Декриміналізувати недостатньо. Як Україні врегулювати ринок цифрового контенту для дорослих

14 липня 2026 року Верховна Рада ухвалила за основу законопроєкт №15294, який у публічному просторі переважно називають законопроєктом про декриміналізацію порнографії. За нього проголосував 231 народний депутат. Станом на сьогодні документ лише готується до другого читання, а отже, чинне кримінальне законодавство ще не змінилося.

Проте головне питання вже зараз полягає не лише в тому, чи має держава карати повнолітню людину за створення та продаж контенту іншій повнолітній людині. Набагато складніше запитання звучить так: «Що відбудеться наступного дня після декриміналізації?».

Держава сьогодні сперечається про моральність контенту, хоча після декриміналізації їй доведеться відповідати зовсім на інші запитання: хто є платником податків, який КВЕД застосовується, як працює фінансовий моніторинг і хто несе відповідальність перед споживачем цифрових послуг. Саме вони визначать, чи стане новий сегмент цифрової економіки легальним бізнесом, чи залишиться у «сірій зоні».

Україна зараз обговорює лише зміни до Кримінального кодексу, хоча справжнє питання — створення правил функціонування нового цифрового ринку.

Декриміналізувати — не означає легалізувати

Передусім варто відділити юридичний зміст законопроєкту від політичних заголовків. Законопроєкт не легалізує порнографію чи діяльність платформ на кшталт OnlyFans. Він лише звужує сферу кримінальної відповідальності за окремі добровільні дії між повнолітніми, водночас посилюючи відповідальність за злочини, пов’язані з дитячою порнографією та сексуальною експлуатацією дітей.

Простіше кажучи, закон відповідає лише на одне запитання — за що не каратимуть. Але він не пояснює, як після цього законно працювати: не встановлює правил ведення бізнесу, оподаткування, підтвердження повноліття учасників чи взаємодії з банками.

Водночас передчасно говорити про податкові надходження до бюджету, адже декриміналізація може створити лише передумови для формування ринку. Реальний фіскальний ефект залежатиме від кількості українських авторів контенту, обсягу їхніх доходів, обраної системи оподаткування, можливості працювати як ФОП, ефективності податкового адміністрування, банківського комплаєнсу та готовності учасників працювати легально. Саме тому після змін до Кримінального кодексу держава наступним кроком має запропонувати комплексне правове регулювання зазначеного ринку.

Чому статус-кво є юридично суперечливим?

Сьогодні держава фактично перебуває у парадоксальній ситуації.

З одного боку, створення й розповсюдження певного контенту може кваліфікуватися за статтею 301 Кримінального кодексу України. З іншого — податкові органи отримують інформацію про виплати українським користувачам від іноземних цифрових платформ і вимагають декларування відповідних доходів.

Наприклад, усталена практика податкової за декілька останніх років систематично визначає дохід, отриманий моделями OnlyFans, як іноземний, який підпадає під обов’язкове декларування. Крім того, ДПС будує свою позицію на даних, отриманих у межах міжнародного обміну податковою інформацією, що, на думку контрольного органу, саме собою є достатнім аргументом для податкових донарахувань.

Однак Верховний суд поставив під сумнів таку логіку податкової (постанова Верховного суду від 17 червня 2026 року у справі №240/22077/25 та від 25 червня 2026 року у справі №560/9531/25) та наголосив, що контрольний орган може використовувати дані, отримані в межах міжнародного обміну податковою інформацією, але самі собою вони не є достатніми для визнання податкових донарахувань без з’ясування інших обставин, які входять до предмета доказування.

Як наслідок, постає модель, за якої держава може одночасно розглядати діяльність моделей OnlyFans як потенційно кримінально карану та вимагати сплати податків із доходів від цієї «незаконної» діяльності.

Податок із доходу не легалізує джерело його походження. Проте сама конструкція, за якої держава оподатковує економічний результат і водночас криміналізує базову операцію, є ознакою неузгодженості правового регулювання.

А що з КВЕД?

