"Кремль хоче залякати нас": Ія Міромашвілі про санкції проти Росії та підлий удар по потягу з дипломатами

Нові санкції США проти Росії можуть суттєво вплинути на подальшу політику Дональда Трампа, однак головні ризики для Вашингтона можуть бути пов'язані не лише з Москвою. На тлі цього Білий дім дедалі гостріше конфліктує з американськими медіа, а можливе зближення США з Китаєм може мати далекосяжні наслідки.

Співзасновниця та головна редакторка Independence Avenue Media Ія Міромашвілі в ексклюзивному інтерв'ю для War & Politics 24 розповіла про нові санкції проти Росії, політику Трампа та ризики можливої великої угоди з Китаєм. Також вона поділилася враженнями від поїздки в Україну під час російської атаки на потяг, у якому перебували європейські дипломати та західні журналісти.

Санкції США проти Росії та важелі Трампа

Дональд Трамп сказав на Генеральній Асамблеї ООН, що підписав закон Ліндсі Грема про санкції і використає його за потреби. Але він досі не сказав коли. Чи вірите ви, що Трамп готовий чинити реальний тиск на Путіна, чи він збереже ці санкції як інструмент для укладення ще однієї угоди з Москвою?

Це дуже гарне запитання, і я думаю, що тільки президент Трамп знає відповідь на нього насправді. Хороша річ у законопроєктіпро санкції полягає в тому, що це більше не законопроєкт. Це більше не розмова про те, що слід зробити з Росією. Зараз це фактично закон США.

Тож президент має свободу дій щодо цього закону, або закон дає йому цю свободу дій на основі того, як його було переписано протягом останніх місяців. Але існує ймовірність, що це може бути використано як важіль або інструмент для переговорів з росіянами, або щоб підштовхнути росіян сісти за стіл переговорів у серйозній манері.

Тепер, що це робить також, окрім Росії, звісно, глядачі та слухачі знають, що це накладає санкції на країни, які купують російську нафту. І на додаток до російської нафти, пізніше, як ви знаєте, до цього законопроєкту також було додано частину щодо Ірану.

Тож загалом це дуже широкий інструмент, який має президент на основі цього закону. Нам доведеться почекати і подивитися, як він буде його використовувати. Але це також дає уряду США певні важелі впливу, скажімо, на тіньовий флот, чого ніколи не було в законодавстві США.

Це ніколи не було предметом обговорення. Але завдяки цьому законопроєкту тепер США накладають санкції на тіньовий флот, що є великою справою.

Ще одна річ, звісно, це Індія та Китай. Загалом є п'ять країн, які є найбільшими покупцями російської нафти та газу. Але дві з них – це Індія та Китай, і багато людей хвалять закон у Сполучених Штатах через це, тому що він дасть президенту Трампу важелі впливу на Індію та Китай, щоб вони купували менше російських енергоресурсів.

Ще одна річ: певною мірою президенту доведеться використовувати частини цього закону, ну, тому що це закон. І одна відмінність тут полягає в тому, що якщо країна купує менше 15% своїх енергетичних потреб у Росії, тоді президент може сказати, що він не збирається вводити санкції або тарифи проти цих країн.

Тож загалом це дуже добре, що тепер цей законопроєкт є законом США. Нам доведеться почекати і подивитися, як президент вирішить його використати. І насправді в США були великі дебати, особливо в Палаті представників.

Як ви знаєте, Сенат США ухвалив законопроєкт у серпні дуже великою більшістю. Це було 86 сенаторів проти 11 зі 100, звісно. А потім Палата представників ухвалила його 16 вересня, і цифри були 262 проти 159, тож це також показує дуже велику двопартійну підтримку України.

Тож дебати виникли, коли йшлося про повноваження та владу президента використовувати цей закон і як його застосовувати. Але тепер він ухвалений. Президент його підписав, і, як і з багатьма речами в адміністрації США, нам доведеться почекати і подивитися, як цей закон буде використовуватися.

