Новий Мадяр проти нас: чому Угорщина знову почала викручувати руки Україні

Кілька місяців тому Петер Мадяр виглядав для України майже ідеальним наступником Віктора Орбана. Новий прем'єр обіцяв повернути Угорщину до європейського мейнстриму, припинити нескінченну конфронтацію з Брюсселем і досить швидко вирішити з Києвом питання, які роками блокували українську євроінтеграцію та налагодження відносин між двома країнами.

Та цей "медовий місяць", схоже, закінчився раніше очікуваного. Точніше, практично і не починався. Спершу Будапешт почав гальмувати відкриття нових переговорних кластерів у євроінтеграції України, потім висунув додаткові вимоги щодо угорської меншини, а тепер Мадяр демонстративно дистанціюється від створеної Україною "Карпатської вісімки" та блокує спільні бізнес-процеси навколо нафти.

24 Канал проаналізував свіжі вимоги Угорщини до України та пояснює, чому Будапешт продовжує активно блокувати єропейський рух України, чому нові вимоги до Києва з кожним разом викликають неприємну ностальгію по часах прем'єрства Віктора Орбана. Розширити погляд на ситуацію навколо нової фази старого конфлікту між Будапештом та Києвом допоміг засновник аналітичної спільноти Resurgam Дмитро Корнієнко.

Вічний генератор вимог: як Угорщина продовжує блокувати рух України в ЄС попри відсутність Орбана

На початку червня 2026-го року новому прем'єру Угорщини Петеру Мадяру було доволі легко похвалитися відчутним прогресом у комунікації з Україною. Новий уряд лише за кілька тижнів зміг домовитися з Києвом щодо прав угорської меншини на Закарпатті – питанні, яке роками залишалося одним із головних подразників у відносинах між двома країнами.

Сам Мадяр тоді не приховував задоволення, і сам же ж казав про те, як новому уряду вдалося за три тижні зробити те, чого команда Віктора Орбана не могла досягти протягом десяти років. Україна мала закріпити досягнуті домовленості у своєму плані дій щодо захисту прав національних меншин, після чого Угорщина погоджувалася розблокувати початок переговорів по суті про вступ України до ЄС.

Прем'єр Угорщини Петер Мадяр / Фото – Getty Images

Для розуміння цього доволі непростого процесу варто знати, що переговори про вступ до Євросоюзу складаються з 33 глав, об'єднаних у шість тематичних кластерів. Першим завжди відкривають так званий кластер "Основи", який стосується демократії, верховенства права, роботи державних інституцій та інших фундаментальних реформ. При цьому саме цей кластер врешті закривають останнім.

Після перших домовленостей між Україною та Угорщиною саме його і вдалося розблокувати. 12 червня всі 27 держав ЄС погодили спільну позицію, а вже 15 червня Україна офіційно відкрила перший переговорний блок. Здавалося, що багаторічна угорська перепона нарешті зникла, що дасть новий імпульс всьому процесу української євроінтеграції.

При цьому у Києві очікували значно більшого, ніж відкриття одного кластера. Про це віцепрем'єр з питань європейської інтеграції Тарас Качка 12 червня заявляв з трибуни Верховної Ради, що Україна отримала одностану підтримку подальшого руху в ЄС від усіх держав-членів, окремо згадавши Угорщину. За його словами, відкриття першого кластера мало дозволити вже наступного дня розпочати підготовку рішень щодо інших п'яти, а завершити процес Київ розраховував протягом наступних літніх місяців.

Тарас Качка за трибуною Верховної Ради / Фото – ВРУ

Вже згодом, знайомі з перебігом переговорів джерела, описували домовленість навіть конкретніше. За їхньою інформацію Україна мала внести погоджені з Будапештом зміни до плану щодо прав нацменшин, а Угорщина натомість знімає перепони для відкриття всіх переговорних кластерів.

Саме виконання цього плану мало залишатися одним із важелів впливу на Київ уже в межах подальших переговорів. Україна свою частину першого етапу виконала, але вже за кілька днів з'ясувалося, що в Будапешта з'явилися нові вимоги.

18 червня Петер Мадяр заявив, що не бачить необхідності поспішати з відкриттям решти переговорних кластерів. Тоді ж він зробив заяву, на яку в Україні не звернули увагу – Мадяр фактично поставив ультиматум Україні, заявивши, що хоче бачити президента Зеленського у Береговому на Закарпатті, де компактно проживають його земляки.

Я ще раз підкреслив, що був би радий, якби ця зустріч відбулася у чудовому місті Береговому, на Закарпатті. Я хотів би зустрітися в Береговому, а він хотів би зустрітися в іншому місці. Я знову назвав йому назву цього міста трьома мовами — угорською, українською та російською. Я залюбки приїду туди, – Петер Мадяр під час виступу в Брюселі намагаєтсья тиснути на Україну.