Сам собою КВЕД не є дозволом на діяльність і не визначає її законності. Класифікатор лише систематизує економічні процеси для статистики, реєстрації та податкового адміністрування. Чинний КВЕД-2010 не містить окремого виду діяльності для creator economy. Наявні КВЕДи (59.11, 74.20, 63.12 тощо) лише почасти охоплюють таку діяльність, тому держава має або офіційно роз’яснити можливість їх застосування, або створити новий технологічно нейтральний КВЕД.

Раціональніше створити технологічно нейтральний вид діяльності, наприклад, «створення та комерційне поширення авторського цифрового контенту через онлайн-платформи», який могли б використовувати й інші учасники creator economy.

Що та як продаватиме автор контенту для дорослих?

На цифрових платформах можна реалізовувати різні за правовою природою послуги: доступ до контенту за підпискою, окремі фото чи відео, персоналізований контент, онлайн-трансляції, платне спілкування, ліцензії на використання авторського контенту, рекламні інтеграції, партнерські виплати та інші способи монетизації. Тому такі послуги не слід автоматично спрощувати до одного універсального поняття «інформаційних» послуг, адже залежно від змісту вони можуть містити елементи ліцензійних договорів, договорів про надання послуг чи створення твору на замовлення. Наприклад, передача невиключного права доступу до авторського відео може містити елементи ліцензійного договору, а персоналізоване відео — елементи договору про створення твору на замовлення. Онлайн-трансляція може бути послугою, що споживається в режимі реального часу.

Від правильної правової кваліфікації правовідносин залежатиме й належне документальне оформлення діяльності. Легальний бізнес потребуватиме належного договірного оформлення: оферти, правил користування платформою, документів щодо авторських прав, згоди учасників, підтвердження віку та політики обробки персональних даних тощо. Особливе значення матиме письмова згода всіх учасників зйомки, яка має визначати обсяг дозволеного використання контенту, строки, територію поширення, цифрові платформи, можливість відкликання згоди та інші суттєві умови.

Податкові наслідки та банківський фінмоніторинг

Податкові наслідки залежатимуть від юрисдикції платформи та моделі її роботи. Законодавство наразі не визначає, що саме вважати доходом автора контенту: фактично отриману винагороду чи всю суму, сплачену користувачем до утримання комісії платформи. Від цього залежатимуть база оподаткування, податкове навантаження та можливість застосовувати спрощену систему оподаткування. Водночас навіть після декриміналізації автори можуть стикатись із запитами банків у межах фінансового моніторингу щодо законності діяльності, походження коштів і документів, які підтверджують джерело доходу. Саме тому повноцінне функціонування такого ринку потребує не лише змін до Кримінального кодексу, а й чітких правил оподаткування, банківського комплаєнсу та фінансового моніторингу. Так само потребує законодавчого врегулювання можливість застосування спрощеної системи оподаткування.

Досвід Великої Британії та США

У публічній дискусії іноземний досвід часто зводять до твердження, що в Європі та США контент для дорослих дозволений. Насправді правове регулювання є значно складнішим. Досвід Великої Британії та США свідчить, що добровільне створення контенту повнолітніми саме собою не означає відсутності державного контролю. Натомість діє система чітких правил щодо захисту дітей, заборони примусу, торгівлі людьми, поширення контенту без згоди, перевірки віку, захисту персональних даних, оподаткування та фінансової звітності. У цих країнах автори цифрового контенту зазвичай сплачують податки за загальними правилами підприємницької діяльності або працюють як самозайняті особи.

Що далі?

Законопроєкт №15294 є лише першим кроком. Він відповідає на запитання, за що більше не каратимуть, але не пояснює, як працюватиме новий ринок. Якщо держава справді прагне вивести цю сферу з тіні та створити передумови для стабільних податкових надходжень, наступним кроком має стати комплексне правове регулювання: визначення правил діяльності, її оподаткування, договірного оформлення та взаємодії з банками. Інакше декриміналізація ризикує залишитися тільки зміною до Кримінального кодексу, а не початком формування нового легального сегмента цифрової економіки. Легальний бізнес виникає не тоді, коли держава перестає карати, а тоді, коли вона встановлює зрозумілі правила роботи.