"Схід Опера Фест - 2026" у Харкові: місяць підземних вистав з усієї України

У Харкові пройшов фестиваль "Схід Опера Фест - 2026", який об’єднав 18 театрів з 11 міст України. Як це було, чим дивували театри глядачів і як у ці дні виглядав Харків, розповідає Коротко про. 

Те, що Харків постійно під ворожими обстрілами, не завадило йому на цілий місяць перетворитись на велику сцену українського театру.

Так, прифронтове місто дозволило собі таку розкіш, як театральний фестиваль, який зібрав митців із різних куточків країни. Полтава, Дніпро та Суми, Київ і Львів, Івано-Франківськ і Кропивницький, Херсон та Миколаїв - всі привезли свої найсвіжіші та найгучніші вистави і сформували спільний культурний простір.

Невипадково головна тема фестивалю звучить так: "Простір, що єднає". Ці три слова визначили основну ідею події: об’єднати українські театри, митців та глядачів у Харкові. Для цього було створено всі умови, бо ми ж розуміємо, що привезти театр із труппою та оркестром на гастролі навіть в сусіднє місто - це дуже і дуже непросто. Тому справді диво, що під час війни та хронічних обстрілів Харкова цей фестиваль таки відбувся, і за це варто подякувати Українському культурному фонду. 

Для багатьох учасників ця поїздка до Харкова стала першою за час повномасштабної війни, а для деяких театрів – першою навіть у порівнянні з довоєнними роками. Як сказав з приводу цього художній керівник Сумського театру драми та музичної комедії Дмитро Некрасов, який, до речі, родом із Харкова: "Це велика удача - мати можливість показати у Харкові флагманський проєкт нашого театру, бо ніхто навіть мріяти про це не міг. Дякую, що ви нас так щиро прийняли й забезпечили всім. Харківʼяни, мужайтеся, ми з вами, ми поруч - сусіди мають підтримувати один одного".

Сумчани - практично весь творчий колектив театру - представили в Харкові "KoLo" - мультимедійне шоу майбутнього, створене на основі циклу українських обрядових пісень, які поєднуються із сучасними аранжуваннями від рок-мотивів до техно- та електронних ритмів.

А ось інший відгук. "Дуже приємно, що прифронтове місто, яким є Харків, залишається поруч з мистецтвом, поруч з театром і поруч з культурою всієї України", - відзначила оперна солістка Дніпровського театру опери та балету Дарія Лебедєва. Дніпряни привезли у Харків ретромюзикл про мрії і кохання "Школа танців Соломона Шкляра" - масштабну постановку, в якій на сцені одночасно перебуває понад 100 артистів (вокалісти, танцівники, великий хор та балет). Мюзикл став у Дніпровській опері сенсацією сезону і вперше був показаний за межами свого міста.

Військовий за диригентським пультом, дві "Енеїди" і два Шевченка

Як ви бачите, обидві вищезгадані вистави музикальні, але це не опери, як можна було б очікувати, з огляду на назву "Схід Опера Фест". Фестиваль давно вийшов за межі суто оперного форуму. Його нинішня програма охоплює практично весь спектр сучасного музичного й перформативного театру – від класичної опери та балету до рок-опери і мюзиклу, пластичної драми, театру ляльок, мультимедійних проєктів та концертів.

Також фестиваль приділив увагу новій українській симфонічній музиці, створеній під час війни. 29 серпня, у День пам’яті захисників і захисниць України, на фестивалі було представлено симфонічний проєкт "Ода Стійкості", що став прикладом цивільно-військового партнерства, об’єднавши професійних музикантів і військовослужбовців.

Автор і диригент-постановник цього проєкту - Сергій Лихоманенко, який чотири роки служив у 5-й Окремій штурмовій бригаді ЗСУ і створив "Оду Стійкості" як дієвий симфонічний маніфест. Завдяки цьому музика, народжена на лінії фронту, вийшла на велику сцену. В рамках проєкту прозвучали три світові прем’єри творів молодих харківських композиторів, написаних уже під час повномасштабного вторгнення. Ця музика, написана сьогодні і про сьогодні, - для тих, хто живе та бореться. І це важливо, що основу фестивальної афіші складають саме українські автори – від класиків до сучасних композиторів та драматургів. 

