Удары по РФ без протестов от США. О чем договорились Трамп и Зеленский в Нью-Йорке

Невдовзі завершиться візит Володимира Зеленського до США. У Нью-Йорку він зустрівся з Дональдом Трампом. Лунали заяви про перемир'я, про ракети для Patriot, тиск на Путіна тощо. 

А ще були європейські зустрічі. Фон для них склався такий собі – у ці дні Рада ЄС ухвалювала рішення про зняття санкцій з двох путінських олігархів і Україні, попри всі зусилля, не вдалося зупинити цей процес (детальніше – у статті "Торгівля санкціями та заручниками").

Саміт "коаліції охочих" взагалі не вдалося провести, хоча цей намір і Україна, і партнери декларували публічно. Причина проста: канцлер Мерц на тлі жорсткої політичної поразки на місцевих виборах був змушений лишитися вдома. А який саміт без Німеччини?

Чи був натомість успіх на американському треку?

На перший погляд, підстав говорити про це немає. Про конкретні досягнення у переговорах з американськими партнерами не повідомляли. Ключові питання – лишаються без відповідей. Коли запрацює закон Ліндсі Грема? Чи планує Трамп жорстке покарання для Путіна? Чи погодяться США надати Україні ліцензії на виробництво антибалістичних перехоплювачів? Ясності не з’явилося…

Але – парадоксально – навіть попри це американську складову візиту Зеленського цілком можна вважати успішною.

Деталі зустрічі з Трампом свідчать: потепління у відносинах України та США триває.

Зеленський позбувся упереджено негативного іміджу у заявах Дональда Трампа. Навпаки – є підкреслений позитив. Для чинного президента США це має значення.

Побоювання, що Трамп атакуватиме та критикуватиме Україну за "удари по дизелю" – не виправдалося. США не вимагали від Києва односторонніх поступок на користь РФ.

І, зрештою, точно не є негативними зміни на "мирному" переговорному треку, зокрема пов’язані з долученням до нього очільника ЦРУ. Головне – мати реальні очікування. Останній елемент з українського боку наявний.

Візит починається з розвідки

У понеділок 21 вересня Володимир Зеленський вирушив у робочу поїздку на Генасамблею ООН, і цей переліт, поза сумнівом, став нестандартним. За усіма параметрами.

Колись сенсацією стало те, що президент України, який кілька років поспіль користувався польським летовищем у Жешуві, перейшов до польотів з аеропорту Кишинева. 

Цього разу маємо нову точку вильоту: до США літак Зеленського відбув з Румунії. Утім, політичних міркувань за цим немає – просто аеропорт "Сучава" розташований найближче до держрезиденції у прикарпатській Гуті, де Зеленський з дружиною пробув останні кілька днів – зокрема, провівши саміт "Карпатської вісімки".

Другою несподіванкою стала зустріч по дорозі. 

В ірландському аеропорту "Шеннон", де не пристосований до трансатлантичних перельотів середньомагістральний літак президента часто зупиняється на дозаправку, Зеленський зустрівся з очільником ЦРУ Джоном Реткліффом. Мовляв, обидва політики зупинилися тут одночасно і скористалися нагодою поговорити.

Версію, що це стало випадковим збігом, складно розглядати всерйоз.

Особливо на тлі того, що Реткліфф зараз стає одним з ключових учасників переговорного процесу з Росією щодо України.

Розмова президента України з очільником американської розвідки проходила у вузькому колі – і це все, що про неї відомо. Ані американська, ані українські сторони не надалі пресі подробиць та навіть тем розмови.

І нарешті, головним пунктом, який робить цей візит особливим та наповненим змістом, стали переговори Зеленського і Трампа у Нью-Йорку. 

Їхню зустріч Білий дім не підтверджував до останнього моменту – але по факту вона не просто відбулася, а була дуже тривалою як для переговорів на полях сесії Генасамблеї – президенти говорили майже годину. 

На порядку денному – ліцензії виготовлення перехоплювачів Patriot, "пекельні санкції" для Росії та, звісно ж, рух до мирних переговорів. Причому ці теми доповнювалися іншими елементами візиту.

Та на переговорах важливі не самі зустрічі, а домовленості. З цим – складніше.

По "російському дизелю" вже можна бити?

