Росія почне атаки на НАТО українськими дронами і буде «щупати», доки не отримає по обличчю — Світан

В Україні вперше публічно заявили про проведення контрнаступальної операції "Вівальді" на Донбасі. Водночас росіяни заявляють про нібито взяття під контроль низки українських сіл. В інтерв’ю Главреду військовий експерт, пілот-інструктор і полковник запасу ЗСУ Роман Світан розповів, як операція "Вівальді" зірвала плани РФ щодо захоплення Слов’янська, як Кремль перевірятиме НАТО на міцність і чому удари по Москві здатні приборкати російську владу.

Третій армійський корпус, як відомо, оголосив про наступальну операцію на півночі Донецької області. Нещодавно з’явилася інформація про нові досягнення корпусу. Якщо говорити про цю операцію, наскільки істотним є її результат і чи можна говорити про перехоплення ініціативи на фронті?

"Трійці" дісталася найважча ділянка фронту на даному етапі - північно-східна частина Слов’янського оборонного угруповання. Причому саме на цьому напрямку, в районі Лимана, росіяни планували провести наступальну операцію з виходом на Барвенкове. Тобто фактично перерізати основний логістичний ланцюг, що зв’язує Слов’янську угруповання з постачанням з боку того самого Ізюма. Тому важливо було цього не допустити.

Наскільки я розумію, операція в режимі контрудару готувалася близько півроку. Як мінімум, росіян намагалися загнати в певний коридор між нашими фланговими частинами. І удар завдали тоді, коли росіяни вже почали святкувати перемогу. До речі, час обрали дуже влучно.

Наразі цей контрудар - тактична операція. Але вона створює серйозні проблеми для стратегічного планування Росії. Не давши розгорнутися на північ від Слов’янська цій "клешні" з виходом на Барвенкове, фактично знівелювали стратегічну перспективу захоплення у напівоточення Слов’янсько-Краматорської агломерації.

Тобто можна сказати, що "трійка" зруйнувала один із варіантів захоплення Слов’янсько-Краматорської "цитаделі" для Росії. Зараз у них залишається один варіант - йти в лоб, безпосередньо намагатися штурмувати цю агломерацію. А це для них дуже важко, тому що там досить серйозний укріплений район, який просто так не взяти. Втрачається й сенс розгортання російського наступу з півдня та південного заходу від Краматорська - з району Покровська та Мирнограда з виходом через Добропілля на Барвенкове. Якщо північної "клешні" немає, південна просто не потрібна.

Тому росіяни, найімовірніше, зараз у терміновому порядку переорієнтують напрямок руху цієї південно-західної "клешні" безпосередньо у бік Краматорська - від Добропілля по гряді висот. Там перепад висот становить приблизно 200 метрів. Швидше за все, вони розвернуться в той бік.

Але для цього росіянам потрібні додаткові сили та засоби, а людей вони там втратили дуже багато. Вони це чудово розуміють, але іншого варіанту зараз практично немає.

"Трійка" Білецького та придані їй частини для виконання цього завдання добре спрацювали - фактично зруйнували російську стратегію. А далі триває розгортання операції. Причому росіяни не замислювалися про оборону - це дуже важливо. Вони планували наступ. Отже, повноцінної оборони у них практично немає: ані оборонних редутів, ані серйозної структури. Зараз їхній тил у цьому сенсі практично як желе. І "трійка" Білецького якраз намагається цей тил зачищати. У них це непогано виходить.

Поки що це відбувається в закритому режимі, в умовах інформаційної тиші, і це теж дуже грамотний підхід. Через певний час, думаю, буде ще й третій, і четвертий "сезон". Два "сезони" вони вже зіграли Вівальді, будуть третій і четвертий. Головне, щоб для росіян вони закінчили Моцартом - "Реквіємом". Було б непогано витіснити росіян за Чорний Жеребець і відновити частину наших позицій на цій річці, особливо перед зимою.

Чому це вдалося саме "трійці"? По-перше, гарне планування. Операцію справді спланували й розгортали в умовах суворої інформаційної тиші. По-друге, професійні командири оперативно-тактичного рівня. І найголовніше - повноцінний корпус зі стовідсотковим укомплектуванням. Це дуже важливо. У нас лише кілька корпусів мають таке укомплектування. Є ще перший корпус НГУ, який діє північніше, в районі Куп’янська. У них, до речі, теж все виходить саме завдяки повноцінності.

Для того, щоб у повному обсязі виконувати поставлені завдання на лінії бойового зіткнення, необхідно комплектувати корпуси мотивованими, професійно придатними бійцями. Потрібно знімати бронь з частин силовиків і залучати їх до бойового складу хоча б на певний період з подальшою ротацією, запускати цей процес і поповнювати війська.

