Ботанік про знахідки під час війни: Натрапили на рослини, яких більше немає ніде у світі

Під час війни у прифронтових зонах, звідки давно евакуювали майже всіх жителів, українські вчені продовжують дослідження та робити наукові відкриття світового значення. Все це – під обстрілами та дронами, без жодного захисту.

Так, влітку на Херсонщині вчений-ботанік Іван Мойсеєнко з колегами знайшов рідкісну волошку Пачоського. Ця рослина росте лише на території Калинівської громади в Херсонській області – і більше ніде в світі.

Про унікальність цієї знахідки та інші наукові відкриття воєнного часу доктор біологічних наук, професор Іван Мойсеєнко розповів журналістці Коротко про.   

У прифронтових зонах видають себе за місцевих

- Наскільки важче під час війни стало працювати науковцям порівняно з довоєнним часом?

- Навіть не те що з довоєнним часом - під час війни ситуація теж лише погіршується. Наприклад, в 2022 році і в 23-му ми їздили в Національний природний парк "Кам’янська Січ" (перший повністю степовий парк в Україні. – Авт.), заклали ділянки для постійного моніторингу. І зараз ми вже не можемо до них доїхати – останній раз були в травні минулого року. Тоді за одну годину нашої роботи тричі прилітали дрони. Коли їхали туди, в полі працювали фермери, а  коли повертались – їх атакував дрон. Двоє постраждало, один, 26-річний, загинув.

Зараз ми проводимо дослідження там, де Каховське водосховище було 13-14 кілометрів шириною. Місцеві сказали їхати за ними та не відставати – і "полетіли" зі швидкістю 180 км. Те, що там все ще живуть люди, трохи заспокоює. Але вже й туди стало досить часто прилітати. За кілька годин до нашого приїзду був артобстріл – загинула жінка. Ховались у лісі, не ворушились. Але не проводити дослідження не можемо – зміни відбуваються щороку.

- Але чи вартують наукові дослідження такого ризику, якщо на терезах стоїть життя та здоров’я?

- Зараз в Україні всюди небезпечно. Ми всі зараз під ризиком знаходимося. Зрозуміло, що ризик в Херсонській області більший, ніж у Києві. Але, з іншого боку, він значно менший, ніж у військових. Від досліджень можна відмовитись. Але нам це цікаво.

- Як ви дбаєте про свою безпеку в прифронтових зонах? Можливо, працюєте в касках та бронежилетах?

- Ми купили бронежилети, але краще зливатись з місцевим населенням – в екіпіровці будемо схожі на військових. З нами їздив наш колега, який вже служив, – він підказав.

- Можете поділитись результатами досліджень на місці Каховського водосховища?

- До 2025 року там уже виріс ліс. Ми туди їздили 10 разів. Дуже зростає видове багатство: вже зафіксовано 350 видів рослин, знайшли види рослин, які включені до Червоної книги України. Також багато тварин, які теж охороняються. Цей ліс все більше набуває передохоронного значення. Сам біотоп, вербово-тополеві ліси, охороняється як екосистема в цілому, вони включені до четвертої Резолюції Бернської конвенції. Таких лісів у нас менше 1%. Та і масиву такої площі, 12 км шириною, теж немає. Це найбільший ліс в Україні, а в Європі, мабуть, найбільший заплавний ліс. Також вже з’ясували, що лише там в Україні росте тамарикс галузистий.

Єдине місце в світі, де росте волошка Пачоського

- А що це за унікальна рослина така  – волошка Пачоського?

- Як на мене, найбільш пріоритетними є ті види рослин, які ростуть лише в межах України і ніде більше не зустрічаються. І ось якраз волошка Пачоського – це один із таких ендеміків. Весь її ареал поширення в світі обмежується пісками пониззя Інгульця в межах Херсонської області. Там близько двох тисяч особин всього. Вона змогла пережити затоплення після підриву Каховської ГЕС, і у 2022 році як раз там проходила лінія фронту, було багато вибухів та пожеж. Цей вид на межі зникнення. Провести дослідження ми не змогли - територія замінована, але побачили, що вона є. Зараз працюємо над тим, щоб зробити заповідний об’єкт спеціально для її збереження.

