Криминал в пользу коалиции. Как Румыния пытается сформировать правительство и будут ли там украинофобы

Після того як у 2024 році у Румунії на президентських виборах мало не переміг Келін Джорджеску, крайній правий популіст з проросійськими сентиментами і, як згодом з’ясували спецслужби, з російською підтримкою – увага багатьох у Європі та в Україні була прикута до виборів у цій державі.

Самого Джорджеску, як відомо, усунули від поновлених президентських виборів, але перед ними відбулися також парламентські, де радикали на цьому тлі отримали рекордно високу кількість мандатів – однак лишилися в опозиції.

Та зараз з’явився шанс, що головна ультраправа партія країни "Союз за об’єднання румун" (AUR) увійде до уряду.

У парламенті публічно заявляють про таку можливість. І досі неясно, чи це лише блеф, мета якого – примусити інших депутатів піти на поступки, чи такий сценарій може здійснитися на практиці.

Тим часом свій хід у цій грі зробили правоохоронні органи, затримавши Джорджеску. І хоча немає твердих підстав стверджувати, що ці дії мали політичне підґрунтя, та політичні наслідки вони точно матимуть.

Пояснюємо процеси у Румунії та їхній можливий розвиток.

Як закалялася криза

Але увага до Джорджеску і відчуття образи з боку тих, хто збирався за нього проголосувати у фіналі виборів (а таких у Румунії було чимало), стали каталізатором росту рейтингів партії AUR. Ця крайня права політична сила "підхопила знамена" Джорджеску, і навіть претендувала на більшість у румунському парламенті.  

З точки зору відносин Румунії з ЄС та Україною такий сценарій став би катастрофою.

Русофіли, єврофоби та українофоби з AUR в уряді Румунії однозначно обернулися б зміною ставлення Бухареста до підтримки України, загостренням у відносинах з Брюсселем та глибоким розколом у румунському суспільстві. Варто додати, що лідеру AUR Джордже Сіміону заборонений в’їзд до Молдови та України, і на те є маса причин.

Тоді вдалося уникнути найгіршого сценарію.

AUR посів друге місце на виборах та отримав 91 з 465 мандатів у парламенті Румунії (63 місця в Палаті депутатів і 28 у Сенаті). На додаток, до парламенту пройшли інші радикальні сили – Партія молодих людей (POT), що є такою собі "молодіжкою AUR", та партія Діани Шошоаке (яка навіть більш відкрито проросійська і антиукраїнська).

Утім, навіть разом їм явно забракло голосів для формування більшості. Мейнстримні політичні сили: соціал-демократи (PSD), націонал-ліберали (PNL), Союз порятунку Румунії (USR) і Демократичний Союз угорців Румунії (UDMR) об’єдналися у коаліцію, де AUR не знайшлося місця.

Проте коаліція відразу містила у собі структурні слабкості.

Вона поєднала соціал-демократів та націонал-лібералів, які ідеологічно ворогують між собою. PSD та PNL вже формували "великі коаліції" у 2012 році та у 2021 році, домовляючись про ротації прем’єрів, але щоразу це лише призводило до взаємних розчарувань.

А USR взагалі постав з громадського руху, який критикував обидві мейнстримні партії за неефективність та корупцію – а тут опинився разом із ними у коаліції.

Рано чи пізно коаліція опонентів мала проявити свої структурні вади, і це сталося.

У квітні 2026 року соціал-демократи вирішили відмовитись від підтримки коаліційного уряду на чолі з Іліє Боложаном від PNL. Оскільки задля порятунку економіки уряд вживав непопулярних заходів, соціал-демократи відмовились поділяти цей репутаційний тягар. А у травні парламент відправив уряд у відставку, висловивши недовіру.

І зробив це спільними голосами соціал-демократів та AUR!

Та якщо повалити уряд Боложана вони змогли, то сформувати новий – ні.

Націонал-ліберали природно образились на соціал-демократів і оголосили: якщо хтось від них увійде до уряду на чолі з соціал-демократами, то буде виключений з партії.

Президент держави Нікушор Дан намагався знайти альтернативних кандидатів, але вони або відмовлялись від мандата до голосування, як Еуджен Томак, або не здобували підтримки парламенту, як Адріан Вештя.

Уряд за участю радикалів?

Урядова криза затягувалася, місяць за місяцем з неї не було видно виходу. І єдиною силою, яка вигравала від цього, була AUR Джордже Сіміона.