Тоді цей каприз нового угорського лідера який суперечить дипломатичному етикету, вічливо проігнорували і запропонували не діяти в межах правил. Схоже, Мадяр сприйняв це як особисту образу. Бо вже за кілька днів похвалився, що саме на вимогу Угорщини з висновків саміту ЄС прибрали формулювання про необхідність відкрити їх "якомога швидше". Та на цей раз пояснення було взагалі сумнівним.

Зустріч Зеленського та Мадяра під час засідання Європейської Ради 18 червня 2026 року / Фото – European Council

На думку Мадяра, надто швидке просування України було б несправедливим щодо держав Західних Балкан. Мовляв, Чорногорія, Албанія, Північна Македонія та Сербія роками чекали на рух до Євросоюзу, проводили реформи, а деяким заради цього доводилося навіть змінювати конституції та назву країни. Саме тому, давати Україні можливість промчати переговорний процес на підвищеній швидкості було б неправильним.

Та питання якоїсь "справедливості" тут насправді вторинне, і виглядає як наспіх вигадана проблема. Адже ще кілька тижнів тому саме права угорської меншини подавалися як головна перепона для розблокування українських переговорів. Коли ж Київ погодив зміни, а сторони оголосили про "історичний компроміс", – майже одразу після цього Будапешт знайшов наступну причину загальмувати процес.

Проблема для України в тому, що з точки зору вимог самого Європейського союзу, Петер Мадяр діє в правовому полі. Україна дійсно мусить прийняти відповідне законодавство щодо нацменшин. От тількит Мадяр вочевидь перегинає, коли починає за прикладом свого попередника на цьому піаритись.

Аналітик Дмитро Корнієнко пропонує не надто драматизувати ситуацію, адже у відносинах з Угорщиною вже досягнуто суттєвого руху вперед.

У підсумку Євросоюзу та Україні довелося скоротити плани. Замість відкриття п'яти наступних кластерів у Брюсселі почали говорити лише про два. У липні вдалося відкрити взагалі один – шостий кластер про "Зовнішні відносини". Решта чотири залишилися заблокованими через позицію Угорщини.

І як раз тут і виникають неприємні спогади про попередника Петера Мадяра. Донедавна новообраний угорський уряд демонстрував свій головний контраст із Віктором Орбаном здатністю домовлятися там, де роками експрем'єр обирав конфлікти, істерики та скандали. Але щойно першу домовленість із Києвом було досягнуто, Петер Мадяр несподівано виявив, що сам інструмент угорського вето може бути доволі зручним. Залишалося тільки знайти нове пояснення для його застосування.

Маніпулятивні вимоги: чому неможливо задовільнити претензії Мадяра

Після літньої перерви пояснення угорського вето знову змінилося. Аргумент про несправедливість щодо Західних Балкан нікуди не зник, але відійшов на другий план, бо тепер Будапешт повернувся до вже знайомої теми "прав угорської меншини". Щоправда, прийшов вже з новими вимогами.

На початку вересня Угорщина знову заблокувала просування України в ЄС й заявила, що погодиться зняти вето лише після того, як Київ покаже прогрес у виконанні червневих домовленостей щодо закарпатських угорців. Тобто самого погодженого плану, якого Будапешт вимагав ще кілька місяців тому, тепер виявилося недостатньо. Петер Мадяр почав наполягати вже на конкретних законодавчих змінах та їхній імплементації до відкриття наступних кластерів.

Проблема лише в тому, що саме виконання цих домовленостей і мало відбуватися вже в межах подальшого переговорного процесу. Частина узгоджених заходів розрахована до кінця 2026-го року і навіть на 2027-й, а Угорщина і без додаткових блокувань зберігає важіль впливу, адже без виконання цих умов Україна просто не зможе закрити перший кластер, який є фінальним етапом для всієї євроінтеграції

Марта Кос / Фото – Wikimedia

Особливо показово це виглядає на тлі позиції самого Євросоюзу. Єврокомісарка з питань розширення Марта Кос на початку вересня прямо заявила, що Україна виконала необхідну роботу для відкриття кластерів, а отже ЄС відповідно – "повинен виконати свою".

Причому реальний рух вперед у питанні захисту угорської меншини ще у червні підтверджувала і очільниця МЗС Угорщини Аніта Орбан.

У підсумку схема для новообраного угорського прем'єра виходить доволі зручною. Спершу Україні потрібно було домовитися щодо прав угорської меншини – домовилися. Потім змінити відповідний план – змінили. Після цього з'ясувалося, що поспішати не можна через Західні Балкани, а тепер Будапешт уже вимагає достроково виконати частину домовленостей, які за узгодженим графіком мали б релізуватися пізніше.

