Дослідження: як влаштовані російські дронопорти та чому їх важко знищити

Росія за два роки звела мережу дронопортів, звідки може щодоби запускати по Україні сотні «Шахедів». Найбільший такий комплекс, Цимбулово в Орловській області, займає 5 км кв і має 387 гаражів та 26 підземних сховищ. Українські удари порушують запуски, проте знищити цю інфраструктуру повністю навряд чи вдасться, йдеться в дослідженні «Оборонки» та GEOINT-проєкту «Кіберборошно».

Щойно Росія почала нарощувати застосування реактивних дронів, українці дедалі частіше питали, чому Сили оборони досі не знищили місця їхнього запуску. Удари по таких позиціях відбуваються регулярно. Проте ефекту, як після «Павутини», коли знищили десяток бомбардувальників Ту-95МС і Ту-22М3, досі немає.

Перші іранські «Шахеди» Росія отримала восени 2022 року вже готовими до бою: їх можна було запускати «прямо з коробки». Бракувало лише майданчиків для зльоту, і ними стали військові аеродроми з охороною, персоналом, ППО, налагодженою логістикою та далеко від цивільних об'єктів. Зі злітних смуг дрони запускали з пікапів і вантажівок, а також із легких пускових установок. Там «Шахед» стартував на твердопаливному прискорювачі й далі летів на поршневому двигуні.

Спершу дрони відправляли з аеродромів в окупованому Криму, Брянській і Курській областях. Згодом до них додалися мис Чауда, Єйськ, Приморсько-Ахтарськ, Курськ, Сеща, а пізніше район Балаклави. Так Росія змогла запускати десятки дронів щотижня з позицій, віддалених від фронту, але звідки «Шахеди» долітали до України за кілька годин.

Коли Росія налагодила власне виробництво, аеродромів стало замало. «Герані», на відміну від іранських «Шахедів», треба збирати, зберігати, перевіряти й готувати до вильоту. На аеродромах з'явилися гаражі, підземні склади для дронів і бойових частин, пускові установки в капонірах. Паралельно замість полів і лісів за кілька місяців виросли нові великі дронопорти.

Найвідоміший із них, Цимбулово, розташований за 180 км від українського кордону. Росіяни називають його «найбільшим дронопортом у світі». «Алабуга» почала будувати майданчик у серпні 2024 року, а основні об'єкти завершила до лютого 2025-го. OSINT-аналітик Dnipro Osint із псевдо «Гарбуз» пояснив «Оборонці»: «Цей дронопорт, по суті, став першим майданчиком, інфраструктура якого була повністю створена для зберігання, обслуговування та запуску дронів».

На території є злітні смуги, стаціонарні катапульти, сотні гаражів і десятки бункерів. Об'єкти рознесені один від одного й обнесені земляними насипами. Дронопорт будували з розрахунком на удари, тож зруйнувати його могли б хіба прямі бомбардування. Частина дронів, зокрема ударні «Шахеди» та приманки «Гербери», стоїть просто неба. Роботу забезпечують сонячні панелі, дизельні генератори, склади пального, радіотехнічне й навігаційне обладнання, а також власні ППО та РЕБ.

Цимбулово від початку зводили із запасом. За словами «Гарбуза», наприкінці 2024 року ГУР оцінювало виробництво «Шахедів» у 2 тис. на місяць, тобто приблизно 64 на добу. Дронопорт тим часом міг одночасно зберігати до 3 тис. бойових частин і 100 дронів.

У 2026 році комплекс розширили: з'явилися нові ангари, склади й більші пускові для реактивних «Гераней-4/5», які також запускають із машин. За підрахунками «Оборонки» на основі супутникових знімків, у Цимбулово вже є 23 пускові установки. Росіяни планують добудувати ще 4 пускові для реактивних дронів та 83 гаражі й сховища.

Ще один відомий дронопорт працює на території зруйнованого Донецького аеропорту, за 50 км від фронту. Звідти дрони летять по прифронтових районах і тилу. Решта майданчиків, з яких запускають до 95% дронів, розташовані в Брянській, Ростовській, Смоленській, Орловській областях, Краснодарському краї та Криму. Розмірами вони поступаються Цимбулово, але влаштовані схоже. Загалом «Оборонка» нарахувала на основних дронопортах щонайменше 63 пускові установки. Зберігати там можуть сотні дронів і десятки тисяч бойових частин.

Перші відомі удари по місцях запуску «Шахедів» Сили оборони завдали у 2024 році, по складу біля Балаклави та базі зберігання під Єйськом. Балаклаву відтоді для запусків не використовують. Єйськ досі єдиний випадок, коли наслідки удару відобразилися в статистиці: тоді росіяни вперше за 48 діб не атакували Україну «Шахедами».

