Якщо Nestlé піде? Катастрофа чи шанс

Новина про те, що Nestlé тимчасово скорочує асортимент у Києві,  передбачувано може породити значно гучніші заголовки: полиці спорожніють, товарів не вистачатиме, а велика міжнародна корпорація мало не збирається залишити Україну.

Але почнімо з фактів.

Nestlé нікуди з України наразі не йде. Компанія говорить про зовсім іншу проблему – логістику. Після російських атак торговельні мережі втратили частину розподільчих центрів у Києві та області. Один зі складів партнерів Nestlé також був втрачений. Виник приблизно тижневий беклог у виконанні замовлень. Тому замість десятків різновидів одного товару компанія тимчасово концентрується на основних SKU – найбільш ходових позиціях.

Тобто це історія не про дефіцит їжі. Це історія про дефіцит складів і можливостей швидко доставити товар до полиці. І саме тут виникає набагато цікавіше питання. А що, власне, станеться, якщо одного дня Nestlé справді піде з українського ринку?

Тридцять два роки Nestlé в Україні

Nestlé прийшла в Україну 1994 року. Спочатку це було представництво, яке просувало NESCAFÉ, Nesquik, Maggi, Nuts, Friskies та інші міжнародні марки.

А далі почалося найцікавіше:

• У 1998 році Nestlé придбала контрольний пакет Львівської кондитерської фабрики «Світоч».
• У 2003 році – 100% «Волиньхолдингу», якому належав український бренд «Торчин».
• У 2010 році – «Техноком», виробника «Мівіни».

Тобто значна частина того, що сьогодні пересічний покупець сприймає як продукцію Nestlé в Україні, насправді виросла з уже створених тут підприємств і брендів.

І це важлива деталь. Транснаціональна корпорація принесла капітал, технології, стандарти, маркетинг, міжнародну дистрибуцію. У «Світоч», наприклад, за перші десять років Nestlé інвестувала близько $60 млн: модернізувала виробництво, лабораторії, лінії та логістику. Цього заперечувати не можна. Так само як не можна не помітити іншого боку процесу. Українські підприємства, які колись були самостійними компаніями, поступово стали частинами глобальної корпорації.

Історія «Світоча» особливо символічна

«Світоч» з'явився задовго не тільки до Nestlé в Україні, а й до Радянського Союзу. Його промислова історія ведеться від львівських кондитерських підприємств кінця XIX – початку XX століття.

У радянський період «Світоч» був одним із найвідоміших кондитерських підприємств України. Шоколад і коробки цукерок зі Львова сприймалися не просто як чергові солодощі, а як продукт високого класу. У 1998 році підприємство перейшло під контроль Nestlé.

Корпорація його не знищила – це було б неправдою. Вона інвестувала у фабрику, модернізувала її і збільшила можливості виробництва. Але відбулася інша трансформація: «Світоч» поступово перетворився з окремого сильного українського кондитерського символу на один із брендів величезного міжнародного портфеля.

І тут уже кожен може сам відповісти на питання: чи став «Світоч» за ці десятиліття сильнішим брендом саме як український шоколад?

Найцікавіший приклад – дитяче харчування. Україна вміла виробляти його задовго до приходу Nestlé. У 1972 році запрацював Хорольський завод дитячого харчування. Він працює досі і сьогодні залишається єдиним в Україні спеціалізованим виробником сухих молочних сумішей для дітей із перших днів життя. У Харкові з 1978 року працює міська молочна фабрика-кухня дитячого харчування. І вона пережила Радянський Союз, 1990-ті, прихід транснаціональних корпорацій і навіть повномасштабну війну.

А був ще Київ. На Троєщині у 1996 році відкрили сучасну на той час молочну фабрику-кухню дитячого харчування №1. У 2004 році там сталася трагедія: після вживання продукції підприємства захворіли понад пів тисячі дітей. Комісія встановила порушення санітарних правил і технологічного режиму. Виробництво зупинили – і повноцінно воно вже не відновилося.

Nestlé до закриття цього підприємства не мала стосунку. І приписувати їй це було б маніпуляцією. Але про результат варто замислитись. Колись Київ мав власне спеціалізоване виробництво дитячого харчування. Сьогодні його практично немає.

Харків своє зберіг. Хорол зберіг промислове виробництво сухих дитячих сумішей.

А величезну частину полиці дитячого харчування займають міжнародні бренди.