Нам зараз потрібно близько 150 тисяч підготовлених, мотивованих бійців. І тоді всі наші 16 корпусів зможуть виконувати завдання, подібні до тих, які зараз виконує "трійка": утримувати росіян по всій лінії фронту та перемалювати наступаючі війська. Росіяни зараз розгортатимуть наступальні операції, причому, найімовірніше, вже з використанням техніки. Як тільки з’являться тумани - рушить російська техніка. Тому дуже важлива щільність військ, як у "трійки".

Ви сказали, що росіяни можуть втратити на цьому напрямку багато людей. Після виборів у Росії знову актуалізувалася тема нової хвилі мобілізації. Скільки людей їм потрібно, щоб хоча б спробувати чогось досягти на Донецькому напрямку?

Війна - це математика, тут усе прораховується. Росіяни планували цього року набрати понад 400 тисяч особового складу. Набрали трохи більше 200 тисяч. Тобто нестача у них становить приблизно 150 тисяч осіб. Але ці цифри співвідносяться з коефіцієнтами втрат, які передбачаються під час ведення бойових дій. Зараз коефіцієнт втрат у росіян збільшився приблизно в півтора рази.

Протягом літа вони втрачали близько тисячі осіб на добу - убитих і тяжкопоранених, які вибували з лінії фронту. Зараз ця цифра становить приблизно 1,5 тисячі. Тобто, грубо кажучи, у півтора рази більше. Тому їм необхідно до кінця року довести чисельність до ладу приблизно до 150–200 тисяч осіб.

При цьому вони можуть і не вдаватися до примусової мобілізації. Вони можуть просто посилити набір новобранців за допомогою різних механізмів: збільшити фінансові виплати, соціальний пакет або змушувати людей підписувати контракти. Така можливість у росіян є, деякі механізми вони вже випробували.

Як я розумію, першою хвилею підуть резервісти, у яких вже існують певні договірні відносини з російською армією. Їх змушуватимуть вступати до лав армії вже за контрактом. А що буде наступного року, залежатиме від результатів цього року. Рішення про продовження мобілізаційних заходів вони ухвалюватимуть залежно від результатів осіннього загострення на лінії фронту та від понесених втрат.

При цьому навряд чи вони збільшуватимуть загальну чисельність воюючої російської армії. Гадаю, вони утримуватимуть її приблизно на рівні 700 тисяч осіб, бо саме таку кількість військових Росія здатна забезпечувати. Мільйон, два мільйони чи, тим більше, десять мільйонів вона забезпечити не може. Якби могла утримувати 1,5–2 мільйони осіб, то вже давно б поставила їх у стрій. Економіка Росії просто не здатна забезпечувати постійним потоком військової амуніції наступаючу армію такої чисельності. Тому вони утримуватимуть близько 700 тисяч.

Мобілізація однозначно відбудеться, але, найімовірніше, цього року не у формі прямої примусової мобілізації. Вона буде спрямована не на збільшення загальної чисельності військ на лінії бойового зіткнення, а на поповнення втрат, щоб утримувати цей баланс приблизно на рівні 700 тисяч.

Тобто цими силами Росія не зможе реалізувати плани будь-якого наземного наступу на країни НАТО, у тому числі сусідні з РФ?

Наземного - точно ні. Жодна повномасштабна наземна операція на даний момент не під силу російській армії саме через кількість особового складу та можливості його забезпечення.

Це стосується, зокрема, перекидання військ. Вони навіть на північний фронт уже кілька років не можуть перекинути достатню кількість сил і розгорнути повноцінне угруповання, наприклад, у Брянській чи Курській областях або навпроти Харківської області. Немає достатньої економічної підтримки для виконання такого завдання.

Але проти країн НАТО вони можуть розгорнути наступальну операцію "на крилі". Тут цікавий умовний "іранський варіант". В Ірані не було повноцінної наземної операції, але протягом півтора місяця завдавалися дуже серйозні повітряні удари.

Отже, Росія здатна забезпечити авіаційну та ракетну складові для проведення певних ударних операцій. Особливо це стосується півночі Європи та країн Балтії. Географічно вони перебувають у досить складному становищі. Є Сувалкський коридор шириною близько 100 кілометрів, що з’єднує країни Балтії з Польщею, а навколо - Росія, Білорусь і Калінінградська область.

Удари можуть наноситися саме повітряною складовою. Через Балтику Росія може досягати Польщі, Німеччини, усіх країн Балтії, Фінляндії, Швеції, Норвегії та Данії. Данія в такому разі фактично є "шлагбаумом" на вході та виході з Балтійського моря.