Повне інтерв'ю з Ією Міромашвілі : дивіться відео

До чого Трамп хоче схилити Україну та Росію?

Трамп, погрожуючи країнам, які купують російську нафту, водночас хоче енергетичного припинення вогню між Україною та Росією. Він попросив президента Зеленського не бити по російських нафтопереробних заводах глибоко в Росії. Чи намагається він чинити тиск на Путіна? Чи він так сильно стурбований зростанням цін на нафту в Сполучених Штатах?

Я не думаю, що це має велике відношення до Путіна насправді або до чинення тиску на Путіна. Президент Трамп, коли він зробив це прохання або закликав президента Зеленського не цілитися по російських, особливо дизельних, нафтопереробних заводах, він сказав, що через це ціни на нафту або ціни на дизель у світі зростають.

Тож він отримав багато критики щодо цього, як у США, так і на міжнародному рівні, де казали, що насправді не українські атаки на російські дизельні чи нафтопереробні заводи підвищують ціну, а війна на Близькому Сході та проблема Ормузької протоки.

І як ви знаєте, Сполучені Штати розпочали військову операцію в лютому цього року, і це мала бути коротка операція з дещо визначеними цілями на той час, які змінювалися кілька разів, і операція все ще триває. США стверджують, що Ормузька протока зараз відкрита і вантажні судна, як вантажні кораблі, так і нафтові танкери, проходять через неї, і що США розмінували дуже велику частину Ормузької протоки.

Але факт залишається фактом, що ціни на нафту залишаються дуже високими, і на додаток до цього є ще один рівень, про який, можливо, думає президент Трамп, а саме майбутні проміжні вибори в Сполучених Штатах.

Найчастіше результати проміжних виборів визначаються економічними факторами всередині Сполучених Штатів. Іноді деякі великі зовнішньополітичні питання можуть вплинути на виборців, але зазвичай це економіка та вартість життя або доступність, як зараз ми бачимо багато згадок цього слова в політичних дебатах у США.

Тож доступність у США зросла, і я думаю, що президент Трамп також ніби намагається розділити відповідальність, можливо, на Україну, кажучи, що це відбувається через Україну. Але, знову ж таки, відсіч була дуже сильною, кажучи, що це не Україна, це насправді Ормуз.

Український ветеран війни та колишній командир роти "Айдар" Євген Дикий сказав, що Україна ніколи не повинна погоджуватися припинити бити по російських нафтопереробних заводах. Але чи може насправді Володимир Зеленський дозволити собі сказати "ні" Дональду Трампу, коли Україна все ще залежить від американської розвідки, яка зараз є незамінною у світі?

Деякі з експертів, з якими ми спілкувалися в Independence Avenue Media, вказували на цю тему, що Україна і президент Зеленський говорять про бажання, щоб Росія серйозно поставилася до переговорів. Україна хоче миру більше, ніж будь-хто інший у світі, і це дуже чітко видно з того, що президент Зеленський іноді каже.

Тепер, чи може він дозволити собі сказати "ні" президенту Трампу? Ми бачили, як Україна давала відсіч або принаймні йшла назустріч США, чи то щодо запитів, чи то щодо деяких політик.

Ми бачили, як проходили переговори щодо угоди про критичні мінерали, коли США хотіли більшого, але Україна дала відсіч, і потім зрештою це дійшло до взаємоузгодженої угоди. Тож Україна може, я думаю, це зробити, і деякі з експертів, з якими ми спілкувалися, кажуть, що в обмін на те, щоб, можливо, сказати "ні" ударам по російських нафтопереробних заводах та енергетичній інфраструктурі, Україна може отримати щось від Сполучених Штатів.

Можливо, навіть був коментар про те, що, системи Patriot в обмін на те, що Україна припинить ці атаки на Росію.

Але якщо немає нічого, що Україна могла б отримати в обмін на це припинення цих атак на Росію, тоді я не бачу, як український уряд може ухвалити таке рішення.