Ще перед візитом в Україні було занепокоєння, чи не зіткнеться Зеленський з новим раундом жорсткого тиску США на Київ. Підстави для таких припущень дав сам Дональд Трамп.

Останні пару тижнів від представників американської адміністрації, а потім і особисто від президента почала лунати теза, що Україна, мовляв, є винуватицею зростання вартості пального на ринку США. 

Ціна бензину та дизеля нині ставить історичні рекорди по всьому світу і є болючою темою для будь-якого політика від влади, що йде на вибори. 

Американська Республіканська партія і без того йде на конгресові вибори з серйозними проблемами, але щодо цін на пальне вона – в особливо вразливому становищі, адже зростання вартості нафти та продуктів нафтопереробки відбулося з вини адміністрації Трампа. Саме США на початку року розпочали війну в Ірані, з якої тепер не можуть вийти, і саме їхні дії призвели до галопуючого зростання світових нафтових цін. 

Шукаючи, як позбутися цього тягаря, у Білому домі спробували перекласти провину за зростання цін на Україну і особисто на Зеленського. Дональд Трамп публічно звинуватив Україну в дефіциті дизельного палива. Були також заяви, що криза вирішиться, щойно Київ перестане бити по російських енергооб'єктах. 

Так, це позбавлено сенсу та логіки. Але в американській політиці абсурдні тези часом мають достатню популярність – тож не дивно, що у Білому домі спробували вхопитися і за цю соломину.

На щастя для України, ця спроба Трампа провалилася.

Перекладання провини на Україну "не зайшло" виборцю. До середини вересня схвалення дій президента США впало до найнижчого рівня за його кар’єру. Також проти стратегії "перекладання провини на Зеленського", як стверджують, виступила частина адміністрації.

Тож на початок візиту президента України у Білому домі знову змінили стратегію.

На зустрічі Трамп-Зеленський це було дуже помітно 

Жодних жорстких вимог. Жодних звинувачень. А коли журналісти самі спитали Трампа: то що там з "ударами по російському дизелю" – то президент США не висловив навіть натяку на обмеження для Сил оборони України.

Хоча пообіцяв обговорити це з українським гостем.

"Це (українська кампанія з ураження НПЗ. – Ред.) – серйозні удари по росіянах. Це також серйозний удар по ціні на дизель. Ціна дизелю значно зросла. Але про це ми ще поговоримо", – коротко відповів журналістам Дональд Трамп і відмовився від будь-яких уточнень на тему.

Згодом стало відомо, до чого звелася ця розмова.

Хто відмовився від перемир'я 

Вже після зустрічі Зеленський публічно підтвердив, що й на закритій частині подібних вимог від Трампа не було. "Сьогодні не звучало жодних прохань в односторонньому порядку, щоб Україна зупинила удари, – заявив він і додав: Ми говоримо про енергетичне перемир’я".

Тобто тепер Білий дім не намагається змусити Україну зупинити удари по російській нафтопереробці, а хоче досягти тимчасового, проміжного припинення вогню обома сторонами. В обмін на зупинку ударів по російських НПЗ Кремль має утримуватися від атак по енергооб'єктах України. 

Це цілком відповідає побажанням і пропозиціям Києва. Ба більше, саме такий сценарій Київ хотів пропонувати Трампові. 

Зеленський озвучив детальні пропозиції – хоч і не нові. "Ми готові до енергетичного перемир’я – ми не будемо завдавати ударів по їхньому "дизелю", по нафтопереробних заводах тощо, якщо вони не будуть атакувати нашу енергетичну систему, електропостачання, опалення та водопостачання", – перерахував президент України деталі свого плану.

Трамп, за цією задумкою, має передати цю пропозицію Москві.

Інша річ, що відповідь Кремля вже відома. Там відмовилися від перемир’я.

Речник Путіна Пєсков заявив, що Росія не зацікавлена у будь-якому частковому перемир'ї у принципі. 

Чи дозволяє це говорити про успіх перемовин України у США? Якщо виходити з результатів, то очевидно, що ні. 

Але якщо оцінювати динаміку ставлення до України у Вашингтоні, то ці перемовини безумовно стали плюсом для нашої держави. Кремль публічно взяв на себе відповідальність за те, що взаємні обстріли тривають. А Україна вийшла з можливої іміджевої пастки.

