Торг на мільярд: як Франція та Люксембург вибили для Усманова та Фрідмана скасування санкцій

Євросоюз продовжив санкції проти майже 3000 російських фізосіб та юросіб відразу на три роки замість звичайних шести місяців. Водночас посли ЄС погодили виключення зі списку санкцій Алішера Усманова та Михайла Фрідмана – за них просили Франція та Люксембург. Про цей дивовижний політичний компроміс та новий прецедент у судовій практиці ЄС – у матеріалі Коротко про.

Двоє найважливіших

Отже, Рада Євросоюзу продовжила персональні обмеження до 22 вересня 2029 року. Для фізичних осіб це означає заморожування активів та заборону на в'їзд чи транзит через ЄС, а європейським громадянам та компаніям заборонено надавати санкційним особам гроші чи економічні ресурси.

З цих трьох тисяч були виключені троє російських олігархів: Алішер Усманов, Михайло Фрідман, Андрій Фалалєєв та компанія Redbird Corporate Services Ltd. Ще троє людей були виключені тому, що померли.

Усманов - російсько-узбецький мільярдер, статки якого в даний час оцінюються приблизно в 16,6 млрд доларів (холдинг "Металінвест", видавничий дім "Комерсант", мобільний оператор "Мегафон" і т.д.). ЄС ввів проти нього санкції у 2022 році після початку повномасштабного вторгнення Росії до України. Євросоюз вказав на його великі ділові інтереси у Росії, на його близький зв'язок із Володимиром Путіним (сам Усманов ці твердження спростовував). 2025 року він намагався домогтися скасування санкцій через суд ЄС, але Генеральний суд ЄС не задовольнив його позов. У січні 2026 року Усманов подав апеляцію.

Фрідман, родом з України, також опинився у списку ЄС у 2022 році, і його справа також кілька разів проходила через європейські суди. У квітні 2024-го Генеральний суд ЄС скасував початкове рішення Ради ЄС про включення Фрідмана до списку санкцій, вказавши на недостатність поданих Радою доказів. Але Рада ЄС наново включала Фрідмана у наступні санкційні рішення, і обмеження продовжували діяти.

Домоглися як змогли

Джерела агентства Bloomberg повідомили, що Путін неодноразово називав санкції проти мільярдерів їхніми власними проблемами і пропонував їм особисто домагатися зняття обмежень. Ну ось і домоглися, причому в цьому є кілька дивовижних моментів.

Виявляється, Франція домагалася зняття санкцій ЄС з Алішера Усманова, водночас ведучи переговори про звільнення двох французьких громадян, які перебувають за ґратами... в Азербайджані. Одного з них, Мартіна Райана, азербайджанський суд засудив до 10 років ув'язнення у справі про шпигунство. Французька сторона звинувачення відкидала, а Баку, зважаючи на все, використав питання Усманова як важіль тиску на Париж. Що Азербайджан також категорично відкидав.

22 вересня ЄС виключив Усманова зі списку санкцій, а 23-го президент Азербайджану Ільхам Алієв помилував Мартіна Райана. Звичайно ж, це дивовижний збіг.

Фрідман же подав проти Люксембургу величезний інвестиційний позов вартістю приблизно 15,8–16 млрд доларів (трохи менше половини річного бюджету країни). Йдеться про суперечку навколо наслідків заморожування його активів та пов'язаних із ним інвестиційних структур. Схоже, йшлося до неприємного для Люксембургу завершення, інакше як пояснити, що саме герцогство наполягало на тому, щоб після видалення Усманова зі списку санкцій був видалений і Фрідман?

Активи все ще активні

Один із найвідоміших активів, пов'язаних із Усмановим, – яхта Dilbar вартістю близько 600 млн доларів. Німеччина затримала яхту після введення санкцій, хоча адвокати Усманова стверджували, що яхту до санкцій було передано в безвідкличний траст і він перестав бути її бенефіціаром.

Крім того, знімаються європейські обмеження на пересування, розморожуються активи. Але не автоматично все поспіль, а залежно від того, в якій країні знаходяться і які інші санкційні режими на них поширюються. Адже зняття санкцій ЄС не означає автоматично зняття санкцій Великобританії, США чи інших держав.

Аналогічно і з Фрідманом: до санкцій він був акціонером "Альфа-Груп" та інвестиційної компанії LetterOne, чия штаб-квартира знаходиться в Люксембурзі. Після – пішов із ради директорів, його активи у компанії були фактично заморожені. Сама LetterOne заявляла, що Фрідман не отримує дивідендів і не має можливості впливати на компанію. При цьому сама LetterOne продовжувала працювати. Тому для Фрідмана зняття санкцій може полегшити управління та розпорядження його замороженими економічними інтересами. Він, до речі, ще й із Великобританією позивається, вимагаючи компенсації за активи, що постраждали від санкцій.

Ось і домовились

Вийшов цікавий ланцюжок у Раді ЄС щодо санкцій. Франція вимагала прибрати Усманова зі списку, Люксембург додавав, що якщо прибирають Усманова – то хай прибирають і Фрідмана. За цих двох вписалася також Словаччина, а Латвія, хоч і виступала проти угоди, у результаті утрималася. Навесні, до речі, продовження списку санкцій блокувала і Угорщина.

Просто все так улаштовано – персональні санкції ЄС вимагають згоди всіх 27 держав. І позиція навіть однієї країни може заблокувати продовження санкцій. Саме тому історія у вересні фактично перетворилася на торг навколо всього санкційного режиму.

Якби держави ЄС не досягли одностайності до 22 вересня, весь відповідний пакет персональних санкцій лопнув би як мильна бульбашка. Тому в результаті було ухвалено рішення: прибрати двох найбільш спірних бізнесменів, але одночасно продовжити решту обмежень одразу на три роки.

Далі – інтереси окремих держав, про які вже розказано вище. І насамкінець – найважливіше. Євросоюз змушений постійно доводити в судах, що має вагомі підстави для персональних санкцій. І щоразу робити це все важче: учасників списків санкцій захищають акули юриспруденції.

А таке вже було

Коли в березні цього року ЄС вкотре продовжував персональні санкції на пів року, то виключив зі списків Нільса Трооста і Майю Болотову. Троєст – підприємець із Нідерландів, якого запідозрили у торгівлі російською нафтою через структуру в Дубаї. Європейська влада вважала, що через неї російська нафта продавалася з порушенням встановленої країнами G7 цінової стелі. Троост стверджував, що дубайська структура діяла самостійно і була зобов'язана дотримуватися відповідних європейських правил.

Майя Болотова – дочка Миколи Токарєва, керівника російської "Транснафти". Вона потрапила під санкції у 2022 році за ймовірні зв'язки з батьком, нерухомістю та структурами, пов'язаними з «Транснафтою».

Болотова кілька разів успішно заперечувала включення до списку у суді ЄС. І 11 лютого Генеральний суд ЄС визнав помилку Ради ЄС щодо оцінки обставин справи. У березні її остаточно виключили із відповідного списку. Таким чином, було створено прецедент, закріплений кейсами Усманова та Фрідмана.

Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга назвав рішення виключити Усманова та Фрідмана «ганебним та невиправданим» і закликав країни ЄС запроваджувати проти них власні національні обмеження. Латвія вже заявила, що запровадить власні національні санкції проти Усманова та Фрідмана, спершу заборонивши їм в'їзд до країни на кілька років.

Але що їм Латвія, якщо у світі побачили провал тесту усієї системи європейських обмежень? Або не провал, а продавлювання.