Тун: справа у тренерi чи у везінні?

Пропоную трохи поговорити про швейцарський Тун. Можливо, навіть не так про нього, як на його прикладі про залежність команди від її тренера.

Минулого сезону Тун створив сенсацію. Команда у першому ж сезоні після повернення до еліти стала чемпіоном країни. Зрозуміло, що це не перший випадок в історії футболу, але аналогів не так багато. Можна згадати німецький Кайзерслаутерн, шведський Естер, ФК Копенгаген (щоправда, там дещо інший випадок, адже Копенгаген утворився шляхом злиття двох столичних клубів, які грали в еліті, проте найтитулованіший клуб Данії став чемпіоном у перший рік свого існування), англійські Тоттенхем, Iпсвiч, Ноттiнгем Форест. Однак, погодьтеся, таких прикладів за приблизно півторавікову історію футболу дуже мало, і приклад Туна — найсвіжіший.

Про Тун вперше заговорили всерйоз, коли у 2005 році команда у статусі віцечемпіона країни отримала можливість стартувати у кваліфікації Ліги чемпіонів і там, сенсаційно здолавши київське Динамо та шведський Мальме, пройшла в основну стадію, тоді ще у груповий турнір.

Це був перший серйозний успіх клубу, заснованого ще позаминулого століття, в 1898 році. До цього одного разу, 1955-го, команда несподівано пробилася у фінал Кубка Швейцарії, але благополучно його програла "Ла-Шо-де-Фону" — у ті роки сильнішому клубу країни. Тун програв 1:3, розмочивши ворота суперника тільки наприкінці матчу при 0:3 (цей рахунок встановився до 19-ї хвилини). За підсумками того сезону Тун і вилетів із ліги А, де провів два сезони, а наступного ледь знову не вилетів до третього ешелону швейцарського футболу. Одне місце та одне очко відокремили його від зони вильоту! Не вилетів того разу — вилетів пізніше, мова про інше.

На той час, до літа 2005 року, Тун взагалі ніколи не грав у єврокубках, якщо не враховувати Кубок Інтертото, в якому команда брала участь двічі. І ось така сенсація. Беззаперечним лідером команди був центральний нападник Мауро Лустрінеллі. У віцечемпіонському сезоні він забив 20 м'ячів і став другим бомбардиром чемпіонату, а влітку 2006 року потрапив у заявку збірної Швейцарії на чемпіонат світу в Німеччині. У стартовий склад збірної він не проходив, але регулярно виходив на заміну і в матчі зі збірною Того відзначився гольовим пасом. Вийшов він на заміну і у матчі 1/8 фіналу зі збірною України. Він мав бити післяматчевий пенальті, от тільки зусиллями Шовковського черга до нього так і не дійшла.

А потім Мауро Лустрінеллі став чудовим тренером. Під його керівництвом Тун повернувся до еліти швейцарського футболу навесні 2025 року та одразу став чемпіоном.

Тун минулого сезону був унікальною командою, і поєднувало його з Туном зразка 2005 року те, що це була команда тренерська. Чудово підкована тактично, де кожен знав, що йому робити в той чи інший момент, у тій чи іншій ситуації. Прекрасна гра на контратаках, до автоматизму відпрацьовані стандартні положення.

Тун зразка сезону-2025/26 був унікальною командою! Тун набрав 75 балів. Було б більше, але заздалегідь оформивши чемпіонство, команда розслабилася і почала роздаровувати очки всім суперникам, що залишилися, у підсумку привізши Санкт-Галлену, що посів друге місце, тільки п'ять пунктів. Так ось: 75 очок, 80 забитих м'ячів, 52 пропущені, вісім з яких команда отримала в останньому турі від Янг Бойз (3:8). Тепер пропоную подивитися на таблицю з погляду показника xG. Очок стає 56,5. Забитих м'ячів уже 72,6, а пропущених — 68,7! Щобільше, з першого місця команда опустилася на третє! Тобто наочно команда набрала на 18,5 очок більше, забила округлено на 7 голів більше, а пропустила на 17 менше, ніж заслуговувала по грі. Тун минулого сезону взагалі не прощав помилок! Скільки матчів було, коли команда мала пропускати 1–2 м'ячі в дебюті, але чудова гра воротаря, промахи суперника в завершальній стадії призводили до того, що рахунок залишався 0:0. А потім біля воріт суперника з'являлася маленька нагода забити, частенько зі стандарту, і Тун нею користувався.

Скільки десятків років дивлюся футбол, але такої фартової команди не пригадаю. І це везіння супроводжувало Тун протягом усього сезону. Але ж щастить найсильнішим – чи не так?

А ще Тун був лише дев'ятим із 12-ти клубів швейцарської Суперліги за часом володіння м'ячем. З усіх команд, які стали чемпіонами минулого сезону, Тун найменше володів м'ячем – лише 46%. Тобто команда воліла грати другим номером, без м'яча, дуже вертикально.

Таким був Тун чемпіонського зразка. Влітку Мауро Лустрінеллі йде в берлінський Уніон, і що ми бачимо? На перерву на ігри збірних Тун іде восьмим, маючи 10 очок. Команда забила 15 м'ячів, але з точки зору xG награла на 17 (тобто реалізація підводить), пропустила 23 (передостаннє місце) і на стільки ж награла (останнє місце). За Лустрінеллі команда забила 9 голів головою, 7 після кутових і 12 з-за меж штрафного майданчика. Зараз у неї 1 гол головою, 0 після кутових та 2 з-за меж штрафного майданчика. Команда у шести матчах із дев'яти володіла м'ячем більше за суперника, а її середньоматчевий відсоток піднявся до 49.

Мауро Лустрінеллі пішов в Уніон. І що у Берліні? Команда зіграла п'ять офіційних матчів, і в трьох із них володіла м'ячем менше 40% ігрового часу, у тому числі у кубковому поєдинку з Айнтрахтом із Брауншвейга, який грає у БЛ2 і там іде внизу. Єдиний виняток – домашній матч із Шальке, який є найгіршою командою Бундесліги з володіння м'ячем, а в Берліні ще й повів у рахунку в середині першого тайму. 

Уніон цього сезону забив лише чотири м'ячі. Команда ще жодного разу не відзначилася ударами з дальньої дистанції, але при цьому два м'ячі (рівно половину) забила головою і двічі відзначилася після кутових. Зараз лише бременський Вердер у Бундеслізі частіше забивав після корнерів, тільки Фрайбург та Аугсбург частіше забивали головою...

Я чудово розумію, що чотири матчі чемпіонату – надто мала кількість для вибірки, проте тенденція очевидна.

Ось тільки весь свій фарт Лустрінеллі залишив у Туні, а тому його Уніон поки має лише одне очко і йде в зоні вильоту.