Розмінна монета: як ЄС дійшов до зняття санкцій із російських олігархів Усманова та Фрідмана

Поки Росія продовжує війну проти України, Євросоюз безпрецедентно відкриває санкційні двері для двох російських мільярдерів – Алішера Усманова та Михайла Фрідмана, знімаючи з них обмеження.

Після тижнів суперечок у Брюсселі погодилися виключити їх із санкційного списку. Натомість обмеження проти майже 3 тисяч інших російських фізичних та юридичних осіб продовжили одразу на 36 місяців.

Таке рішення називають "важким компромісом". Але чому доля мільярдів двох одіозних російських олігархів стала предметом домовленостей між європейськими державами? І що насправді стоїть за цим рішенням – читайте в матеріалі 24 Каналу.

ЄС виключив двох російських олігархів зі санкційного списку

Після кількох тижнів торгів у Брюсселі Рада ЄС погодила продовження санкційного режиму за порушення територіальної цілісності України ще на 36 місяців – до 22 вересня 2029 року.

Раніше обмеження переглядали кожні шість місяців, і щоразу їх продовження потребувало згоди всіх 27 держав-членів (часто, точніше – майже завжди, з викручуванням рук решті країн, за що відповідав зазвичай тодішній угорський прем'єр Віктор Орбан. Періодично до нього приєднувалися словацький прем'єр Роберт Фіцо, а також Греція, Мальта та Кіпр). Тепер майже 3 тисячі російських фізичних та юридичних осіб залишаться в чорному списку одразу щонайменше на три роки.

У Брюсселі називають це кроком до більш стабільної та передбачуваної політики. Проте є нюанс: ціною такої тривалої домовленості стало виключення двох ключових російських олігархів – Алішера Усманова та Михайла Фрідмана, які так само фінансують війну проти України та глибоко залучені в ці процеси, як би не намагалися це приховати.

У представництві ірландського головування в Раді ЄС це рішення називають "складним компромісом". Саме навколо цих двох прізвищ останніми тижнями точилися найгостріші переговори серед європейських столиць.

Алішер Усманов: до чого тут Франція, Туреччина та Азербайджан

Найбільше запитань викликає інше: чим саме ці два олігархи заслужили таку поблажливість Євросоюзу? І Алішер Усманов, і Михайло Фрідман потрапили під європейські санкції одразу після початку повномасштабного вторгнення.

Алішер Усманов, якого називають одним із найближчих до Путіна олігархів, володіє імперією у сферах металургії, гірничодобувної промисловості та телекомунікацій (USM Holdings).

Статки Усманова оцінюють у 14 – 16 мільярдів доларів. Своєю чергою Михайло Фрідман контролює фінансово-промислову імперію "Альфа-Груп" і має статки близько 10 мільярдів доларів.

Тяганина навколо санкцій проти цих двох олігархів розпочалася далеко не вчора. По-перше, сам Алішер Усманов намагався оскаржити санкції в судах ЄС. У 2023 році він подав позов до Загального суду Євросоюзу, вимагаючи виключити його із санкційного списку. Але у вересні 2025 року суд відхилив позов. Тобто через суд Усманову тоді не вдалося домогтися скасування санкцій. А далі в хід пішла вже політика.

Однією з країн, яка тривалий час виступала за виключення Усманова із санкційного списку, була Словаччина. І це не лише історія нинішніх переговорів. Ще під час продовження санкцій у березні 2026 року Братислава намагалася домогтися виключення Усманова та Михайла Фрідмана, використовуючи своє право блокувати консенсус.

Але тут виникає ще цікавіше питання: чому саме Словаччина так активно відстоювала інтереси російських мільярдерів? Видно, відповідь варто шукати не лише у Братиславі.

За даними Радіо Свободи, президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган також намагався домогтися виключення Усманова із санкційного списку ЄС напередодні його продовження у березні. У листі до європейських партнерів турецька сторона стверджувала, що Усманов нібито вів свій бізнес прозоро, не користувався економічною політикою російського уряду та не фінансував пов'язаних із нею ініціатив.

