ЗСУ розхитують російську оборону на півдні: де українські війська створюють загрозу флангам РФ

Противник (російські війська) у смугах своїх 29-ї та 36-ї загальновійськових армій (ЗВА) угрупування військ (УВ) «Восток» продовжує активну оборону, аби зупинити просування передових частин і підрозділів Збройних сил України (ЗСУ) у загальному південно-східному напрямку. Станом на вчорашній вечір російське командування, очевидно, так й не змогло повністю вирішити це завдання.

У порівнянні з нашим попереднім оглядом, присвяченому цьому напрямку, ЗСУ змогли досягти певних тактичних результатів, просунувшись на низці тактичних ділянок і напрямків. У свою чергу, противник намагався вперто утримувати свої передові позиції та активно контратакувати в окремих районах, аби запобігти подальшому просування передових підрозділів ЗСУ в смугах згаданих армій, а по можливості, відновити раніше досягнуте положення своїх передових частин і підрозділів. 

Новопавлівський напрямок

Українські війська продовжували наступальні дії на північ і південь від дороги N-15 Запоріжжя – Донецьк у напрямках Запоріжжя (село) – Новоукраїнка, Мирне – Комар, а також Маліївка – Бурлацьке. Незважаючи на впертий опір противника, їм вдалося просунутися на низці ділянок, зокрема:

По напрямку Запоріжжя (село) – Новоукраїнка ЗСУ змогли не лише звільнити Запоріжжя (село), а й просунутися більш ніж на 2 км на схід від нього та діючи вздовж південного берега річки Вовча дістатися відстані до села Дачне у 1,5-1,7 км.

Проте, противник намагається утримувати позиції на цьому напрямку на північ від річки Вовча, досить активно контратакуючи по напрямку Дачне – Філія, при цьому йому вдається утримувати позиції в районі села Філія та на південний схід від нього. Однак просування українських підрозділів на північ від цієї ділянки (у напрямку Новопавлівка – Горіхове), а найголовніше – витіснення ними російських піхотних груп з району злиття річок Вовча і Мокрі Яли, дуже ускладнили командування російської 29-ї ЗВА утримання його передових позицій у всьому цьому районі (Філія – Дачне – Новоукраїнка – Запоріжжя (село)).

Крім того, у разі подальшого просування передових підрозділів ЗСУ на захід від Запоріжжя (села), у напрямку Новоукраїнки, становище російських підрозділів, що ведуть активну оборону в районі села Дачне, на північ від річки Вовча, загостриться ще більше.

Запеклі бої тривають й на південь від дороги N-15 Запоріжжя – Донецьк, де противник намагається утримати позиції вздовж річки Мокрі Яли, на ділянці Перебудова – Дніпроенергія та більш-менш значущий плацдарм на захід від неї.

У цьому сенсі ситуація для противника ускладнюється тим, що українські війська вже змогли переправитися через річку Мокрі Яли в її нижній течії, тобто на північ від дороги Запоріжжя – Донецьк, і просунутися на захід, що, у свою чергу, дозволило їм безпосередньо дістатися північних околиць села Перебудова (їхні передові позиції на північ від села знаходяться за 600 метрів від них, вже ЗА річкою Мокрі Яли).

Крім того, просунувшись у напрямку Піддубне – Перебудова, ЗСУ також досягли позицій, розташованих впритул до села, але на протилежному березі річки Мокрі Яли. Крім того, у напрямку Мирне – Комар українські підрозділи на західному березі річки Мокре Яли також подолали відстань 1-1,5 км. Фактично, ЗСУ ВЖЕ зв’язали бої за визволення обох цих сіл (Перебудова і Комар).

У свою чергу, можливість, про яку я писав раніше, поступово набуває практичних характеристик – вихід українських військ у район Шевченко – Бурлацьке – Привільне – Вільне Поле, звідки вони зможуть здійснювати ефективне вогневе ураження по району Времівки та Великої Новосілки, блокуючи північний шлях постачання військ центру та лівого флангу УВ «Восток».

У цьому сенсі ЗСУ продовжували активні наступальні дії у загальному напрямку Маліївка – Бурлацьке, просунувшись на 7,5-8 км за півтора місяці запеклих боїв, в тому числі на 1.5-2 км східніше села Шевченко протягом останніх 20-и днів.

Отже, можна стверджувати, що українські війська, хоч і досить поступово та повільно, але продовжують скорочувати територію на захід від річки Мокрі Яли на ділянці Перебудова – Дніпроенергія, який досі контролюється російськими військами. Наразі максимальна глибина цього району (ділянка на захід від села Федорівка) становить лише 4,7 км.

