Із дипломами Гарварду, але вірні партії: Китай готується до зміни еліт, та чи буде відлига?

Комуністична партія Китаю готується до великої зміни поколінь у керівництві. На з'їзді, який відбудеться наступного року, Сі Цзіньпін, найімовірніше, збереже найвищу посаду, але значну частину керівних позицій можуть отримати представники сьомого покоління — політики, які виросли вже після епохи Мао та формувалися в часи відкриття Китаю світу.

Про це пише The Economist.

Із 26 до 29 жовтня близько 370 членів Центрального комітету Комуністичної партії Китаю зберуться на пленарне засідання. Офіційно вони обговорюватимуть "повне та суворе партійне самоврядування". Фактично ж кадрові рішення напередодні з'їзду визначатимуть, хто отримає впливові посади в китайській владі.

Сі Цзіньпіну зараз 73 роки, а більшість його найближчих соратників належать до старших поколінь партійної еліти. Тому для заповнення керівних посад дедалі більше значення матимуть молодші чиновники. Один із них у майбутньому може стати наступником Сі.

Представники так званого сьомого покоління керівників Компартії Китаю з'явилися на світ наприкінці 1960-х і в 1970-х роках. На відміну від Сі Цзіньпіна та його найближчого оточення, ці діячі фактично не застали часів Мао Цзедуна, а їхнє дорослішання збіглося з відлигою 1980-х, коли країна запозичувала західні практики, запускала ринкові механізми та значно лібералізувала суспільний простір.

Поділ китайської верхівки за поколіннями виник не одразу. За цією негласною шкалою Мао Цзедуна закріпили за першим поколінням керманичів, а архітектора реформ Ден Сяопіна віднесли до другого. До того як у 2012 році кермо перехопив Сі Цзіньпін, поняття "покоління" в Пекіні сприймали буквально як певну вікову когорту, з якої партійний апарат стабільно черпав кадри для найвищих кабінетів.

Сі Цзіньпін представляє п'яте покоління керівників, яке об'єднує діячів, народжених здебільшого в 1950-х роках. Він мав залишити головну посаду країни через десять років правління, як вимагала архітектура передачі влади від Ден Сяопіна. Натомість Сі обнулив ці обмеження в конституції, відсунув на задній план шосте покоління претендентів і закріпив за собою необмежену владу.

Розв'язана Сі боротьба з корупцією стала зручним інструментом для розгрому шостої генерації лідерів. Тих, хто міг претендувати на найвищі посади, або арештовували, або силоміць позбавляли впливу, зачищаючи їхні команди під корінь. За оцінками The Economist, за попередню п'ятирічку під цей каток потрапив мало не кожен п'ятий член ЦК, який мав реальний голос у партії.

Кар'єрний зліт посадовців сьомого покоління стає дедалі відчутнішим на тлі цих перестановок. Яскравий приклад — призначення 54-річного Чжу Чжунміна виконувачем обов'язків мера Шанхая. Якщо з часом він візьме під контроль і міський комітет партії, це відкриє йому прямий шлях до Політбюро.

Серед інших перспективних постатей виділяються 56-річний голова провінції Чжецзян Лю Цзе та 55-річний лідер Комуністичного союзу молоді А Дун. Колишні керівники молодіжного крила партії з часом навіть займали посаду генсека КПК.

Омолодженню китайської верхівки сприяють і традиційні вікові цензи. За неписаними правилами, високопоставлені партійці виходять на пенсію, якщо на момент чергового з'їзду їм уже виповнилося 65 років, тоді як для членів Політбюро цю планку тримають на рівні 68. Сі переламав цю усталену практику у 2022 році, зберігши за собою посаду всупереч правилам.

Вже наступного року дія вікового цензу може змусити піти на пенсію близько двох третин чинного складу Центрального комітету. Водночас вплив сьомого покоління в партії стрімко зростатиме. За підрахунками The Economist, їхня частка в ЦК підскочить із нинішніх 8% до понад 40%.

Освітній бекграунд сьомого покоління суттєво різниться від попередників завдяки дипломам елітних університетів. За даними дослідження Лі Чена з Університету Гонконгу, понад 50% із сотні ключових діячів цієї хвилі мають ступінь доктора філософії (PhD). Приблизно третина обрала інженерні спеціальності, а найпопулярнішими напрямами серед решти стали економіка та фінанси.