Відійшовши від активного бізнесу близько десяти років тому і присвятивши себе благодійній діяльності, він підтримував культурні, гуманітарні та спортивні проекти, що сприяли відкриттю країн Центральної Азії для Заходу, а також зробив значний внесок у зміцнення людських зв'язків всередині тюркського світу,
– казав тоді Таїп Ердоган за олігарха Алішера Усманова, який має узбецьке, а значить – тюркське коріння.

Тоді рішення не ухвалили. Але у вересні історія спалахнула знову – цього разу головним лобістом Усманова стала Франція. Париж заявив, що діяв виключно у межах національних інтересів, які, за словами французького МЗС, порушили міжнародні партнери. Хто саме – французька сторона не уточнила.

Втім, три європейські дипломати розповіли Reuters: Франція зазнала тиску з боку Азербайджану, який утримує двох французьких громадян. За їхніми словами, Баку міг використовувати питання Усманова як важіль у переговорах про їхнє звільнення.

За даними Euronews, йдеться про Мартіна Райана та Анасса Дерраза. Райан цього року отримав 10 років ув'язнення за шпигунство, а Дерраз минулого року – 12 років за хабарництво. Обидва заперечують звинувачення. Французьке МЗС ще з вересня 2024 року рекомендує громадянам не їздити до Азербайджану, попереджаючи про ризик арештів, довільних затримань та несправедливих судів.

Між Францією та Азербайджаном давно існують непорозуміння (їх причина – підтримка Парижем Вірменії). Тому затримання та судові переслідування громадян Франції в Азербайджані завжди викликають увагу та підозри у їхній політичній вмотивованості, але цього разу вони пішли далі, бо, видно, маємо справу зі складною комбінацією за участі одразу кількох держав.

Журналісти Euronews вважають, за цією історією може стояти закулісна домовленість: Франція нібито мала протягнути виключення Усманова з санкційного списку ЄС, а Азербайджан у відповідь мав звільнити двох французьких громадян. За цією версією, їх мав помилувати Ільхам Алієв. Однак Франція офіційно не підтвердила такої домовленості, Азербайджан також заперечує, що тиснув на Париж або лобіював скасування санкцій проти Усманова.

А до чого тут Михайло Фрідман

Якщо у випадку Усманова ключову роль відіграють Франція та Азербайджан, то історія Михайла Фрідмана напряму пов'язана з Люксембургом.

Фрідман перебуває під санкціями ЄС із 2022 року. Як і Усманов, він оскаржував їх у суді ЄС, але у вересні 2024 року Загальний суд ЄС відхилив його позов.

Паралельно Фрідман веде окрему юридичну боротьбу з Люксембургом. Після запровадження санкцій пов'язані з ним активи були заморожені в країні, а у 2024 році бізнесмен подав позов до Великого герцогства, вимагаючи компенсації. За даними Reuters та Euronews, сума його вимог сягає близько 16 мільярдів долларів.

І саме на цьому тлі у вересні 2026 року, коли Франція почала домагатися виключення Усманова із санкційного списку, Люксембург порушив питання і щодо Фрідмана: якщо санкції можуть зняти з Усманова, чому інший санкційний бізнесмен має залишатися у списку?

За даними Euronews, Люксембург повідомив представникам країн ЄС, що у разі виключення Усманова аналогічне рішення має бути ухвалене і щодо Фрідмана.

Виключення російських олігархів може створити небезпечний прецедент

Але для ЄС проблема тут значно ширша, ніж просто доля Усманова чи Фрідмана. Йдеться про прецедент, який може змінити сам підхід до санкцій. Якщо одна країна може пов'язувати свою позицію щодо конкретного олігарха з власними двосторонніми інтересами, що завадить іншим державам робити те саме?

Euronews цитує європейського дипломата, який назвав такий сценарій "гонкою на дно": коли національні інтереси окремих столиць починають впливати на спільну санкційну політику ЄС. Інші країни побоюються ефекту доміно – якщо одній державі вдається прив'язати санкційне рішення до власних інтересів, те саме можуть спробувати зробити й інші.