Тому що це явно має вплив на Росію, і Україна називає, президент Зеленський називає це далекобійними санкціями, які насправді слугують санкціями проти російської нафтової інфраструктури. Ми бачили черги автомобілів і черги на кілометри людей, щоб отримати бензин.

Це впливає на сільське господарство в Росії. Це впливає на виробництво добрив. Тож це має багато різних наслідків, що є дефіцит нафти та газу всередині Росії, і це тільки через українські атаки. Тож я не знаю, як Україна може прийняти це рішення, не отримавши насправді чогось натомість.

Китай, Тайвань і можлива велика угода з Пекіном

Зараз Сі Цзіньпін готується до переговорів з Трампом у Вашингтоні. Китай хоче, щоб США припинили продавати зброю Тайваню. Чи міг би Трамп використати Тайвань як частину більшої угоди з Пекіном? І що б він хотів натомість?

Це чудове запитання, і єдина людина, яка має відповіді на ці запитання, – це президент Трамп. Президент Трамп дав зрозуміти, що він готовий не бути таким жорстким з Китаєм щодо Тайваню, і він казав це кілька разів.

Він не зовсім готовий сказати, що США захищатимуть Тайвань, якщо проти нього будуть військові дії. Тож нам доведеться почекати і подивитися.

Президент Сі, очевидно і звісно, порушить питання Тайваню. Але що Трамп захоче в обмін, чи це, можливо, дистанціювання Пекіна від Москви, чи це допомога з іранським режимом, чи це щось інше, ми не знаємо.

Тож нам доведеться почекати. На жаль, ми розмовляємо в той час, коли деякі з цих новин все ще з'являться після цієї розмови. Тож нам доведеться почекати і подивитися на це.

Чому розгорівся конфлікт Білого дому з медіа?

Трампу тепер вдалося залучити CNN і Fox News на один бік суперечки. Великі американські мережі припинили спільне відеовисвітлення президентського заходу після того, як Білий дім заборонив CNN, Politico та MSNBC. Чому цей конфлікт зайшов так далеко?

Це цікаво. Тож президент Трамп спочатку сказав, що не було жодної причини. Коли його запитали про те, чому він заборонив цим дійсно великим новинним організаціям у Сполучених Штатах доступ до Білого дому, який є державною установою, він сказав, що: "Ну, немає жодної причини. Це просто несправедливість, і вони завжди створюють ці негативні репортажі про все, що робить цей Білий дім".

Пізніше він мав довше пояснення, кажучи, що це завжди дуже негативно і що вони є фейковими новинами і так далі.

Тепер, що сталося відтоді, це те, що віцепрезидент Джей Ді Венс також вийшов і прокоментував це, сказавши, що насправді це не заборона, просто ці репортери не матимуть привілею прямого доступу до президента, або ці медіаорганізації прямого доступу до президента, чи то в Овальному кабінеті, чи в Білому домі, чи на літаку президента, де зазвичай новинні організації потрапляють і подорожують з президентом.

Тож після цього Джей Ді Венс вийшов з трохи пом'якшеним описом того, що відбулося.

Тепер, що цікаво, це те, що після того, як президент сказав, що CNN, MSNBC Now і Politico не мають до нього прямого доступу, більшість інших медіаорганізацій ніби стали на бік заборонених організацій і сказали: "Окей, якщо це не так, тоді ми не збираємося замінювати те, що CNN робила б іноді", а саме обслуговувати так звану пулову камеру.

Завжди є принаймні одна з цих медіаорганізацій, присутня з президентом, тож щоразу, коли він щось каже, пулова камера розповсюджує кадри та контент решті членів цього медіапулу.

Тож сьогодні за президентом Трампом не стежить пулова камера. Вчора була черга CNN, і жодна з інших медіаорганізацій не замінила CNN, тож у президента Трампа був захід, який насправді не мав великого висвітлення.

І одна з медіаорганізацій мала відео, але вони не мали звуку до нього, тому що не було організованого висвітлення цього.