Тому така можливість у Росії точно є. Особливо країни Північної Європи мають бути до цього готові. Не слід також забувати про Молдову, Румунію та Болгарію. Якщо там не буде достатньої щільності ППО і перші удари не будуть відбиті, Росія теоретично зможе просунутися далі - у центр Європи. Якщо пробити фронтальну систему ППО, великих труднощів для цього практично немає. Ми в Україні це вже чудово розуміємо. Тому країнам НАТО необхідно бути готовими відповідати - причому, я б сказав, не дзеркально, а асиметрично. Тобто будь-яка спроба вторгнення в повітряному просторі має викликати удар по Москві, оскільки саме такі удари болючі для росіян. Усе інше для них - як укол слону. А ось ударами по Москві росіян можна притиснути - приблизно так, як це зробив свого часу Ердоган, коли збив російський літак.

Якщо Росія все-таки спробує завдавати таких повітряних ударів по країнах НАТО, чим вона може це робити? Йдеться про балістику, реактивні дрони, які зараз активно застосовуються проти України, чи про щось інше?

Почне однозначно з дронів. Не виключаю навіть можливості використання дронів українського виробництва. Ми щодня відправляємо сотні дронів до Росії. Частину з них росіяни намагаються відремонтувати, знову підняти в повітря. Вони можуть використовувати такі апарати проти країн НАТО. Подібні випадки вже траплялися, коли дрони українського виробництва, відремонтовані та запущені росіянами, опинялися на території країн НАТО.

Росіяни можуть зробити це масово: подивитися на реакцію, вивчити алгоритм роботи. Після цього прийняти рішення про нанесення ударів уже власними дронами, якими вони атакують Україну, а потім можуть застосувати й ракети.

Тобто вони будуть "прощупувати" межі дозволеного. Відразу масового удару балістичною зброєю, найімовірніше, не буде. Вони діятимуть крок за кроком: у три-чотири етапи, поступово перевіряючи реакцію. Доти, доки не отримають ляпаса ногою - інакше росіяни не розуміють. І краще це робити відразу, а не чекати, поки підуть балістичні ракети чи крилаті ракети. Але на цей удар треба зважитися, і саме це є проблемою деяких керівників Європи.

Як ви вважаєте, чи здатні європейські країни зважитися на жорстку відповідь, якщо російські дрони справді з’являться у великих кількостях?

Можуть, коли зрозуміють, що це єдиний спосіб зупинити подальшу ескалацію. Якщо агресію не зупинити відразу, потім її стає набагато складніше зупиняти. Якщо ж відразу відповісти дуже жорстко, росіяни, як правило, відступають, ніби нічого й не було.

Якщо ви відразу не зупинили агресію, то потім її набагато складніше зупинити. А коли відразу зупиняєте дуже жорстко, тоді до них доходить. Вони відступають, ніби нічого й не було.

Тобто підхід такий, не зовсім людський. Там людського мало. Їх навіть звірами не можна назвати, бо звірі все-таки благородні тварини. А у них логіка абсолютно інша, особливо проблема з цією психоматрицею. Вона залишилася ще ординською, мало не тисячолітньої давнини, і нічого нового там не додалося.

Вони як Орда: кудись налітають, пробують. Якщо виходить - йдуть далі, підтягуються решта. Якщо відразу отримують відсіч - більше туди не йдуть. І їхньою мовою треба відповідати. Якщо ви не відповідаєте їхньою мовою, вони рухатимуться далі - посилюватимуть, нарощуватимуть тиск. Якщо одразу отримують по зубах, то відразу відкочуються й назавжди забувають дорогу туди.

Якщо повернутися до ситуації в Україні: з огляду на те, що починається осінньо-зимова кампанія і Росія може активізувати бойові дії, на яких напрямках у неї зараз є найбільші можливості для наступу?

Видно кілька ділянок, де росіяни накопичували сили і де в них залишилися досить великі оперативно-тактичні резерви - близько 100 тисяч.

Перший район - Орехово-Гуляйпольський напрямок. Там у них досить серйозна база в районі Пологів. До Пологів веде залізниця з Чернігівки, Бердянська. До Чернігівки можна дістатися й через Камиш-Зарю. Залізниця пролягає також із Волновахи через Чернігівку - там утворюється такий залізничний вузол.

Тобто Пологи зараз досить серйозно насичені російськими військами, там у них практично військовий хаб. Звідти вони можуть тиснути в бік Орехова та Гуляйполя. Ось чому нещодавно завдали ударів по мостах у районі Пологів: розпочався рух, особливо пов’язаний із перекиданням уже стратегічних резервів. Це східна частина Запорізького фронту.