Окрім "Оди Стійкості", на фестивалі відбулася ще одна премʼєра. Свій авторський хореографічний проєкт "У скронях"/"Жнива" представив відомий хореограф Костянтин Томільченко. Два одноактні балети "У скронях" та "Жнива" на музику композитора Сергія Бакая розповідають про людей, які живуть в одній країні та в один час, але по-різному проживають спільну реальність.

Не обійшлося на фестивалі і без нашого Кобзаря - Тараса Григоровича Шевченка. Два мистецьких твори були в різний час народжені у прифронтовому Харкові. 

Харківський український драматичний театр показав виставу "Шевченко 2.0" - масштабне й видовищне дійство, створене мовою сучасного театру. Вистава вже встигла нашуміти в Харкові, адже Шевченко показаний тут не забронзовілим пам'ятником, а живою, пристрасною людиною. Вистава поєднує в собі і лірику поета, і чорний гумор, і авангардну та народну музику.

"Харків Опера" представила оперу-кабаре "ТГШ. Подорож у часі" сучасного українського композитора Золтана Алмаші. Вистава стала ще одним сценічним прочитанням постаті Тараса Шевченка і запропонувала іншу оптику - музично-театральну, іронічну, драматичну та водночас дуже людяну.

Не обійшлось і без "Енеїди", адже з моменту Революції Гідності українська сцена переживає справжній "Енеїдобум". Лише за останній рік-два в Україні народилося більше пʼяти проєктів на тему поеми Котляревського. І це тому, вважають фахівці, що українська класика сьогодні звучить напрочуд актуально: подорож героїв Котляревського стає подорожжю кожного з нас у пошуках себе, свого шляху та світла. 

Тож рік тому ХНАТОБ підготував премʼєру опери "Енеїда" Миколи Лисенка. Команда постановників на чолі з режисеркою Жанною Чепелою зробила все, щоб вдихнути нове життя у класичний сюжет, представивши публіці сучасне, динамічне та візуально захопливе видовище.

А ще на "Схід Опера Фест - 2026" показали феєрію-бурлеск "Енеїда", створену Івано-Франківським драмтеатром ім. Франка у 2014 році. 

Ці "Енеїди" народилися в різні моменти російсько-української війни: одна – після Майдану і на початку війни у 2014 році, друга - в умовах полномасштабного вторгнення. Між ними понад десять років українського досвіду, тим цікавіше було оцінити різницю підходів і зрозуміти, що єднає нас тодішніх і нинішніх.

Не виживати, а жити. 12 тисяч глядачів і підземні вистави

Якщо брати в цифрах, то 28 днів музики та мистецтва - це 38 подій, серед яких дві прем’єри, 3 виставки і понад 12 тисяч глядачів, які відвідали заходи. І така статистика говорить про те, що Харків сьогодні насправді не виживає, а живе.

Харківський Національний Театр опери та балету ім. М. Лисенка, він же ХНАТОБ, був не лише організатором фестивалю і місцем проведення більшості подій, а й підготував власну програму: 5 вистав, 5 концертних програм (два святкові концерти, організовані театром, пройшли в метро) і 3 спільні гала-концерти.

Як розповів Коротко про генеральний директор-художній керівник ХНАТОБ Ігор Тулузов, у 2026 році виповнилось рівно 10 років з початку проведення першого фестивалю "Схід Опера Фест", який був започаткований у 2016 році. Але не можна сказати, що нинішній фест - ювілейний, бо три роки після повномасштабного вторгнення харківʼяни проводити фестиваль не могли. Вперше після перерви він відбувся у 2025 році - тоді фестиваль був присвячений сторіччю ХНАТОБ.

- А от у цьому році ми вирішили трошки псіханути і провести фестиваль дійсно потужний, - розповідає пан Тулузов. - До речі, саме в Харківській опері є на сьогодні єдине безпечне місце, де проходять всі культурні заходи. І саме тому наш театр став місцем концентрації всього культурного життя Харкова. Завдяки Міністерству культури у 2024 році ми започаткували проєкт Всеукраїнський хаб "Мистецька фортеця", в рамках якого найкращі музичні та театральні колективи країни приїжджають у Харків та мають змогу виступати у безпеці, демонструючи, що українське мистецтво просто так не зупинити.