Тож дуже цікаво, що відбувається в цьому сенсі. Медіа, очевидно, дають відсіч, і реакція на це була дуже гучною, дуже швидкою і досить негативною, кажучи, що це не право президента Трампа забороняти, або президент Трамп не може взяти це право і заборонити репортерам доступ до Білого дому та Air Force One.

Тому що, приймаючи це рішення, він фактично забороняє аудиторіям цих медіаорганізацій отримувати новини безпосередньо з джерела, з Білого дому.

Тож ми побачимо, як це розгорнеться. Як ми чули вчора, Politico, MSNBC Now і New York Times подали позов. Я думаю, що офіс президента, адміністрація має час до кінця сьогоднішнього дня, щоб відповісти на нього, і ми побачимо, як це піде.

У Вашингтоні все ще досить рано, тож ми побачимо, чи подасть адміністрація відповідь на це і як це відбудеться. Але зараз здається, що президент, який завжди насолоджується і взаємодіє з репортерами, і щоразу, коли він щось підписує, це перетворюється на велику пресконференцію на щоденній основі, іноді кілька разів на день, тепер не має такої взаємодії з медіа.

Тож ми побачимо, як це розгорнеться. Це все ще процес, через який ми маємо пройти.

Як директорка Independence Avenue Media, як журналістка, що ви про це думаєте?

Це важливо, абсолютно важливо мати вільні медіа, мати доступ до урядів не тільки в Сполучених Штатах, але й у будь-якому демократичному суспільстві. Будь-яка аудиторія, яка особливо голосує на вільних і чесних виборах, повинна бути поінформована.

І якщо люди вирішують слухати медіаорганізацію за своїм вибором, вони повинні мати таку можливість. Тож як журналістка, як медіаменеджерка, я абсолютно вважаю, що кожному має бути дозволено чути новини або стежити за президентом і мати можливість ставити йому запитання.

Чи погоджується президент із запитаннями, чи вони йому не подобаються, президент обирається країною. І я думаю, що країна також натомість повинна чути безпосередньо від президента.

І в деяких випадках, і в більшості випадків, це відбувається через медіа, хоча президент Трамп також дуже активно займається власним охопленням у соціальних мережах. І як ви знаєте, у нього є Truth Social, що є дуже великою мірою його засобом спілкування з американським народом, але цього все одно недостатньо.

Ставити запитання, отримувати відповіді безпосередньо на ці запитання – це важлива роль медіа. І я думаю, що нам потрібно повернутися до цього базового демократичного принципу, який полягає в тому, що вільні медіа є важливими для демократії.

Гренландія, нові бази США та арктична безпека НАТО

Говорячи про відносини Трампа з Європою, є ще одна важлива подія у Гренландії. Після місяців напруженості з Данією, США планують ще дві військові бази на острові на додаток до існуючої Пітуффік. Що насправді Трамп отримав від цієї угоди, чого Америка насправді не мала?

Кілька речей. Насправді ця угода є трохи більш всеосяжною, ніж попередня. Але на поверхні може здатися, що це та сама угода 1951 року, яка була відновлена.

Що відрізняється в цій, так це те, що тепер Гренландія є підписантом. Це не просто Данія, Данія та Сполучені Штати, як це було у випадку з угодою 1951 року. Цього разу це Данія, США та Гренландія, які підпишуть угоду на полях Генеральної Асамблеї ООН сьогодні.

Тож це інше. Тепер, що це означає з точки зору просто ваги цього, так це те, що тепер, оскільки Гренландія є частиною угоди, у разі якщо Гренландія вирішить... Як ви знаєте, це автономна частина Королівства Данія з правом на самовизначення.

Тож якщо Гренландія вирішить стати незалежною в певний момент, Сполучені Штати та Гренландія все одно залишаться в тій самій угоді, яка буде підписана сьогодні. Це дуже відрізняється. Це змінює договір 1951 року.