Це вже вдруге її знайшли. А вперше цей вид знайшов відомий дослідник Йосип Конрадович Пачоський більше 100 років тому, проте прийняв його за інший вид. В 1932-1933 роках вона трапилась вченому Михайлу Івановичу Котову, який і описав її як новий вид та назвав в честь колеги-першовідкривача.

- Як війна вплинула на рослинний світ? Чи втратили ми якісь види через бойові дії?

- Певні види знаходяться на окупованих територіях. Наприклад, деякі з них є в Донецькій, Запорізькій областях – доступу туди нема. В 2022 році ми склали список видів рослин – приблизно 20, які можуть потенційно зникнути через бойові дії. У світі їхній ареал зосереджений в кількох місцях в зоні бойових дій. В Запорізькій області є загроза для волошки несправжньоблідолускової, волошки великопридаткової, волошки конки, деревія голого та інших.

Грантів дають більше, але втрати вони не покривають

- Війна відкотила нашу науку назад чи завдяки більшій кількості грантів вдається реалізувати більше проектів?

- Безперечно, відкотила назад. Гранти - це маленька компенсація. Наш Херсонський університет пограбований. Коли ми після звільнення зайшли, частина обладнання зникла. Корпус розстріляний, і нас туди не пускають. Не пускали ще два роки тому, коли ми хотіли хоча б обладнання винести.

Гранти – набагато менші кошти, ніж те, що ми втратили. Колекцію гербарія ми вивезли в Івано-Франківськ, але досліджувати їх немає можливості. Вони просто складений в коробки.

- Які у вас найближчі наукові плани?

- Дуже важко планувати - ми не знаємо, коли і який буде кінець війни. А це залежить від цього – повернемось ми в Херсон чи ні. По можливості, звісно, будемо проводити дослідження, вивчаємо вплив війни. А зараз я знаходжуся в Карпатах  зі студентами. Вивчати Карпати, праліси чи степи - це набагато приємніше, ніж вивчати зранену війною природу, величезні масштаби втрат. Але це потрібно. Проекти, заплановані на 2022 рік, зависли – припинилось фінансування. Я сам собі придумую, що буду досліджувати – постійно в експедиціях.

Цього місяця створили перший Національний природний парк на Кіровоградщині – «Чорний ліс».  Оскільки ти не прив'язаний до території - твоя територія втрачена, то зараз працюємо де можна. По всій Україні їздимо. І всюди знаходиться ще щось недосліджене.

Перший тост – за повернення в заповідники Криму та Донеччини

- На ваш погляд, скільки років потрібно на відновлення природи в Херсонській області?

- Олексій Василюк (еколог – Авт.) в інтерв’ю сказав, що міжнародна організація вважає, що лише на розмінування в Україні потрібно 800 років. Одна справа розмінувати поля, дороги, населені пункти, а інша – ліси, болота… Я просто не уявляю. Наприклад, є Кінбурський півострів. Це в основному пісок, є ліси, болота, 400 озер. Площа велика - кілометрів 6-7 шириною і більше 40 довжиною. Я не знаю навіть, коли його можуть розмінувати – доведеться зрізати кожну травинку. Він має стратегічне значення з перших днів війни, там все мінується і прострілюється вже майже 5 років щодня. За перші три роки на Кінбурській косі залишилось лише 13,9 % лісів від тих, що були на початку війни. А за 2025-2026 роки, напевне, 5-10% - там постійні лісові пожежі. Села розмінують, а такі території, мабуть, залишаться нерозмінованими на десятки чи на сотні років.

Та й на це потрібно сотні мільйонів доларів.

- Чи є у вас якась особиста наукова мрія?

- Коли ми зустрічаємося з колегами завжди є тост за повернення в Крим, на Донеччину. З 2014 року це не доступно для нас. Раніше ми в Криму почували себе, як вдома – ніч в поїзді, і ти там. Там є Карадагський заповідник, Чарівна гавань, Тарханкут. Я там був разів з 50. В Донецькій області – Провальський степ, в Луганській – Стрільцівський степ. Мрію, щоб ці території були звільненими і ми змогли продовжити там дослідження.