Телефонні "офіси": як влаштовані шахрайські колцентри в Україні та на чому вони заробляють

Свідчення експрацівників та детальний аналіз схем обману розкривають, як насправді влаштовані шахрайські «офіси» та за якими сценаріями аферисти виманюють мільйони.

Діяльність шахрайських колцентрів в Україні перетворилася на кримінальний бізнес із мільярдними прибутками, який масово ошукує людей як усередині країни, так і далеко за її межами.

Що відомо про угруповання телефонних аферистів, які ще називають «офісами» та як в Україні з ними боротимуться — читайте у матеріалі ТСН.ua.

Що таке шахрайські колцентри та як вони організовані

Шахрайські колцентри — це організовані злочинні групи, які масово телефонують людям для виманювання грошей, персональних даних та доступу до банківських рахунків. Вони часто маскуються під співробітників банків, службу безпеки, поліцію, державні органи чи інвестиційні компанії.

Мета таких організацій — залякати людину або зацікавити «вигідною пропозицією», щоб отримати доступ до її банківських рахунків, персональних даних та грошей. Зазвичай аферисти використовують для цього підготовлені сценарії розмов і чинять психологічний тиск.

Такі центри мають чітку структуру: організатори керують фінансами, технічна команда налаштовує IP-телефонію з підміною номерів та VPN для конспірації, оператори працюють за психологічними сценаріями, а фінансові посередники виводять вкрадені кошти.

Як працюють шахрайські колцентри в Україні

За даними швейцарської організації «Глобальна ініціатива», навесні в Україні налічувалося близько тисячі шахрайських колцентрів, де працювали майже 60 тисяч українців, повідомляє кореспондент ВВС Джафер Умеров. Згідно з оцінками ООН, цей бізнес приносив мільярди доларів.

Якщо раніше аферисти орієнтувалися здебільшого на внутрішній ринок та українських переселенців, то зараз вони все частіше атакують жителів Західної Європи та США через їхні більші статки та валютні заощадження.

«У звіті організації „Глобальна ініціатива“ кажуть, такі колцентри „кришують“ корумповані правоохоронці. А отримують вони за це від 10 до 15 тисяч доларів на місяць», — зазначає журналіст.

За його словами, працівників для таких центрів залучають через Telegram і TikTok, обіцяючи молоді легкі статки, хоча реальні прибутки звичайних працівників зазвичай значно нижчі від обіцяних. Водночас звільнитися звідти вкрай складно: успішних операторів залякують, а в окремих випадках застосовують до них фізичне насильство.

Колишня працівниця шахрайського осередку Анастасія (ім’я змінено), яка працювала там від 2021 до 2025 року, розповіла журналістам «Суспільного«, як працюють всередині такі „офіси“. Жінка зізналася, що пішла туди через скруту, спокусившись на обіцянки швидкого та великого заробітку.

«Коли я тільки прийшла на співбесіду, я одразу зрозуміла, що вони спокушають на гроші. Мені сказали, що оплата відбувається раз на тиждень, і середня зарплата чимала, обмеження не існує. Ці колцентри називають „офісами“, а працівників — „офісниками“, — розповіля жінка.

Після співбесіди її закріпили за наставником для навчання. Працювали за закордонними базами, а співробітники дотримувалися суворої анонімності навіть між собою:

«Серед телефонних баз, з якими доводилося працювати, — Росія, тобто „клієнти“ були росіянами… В нашому середовищі вважалося, що росіяни — найбагатші „клієнти“, а ще вони „наївняки“, тобто більш довірливі. В офісі мені одразу запропонували вигадати нікнейм, аби мого справжнього імені не знали. І ми не знали, як звати одне одного, навіть пропрацювавши тут кілька місяців», — зазначила колишня працівниця колцентру.

За словами жінки, упродовж дня один оператор здійснює 300–350 дзвінків, але вдалі угоди трапляються лише у близько десяти випадках. Суми ошуканих коливаються від мізерних кількох доларів до сотень тисяч — наприклад, один із російських бізнесменів втратив близько 250 тисяч доларів.

Жінка звільнилася через виїзд за кордон і за майже чотири роки роботи навіть не бачила керівництва. Вона зазначила, що їй пощастило піти без перешкод, адже прибуткових працівників у таких «офісах» зазвичай відпускають неохоче.

Найпопулярніші схеми телефонних аферистів

Експрацівниця Анастасія також розповіла, що працювала за схемою псевдобанку: представлялася співробітником служби безпеки, лякала підозрілими операціями та змушувала назвати реквізити картки й коди з SMS. Головним завданням було штучно створити паніку та квапити людину, аби вона не встигла отямитися й перевірити інформацію.

Інший колишній працівник такого «офісу» Артем (імʼя змінено) описав схему фейкових інвестицій через сайти знайомств. Ошуканці створювали привабливий жіночий профіль, завойовували довіру чоловіка, а потім пропонували вкласти гроші в криптовалюту, акції чи нафту.

Далі жертву перенаправляли на нібито досвідченого «трейдера», який переконував переказати кошти на підставну платформу. Суми таких «вкладень» коливалися від 100 до 124 тисяч доларів, а сам оператор отримував лише до 5% від прибутку.

Ще однією із поширених схем аферистів є фейкові рахунки за електрику, повідомляє журналістка ТСН.ua. Зловмисники масово розсилають фальшиві квитанції за електроенергію від імені Міненерго. У повідомленнях залякують боргами або закликають терміново сплатити рахунок через додане посилання.

Перейшовши за ним, людина потрапляє на фішинговий сайт, де її змушують ввести банківські дані або завантажити вірус. Це дає аферистам повний доступ до карткових рахунків, особистих кабінетів та соціальних мереж.

Українцям радять не переходити за сумнівними посиланнями та перевірити стан рахунків лише в офіційних застосунках постачальників послуг.

Як в Україні намагаються боротися із шахрайськими колцентрами

16 вересня Верховна Рада України ухвалила закон про посилення кримінальної відповідальності за електронно-комунікаційне шахрайство та діяльність «чорних» колцентрів. Новий документ усуває прогалини в законодавстві: якщо раніше правоохоронці розслідували лише поодинокі факти викрадення грошей, то тепер покарання передбачено за саму організацію та підтримку системного злочинного бізнесу.

Закон запроваджує суворі терміни ув’язнення за протиправне збирання банківських даних чи персональної інформації. За звичайне шахрайство загрожує від трьох до восьми років позбавлення волі, за повторне або групове — від п’яти до десяти років, а в умовах воєнного стану — від семи до 12 років із конфіскацією майна.

За створення або керівництво шахрайською організацією покарання становить від семи до 12 років тюрми з конфіскацією. Рядовим учасникам, а також тим, хто свідомо допомагає «офісам» приміщеннями, обладнанням чи інформацією, загрожує від п’яти до 10 років.

Вербувальникам, які заманюють туди працівників обіцянками високого заробітку, покарання становитиме від трьох до п’яти років позбавлення волі (а за повторне вербування — до 10 років). Якщо ж схему покриває посадовець з використанням службового становища, йому загрожує від восьми до 12 років ув’язнення з конфіскацією та забороною обіймати посади.

Водночас працівники колцентрів можуть уникнути покарання, якщо добровільно та до вручення підозри повідомлять правоохоронців про злочинну групу й допоможуть викрити її організаторів. На самих очільників та засновників схем ця норма не поширюється.