Ще одна річ полягає в тому, що криза, яка спочатку була викликана тим, що президент Трамп сказав, що США повинні володіти Гренландією або що США хотіли купити Гренландію і так далі, майже завершилася. Вона вплинула на НАТО дуже негативно.

Це була велика конфронтація, як ви пам'ятаєте, між членами НАТО. Один з них, найсильніший і наймогутніший, намагався або погрожував захопити частину іншого члена НАТО.

Тож я думаю, що криза зараз закінчилася, тому що НАТО тепер, за наполяганням або на прохання Данії, – це не просто безпека Королівства Данія та Гренландії, але й НАТО. Тож угода тепер є частиною системи арктичної безпеки НАТО. Це ще один великий момент, який відрізняється від договору 1951 року.

І що стосується присутності США на острові, на цей час США не там, де вони були під час холодної війни. Це було близько 150 000 військових, які США мали, кілька баз у Гренландії.

І тепер, на додаток до поточної космічної радіолокаційної станції, яка має близько 150 американських військовослужбовців, США створять ще дві бази. Але під час холодної війни їх було понад дюжину. Це було набагато, набагато більше, ніж просто три.

Ще один момент, який, я думаю, було б важливо згадати, полягає в тому, що цією угодою США, Гренландія та Данія фактично закривають Китай і Росію від острова. Тож за цією угодою Росії та Китаю не дозволяється мати жодних військових об'єктів на острові, на додаток до того, що їм не дозволяється інвестувати в будь-яку стратегічну економічну інфраструктуру.

Вони не можуть купувати певні стратегічні товари, чи то ресурси, чи то шахти і так далі. Тож хоча здається, що це все ще угода 1951 року, яку США підписали після всього цього, вона насправді просуває інтереси національної безпеки США на постійній основі на даний момент, або принаймні доки ця угода діє.

Атака на потяг з дипломатами і журналістами: свідчення очевидці

Ми зустрілися на конференції YES рівно тиждень тому. Буквально через кілька днів Росія атакувала потяг, повний європейських дипломатів, західних журналістів. Ви були в тому потязі?

Я була в тому самому потязі з Карлом Більдтом. Фактично, ми були в наступному купе в тому самому вагоні. Тож я дійсно пережила частину цього.

Наш потяг не був уражений, але нас попросили евакуюватися з потяга. З того, що я чую, це те, що вони намагалися.., я не підтвердила цю інформацію незалежно, але вони намагалися зробити так, щоб потяг, в якому я була, відправився раніше і дістався до кордону якомога швидше.

І це був потяг, який слідував відразу після нас, всього на кілька хвилин позаду нас, який був уражений і який розбомбили.

Тож я думаю, що українська влада, і залізнична охорона, і мобільні групи безпеки дуже, дуже старалися переконатися, що безпека пасажирів була забезпечена. Але я думаю, що Росія також знала, що в цих потягах було так багато високопосадовців, журналістів, колишніх глав держав.

І я дійсно вірю, що це була навмисна атака, щоб перешкодити друзям України подорожувати до України, щоб залякати їх і змусити не їхати, що, з іншого боку, є великою підтримкою, яку українці бачать від таких друзів, як Карл Більдт, або, я не знаю, Ніал Фергюсон, або Керсті Кальюлайд, яка також була в тому самому потязі, і деякі інші.

Тож я не думаю, що ця тактика спрацює. Для мене особисто це була 11-та поїздка до України з моменту повномасштабного вторгнення 2022 року, і я маю намір повернутися. Я маю намір повернутися знову.

Можливо, ми зробимо це інтерв'ю особисто колись. Тож я не думаю, що тактика спрацює, але дуже прикро, що цивільні потяги стають мішенями, і тепер так близько до кордону НАТО.

Тож, сподіваюся, НАТО також зверне на це увагу, і це буде своєрідним тривожним дзвінком для них, що війна наближається до НАТО набагато ближче, ніж раніше.

Це інтерв'ю було скорочено, виправлено та відредаговане для кращого розуміння аудиторією.