Другий майданчик - Мирноградський. Там вони накопичувалися, у цьому районі в радіусі 30–40 кілометрів зібрано понад 100 тисяч росіян. Вони накопичувалися для того, щоб потім через Добропілля рухатися в бік Барвенкова.

Але це завдання, за великим рахунком, вже веде в нікуди. З точки зору військової логіки вони повинні відмовитися від нього й розвернутися на Краматорськ. Побачимо, наскільки в них ще залишився розум. Але майданчик є, і вони однозначно намагатимуться рухатися в бік Добропілля, а потім - залежно від залишків розуму - або на Барвенкове, або відразу на Краматорськ через висоти, про які я вам говорив.

Третя досить потужна площадка - район Костянтинівки, Часового Яру, Бахмутський напрямок. В принципі, його можна назвати Горлівсько-Слов’янським напрямком.

Основна база на цьому напрямку - Горлівсько-Єнакіївська агломерація. Там розташоване досить серйозне угруповання військ, армійські тили насичені на повну. І цей майданчик однозначно буде діяти.

Оскільки вже не вдасться "клешнями" охопити Слов’янсько-Краматорську агломерацію, значить, намагатимуться наносити удари в лоб - з боку Бахмута, Часового Яру, Костянтинівки, з півдня на північ. Інших варіантів немає.

Четвертий напрямок - Харківський, де зараз діє Третій армійський корпус. Адже лівий берег Оскола - це переважно Харківська область, як і Куп’янськ, Куп’янськ-Узловий. Росіяни інтенсифікуватимуть виконання бойових завдань на цьому напрямку - і на лівому, і на правому березі. Для них дуже важливо вийти ще на Великий Бурлук, почати просуватися з-під Волчанська, щоб перекрити Бурлук або вийти на нього.

Наступним етапом може стати спроба витіснення наших військ зі Слов’янсько-Краматорської агломерації. Для цього їм потрібен повний контроль над лівим берегом Сіверського Донця, починаючи від Волчанська через Великий Бурлук і далі до правого берега Оскола.

Основні сили та засоби туди заходять через Валуйки, лівий берег Оскола, і далі в Харківську область, намагаючись вийти на Куп’янськ. Звідти ж вони тиснуть у районі Лиману з півночі на південь.

Ось чотири напрямки. Але сил і засобів одночасно для всіх чотирьох у росіян немає. Максимум резервів, які вони зараз збирають і ще назбирають до кінця року, вистачить на два напрямки. Я думаю, що залишаться Костянтинівська та Покровська ділянки - завдяки потужним тилам. Бо навіть Валуйки не забезпечать серйозного навантаження на Харківський напрямок - на Куп’янськ і в бік Лиману. Тому, гадаю, росіяни там "застрягнуть" із широкомасштабними наступальними операціями.

Ну й Орехово-Гуляйпольський плацдарм теж знаходиться, можна сказати, на відстані від Росії. Туди довга логістика: від Ростова - сотні кілометрів, через Тамань і Крим - близько 500 кілометрів. Якісь наступальні операції вони проведуть, але теж "засохнуть". А решту оперативно-тактичних резервів перекинуть у район Покровська та Константинівки. Це буде вже завершальний етап - на залишках цих резервів.

До речі, про Харківський напрямок. Останніми тижнями Росія постійно заявляє про нібито захоплення якихось сіл, публікує відео. Що там насправді відбувається? Це спроби інфільтрації в населені пункти, щоб встановити прапор і зняти відео?

Так, ми зараз бачимо елементи інформаційної війни. Коли тривають наші наступальні операції, нехай і тактичні, але з позитивною динамікою, росіянам необхідно перебити цю позитивну для нас інформаційну хвилю на іншому напрямку. Причому вона створюється в режимі дезінформації.

Там ніхто нічого не захоплює. Якісь "прапороносії" кудись забігають, десь щось фотографують. Для чого? Щоб в інформаційному потоці показати нібито розгортання широкомасштабних наступальних операцій і щоб менше звертали увагу на провисання російських військ, припустимо, в районі Лиману.

Тому зараз немає сенсу звертати на це увагу, це потрібно сприймати як дезінформацію. У нас там стійка позиція на даному етапі. Є можливість зупинити будь-яке посилення росіян. Крім того, сама місцевість там невигідна для росіян: багато річок, високий рівень води, верховодка практично на поверхні. Широкомасштабні наступальні операції із застосуванням техніки організувати практично неможливо. Танконебезпечних напрямків там всього кілька, їх можна перерахувати на пальцях. Наші інженерні війська їх серйозно замінували - ми самі там боїмося ходити.

