«Навіщо тобі сумо, ти ж така красуня?» - Софія Бординських про золото ЧЄ, стереотипи та мрію

Їй 23 роки, вона носить елегантні сукні, любить фотосесії й макіяж, а на дохьо (спеціальна арена або ринг, де змагаються сумоїсти) за лічені секунди перемагає суперниць континенту. Днями Софія Бординських виборола золото на молодіжному чемпіонаті Європи з сумо у ваговій категорії до 60 кг.

В інтерв’ю журналісту Коротко про новоспечена чемпіонка розповіла, як це - бути втіленням жіночності у найважчому виді єдиноборств, проходити крізь травми та залаштункові підніжки, а також чому її головна мрія сьогодні зовсім не про спортивні медалі.

Тепер хочеться більшого

- Софіє, якими були ваші відчуття в той момент, коли ви зрозуміли, що виграли чемпіонат Європи?

- Я не відчула якихось дуже сильних емоцій, і це, мабуть, найчесніша відповідь. До цього чемпіонату я пережила забагато всього як у спорті, так і поза ним. Війна, постійна напруга, боротьба не лише на татамі, а й за можливість просто продовжувати свій шлях. Через усе це щасливі миті я зараз проживаю зовсім інакше, ніби емоції стали пригніченими.

Я з 4 років займаюся дзюдо, самбо й сумо. Моєю найсильнішою базою завжди було дзюдо. Я роками ґартувала себе як спортсменку, проходила збори, переживала поразки, травми та відновлення. І тим болючіше було зіткнутися з бар'єрами, які створюють люди. У певний момент через рішення Федерації дзюдо мій шлях там фактично перекрили. Я сприйняла це не просто як підніжку, а як ситуацію, що змусила мене шукати іншу дорогу й ще сильніше виборювати своє право залишатися в спорті. Та я не зламалася. Я не покинула спорт, не відмовилася від власних цілей і не дозволила чужим рішенням визначати, ким мені бути.

Тому це золото для мене не просто перемога у фіналі. Воно про весь шлях до цього моменту. Напевно, саме тому я й не кричала від щастя, а просто стояла й розуміла, що попри все я тут і я перемогла.

- Якою була перша думка після перемоги?

- Спочатку - «Я це зробила», а потім одразу подумала про людей, які були поруч. Медаль може бути одна, але за нею завжди стоїть команда: тренери, близькі, ті, хто підтримував, коли ти сама в себе не дуже вірила. І, звісно, хотілося просто видихнути. Нарешті.

- Що ви відчували до суперниці за кілька секунд до фіналу?

- У цей момент уже немає місця зайвим думкам, адже є тільки максимальна концентрація. Ти дивишся на суперницю й розумієш, що зараз ми обидві прагнемо одного - перемоги.

Я поважаю своїх суперниць, бо знаю, скільки кожна з них працює, щоб опинитися у фіналі чемпіонату Європи. Проте в момент сутички ти мусиш бути максимально егоїстичною щодо власної мети. За кілька секунд до старту відчуваєш суміш адреналіну, зібраності й внутрішнього спокою. Уже не думаєш, страшно тобі чи ні, а просто виходиш і робиш те, заради чого тренувалася.

- Що вам дала ця перемога?

- Тепер хочеться більшого. Спортсмен, який хоч раз відчув смак перемоги, вже не хоче зупинятися.

Люблю руйнувати стереотипи

- При слові «сумо» люди зазвичай уявляють гігантів, а тут виходите ви - струнка та жіночна. Чи відчували ви коли-небудь дисонанс між цим стереотипом і тим, як виглядаєте самі?

- Так, я знаю цей стереотип, і саме тому мені так подобається його руйнувати. Коли люди бачать мене вперше, не всі вірять, що я займаюся сумо. Але спорт швидко доводить, що зовнішність - це далеко не все. Ти можеш бути якою завгодно, та якщо немає техніки, швидкості, характеру й бажання працювати, сама по собі вага тебе не врятує.

Мені навіть подобається показувати інший бік сумо та демонструвати, що сумоїстка може бути жіночною, спортивною, стрункою, носити сукні, робити макіяж, а через кілька годин виходити на дохьо й боротися. Мені здається, це допомагає ламати штампи. Я не хочу підлаштовувати себе під чиїсь уявлення про те, якою «має бути» спортсменка, а хочу показувати, якою можу бути я.

- А яким насправді повинен бути успішний сумоїст?

- Насамперед із характером. У сумо важливі сила, вибухова міць, баланс, координація, швидкість реакції та техніка. Але якщо говорити про психологію, то головне - це здатність не здаватися після поразок. Ти можеш програти за кілька секунд, але наступного дня все одно мусиш прийти до залу й гарувати.

Ще одна важлива риса - це сміливість. Це контактний вид спорту, де не можна боятися йти вперед. Також важлива дисципліна, адже талант може допомогти тобі почати, але тільки щоденна праця визначає, як далеко ти зайдеш. Для мене хороший сумоїст - це не обов'язково найбільший чи найсильніший спортсмен. Це людина, яка вміє думати, аналізувати, адаптуватися й не ламатися після невдач.

- У своєму Instagram ви демонструєте не лише спорт, а й свою красу та жіночність. Часто чуєте компліменти?

