Собака затьмарив Бреда Пітта: відгуки про трилер "Серце звіра"

“Хто б міг подумати, що Бред Пітт знайде собаку-партнера з ще більшою харизмою, ніж Бренді з “Одного разу в… Голлівуді”? Та йому це вдалося завдяки Одіну (він же Убер) — безстрашному супутникові головного героя Джеймса Белмонта, колишнього спецпризначенця, який разом із псом переживає бойову травму і опиняється у пастці в Алясці. Цей небезпечний дует людини та собаки гарантовано змусить ваше серце калатати, а хвіст — виляти, хоча навіть сталевий погляд Пітта програє глибокому та виразному погляду Одіна. Шкода, що фільм не показали на TIFF — було б весело побачити Пітта та його пса разом на червоній доріжці”.

“Фільм “Серце звіра” Девiда Ейра — це історія пса Одіна настільки ж, наскільки й історія Джеймса Белмонта у виконанні Бреда Пітта. З вайбами “Легенди Г’ю Ґласса”, ця драма про виживання є життєствердним монологом Белмонта і даниною його дружбі з незамінним бойовим псом. Пітт просто неперевершений у ролі сивого самітника, а вівчарка Убер у ролі Одіна цілком виправдовує своє прізвисько, відсилаючи до бога скандинавської міфології. Реакції Одіна на навколишній світ стають для Белмонта “третім оком” і підкреслюють усе пронизливе драматичне значення їхнього зв’язку. Додайте сюди розкішну операторську роботу Мауро Фіоре та проникливу музику Джареда Майкла Фрая. В IMAX це виглядає просто неймовірно”.

“Серце звіра” б’є дуже боляче. На сьогоднішньому показі люди в залі не стримували сліз, а одна дівчина ридала щонайменше хвилин 10. Бред Пітт, як завжди, чудовий, але справжня зірка цієї стрічки — це пес Одін”.

“Серце звіра” виявилося дуже приємним сюрпризом. Безперечно, одна з найкращих робіт Девiда Ейра. Це неймовірно красиво зафільмована та водночас напружена подорож дикою природою, фінал якої забезпечує потужний емоційний удар. Я йшов заради Пітта, але залишився заради пса Одіна — він тут справжній головний гравець”.

“Серце звіра” зачепило мене за живе, і зачепило добряче. Це неймовірно захоплива та емоційно переконлива історія про виживання та відданість, яка тримає в напрузі так само сильно, як і зворушує до глибини душі. Пітт та пес Одін формують дивовижний екранний дует, за яким цікаво спостерігати — їхній перевірений часом зв’язок відчувається в кожному кадрі.

Ейр впевнено працює режисером, надаючи екшн-сценам саме того сирого, жорсткого драйву, якого вони потребують. Він доводить, що все ще має хист до середньобюджетного кіно. Фізично виснажлива, тонка та стримана гра Пітта слугує міцним фундаментом всієї стрічки. Історія може здатися дещо традиційною та передбачуваною, але як власник собаки я б збрехав, якби сказав, що не розплакався перед самими титрами”.