Причому і сама Nestlé не уникала скандалів. Це також важливо згадати — не для демонізації компанії, а для руйнування іншого міфу: що великий міжнародний бренд автоматично є гарантією безпомилковості.

Суперечки навколо маркетингу дитячих сумішей Nestlé тривають фактично пів століття.

У 2024 році швейцарська організація Public Eye та International Baby Food Action Network дослідили продукцію Cerelac, яку Nestlé продавала у країнах із низькими та середніми доходами. У 106 із 114 перевірених продуктів Cerelac дослідники виявили доданий цукор. При цьому аналогічні продукти на домашньому для Nestlé швейцарському ринку продавалися без доданого цукру.

Nestlé зі свого боку заявляла, що скорочує його вміст і дотримується місцевих та міжнародних вимог.

А на початку 2026 року компанія проводила запобіжне відкликання певних партій дитячих сумішей у понад 50 країнах і регіонах через потенційний ризик наявності цереуліду – токсину, пов'язаного з Bacillus cereus. Nestlé повідомляла, що підтверджених випадків захворювання, спричинених відкликаною продукцією, не встановлено.

Тобто масштаб корпорації дає величезні можливості.

Але масштаб не скасовує ризиків.

Чи буде дефіцит без Nestlé?

Тепер повернімося до питання, з якого все почалося.

Моя відповідь – системного продовольчого дефіциту через скорочення асортименту Nestlé очікувати підстав немає. Не буде десяти різновидів певного соусу – це не означає, що не буде соусу. Якщо не буде конкретної шоколадки – не означає, що Україна залишиться без шоколаду.

Кетчупи, майонези, гірчицю, соуси Україна вміє виробляти. Шоколад, вафлі та цукерки теж вміє. Локшину швидкого приготування – вміє. Корм для домашніх тварин – не просто вміє: український Kormotech уже є великим міжнародним виробником. Дитяче харчування теж виробляють наші, хоча тут через технологічні та безпекові вимоги заміщення буде складнішим. Кава ж окрема історія: зерно ми в будь-якому разі імпортуємо, а виробництво розчинної кави потребує спеціальних промислових потужностей.

Тобто зникнення Nestlé означало б проблеми для самої Nestlé, її працівників, постачальників і українських підприємств корпорації. Це було б економічною втратою, яку не треба применшувати. Але продовольчої катастрофи не сталося б.

Можливо, навіть навпаки

Ось про що варто подумати в першу чергу: Велика транснаціональна корпорація має те, чого зазвичай не має невеликий український виробник: дешевший доступ до капіталу, глобальні закупівлі, величезний маркетинговий бюджет, технології, міжнародну логістику і зовсім іншу переговорну позицію перед торговельними мережами.

Конкурувати з нею українському підприємству надзвичайно складно. Історія останніх тридцяти років – це не лише історія приходу міжнародних брендів на українські полиці. Це ще й історія сотень невеликих і середніх харчових підприємств, частина яких зникла, частина була куплена великими корпораціями, а частина змогла вижити. Тому якщо одна з транснаціональних компаній скорочує свою присутність на ринку, держава й український бізнес мають бачити в цьому не лише загрозу.

А ще й вільне місце на полиці. І питання полягає в тому, хто його займе. Інша транснаціональна корпорація? Новий імпорт? Чи український виробник?

Не треба виганяти Nestlé. Треба виростити свої Nestlé

Nestlé насправді сьогодні не оголосила про вихід з України. Навпаки, компанія має тут чотири фабрики, понад п'ять тисяч працівників і продовжує інвестувати. Навіть під час великої війни вона побудувала нову фабрику на Волині. І це теж частина правди.

Тому питання не повинно звучати: «Як позбутися Nestlé?»

Питання інше: чому за 35 років незалежності ми не виростили достатньо власних харчових компаній, здатних конкурувати з Nestlé не тільки в Україні, а й у Варшаві, Берліні, Парижі чи Лондоні?

Ми маємо сировину, аграрне виробництво, технологів, підприємницький досвід, власні бренди. І маємо приклади тих, хто вистояв. Тому якщо одного дня Nestlé справді раптом вирішить піти з України, це не повинно стати днем паніки біля порожньої полиці.

Це має стати шансом. Шансом для українського шоколаду. Українських соусів. Українського дитячого харчування. Українських кормів. Українських продуктів швидкого приготування.

Бо продовольча незалежність – це не тоді, коли в країні немає іноземних компаній, це тоді, коли  відхід будь-кого з транснаціоналів не може поставити країну на коліна.