Частина посадовців сьомого покоління тривалий час жила або працювала за межами материкового Китаю. 57-річний мер Пекіна Інь Юн здобув ступінь магістра в Гарварді, а 56-річна Го Ніннін — висхідна зірка провінції Фуцзянь і рідкісна для вищих ешелонів жінка — роками будувала кар'єру в офісах держбанку в Гонконзі та Сінгапурі. Для порівняння: першим і найдовшим зафіксованим виїздом Сі Цзіньпіна за кордон були лише два тижні в США у складі аграрної делегації 1985 року. Окрім того, кар'єрний ліфт для представників сьомої когорти нерідко йшов через топменеджмент у державних підприємствах, а не суто через партком чи армійську вертикаль, як у старшої номенклатури.

Політики наступної хвилі майже не відчувають зв'язку з комуністичною революцією — на відміну від Сі, для якого епоха Мао стала особистою історією. Його батько партизанив поруч із Мао Цзедуном, а пізніше потрапив під партійні чистки. Сам Сі підлітком провів сім років на засланні в бідному селі, але згадує ті злидні з гордістю, бо вони нібито зблизили його зі звичайними людьми. Саме тому в його теперішньому курсі так чітко проглядаються маоїстські нотки: глуха централізація та жорсткий партійний контроль.

Дорослішання сьомого покоління припало на 1980-ті роки, коли Китай нарешті видихнув із полегшенням після важкої епохи Мао. Через послаблення цензури це десятиліття стало найбільш вільним та інтелектуально відкритим за попередні тридцять років: навіть державні телеканали транслювали передачі з легким дисидентським підтекстом. Ця коротка відлига обірвалася жорстоко — розстрілом протестів на площі Тяньаньмень у 1989 році. Чимало нинішніх претендентів на владу тоді були однолітками тих самих студентів і активістів, які вийшли на площі по всій країні з вимогами демократизації.

Як вказує The Economist, це зовсім не означає, що сьоме покоління приховує демократичні погляди. Ву Гогуан зі Стенфордського університету вважає, що до моменту отримання значної влади партійні кадри вже "глибоко соціалізовані та навчені". Опитування, проведене минулого року дослідниками з Китаю та Великої Британії, показало, що китайці, народжені в 1990-х роках, менш схильні підтримувати демократичні цінності, ніж старші покоління. Саме вони потенційно можуть стати представниками дев'ятого покоління керівників.

Представник сьомого покоління теоретично може опинитися навіть у Постійному комітеті Політбюро вже після наступного партійного з'їзду. Однак Сі навряд чи захоче так рано висувати очевидного спадкоємця. Людина, яку він призначить, одразу сприйматиметься як його наступник.

До 22-го з'їзду партії ситуація може змінитися. Тоді Сі виповниться 79 років, а представникам сьомого покоління буде приблизно від 50 до 60 років. Колишній аналітик ЦРУ Джонатан Цзин вважає, що такий вік може бути перевагою для потенційного наступника: "Якщо Сі буде вже за 80, чи має сенс передавати естафету комусь, кому 70?"

Водночас Сі може зіткнутися з проблемою довіри. У нього буде менше часу, щоб налагодити особисті зв'язки з політиком молодшого покоління, якому доведеться передати владу. За оцінкою дослідників, це може зробити процес зміни керівництва нестабільним.

"Хто б не став першою людиною, яку вибере Сі, вона не буде останньою", — вважає Джонатан Цзин, посилаючись на досвід Мао та Ден Сяопіна, які свого часу змінювали кількох потенційних наступників. "Я готуюся до досить бурхливого періоду в китайській політиці", — сказав він.

Паспорти для роботів, моніторинг віртуального простору та цифрова колонізація інших держав під вивіскою співпраці. Ні, це не фантастика, а реальна стратегія Китаю, яку він уже реалізує.

Що це означає для України й світу та як нам захистити свій цифровий суверенітет — у статті "Цифрова імперія Пекіна: як Китай перетворює штучний інтелект на інструмент глобального впливу" розповідає завідувач Наукової лабораторії імерсивних технологій і права Інституту інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України Олексій Костенко.