Ігор Тулузов додає, що з того часу ХНАТОБ працює як майданчик, на якому відбувається багато подій, що підтримують харків’ян, переселенців, військових.

- Частина подій проходить на меценатський основі. Не секрет, що глядацька аудиторія сьогодні не є дуже платоспроможною, а завдяки меценатам ми робимо квитки не дуже дорогими або зовсім безкоштовними. І, до речі, на фестивалі "Схід Опера Фест" майже половина подій теж відбулася безкоштовно.

Для конкретики, цим єдиним безпечним місцем у Харківській опері є підземна сцена Loft Stage, /ua/life/a702147-artistka-kharkivskoji-operi-jaka-pratsjuje-v-pidzemelli-tse-i-nasha-stsena-i-bomboskhovishche насправді повноцінний театральний простір. Ця сцена - єдиний підземний театральний майданчик такого рівня в місті й один з небагатьох подібних в Україні загалом. Це місце існує з 2023 року і є дуже популярним серед харківʼян-театралів, які відмовляються вірити, що культура - це розкіш мирного часу.

Замість постскриптуму

Після відвідин Харкова у авторки цього матеріалу, киянки, залишається питання: яка сила допомагає харків’янам стояти, бо враження від цього міста таке, що люди тут живуть "не завдяки, а всупереч".

Якщо дивитися на Харків "не місцевими" очима, то перш за все тут дивують зухвалі краса та чистота. Зручне правило "війна все спише", для того щоб опустити руки й здатися, тут точно не працює. Фонтани працюють, клумби різнобарвні і всюди якісь нереальні візерунчасті кашпо з квітами...

Якби ще вийшло не помічати забиті фанерою вікна на Сумській та прилеглих до неї вулиць, яким за роки війни сильно дісталося від обстрілів, можна було б легко відчути себе у довоєнному Харкові. Хоча прикмет війни тут достатньо: від відсутності заторів на дорогах і присутності великої кількості військових машин до безлічі темних вікон у багатоквартирних будинках вечорами та сумних непрацюючих кафе, де вже стільки років не варять каву. Тут рідко зустрінеш матусь з маленькими дітьми, а діти вчаться в підземних школах, зате весь час натикаєшся на "знижки військовим" чи то при купівлі бургерів, чи то в перукарнях та барбершопах.

І, що дивно, тут нічого не зачиняється на повітряну тривогу, вечорами центр заповнений молоддю, а парки – ошатно вбраними людьми, які приїжджають з усього міста гуляти й фотографуватися - з локаціями для гарних фоточок тут немає проблем і зʼявляються весь час нові. 

Ну і театр - він у Харкові живий. І це дуже показово, що у такі складні часи люди продовжують будувати плани на майбутнє й ходити до театру. У митців, що зібралися на "Схід Опера Фест - 2026", запитали, яку роль в обʼєднанні українців із різних міст можуть відігравати театр та культура загалом.

І на це запитання дуже яскраво і виразно відповів гендиректор-художній керівник Івано-Франківського національного драматичного театру ім. Франка Ростислав Держипільський.

- Те, що нас єднає, - прозвучить страшно, але повірте - це інстинкт виживання, - каже пан Ростислав. - Ми маємо спільного ворога, і не залежно від того, чи тут, у Харкові, де він ближче, чи у Франківську, - ми проживаємо і відчуваємо ті речі, з якими щодня у цих жахливих реаліях живуть українці на півдні, сході, півночі. Інстинкт самозбереження і бажання вижити та перемогти ту орду - ось що нас єднає. А мистецтво загалом і театр зокрема – одні із найуніверсальніших способів потрапити не лише через розум, раціо, а й через душу, серце, емоцію до кожного українця. І там раптом збагнути, що ми – одна нація. Ми мали такі приклади з українськими народними піснями: люди, які ніколи їх не співали, раптом починали плакати. І казали: "Я не знаю, що зі мною відбувається. Це щось таке моє рідне, моє близьке". Це працює на якомусь генному, ментальному рівні: людина раптом відчуває себе українцем. І це може зробити театр, музика і мистецтво загалом. Тому такі події, як "Схід Опера Фест", дуже потрібні, бо мистецтво - це універсальна мова, яка говорить з душею та серцем. Саме тому воно нині таке важливе.