів, повернення ширших кадрових повноважень деканам та скасування відпусток за власний рахунок – допоможуть не допустити скорочення викладачів і науковців.

Серед головних аргументів на користь Вовка Легейда називає його науковий авторитет, збереження академічного колективу, розвиток фундаментальної науки та залучення міжнародних ресурсів через наукові проєкти.

Ще одну позицію щодо моделі управління університетом висловила кандидатка економічних наук, координаторка антиплагіатної ініціативи «Дисергейт» Світлана Благодєтєлєва-Вовк. У своєму дописі вона заперечує підхід, за якого ректора розглядають передусім як менеджера, і наголошує на відмінності університету від звичайної ринкової структури.

На її думку, університет має виконувати не лише академічну, а й суспільну функцію, тому оцінювати його роботу лише за фінансовими показниками некоректно.

Вовк зазначає, що університет є спільнотою, яка зберігає, передає та створює інтелектуальний спадок. Тому, на її думку, керувати університетом не можна так само, як комерційною організацією – його особливості потребують іншого підходу.

Окремо Світлана Благодєтєлєва-Вовк порушила питання про участь Тетяни Кагановської у виборах ректора. У дописі вона закликала Міністерство освіти і науки скасувати вибори, стверджуючи, що Кагановська не мала брати участі в конкурсі до завершення розгляду скарги щодо можливого академічного плагіату в її докторській дисертації.

Авторка також закликала Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти публічно висловитися щодо ситуації. Крім того, вона стверджує, що Кагановська продовжує отримувати доплату за науковий ступінь, дійсність якого авторка допису ставить під сумнів.

Чим відрізняються програми кандидатів у ректори Каразінського

Головна відмінність передвиборчих програм Руслана Вовка та Тетяни Кагановської – у тому, з чого вони пропонують почати роботу на посаді ректора. Вовк робить акцент на змінах усередині університету, тоді як Кагановська – на продовженні та розвитку вже визначених стратегічних напрямів.

Програма Вовка побудована навколо необхідності внутрішніх змін. Серед її ключових тем – скорочення зайвої бюрократії, прозоре управління, пошук додаткових коштів та збереження кадрів. Загалом вона містить 10 напрямів: кадрову політику, підтримку молодих учених, розвиток науки, зміни в освітньому процесі, відновлення та безпеку університету, цифровізацію, міжнародну співпрацю, збереження наукової спільноти та підзвітність керівництва. Окремо йдеться про зміцнення статусу Каразінського як дослідницького університету.

Водночас Вовк детально описує конкретні управлінські кроки, зокрема план роботи на перші 100 днів по кожному з напрямків.

Програма Кагановської має іншу відправну точку. У зверненні до університетської спільноти вона зазначає: «Ми навчилися працювати в умовах невизначеності... – і цього вже недостатньо». Її програма визначає вісім стратегічних пріоритетів: людиноцентричність, освіту, науку, соціальну місію, міжнародні партнерства, цифровізацію, управління, безпеку та енергетичну незалежність.

Отже, якщо спростити різницю, Вовк пропонує спочатку переглянути те, як університет працює зсередини, а Кагановська – розвивати університет за визначеними стратегічними напрямами. Відрізняється і рівень деталізації: у програмі Вовка більше конкретних кроків та опису того, як їх реалізовувати, тоді як програма Кагановської більше зосереджена на цілях і напрямах розвитку.

Є відмінності й у підходах до фінансування. Обидва кандидати говорять про необхідність диверсифікувати доходи університету, тобто не покладатися на одне джерело коштів.

Вовк пропонує спочатку шукати додаткові можливості всередині самого університету. Йдеться про аудит витрат, скорочення адміністративних функцій, перерозподіл коштів, збільшення власних доходів, договірні дослідження, комерціалізацію наукових розробок, ліцензування, ендавмент та міжнародні гранти.

Кагановська також пропонує поєднувати різні джерела фінансування. У її програмі йдеться про гранти, співпрацю з бізнесом, прикладні дослідження, комерціалізацію науки, підтримку випускників і благодійників. Окрему увагу вона приділяє управлінню майном, закупівлям та енергоспоживанню.

Є ще одна важлива відмінність, пов'язана з досвідом кандидатів. Кагановська вже очолювала Каразінський університет, тому її нову програму можна порівнювати з цілями, які вона ставила перед собою під час попередньої каденції, та результатами роботи університету за цей період.

Вовк раніше не був ректором Каразінського університету. Тому його програму можна розглядати передусім як пропозицію змінити окремі підходи до управління — від аудиту витрат і скорочення бюрократії до фінансування науки та кадрової політики.