Подібний підхід уже неодноразово демонструвала Угорщина Віктора Орбана. Зокрема, у січні 2025 року Будапешт погрожував заблокувати продовження санкцій проти Росії, пов'язуючи це питання з відновленням транзиту російського газу через Україну. Європейські дипломати тоді називали таку тактику «транзакційною дипломатією».

Тепер історія з Усмановим показує, наскільки легко санкційна політика ЄС може перетворитися на предмет торгу між окремими державами.

Не всі погодилися з компромісом: як сусіди РФ розкритикували потурання для олігархів

Латвія стала головним голосом протидії цьому рішенню під час переговорів. Прем’єр-міністр Латвії Андріс Кулбергс прямо заявив, що його країна виступала проти подібних компромісів коштом виключення російських олігархів із чорних списків.

Цю ж позицію жорстко тримала Литва. Заступник міністра закордонних справ Литви Сігітас Міткус перед засіданням Ради ЄС у Брюсселі відкрито назвав викреслення окремих фігурантів помилкою.

Звісно, видаляти деяких людей зі списку – це погана ідея. Ми проти цього. І ми завжди виступали за якнайшвидше впровадження цього пакету,
– наголосив Сігітас Міткус.

Але попри цей дипломатичний опір і медійний розголос, Франція, Словаччина та Люксембург таки домоглися компромісу. Тож тепер постає питання: що саме змусило інших членів ЄС погодитися на це рішення? Проте Рига вирішила не залишати це без відповіді й готує власний крок: Латвія запровадить національні санкції проти Усманова та Фрідмана, фактично обійшовши рішення на рівні ЄС.

Протягом усього переговорного процесу з лідерами країн-членів ЄС Латвія виступала проти виключення політично мотивованих осіб зі списку індивідуальних санкцій і була єдиною державою-членом ЄС, яка робила це до останнього. Це була морально правильна позиція, і наші союзники в Україні її оцінили,
– заявив прем'єр-міністр Андріс Кулбергс.

Політик додав, що вибір стояв «не між хорошим і поганим рішенням, а між поганим і набагато гіршим – вибором між зміною статусу двох осіб та майбутнім усього режиму санкцій». Але тут виникає куди гостріше запитання: якщо Євросоюз справді на боці України, а не просто імітує боротьбу, чому такі торги взагалі стають можливими?

Депутат Європарламенту від Латвії Ріхардс Колс у коментарі Politico відрубав прямо: Європа не має права перетворювати санкції на розмінну монету. Він підкреслив, що Париж може захищати власних громадян скільки завгодно, але точно не коштом індульгенції для кремлівських гаманців.

Заперечити тут нічого. Особливо якщо Брюссель і далі хоче вдавати із себе глобального гравця, а не спостерігача, який торгує принципами заради кулуарного консенсусу.

Україна обурена, Москва вже святкує

В Україні, яка готується до чергової важкої зими, рішення про зняття санкцій із російських олігархів сприйняли вкрай негативно.

Під час особистої зустрічі з президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн Володимир Зеленський обговорив, зокрема, посилення обмежень проти тих, хто підтримує та фінансує російську війну.

У той час, коли Росія завдає жорстоких ударів по наших людях і навіть зараз, під час Генасамблеї, у багатьох регіонах тривають повітряні тривоги через дрони та балістику, сигнали про зняття санкцій з окремих російських олігархів виглядають самовбивчо та контрпродуктивно. Війни завершуються рішучістю і силою, а не поблажками для наближених агресора,
– заявив президент України.

Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга назвав рішення ЄС "ганебним та невиправданим". За його словами, Москва вже святкує, адже отримала те, чого прагнула: "відчуття безкарності, приниження ЄС і розбрат серед європейців".

Водночас Сибіга закликав країни ЄС не зупинятися на критиці рішення Брюсселя, а за прикладом Латвії запровадити власні національні санкції проти Усманова та Фрідмана.

Але ще є спосіб зіпсувати святкування в Москві. Я закликаю всі держави-члени ЄС негайно оголосити, що вони запровадять власні національні санкції проти цих двох осіб,
– заявив глава МЗС України.

Чи станеться це – побачимо у наступні тижні. І це стане черговим "тестом на “цінності", який наразі Європейська Унія провалила.