- Доволі часто, і мені це дуже приємно. Я можу двічі на день тренуватися й виборювати медалі на татамі, а потім вдягнути сукню, зробити макіяж, піти до ресторану чи влаштувати гарну фотосесію. Для мене сила та жіночність абсолютно не суперечать одна одній. За образом спортсменки стоїть звичайна дівчина, яка теж хоче бути красивою, кохати, подорожувати, сміятися й радіти життю.

І, чесно кажучи, я обожнюю, коли люди дивуються й запитують: «Невже ця дівчина займається сумо?». Для мене це найкращий доказ того, що стереотипи час ламати.

- Як ви харчуєтеся та чи дотримуєтеся суворих правил?

- На жаль, у професійному спорті я стикаюся з проблемою, про яку не люблять говорити відкрито. У мене старти практично щомісяця, і через вагову категорію перед змаганнями часто доводиться дуже сильно себе обмежувати.

Бувають періоди, коли я буквально голодую й обмежую воду, щоб прибрати зайву вагу за короткий термін. Чудово розумію, що це шкідливо для організму, і через таке жорстке скидання ваги можуть виникати проблеми зі здоров'ям. Проте з цим так чи інакше стикаються багато спортсменів у вагових категоріях. Тут багато що залежить від дисципліни, психологічної витривалості та вміння проходити ці періоди.

Зараз я намагаюся ставитися до цього свідоміше. Для мене важливо не просто зробити вагу на зважуванні, а залишитися здоровою, щоб мати сили вийти на татамі й показати свій максимум.

- Чи потрібні для сумо особливі антропометричні дані та чи існує «вроджений талант»?

- Фізичні дані можуть дати перевагу. Зріст, вага, довжина рук і ніг, вибухова міць - усе це має значення. Але точно немає однієї «правильної» статури для сумо. Можна мати ідеальні дані, але без техніки, тактики, швидкості й характеру далеко не підеш.

- Які секрети сумо залишаються за кадром для звичайного глядача?

- Глядач бачить буквально кілька секунд поєдинку, але не бачить колосальної праці за ними. Іноді один непомітний рух чи мікрозміщення центру ваги вирішує результат усієї сутички.

Ще одна найважливіша річ - це психологія. За секунди ти мусиш «прочитати» суперницю, а саме як вона рухається, як атакує та де її слабке місце. Збоку здається, що це просто силове протистояння, але там дуже багато техніки, тактики й блискавичної швидкості. Сумо - це не про те, хто сильніший, а про те, хто краще відчує момент.

«Сильна жінка - це не та, яка ніколи не плаче»

- Чи є у вас образи, в яких ви почуваєтеся особливо жіночною?

- Сукні, які особливо підкреслюють фігуру. Обожнюю моменти, коли після спортивного костюма можу вдягнути сукню, зробити макіяж, зачіску та побачити в дзеркалі зовсім іншу себе. Мені подобається цей контраст. На татамі я максимально зібрана, сильна й по-хорошому агресивна, а поза ним мені хочеться залишатися ніжною та красивою.

- Доводилося чути запитання: «Ти така красуня, навіщо тобі це сумо?»?

- Так, звісно. Люди часто дивуються, а я не розумію, чому ці речі мають виключати одна одну. Чому жіночність обов'язково повинна означати слабкість? Мені, навпаки, подобається доводити власним прикладом, що можна бути дуже жіночною й водночас сильною спортсменкою.

- Що для вас означає бути сильною жінкою?

- Для мене сильна жінка - це не та, яка завжди все витримує й ніколи не плаче. Сильна - це та, яка може впасти, поплакати, злякатися, але потім знайти в собі сили піднятися й продовжити шлях. Це людина, яка знає собі ціну, не дозволяє іншим вирішувати за неї, якою їй бути, і не боїться йти своєю дорогою.

- Чого ви прагнете в житті?

- Спортивних цілей багато, адже я хочу розвиватися, перемагати на найвищому рівні, представляти Україну й довести собі, як далеко можу зайти. Але я не хочу, щоб усе моє життя зводилося тільки до спорту. Мені хочеться реалізовувати себе й в інших сферах, зокрема в медіа, роботі з брендами та створенні контенту. Моя глобальна мета - збудувати життя, у якому я буду щасливою не лише тоді, коли виграю медаль.

- Який для вас ідеальний день без тренувань?

- Прокинутися без будильника. І без ракет, бо це найголовніше. Смачна кава, неквапливий ранок, приготувати щось смачне, прогулятися, зустрітися з близькими, піти на шопінг чи влаштувати гарну фотосесію. А ввечері - хороший ресторан, приємні розмови й жодних поганих думок.

- Про що ви мрієте?

- Зараз мої мрії стали значно простішими. Я мрію прокидатися не від вибухів, а від сигналу звичайного будильника. Не прокидатися посеред ночі в страху й не перевіряти, чи живі близькі. Мрію, щоб не вмирали діти. Щоб люди не втрачали рідних через війну. Щоб нарешті прийшло відчуття безпеки, якого так не вистачає.

Мрію, щоб закінчилася ця війна, щоб країна-агресор перестала нести смерть і руйнування і щоб у світі стало більше справедливості.

І ще дуже хочу, щоб навколо було більше щирих і добрих людей, які вміють порадіти за тебе, а не заздрити чи намагатися зламати, коли ти піднімаєшся вгору.

Після всього пережитого моя найбільша мрія - це просто жити. Спокійно. Без страху. Кохати, робити свою справу, перемагати, будувати плани й знати, що завтра обов'язково настане.