Росію затискають з усіх боків. Що показав тиждень війни

Тиждень міжнародного інтенсиву завершився, тож можна у першому наближенні скласти певну мозаїку. Частина перша – українсько-російська. Друга буде – глобально-конспірологічна.

• 1 •

Росіяни продовжують тиск на мирні українські міста. Зокрема, здійснили плановий ракетний обстріл Києва. Третину ракет було перехоплено, що в нинішніх умовах – чимало.

24 вересня у Харківській області росіяни завдали удару по овочесховищу в населеному пункті Стара Гниліца (Чугуївський район). Загинули 4 жінки та 2 чоловіки, 14 осіб постраждали (четверо – важко поранені). У рутинному режимі Москва здійснює терор у Золочеві, Ізюмі та інших населених пунктах. Сьогодні в Києві росіяни вбили вже щонайменше п'ятеро осіб (у тому числі – дитину), 27 осіб постраждали.

Щоб посилити тиск на людей, Росія провокує тривалі повітряні тривоги. Мета тут зрозуміла – щоб українці не спали, не могли планувати, постійно нервували й поступово знесилювалися.

Певний результат у плані зниження стійкості це дає, але, як видно, набагато менший, ніж розраховують у Москві. А ось довгострокову ненависть до РФ посилює багаторазово.

Про наслідки для економіки я не буду розмірковувати – це слід читати у спеціально підготовлених фахівців. Збитки великі, це очевидно. Але зовнішня допомога значно пом’якшує короткострокові наслідки, переносячи частину негативу в майбутнє. Ризики краху компенсуються, а от як з усім цим піднятися після припинення вогню – це інше питання. До його вирішення ще треба дожити.

При цьому на фронті навіть найоптимістичніші росіяни якихось особливих успіхів не бачать. Навпаки. Наростає бурмотіння щодо того, що з опаданням листя різко ускладниться завдання ведення наступу малими групами. Втрати зростуть ще більше. При цьому мета – до зими закріпитися у всіх містах Донбасу та вступити у вуличні бої – поки що виглядає недосяжною.

25 вересня СБС повідомили про перевищення позначки 10 тис. втрат у живій силі противника станом на 24 вересня. Вони розподілилися приблизно порівну – 5 тис. убитих і 5 тис. поранених. До кінця місяця прогнозують перевищення позначки 12 тис. СБС традиційно генерують третину російських втрат, ще приблизно 20–25% забезпечує «Альфа» СБУ. Тобто загальні втрати росіян за вересень становитимуть близько 40+ тис.

За такої динаміки до кінця року загине ще близько 120–130 тис. російських солдатів, з них близько 50 тис. – убитими. Чіткої відповіді «заради чого?» вже давно немає. І все це відбувається на тлі погіршення ситуації.

• 2 •

«Вибори», що відбулися в Росії, з одного боку, показали, що Кремль загалом контролює ситуацію. Однак, з іншого боку, не відбулося якогось випуску пари та зміни настроїв. Немає жодних надій.

Буквально одразу після завершення підрахунків російська влада почала оприлюднювати проект бюджету на наступний рік та озвучувати прогнози. Головна новина для дорогих росіян та російського бізнесу – у всіх сферах зросте податковий, тарифний, інфляційний та інший подібний тиск.

Росіян, яким ще рік тому більш-менш вдавалося викручуватися, активно заганяють у кут – платити за війну або самим йти помирати за примхою злих дідусів Путіна.

Російське Мінекономрозвитку чорним по білому зафіксувало тупикову ситуацію, представивши на період до 2029 року два сценарії – базовий і консервативний.

Основна думка: щоб ситуація почала виправлятися, необхідно збільшити інвестиції, а вони зменшуються. До того ж Кремль робить усе, аби знищити в зародку саму можливість інвестицій. Західні гроші недоступні, у бюджеті для цивільного сектору їх уже немає, кошти бізнесу вилучаються для фінансування війни. А експропріація власності доводить невизначеність до крайніх значень.

Перспектива – прискорене просідання з локальними катаклізмами, яких ставатиме дедалі більше. Наприклад, Краснодарський край оголосив режим надзвичайної ситуації через надлишок зерна. Раніше Росія оголосила про заборону експорту сірчаної кислоти. І т. д. Проблемних галузей / груп товарів, що потребують ручного регулювання, – дедалі більше. Без припинення вогню виходу немає.

• 3 •

При цьому Сили оборони України тримають російську територію в тонусі. 25 вересня знову задимівся НПЗ «Лукойла» в Пермі. Чітких цифр щодо структури його виробництва на 2025 рік немає. Але є орієнтовна пропорція: близько 42% – це дизель, близько 16% – високооктановий бензин (разом: приблизно 5 млн тонн дизеля та 2 млн тонн бензину на рік).

Також завод виробляє близько 600–800 тис. тонн авіаційного гасу. Як буде цього року – неясно, бо гасова фракція використовується і для виробництва авіапалива, і для зимового/арктичного дизеля. Скільки і чого вийде після багаторазових атак – невідомо.

Також сьогодні повідомили про успішну атаку на НПЗ у Новошахтинську (Ростовська область). Особливість цього заводу полягає в тому, що до 2023 р. він виробляв переважно напівфабрикати та важкі нафтопродукти на експорт для подальшої глибокої переробки. Однак з 2023 р. там провели певну модернізацію, яка дозволяє відправляти на внутрішній російський ринок загалом близько 5 млн тонн бензину та дизеля (достовірних даних щодо структури немає).

Якщо вплив на Перм – це більше проблем у центральних регіонах РФ, то турбота про Новошахтинськ – це прямий удар по російському окупаційному угрупованню, бо це найкоротший шлях постачання. Одночасно зафіксовано вплив на три підприємства ВПК.

По-перше, це ульяновський завод «Іскра» (підрозділ концерну «Алмаз-Антей», що перебуває під санкціями), який виробляє широкий спектр електроніки, зокрема – для ракет.

По-друге, це завод «Воронежсинтезкаучук» (структура «Сібура»). Потужність – 385 тис. тонн на рік синтетичних каучуків та СБС-полімерів (термоеластопластів).

По-третє, це АТ «Єфремовський завод синтетичного каучуку» (Тульська область). Його відносять до сфери впливу компанії «Татнефть» (володіє через ліхтенштейнський банк). Виділяють його спеціалізацію на виробництві спеціальних рідких каучуків та поліізобутиленів.

Останні два заводи задіяні у виробництві твердого ракетного палива, зокрема – для ракет ОТРК «Іскандер». Це не всі результати, плюс ще всякі дрібниці.

Як бачимо, вживаються практичні заходи для забезпечення «енергетичного перемир’я» та зниження ракетного тиску. У поєднанні з утриманням фронту це формує основу для переговорної позиції.