Путін продовжуватиме “гібридну війну”, але НАТО досі не має ефективної відповіді — Bloomberg

Російський диктатор Владімір Путін, розчарований тим, що війна проти України зайшла у глухий кут, намагається залякати європейські країни, які після скорочення американської допомоги Києву стали головними військовими, економічними та дипломатичними партнерами українців, пише у новій статті для Bloomberg колишній головнокомандувач Збройними силами США в Європі Джеймс Ставрідіс.

Лише кілька прикладів із багатьох: безпілотник із вибухівкою в аеропорту Лейпцига (Німеччина); пошкоджені підводні кабелі в Балтійському морі; вибухи посилок на логістичних об’єктах у Німеччині, Польщі та Великій Британії; пошкодження польської залізниці внаслідок вибуху; постійне зростання інтенсивності кібератак проти країн НАТО тощо.

Хоча Москва, звісно, заперечує свою причетність, західні розвідувальні та правоохоронні органи переконливо пов’язують ці інциденти з Кремлем.

Такі дії називають гібридною війною або війною в “сірій зоні”. Суть полягає в тому, щоб здійснювати диверсії та підривати роботу широкого спектру цивільних об’єктів, не доходячи до фактичних військових дій, і робити це таким чином, щоб ускладнити встановлення причетності Москви.

Те, що здається поодинокими кроками, може мати значно ширші наслідки. Тенденція до ескалації з боку Росії може спричинити застосування статті 4 НАТО, згідно з якою будь-який член Альянсу, який вважає, що його безпека або суверенна територія перебувають під серйозною загрозою, може ініціювати консультації з союзниками щодо колективних дій. Це може призвести до ухвалення рішення на підставі статті 5 — активізації основоположного принципу НАТО, згідно з яким напад на одну країну є нападом на всіх.

З огляду на те, що і Росія, і деякі країни НАТО мають ядерну зброю, ймовірність прорахунків та ескалації викликає занепокоєння. І хоча Путін нещодавно посилив тиск, він грається з вогнем уже десятиліттями.

Коли Росія вторглася до Грузії, військові та розвідувальні служби РФ дуже стратегічно використовували кібератаки, кампанії дезінформації та допомогу сепаратистським силам. Росія також раніше здійснювала кібератаки проти країн Балтії, що призвело до створення у 2008 році Об'єднаного центру передових технологій з кібероборони НАТО.

Путін продовжуватиме подібні операції, але Альянс не має ефективних тактик, методів чи процедур для протидії їм, вважає Ставрідіс. Хоча за останні півтора десятиліття у НАТО досягли прогресу в цих напрямках, Альянсу досі потрібен рішучіший і ширший комплекс заходів, які його сили зможуть реалізувати, не провокуючи повномасштабної війни.

По-перше, НАТО потрібно мобілізувати всі сили розвідки для виявлення російських організацій, причетних до гібридних атак. Альянс має активізувати кампанію викриття, оприлюднюючи докази причетності російської держави до дій проти Європи. Це включатиме публічне викриття високопоставлених представників розвідки та Збройних сил РФ, а також запровадження максимальних санкцій проти будь-яких причетних організацій чи людей.

Захід вже запроваджував такі санкції, особливо після початку повномасштабної війни РФ проти України, але їх недостатньо — головним чином через непослідовне застосування та здатність росіян обходити обмеження, наприклад, використовуючи підставні компанії, альтернативні валюти та “тіньовий флот” танкерів. Хоча кілька таких суден затримали, необхідні рішучіші заходи щодо їхнього огляду та конфіскації.

Другим необхідним кроком є завчасна підготовка до жорсткіших заходів у відповідь на дії Росії. Це означає посилення спостереження та розвідки, спрямованих на виявлення планів РФ, а також створення підрозділу швидкого реагування в штабі верховного головнокомандувача Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі. До кінетичних можливостей повинні входити мобільні підрозділи протиповітряної оборони, які можна передислокувати для захисту вразливих об’єктів, винищувачі в режимі готовності поблизу кордонів Альянсу для перехоплення “випадкового” вторгнення безпілотників, а також підрозділи спеціального призначення, які можна швидко розгорнути для протидії “зеленим чоловічкам”, які можуть з’явитися, наприклад, у країнах Балтії чи Польщі.

Нарешті, Альянс має бути готовий вийти за межі оборонних заходів і перейти в наступ. Перший рівень очевидний: надати українцям більше та краще наступальне озброєння. Україна продемонструвала здатність завдавати складних ударів на великі відстані по російських нафтогазових об’єктах та стратегічній авіації. Чим більше проблем для Путіна створює Україна, тим менше у нього можливостей чинити тиск на решту Європи, пише Ставрідіс. 

Другий рівень є суперечливим і ризикованим: Альянс має бути готовий вести власний варіант гібридної війни. Хоча НАТО не буде копіювати методи Путіна, які є явно незаконними й аморальними, кампанія проти військових об’єктів є цілком виправданою. Можна почати з використання кіберзасобів для зриву операцій у Калінінграді — російському анклаві, який став для Москви передовою лінією ведення високотехнологічної електронної війни проти Європи та збору розвідданих.

Путін має побачити, що НАТО знає про його плани, що Альянс готовий не лише захищатися, а й завдати реальних військових збитків, якщо РФ продовжуватиме кампанію в “сірій зоні”.

Головна помилка в оцінці загрози — розглядати її виключно крізь призму класичної війни: гібридні сценарії дають змогу Кремлю досягати власних цілей зі значно меншими витратами. Один з уроків 2022 року полягає в тому, що відсутність “очевидних ознак” підготовки вторгнення не гарантує його відсутності, а ігнорування навіть малоймовірних сценаріїв занадто дорого обходиться жертві агресії. 

Чи можуть сценарії 2014-го та 2022-го років повторитися, але вже в Балтії? У статті“Чому не можна ігнорувати загрози нападу Росії на країни Балтії” оглядачВолодимир Кім пояснював, як працюють гібридні сценарії Кремля та чому самозаспокоєння може стати фатальним.