Олександрівський напрямок

Тут (смуга 36-й ЗВА) ситуація для російських військ – більш позитивна, адже їм, очевидно, вдалося, за винятком кількох секторів на лівому фланзі цієї армії, більш-менш стабілізувати ситуацію. Зокрема:

ЗСУ продовжували закріплюватися на південний захід від Комишувахи (район Тернове – Новогеоргіївка – Запорізьке – Березове), але протягом звітного періоду вони не мали просування, а ні на Темирівку, а ні на Комишуваху. Крім того, противник продовжує утримувати тактичний виступ по напрямку Новомиколаївка – Калинівське і навіть, час від часу, контратакує з нього у бік Вербового та Степового.

По напрямку Новогригорівка – Новоіванівка противник також продовжує утримувати тактичний виступ на північ від Новогригорівки і з цих позицій також намагається досить наполегливо «зайти за фланг» українським підрозділім, які займають позиції на південь від Калинівського, діючи переважно невеликими штурмовими групами. Поки що ЗСУ блокують ці контратаки проивника, але це суттєво ускладнює їм подальший наступ у напрямку Новомиколаївки та Обратного.

На сусідній ділянці, де ЗСУ намагаються просуватися вздовж західного та східного берегів річки Янчур у напрямку Успенівки, ситуація для противника виглядає менш стабільною. Адже, українські війська просунулися впритул до Успенівки (хоча й на протилежному березі річки Янчур), досягнувши рубежу Привільне – Павлівка.

Крім того, на протилежному (західному) березі річки Янчур ЗСУ змогли посунути передові російські підрозділи (до 2 км) на південь від села Рибне, а також вклинитись в оборону противника на 1,5-2 км на захід від села Солодке. Судячи зі всього, ЗСУ вже зав’язали бої за його визволення.

Таким чином, просуваючись на південь з рубежу Красногірське – Новогригорівка та по напрямку Рибне – Солодке, ЗСУ змогли створити дуже очевидні передумови для подальшого свого наступу у бік села Успенівка на досить широкій по фронту ділянці (приблизно до 7 км).

Однак у цьому контексті варто зазначити, що в тактичному тилу передових українських підрозділів, що діють у бік Успеновки, продовжують фіксуватися дрібні «залишкові» групи піхоти противника (3-4 в/сл, іноді до 5-6-и). Такі, наприклад, відзначаються на південний захід від сіл Злагода та Рибне, у районі Новогригорівки. Їх поступово «зачищають», проте російське командування продовжує відправляти нові групи для прихованого «проникнення». Очевидно, таким чином намагаючись дезорганізувати наступальні дії передових підрозділів ЗСУ або, принаймні, суттєво їх уповільнити. Оскільки, у разі достатньо масової «інфільтрації» таких груп у їхні бойові порядки, вони змушені більше займатися виловом цих груп «проникнень» у свій тактичний тил, а не приймати участь у скоординованих та концентрованих наступальних діях.

У цьому сенсі, ситуація для ЗСУ ускладняється ще більше, коли таких груп стає «критично» багато, і вони починають активно діяти – атакувати та обстрілювати шляхи постачання та евакуації в тактичному тилу передових українських підрозділів, позиції їхніх груп БПЛА, опорні пункти, КСП й т. і.

Тож, підсумуємо ...

Як бачимо, темпи українського наступу в операційній зоні російського УВ «Восток» (смуги 36-ї та 29-ї ЗВА). протягом звітного періоду, суттєво зменшилися. А на деяких ділянках і напрямках він припинився повністю. Однак у цьому контексті варто зазначити, що водночас у низці районів, насамперед тих, що мають явну перспективу зрости до оперативно-тактичного значення, він, хоч і дуже повільно, але триває. Насамперед це стосується району на південь від дороги Запоріжжя - Донецьк, вздовж річки Мокрі Яли та напрямку у бік Успенівки.

І це цілком зрозуміло. Подальше просування українських військ на південь, вздовж річки Янчур, і звільнення ними Успенівки, цілком здатні створити труднощі на лівому фланзі російської 5-ї ЗВА, яка намагається наступати північніше Гуляйполя у напрямку Оріхова. А подальше «звертання» російської оборони вздовж річки Мокрі Яли може загалом порушити оперативну взаємодію між російськими УВ «Восток» і «Центр».

Однак для подальшого розвитку ситуації у всій Південній стратегічній операційній зоні (тобто, на оперативно-стратегічному рівні) важлива не лише ситуація на правому фланзі російського УВ «Восток», а й події, що розгортаються на Оріхово-Запорізькому та Гуляїпільському напрямках. Їх ми розглянемо у кількох наступних оглядах ...