На п'ятий рік війни влаштовувати паніку пізно: бліц з Ольшанським про удари по дата-центрах

Вчора росіяни дронами атакували низку дата-центрів у Києві, спричинивши перебої в роботі кількох провайдерів та мереж. Зокрема, було знищено дата-центр, де локалізувалися потужності хостинг-провайдера MiroHost.

РБК-Україна розпитало засновника MiroHost і голову Internet Invest Олександра Ольшанського про те, чи можуть українці взагалі залишитися без зв'язку через ворожі атаки на дата-центри.

– Чи можна сказати, що Росія виходить чи вже вийшла на новий рівень ескалації, почавши бити по дата-центрах, перериваючи, зокрема, інтернет-зв'язок у Києві? Чи є цей виклик новим для нас, чи подібні атаки вже були за час війни, і чи готові ми до такого виклику?

– По-перше, у мене немає повної інформації. Тобто я більше знаю про себе і про об'єкти, про які я знаю. Про деякі об'єкти я не знаю. Тобто я знаю про їхнє існування, але я не знаю, що там відбувалося.

Нічого нового в цьому (в ударах по дата-центрах – ред.) немає, це вже все було. Може, не в такому масовому й одночасному варіанті, але це все було.

Я знаю, що більшість великих операторів усе зарезервувала, зокрема за кордоном. Переважно це Польща, Чехія, Словаччина. У нас (в MiroHost - ред.), наприклад, десь 95% клієнтів не постраждали, бо вони працюють на потужностях польських і чеських.

– Це клієнти в Україні?

– Клієнти перебувають в Україні, але сучасні технології влаштовані так, що ви можете навіть не знати, де розташовані ваші сервери.

У мене залишилося близько 150 клієнтів, – із 20 000 чи 25 000, – які з якихось причин свою інфраструктуру не переносили, не дублювали, не резервували тощо. Можливо, вони її зарезервували, але з якоїсь причини не змогли вчора перейти, такі теж є.

Але, в принципі, ніякої трагедії не сталося. Розмов багато, а реально ж усе працює в усіх. Ми ж із вами спілкуємося якось.

– Після вчорашніх ударів з'явилось багато спекуляцій, що українці можуть залишитись без зв'язку та інтернету. Які реальні можливі наслідки таких ударів по дата-центрах?

– Все реально в цьому житті. Під час Другої світової війни в Лондоні було пошкоджено, здається, 60% будівель. Так теж буває. Тому сказати, що це неможливо, не можна.

Це не відрізняється нічим від ударів по складах. Ви ж бачите, що відбувається. Але до голоду це не призводить.

Це ж різна абсолютно міра. Може, у когось щось буде іноді давати збій, щось повільніше працюватиме. Таке можна зробити. Але повністю, як мені здається, це не дуже реалістично.

– Що саме мав на увазі глава МЗС Андрій Сибіга, коли сказав, що Росія ударила по дата-центрах, щоб перервати потік інформації та сповіщення про тривоги?

– Я не думаю, що це дуже реалістична мета. Тобто до такого стану зруйнувати інфраструктуру, щоб не було взагалі зв'язку ніякого, ну, я не знаю.

Я не можу стверджувати, що цього не можна зробити. Можна й атомну бомбу скинути. Теж зв'язку не буде. Є спеціальні види атомних озброєнь з електромагнітним імпульсом, вони знищують усю електроніку в радіусі там 50 км. Можна? Можна.

Буде це чи ні? Я не знаю. Я ж Путіну в голову залізти не можу, правильно?

Сучасний зв'язок влаштований так, що для того, щоб його повністю зруйнувати, доведеться застосовувати якусь неконвенційну зброю.

Але це все (російські атаки на дата-центри – ред.) спричинить відповідь. У Москві теж є дата-центри. На жаль, така логіка війни. Якщо одна сторона ескалює, значить, друга відповідатиме. Така логіка війни.

– Що б ви порадили українцям?

– Поради в мене не пов'язані безпосередньо з цією атакою. Я взагалі вважаю, що ми трохи переоцінюємо електронні комунікації на сьогодні, й електронні системи.

Наприклад, у нас є низка документів, які зберігаються тільки в електронному вигляді. Тобто їх не існує в паперовому вигляді в людей, або вони мають обмежене застосування в паперовому вигляді.

Я всім раджу мати відповідні документи в паперовому вигляді. Так, ви можете взяти своє свідоцтво про народження хоч 10 разів зробити його копію там у "Дії" й користуватися ним, але я рекомендую мати основні документи у звичайній паперовій копії поки що.

На жаль, під час війни можливість усе запакувати в тривожну валізку й забрати з собою може бути корисною. Це я просто це з життєвого досвіду, це ніяк не пов'язано з учорашньою атакою.

І треба мати запас якоїсь готівки. Не треба стовідсотково покладатися на банківські картки. Треба мати запас готівки. Усі звикли до цього, але, на жаль, будь-якої миті можуть бути всілякі неприємності. Розумієте?

Загалом, така концентрація атак на дата-центри вперше, але, в принципі, по них били починаючи з 2022 року. Коли був наступ на Київ, ситуація була просто абсолютно незмірно гіршою.

Тому що в кожному мосту, навіть найменшому, через найменшу річечку обов'язково лежить якийсь кабель. У Київській області у 2022-му підірвали, я не хочу називати цифру, але це понад 100 мостів. А в цих мостах щось лежало.

Я вам кажу як фахівець, що ситуація була набагато гіршою, ніж зараз. Незрівнянно. Тому, я думаю, що треба ставитися з одного боку спокійніше до цього, з іншого боку, мені важко про це розмірковувати, тому що дата-центр MiroHost фактично знищено. І те, що в нас 95% клієнтів продовжують працювати, тільки завдяки тому, що ми все, що можливо, зарезервували за кордоном.

– Як технічно можна підготуватися і чи варто це робити? Наприклад, чи варто пересічним українцям купувати старлінки, або рації для зв'язку?

— Мені здається, що якщо ви не співробітник якихось військових служб, то для рацій поки що зарано. А щодо "Стралінків", то скрізь "Старлінк" не поставиш. Він недешевий і швидкості не ті, до яких ми звикли.

Але великі якісь офіси, кожна компанія знає, що робити. У принципі, якісь дуже великі речі можна резервувати "Старлінком".

Великі компанії знають, що робити, а маленькі компанії теж розберуться. На п'ятий рік війни влаштовувати паніку, мені здається, просто пізно. Тому треба спокійніше до цього ставитися.

Я знаю, що крім мого дата-центру вчора було знищено ще кілька майданчиків. Це призведе до великих фінансових втрат для окремих компаній, на жаль, і для мене теж.

Але з погляду держави й війни загалом – це ніщо порівняно з електростанціями, залізницею, це ніщо порівняно з фронтом і окупацією.