Ультраправа опозиція знову отримала аргументи, щоби стверджувати, що мейнстримні партії не здатні керувати країною (мовляв, "бачите, вони знову чубляться, час їх прибрати з влади!")

А крім того, старий уряд не може вічно керувати економікою у статусі "в.о.": якщо парламент неспроможний визначити прем’єра, то треба оголошувати нові вибори. На яких AUR може здобути 35-40% голосів і отримати владу. На додаток, кілька разів лунала інформація, що у коаліційних переговорах розглядалася можливість долучити правих популістів до коаліції просто зараз, без перевиборів парламенту.

І саме зараз один з таких варіантів звучить публічно.

17 вересня Нікушор Дан спробував ще один шлях виходу з кризи та запропонував нового кандидата у прем’єри – Зігфріда Мурешана.

Хоча цей кандидат близький до націонал-лібералів і є депутатом Європарламенту від PNL, розрахунок був на його образ технократа та міжнародні зв’язки. Мурешан – економіст за освітою, працював у Бундестазі та в структурах Європейської народної партії у Брюсселі.

Його готові підтримати націонал-ліберали, Союз порятунку Румунії та Демократичний союз угорців Румунії. Проте їхніх голосів недостатньо – лише 170 з необхідних 233. Натомість лідер соціал-демократів Сорін Гріндяну, який сам бачить себе у прем’єрському кріслі, називає шанси на підтримку Мурешана вкрай низькими.

Найбільша ж небезпека – в іншому. На тлі кризи Гріндяну не виключив, що нового прем’єра можуть визначити соціал-демократи у співпраці з AUR! Тобто ситуативний союз, який вже проявив себе під час повалення уряду, отримав шанс перетворитися у формальну коаліцію.

Можна, звісно, зауважити, що як у випадку з Мурешаном, його опонентам теж не вистачить голосів, бо мають лише 217 з необхідних 233. Але простір, звідки добрати голоси, у парламенті наявний навіть за умови бойкоту з боку націонал-лібералів, Союзу порятунку Румунії та угорської партії.

Проте, схоже, Гріндяну навмисно підвищує ставки.

Чимало сенаторів та депутатів свідомі: у разі провалу ще кількох спроб створити уряд доведеться йти на перевибори, після яких у їхніх кріслах опиняться новачки з AUR, і радикали майже напевно сформують уряд зі своїм прем’єром. Тому Гріндяну пропонує їм альтернативу: коаліцію з AUR, де радикали будуть присутні, але у ролі міноритарного гравця.

Водночас Гріндяну не закриває двері до співпраці з "заклятими друзями" по зруйнованій коаліції. Головне для нього – посилити в уряді соціал-демократів і, бажано, отримати прем’єрське крісло. Якщо інші "нормальні" партії, прагнучи не допустити AUR до влади, погодяться підтримати його як прем'єра – то це навіть краще.

Кримінальна справа, що рятує Румунію від радикалів?

Потенційною перешкодою на шляху до формування коаліції AUR з соціал-демократами стала фігура Келіна Джорджеску.

21 вересня правоохоронці відкрили новий публічний етап кримінальної справи проти цього кумира радикалів. Опального екскандидата у президенти підозрюють в участі в організованій групі та шахрайстві на приблизно €1,1 млн. AUR своєю чергою вже заявила, що це розплата за те, що вони відмовляються голосувати за уряд Мурешана.

Але одночасно є також інший вплив цієї справи.

Асоціація AUR з Джорджеску суттєво підвищує для Гріндяну репутаційну ціну формальної коаліції з крайніми правими. Тому це затримання є стимулом для соціал-демократів повернутися до переговорів з націонал-лібералами.

За яким сценарієм розгортатимуться події і якою мірою соціал-демократи блефують – стане відомо вже під час голосувань наступного тижня.

Наразі ж можна констатувати: навіть успішні для проєвропейських сил Румунії президентські та парламентські вибори не усунули для них ризиків правого реваншу. Системна криза, що виникла через брак єдності мейнстримних партій, вже дорого коштувала Румунії. Через параліч у парламенті не вдалося провести до дедлайну закон про єдину систему оплати праці в державному секторі і 770 млн євро Плану відновлення ЄС не дійдуть до румунського бюджету.

Але якщо криза затягнеться – втрати можуть виявитись ще більшими: політичними, репутаційними, фінансовими. А Україна ризикує втратити надійного союзника.

Автор: 

Сергій Герасимчук, 

заступник виконавчого директора Ради зовнішньої політики "Українська призма",
для "Європейської правди"