З точки зору стратегічної перспективи цей напрямок практично не має значення. Росіяни це чудово розуміють, але створюють спеціальний інформаційний потік, щоб відвернути увагу від своїх основних проблем у районі Лиману та створити інформаційний тиск під час ухвалення рішень військово-політичним керівництвом України щодо перекидання додаткових сил і засобів. Щоб, грубо кажучи, резерви пішли на Волчанськ, а не на Лиман, Слов’янськ або в район Добропілля. Саме так це й треба сприймати.

Якщо говорити про зиму, як, на вашу думку, Росія діятиме і наскільки у неї вистачить сил продовжувати активні бойові дії?

Вона ще не почала повною мірою вести ці бойові дії. Поки "залізо" не рушило, поки не настали осінні тумани, низька хмарність, обледеніння, опади, під прикриттям яких можна виводити техніку, можна говорити про те, що наступ як такий ще не розпочався. Техніки достатньо у другому ешелоні. Вони вже підтягують деякі оперативні тили, і техніка однозначно піде. Думаю, пік припаде десь на жовтень-листопад.

З точки зору військової градації кампанія поділяється скоріше на літню та зимову - за позитивних і негативних температур. Поки на вулиці плюсова температура, ще триває літня військова кампанія. Зимова почнеться, коли ґрунт промерзне на 30 сантиметрів, коли знадобляться інші мастила для двигунів і техніки, зимові присадки для палива тощо. Це вже ближче до січня-лютого.

Зараз тривають підготовчі операції, зокрема інфільтраційні дії, переважно силами оперативно-тактичних резервів - тих угруповань, які були сформовані ще влітку. Стратегічні резерви, особливо техніка, у повному обсязі ще не прибули.

Тому попереду на нас чекає серйозний тиск. Я вже назвав чотири ділянки, де вони можуть розпочати рух у жовтні-листопаді. Усе залежатиме від погоди. Як тільки почнуться стійкі тумани й метеорологи дадуть хоча б тиждень стійкої негоди, щоб можна було прикрити техніку від наших дронів та авіарозвідки, вони розпочнуть наступальні операції.

Спробують діяти на всіх чотирьох напрямках, а потім ближче до лютого-березня почнуть "затихати". Інтенсивність знизиться, залишаться один-два напрямки - залежно від того, скільки резервів у них залишиться.

Взимку вони, звісно, намагатимуться тиснути й на наші тили - на інфраструктурні об’єкти, цивільне населення. Завдання - підштовхнути військово-політичне керівництво України до капітуляції ближче до весни, одночасно спробувавши захопити якусь частину Донбасу. Позитивна динаміка у них десь все одно буде, тому що витримувати такий тиск дуже складно і нам доведеться десь відступати. Головне завдання - не допустити оперативного прориву росіян.

Тобто, якщо я вас правильно зрозуміла, у разі активних російських ударів по українській енергетиці Україна, на вашу думку, повинна відповідати ударами по об’єктах у Москві?

Це оптимальний варіант. Я називаю це "іранською обороною". Іранці показали, як можна захищати 90-мільйонну країну, навіть маючи обмежені можливості ППО та авіації, але володіючи балістичною зброєю та завдаючи ударів по ключових точках противника.

Після півтора місяця ударів Ірану по Хайфі - про Ізраїль не чути. Та сама картина і з США - вибили всю ППО та авіацію, але тим не менше, завдали ударів по американських базах і все, заспокоїлися.

Потрібно знайти болючі точки. У росіян вона одна - Москва. Та ахіллесова п’ята, тиск на яку може змусити всю Російську Федерацію не робити того, чого робити не слід.

Такий механізм уже запущено. І удар по Москві під час виборів до Держдуми РФ якраз це продемонстрував, особливо москвичам. "Дим" вони точно побачили й зрозуміли - це по їхній душі взимку. Одна справа - зима в Україні, інша - у Москві, яка розташована приблизно на 500 кілометрів північніше. Якщо там розірветься труба, там буде Алчевськ, помножений у сто разів. Якщо після наших ударів Москву розірве, там взагалі ніхто жити не буде. Алчевськ кілька років відновлювали, а Москву ніхто навіть відновлювати не буде, особливо після залитих фекаліями вулиць, які просто мерзнутимуть і чекатимуть весни.

Тому росіяни, і особливо москвичі, можуть це передбачити й спробувати зупинити гарячі голови від ударів по українській території. Такий варіант захисту для нас дуже важливий, але для нього потрібна балістика.