Тетяна Кагановська чи Руслан Вовк: що відомо про кандидатів

Тетяна Кагановська – чинна ректорка Каразінського університету, докторка юридичних наук, професорка та голова вченої ради університету. Вона закінчила Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого в Харкові. У 2000 році захистила кандидатську дисертацію. З 2001 року працює в Каразінському університеті, а у 2005 році очолила юридичний факультет. У 2012 році Кагановська захистила докторську дисертацію, а у 2014-му отримала звання професорки. У 2021 році її обрали ректоркою університету.

Кагановська – донька Євгена Кушнарьова, який свого часу був мером Харкова, головою Харківської облдержадміністрації та главою Адміністрації президента України за Леоніда Кучми.

У 2005 році Кагановська розпочала політичну діяльність у партії «Нова демократія», яку заснував її батько. Після об'єднання партії з Партією регіонів вона приєдналась до цієї політичної сили.

У 2006 році Кагановську обрали депутаткою Харківської міської ради від Партії регіонів. Вона була депутаткою міськради до 2010 року. У 2007 році Кагановська також балотувалася до Верховної Ради за списком Партії регіонів, однак депутаткою парламенту не стала.

У 2021 році Кагановська була деканкою юридичного факультету Каразінського університету. Тоді на посаду ректора, крім неї, претендували ще троє кандидатів – Руслан Вовк, Ігор Гірка та Сергій Шульга.

Попередній ректор університету Віль Бакіров, який очолював виш близько 20 років, залишив посаду. Напередодні виборів кандидат Сергій Шульга писав, що Бакіров перешкоджає його передвиборчій кампанії. Бакіров назвав ці звинувачення неправдивими та вимагав їх спростування.

Це був не перший випадок, коли навколо Кагановської виникали публічні суперечки. Як писало «Дзеркало тижня», ще у 2005 році близько двох десятків професорів Каразінського університету у відкритому листі до міністра освіти, серед іншого, звинуватили Бакірова в тому, що він пролобіював створення юридичного факультету спеціально «під Кагановську».

Під час виборчої кампанії на посаду ректора Каразінського університету у 2021 році в медіа з'явилися повідомлення про можливий плагіат у дисертації Тетяни Кагановської. Як писала Liga.net, матеріали про можливі запозичення журналістам передала група українських науковців, які не захотіли називати своїх імен.

У 2023 році Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) почало розглядати скаргу про можливий академічний плагіат у докторській дисертації Кагановської. Вона подала до суду на НАЗЯВО, аби припинити перевірку своєї роботи на плагіат.  5 жовтня 2023 року Харківський окружний адміністративний суд заборонив НАЗЯВО продовжувати розгляд цієї скарги до остаточного рішення суду.

Згодом судовий розгляд продовжився. У квітні 2025 року суд призначив експертизу, яка мала дослідити матеріали щодо дисертації, і на час її проведення призупинив розгляд справи. Однак експертизу так і не провели: станом на 22 липня 2025 року її вартість не була оплачена, тому експертна установа закрила провадження без проведення дослідження. 1 серпня 2025 року суд поновив розгляд справи.

Руслан Вовк – доктор фізико-математичних наук, професор та академік Національної академії наук України. Його професійна діяльність понад 30 років пов'язана з Каразінським університетом.

У 1990 році Вовк закінчив фізичний факультет Харківського державного університету і того ж року почав працювати на кафедрі фізики низьких температур Каразінського університету. Спочатку він був інженером, згодом працював молодшим, науковим та старшим науковим співробітником. У 1998 році захистив кандидатську дисертацію, а у 2008 році – докторську.

Паралельно з науковою роботою Вовк обіймав керівні посади в університеті. У 2010–2012 роках він керував науково-дослідною лабораторією кафедри фізики низьких температур, у 2012–2016 роках очолював цю кафедру. З 2013 року Вовк є деканом фізичного факультету Каразінського університету. У 2012 році він отримав звання професора, а у 2024 році його обрали академіком Національної академії наук України.

Вовк спеціалізується на фізиці високих тисків та екстремальних станах речовини й є засновником відповідної наукової школи.

У 2026 році Руслан Вовк посів 33-тє місце у рейтингу 1000 українських науковців Scopus, сформованому за індексом Гірша (h-index). Цей показник враховує кількість наукових публікацій дослідника та кількість їхніх цитувань. Тетяна Кагановська до цього рейтингу не входить.

Нагадуємо, раніше «Главком» писав, що в.о. ректора Тетяна Кагановська пояснювала, що університет не відмовляється від виборів попри воєнний стан і безпекові ризики. За її словами, вибори дають університетській спільноті можливість визначити напрям розвитку вишу на наступні п’ять років. Вона також зазначала, що за час повномасштабної війни університет зазнав значних руйнувань, а правоохоронці розслідують 39 кримінальних проваджень щодо пошкодження його інфраструктури. Суму збитків Кагановська оцінювала у €200 млн.