Водночас у поведінки Мадяра є цілком прагматична внутрішньополітична логіка. Аналітик Дмитро Корнієнко звертає увагу, що новий прем'єр отримав конституційну більшість не лише завдяки опозиційному електорату – за нього масово голосували й колишні прихильники Орбана, яких роками годували антиукраїнською риторикою, але на яких він мусить також орієнтуватися. Власне, він і сам – колишній прихильник Орбана

І чим довше триває ця суперечка, тим більше вона нагадує не набір зрозумілих критеріїв чи навіть вимог, а постійний процес пошук нової причини, яка б пояснила, чому попередньо виконаних домовленостей знову недостатньо.

Старі методи від нових облич: як уряд Мадяра переймає трюки Орбана

Втім, ймовірно, від самого початку проблема полягала у завищених очікуваннях України від самої фігури Петера Мадяра. Новий прем'єр аж ніяк не був якимось випадковим опозиціонером, який роками боровся з режимом Орбана з іншого боку барикад.

Навпаки, значну частину своєї кар'єри він провів усередині цієї системи: був членом партії Fidesz, працював дипломатом і на керівних посадах у державних структурах, а його тодішня дружина Юдіт Варга була міністеркою юстиції в уряді Орбана.

Політичним опонентом свого колишнього табору Мадяр став лише у 2024 році – і саме конфлікт із Fidesz відкрив йому шлях до власної політичної кар'єри та зрештою до крісла прем'єра. Тому очікувати, що разом з Орбаном з угорської політики автоматично зникнуть і всі орбанівські підходи, зокремо щод України – було щонайменше наївно. Мадяр прийшов змінювати систему, частиною якої сам був багато років, а не будувати угорську політику з чистого аркуша.

Угорщину на саміті "Карпатської вісімки" представляв заступник керівника угорського посольства / Фото – Офіс Президента

Проблема в тому, що поступово ця логіка почала виходити далеко за межі суто переговорів вступ до ЄС. Черговим прикладом став створений Україною формат "Карпатської вісімки", який мав об'єднати держави регіону навколо питань логістики, економічної співпраці, енергетики та безпеки.

Угорщину до "вісімки" запросили, але Петер Мадяр, вже 21 вересня окремо наголосив у парламенті, що Будапешт до нього не приєднався. За словами прем'єра, для цього були "поважні причини", і взагалі – Угорщину нібито ніхто не попередив, а отже й брати участь у такому форматі він вважає недоречним.

Та найгостріша історія того ж дня розвивалася навколо угорської MOL. Компанія домовилася з Нафтогазом про створення в Угорщині резервуарів для зберігання стратегічних запасів нафтопродуктів для України, адже Росія навряд чи б наважили бити по них на території ЄС та НАТО. Однак сам Мадяр так не вважає та заявив, що поки при владі його партія "Тиса", цей проєкт реалізовано не буде. Окремо він акцентував як раз на ризиках потенційних ударів з боку Росії.

При цьому аналітик Дмитро Корнієнко позитивно оцінює як доволі жорстку реакцію українського МЗС і міністра Андрія Сибіги на останні заяви Мадяра. За його словами, Київ може шукати компроміси з Будапештом у межах євроінтеграційного процесу, однак зовсім інша ситуація виникає, коли Україна стає інструментом внутрішньої політичної боротьби в самій Угорщині.

І саме тут порівняння з Орбаном перестає бути лише зручною метафорою. Петер Мадяр справді залишається значно більш проєвропейським та антиросійським політиком, а його уряд уже змінив чимало підходів попередньої влади. Але на українському напрямку він, схоже, дуже швидко зрозумів одну просту річ – постійний конфлікт із Києвом доволі непогано продається угорському виборцю, з Орбаном на посаді чи без – не важливо.

Власне, сам Віктор Орбан під час передвиборчої кампанії прямо таки переконував виборців, що перемога "Тиси" означатиме втрату суверенітету перед Брюселем та лякав свій електорат втягненням у війну проти Росії.

Втім, Дмитро Корнієнко вважає, що ставити знак рівності між Мадяром та Орбаном Корнієнко було б помилкою. Попри конфлікти з Києвом, зовнішньополітичний курс нової Угорщини принципово відрізняється від попереднього хоча б ставленням до Росії.

Втім, новий прем'єр вочевидь намагається одночасно всидіти на двох стільцях. Європейцям він доводить, що не має з Орбаном нічого спільного, а угорцям, і можливо навіть самому екс-прем'єру, що він аж ніяк не "друг України". Проблема лише в тому, що кожен раз, коли для підтвердження цього образу доводиться шукати нову причину ветувати рух Києва в ЄС, різниця між старою Угорщиною Обрана та новою – Мадяра, частково розмивається.