Ще один елемент переговорів – підкреслена готовність України до зустрічей на найвищому рівні. Зеленський окремо наголосив, що готовий до переговорів з Путіним, а допомога Трампа в їхній організації – "найважливіше, що можуть зробити США".

Теза про те, що Україна прагне миру, і лише Росія виступає проти – важлива складова міжнародної роботи. А відповідальність за те, щоби змусити Путіна піти на переговори, зараз значною мірою лежить на Сполучених Штатах. Це – друга ключова тема переговорів у США.

Від Ліндсі Грема до ППО

Іншою ключовою інтригою візиту було те, чи оголосить Дональд Трамп про якісь рішення щодо так званих "пекельних санкцій" – тобто запуску інструменту, який дає президентові щойно підписаний "закон Ліндсі Грема".

Загалом те, що президент підписав його відразу після ухвалення, стало певною несподіванкою. Було припущення, що якщо вже Трамп вирішив схвалити цей закон, то зробить це символічно на зустрічі із Зеленським. Це створило би гарну картинку в очах "яструбиної" частини виборців Республіканської партії.

Чому так не сталося – неясно. Можливо, причиною було те, що на момент підписання у Білому домі ще не планували проведення цієї зустрічі (тоді якраз був популярним наратив про "негідницю-Україну, яка б'є по дизелю").

Так чи інакше, питання санкцій зависло.

Хоча Зеленський наголосив, що просив Трампа про активацію цього закону. На думку Києва, саме цей шлях може змусити Путіна сісти за стіл переговорів. "В американців є інструменти, щоб натиснути на Путіна. Цей закон дає можливість президенту США на дуже сильні санкції. Я буду йому вдячний, і сьогодні казав йому про це і публічно, і без медіа", – заявив Володимир Зеленський.

Утім, жодних позитивних новин від лідера США щодо санкційного тиску на Росію не пролунало.

Трамп ігнорував усі питання медіа щодо цього.

Ще одна тема, де Київ не досягнув бажаного прогресу – ліцензії на Patriot.

Володимир Зеленський після зустрічі висловив певність, що "ставлення було позитивним". Він також розповів, що заступник глави ОПУ Павло Паліса у США відвідав виробника систем Patriot, компанію Ratheon, і там, мовляв, "готові" до передачі ліцензій.

Зважаючи на те, що у серпні від Трампа вже лунав скепсис щодо передачі ліцензії Україні, це можна вважати позитивними зрушеннями.

Але достатнім цей результат точно не є. До реальних рішень поки не підійшли, визнав президент.

Як змінилося ставлення Трампа 

Підсумовуючи, візит дійсно не приніс тих результатів, які можна покласти на папір у вигляді угод. Однак він дав змогу подолати ті складнощі, які виникли у відносинах останнім часом.

І найголовніше.

Зараз можна говорити про те, що відносини зі США вийшли на більш-менш стабільний позитивний трек. 

За публічною налаштованістю президента США зустріч у Нью-Йорку нагадувала попередні переговори в Анкарі, на полях саміту НАТО. Ті переговори прийнято вважати найбільш дружньою американсько-українською зустріччю лідерів за нової доби.

У Нью-Йорку, як і в Анкарі, Трамп підкреслено позитивно ставився до українського гостя у присутності медіа. Не було жодних "наїздів". Жодної публічної критики. Натомість навіть на короткому протоколі перед початком переговорів господар Білого дому знайшов час для компліментів на адресу українського гостя.

Розповідаючи про заплановану зустріч із китайським лідером Сі Цзіньпіном (а це для США безумовно зустріч номер один), Трамп раптом порівняв впливовість керівника Китаю та інтерес до нього із президентом України. "Приїжджає президент Сі, і це найгарячіша найпопулярніша подія, яка бувала у Вашингтоні за довгий час. Всі хочуть там бути. Ця зустріч майже так само популярна, як і візит Зеленського", – пожартував Дональд Трамп.

Звісно, добре ставлення – це ще не гарантія успіху у міжнародних відносинах. Але із Трампом, який значною мірою орієнтується на емоційну складову, це має значення.

Так, це не є дружбою. Президент США ще не раз змінить тональність заяв щодо України. Але ми легко подолали чергове падіння, черговий траєкторія цих змін за підсумками візиту стала більш позитивною для Києва.

Автор: Сергій Сидоренко,

редактор Європейської правди