Цимбулово потрапило під удар ще на етапі будівництва. 26 грудня 2024 року щонайменше три ракети Storm Shadow влучили в об'єкт між Цимбулово і Руднєво. За даними ASTRA, загинули двоє російських військових, ще семеро потрапили до госпіталю. Через місяць комплекс знову атакували ракетами Storm Shadow і SCALP, і Генштаб заявив про понад 200 знищених «Шахедів».

Донецький аеропорт регулярно уражає 1 окремий центр СБС. Близькість до фронту дозволяє бити по ударних засобах, мобільних вогневих групах та інфраструктурі «мідлстрайками» і навіть FPV-дронами. Проте саме приклад ДАП показує, наскільки складно вивести дронопорт із ладу. «Гарбуз» пояснює: «Склади бойових частин та палива заховані під бетоном і землею, звичайні БпЛА не можуть їх пробити, а якщо і пробивають, то детонація відбувається всередині, не даючи уламкам розлетітись на інші склади та викликати ланцюгову детонацію». За його словами, зруйновані об'єкти можна відносно швидко й дешево відновити, і навіть ДАП росіяни попри постійні удари розширюють.

Тому Сили оборони передусім намагаються зірвати самі запуски. Офіцер 1 окремого центру СБС із псевдо «Фалько» розповів «Оборонці»: «Первинна задача: порушити спроможність запускати дрони. Щоб тривалий час вони взагалі не могли пускати дрони. Завдяки цьому порушується і загальна координація дій і злагодженість підрозділів. З іншого боку нашим же підрозділам ППО набагато простіше збивати засоби, які летять, бо їх загалом менше».

Найпростішими цілями «Фалько» називає пускові установки та гаражі: вони статичні, а персонал не завжди поруч. Сенс таких ударів залежить від обставин. Вони виправдані, якщо в гаражах чи складах лежить багато вибухівки або дронів.

За два роки атак на дронопорти стало значно більше. Окрім ДАП і Цимбулово, Сили оборони кілька разів били по Навлі, Гвардійському, Приморсько-Ахтарську та іншим майданчикам, уражаючи склади, пускові, гаражі й дрони просто неба. Під час останньої атаки на Цимбулово 21 вересня на знімках OSINT-каналу «Абсолютно надійне джерело» видно два влучання в бункер із бойовими частинами: одне з проникненням, інше з поверхневим вибухом. Окремо уразили дрони біля пускових.

Змінилася й логіка ударів. Тепер знищують також ретранслятори, через які керують «Геранями» та «Герберами». Повідомляли про ураження станцій управління БпЛА у Трубчевську, Залізному Порту, Скадовську, Чорноморському та Оленівці.

Найціннішою ціллю в СБС вважають операторів. Як пояснює «Фалько», «найскладніша і водночас „найжирніша“ ціль, яка є: оператор. Вони не довго знаходяться біля пускових. Тому коли ти ліквідовуєш операторів, які запускають дрони, ти завдаєш втрати по дефіцитному ресурсу. Їх і так небагато, а ворогу потрібно буде витрачати ще гроші на підготовку екіпажів».

Запускають дрони не лише військові: щодня в цьому беруть участь працівники «Алабуги». Molfar Intelligence Institute оприлюднив частину секретних документів підприємства. У них працівники скаржаться на «невиправданий ризик», адже російська ППО не може захистити пускові точки. Після одного з обстрілів багато хто зізнався, що хоче піти не лише з точок пуску, а й з «Алабуги» загалом. Людям почали погрожувати «прострелити коліна» й примушували виходити на роботу. До збирання дронів залучають і місцевих жителів, на чию низьку ефективність скаржиться персонал дронопортів.

Щоб роботу дронопортів постійно зривати, тиск має бути безперервним. «Фалько» підсумовує: «Щоб постійно тиснути, потрібно збільшувати масованість ударів. Чим більше, тим краще. І ми як держава постійно рухаємося до потрібного нам рівня. Але окрім ударів, треба думати про контрдії ворога і добре планувати операції». Значно ускладнили б роботу дронопортів і власні українські балістичні ракети. Завдяки швидкості та проникній силі ними можна було б уражати операторів під час запуску, як це вже траплялося в ДАП, і знищувати підземні склади.

22 вересня Генштаб повідомив, що біля Цимбулова вдалося пошкодити три склади ударних дронів. Тим часом Росія нарощує випуск: супутники зафіксували щонайменше п'ять нових корпусів «Алабуги».

Дедалі більшу частку становлять реактивні «Герань-4» і «Герань-5»: лише в серпні РФ застосувала понад 2800 таких апаратів, а частину з них запускає по Україні одразу після виготовлення.