87-річну жінку виселили з будинку, де та прожила 71 рік: майже 10 тисяч людей вийшли на протест

Напередодні виселення Марія дель Кармен Абаскаль, яку рідні та сусіди звикли називати Марікармен, зізналася журналістам: "Я прожила тут 71 рік, і я не хочу звідси їхати". Ці слова облетіли іспанські медіа й стали своєрідним гаслом протесту, що спалахнув наступного дня.

Родина Абаскаль оселилася в цій квартирі ще 1956 року, коли Марікармен було лише 17 років. Тоді її батько підписав безстроковий договір оренди за старим регульованим тарифом — практика, поширена в Іспанії середини минулого століття. Після смерті чоловіка помешкання перейшло до його дружини, а та, своєю чергою, залишила його доньці 2005 року.

Орендна плата зросла у п’ять разів

Ситуація змінилася, коли будівлю викупив інвестиційний фонд Urbagestion. За даними видання El País, з 2018 року жінка почала орендувати житло вже у приватного власника — саме тоді почалися проблеми. Спочатку орендна плата становила 500 євро, однак згодом фонд підняв її до 2650 євро на місяць. Пізніше суму знизили до 1650 євро, але навіть це виявилося непідйомним для пенсіонерки: її щомісячна пенсія складає 1350 євро.

Urbagestion наполягав, що право Абаскаль на подальше проживання в квартирі втратило чинність, а умови старого договору більше не діють. Справа дійшла до Верховного суду Іспанії, який у березні 2026 року виніс рішення не на її користь, скасувавши більш ранній вердикт суду нижчої інстанції від січня 2022-го, що раніше визнав правоту жінки.

Вісім років боротьби

Останні вісім років, на тлі загострення житлової кризи в країні, Абаскаль вперто відстоювала своє право залишитися в квартирі. За цей час вона стала знаковою постаттю для тисяч іспанців, які щодня стикаються з подібними проблемами: за даними El País, у мадридському регіоні в середньому щодня фіксують три випадки виселення.

Адвокатка жінки Беатріс Дуро розповіла Reuters, що напередодні середи в суді ще розглядалося клопотання про призупинення виселення. Незважаючи на гуманітарні звернення та підтвердження того, що муніципальні служби шукали для Абаскаль альтернативне житло, представники Urbagestion відмовилися відкласти виконання рішення.

Загалом спроб виселити жінку було чотири. Першу зафіксували ще в жовтні 2025 року, потім було ще дві спроби в червні цього року — усі вони зазнали невдачі через численні відстрочки. Саме в червні Комітет ООН з економічних, соціальних і культурних прав закликав уряд Іспанії зупинити виселення та гарантувати Абаскаль належне житло. Проте це не завадило подіям розвинутися за найгіршим сценарієм.

Виселення на ношах і хвиля протесту

У середу жінці дали лише 30 хвилин на те, щоб зібрати найнеобхідніші речі. Коли активісти спробували заблокувати вхід до будинку, поліція силоміць прибрала їх від дверей — за даними Reuters, декого з протестувальників виносили, тримаючи за руки й ноги.

Саму Абаскаль вивели з квартири на ношах і на машині швидкої допомоги вивезли з району. Услід карети лунали крики прихильників: "Марікармен, ти не одна!" та "Вбивці!". Того ж вечора в Ретіро зібралося майже 10 тисяч людей, які скандували "Ганьба вам", висловлюючи солідарність із виселеною пенсіонеркою.

Мадридська мерія та мер Хосе Луїс Мартінес-Альмейда стверджують, що міські служби неодноразово пропонували Абаскаль варіанти альтернативного житла, зокрема місце в житловому закладі для літніх людей. За словами представників житлового департаменту мерії, жінка щоразу відмовлялася.

Не змінила вона рішення й після виселення: Абаскаль ще раз відхилила пропозицію переїхати до спеціалізованого закладу, заявивши, що оселиться у родичів.

Нагадаємо, раніше Фокус писав:

• Подружжя переселенців придбало нерухомість у Франції, заплативши за будинок лише 10 тисяч євро. Об'єкт розташований за три години їзди від океанського узбережжя — Олена та Дмитро зізналися, що навмисно обирали житло не безпосередньо на березі, а на комфортній відстані від нього.
• Інший українець наважився на схожий крок і переїхав у сільську місцевість: торік він придбав хату в Одеській області за $7 тисяч. Якщо врахувати всі додаткові витрати, загальна сума інвестицій сягнула приблизно $9 тисяч.

Ще одна історія — про харків'янку, яка до початку повномасштабної війни жила в центрі міста та навіть наймала людей для хатніх справ. Після переїзду в карпатське село їй довелося вчитися сільському побуту з нуля — однак зрештою жінка не лише адаптувалася до нових умов, а й змогла започаткувати власний бізнес.