Трамп шукав угоду, але Путіну потрібне інше: хто насправді може натиснути на Кремль

В ексклюзивному інтерв'ю для 24 Каналу політтехнолог Михайло Шейтельман пояснив, чи має Дональд Трамп бодай щось, що може запропонувати Володимиру Путіну в межах своєї логіки угод і чому, на його думку, Кремль відкинув спробу перевести політичну проблему в площину бізнесу.

Він розповів, чому вважає Росію критично залежною від Китаю, які важелі має Сі Цзіньпін та навіщо Україна продовжує повертати до порядку денного ідею тристоронньої зустрічі Зеленського, Трампа і Путіна, хоча сам політтехнолог не вважає такий формат реалістичним.

Що Трамп міг пропонувати Путіну і чому бізнес-логіка не спрацювала

Ти часто говориш про Трампа як про людину угод, яка звикла щось пропонувати, продавати й купувати. Чи є в нього щось, що він міг би запропонувати Путіну, щоб той погодився змінити свою позицію? Можливо, навіть через Сі Цзіньпіна?

Коли я називаю Трампа торгашем, то не вкладаю в це поганого сенсу. Просто в різних людей є різні способи дій і різна логіка. У Трампа вона саме така: він так мислить, так живе і переносить цей підхід у політику.

Він сам говорить, що є людиною угод і найкраще вміє їх укладати. З цією логікою він прийшов і до Путіна.

Але Сі Цзіньпін для передання таких пропозицій Трампу не потрібен. Усе, що можна було запропонувати Путіну в межах бізнесового підходу, йому вже намагалися пропонувати безпосередньо.

Трамп відправляв до нього людей, яких сам сприймає як фахівців з угод. Той самий Стів Віткофф працював саме в цій логіці: знайти те, на чому можна домовитися.

На мою думку, ця історія вже фактично закрита. Навіть російська сторона не поставилася серйозно до спроб перевести все у бізнес-площину. Кирила Дмитрієва відправляли з різними пропозиціями, аж до ідеї про тунель на Чукотку. Для мене це вже більше схоже на профанацію, ніж на реальну спробу розв'язати проблему.

Але головне не в окремих пропозиціях. Путін не погодився переводити політичну проблему в бізнесову.

Його позиція, по суті, звучить так: "Ні, ми будемо воювати. Хочете рішення – виконуйте політичні вимоги".

Якщо згадати російські вимоги ще 2021 року, вони майже повністю стосувалися саме політики. Визнання окупованих територій, питання НАТО, нейтралітету окремих країн, повернення Альянсу до конфігурації 1997 року. Економічна частина там фактично зводилася до зняття санкцій.

Тобто Путін, по суті, говорить: не ставтеся до мене як до бізнесмена, я в цьому не зацікавлений.

Для нього бізнес – це дійна корова, кормова база, яка має годувати війну. Але не більше.

Думаю, Трамп це вже зрозумів або йому за цей час змогли донести. Тому я не думаю, що тепер серйозна розмова з Кремлем іде саме навколо якихось великих бізнесових угод.

Але ж Путін і сам звертався до великого російського бізнесу по гроші. Наскільки це взагалі може допомогти фінансувати війну?

Була історія з так званими добровільними внесками представників великого російського бізнесу до бюджету. Тоді називалася сума близько 4 мільярдів доларів.

Якщо виходити з моєї приблизної оцінки російських витрат на війну, це одна п'ятдесята річних витрат, тобто приблизно тиждень війни або навіть менше.

Тому великий бізнес може дати Кремлю додаткові гроші, але в масштабах усієї війни це не та сума, яка принципово змінює ситуацію.

Як Китай тримає Росію: двигуни, верстати, автомобілі та кисень для війни

Президент Зеленський говорив про зустріч Трампа із Сі Цзіньпіном і наголошував, що китайський лідер має вплив на Путіна. Наскільки реально через Китай натиснути на Росію?

Трамп і без Зеленського розуміє, що Сі Цзіньпін – це найближчий шлях для реального тиску на Путіна.

Але справа не в тому, що Сі має сісти поруч із Путіним і переконати його красивими аргументами. Ідеться про набагато жорсткіший і практичніший механізм.

Китай може перекрити Росії кисень.

Це єдина країна у світі, яка, на мою думку, сьогодні здатна настільки сильно обмежити доступ Росії до критично важливих товарів, технологій та обладнання.

Подивіться хоча б на реактивні дрони. У росіян використовуються китайські двигуни. Не буде цих двигунів – не буде й тих можливостей для виробництва реактивних дронів, які Росія має натепер.

Те саме стосується китайських 3D-принтерів та іншого обладнання, яке використовується у виробництві.

І це не лише військова історія. Автомобілі, техніка, верстати – величезна кількість того, чим сьогодні користується Росія, надходить із Китаю.

Росіяни самі не виробляють велику частину потрібного їм обладнання. Воно або європейське, або китайське, тому після скорочення доступу до західної продукції роль Китаю різко зросла.

Так, залишається сірий імпорт, зокрема через треті країни. Але це не змінює головного: Китай став для Росії однією з головних технологічних і торговельних опор.

Тому Сі потрібен Трампу не як посередник, який передасть Путіну чергову бізнес-пропозицію. Він потрібен як людина, яка має вплив на одну з головних опор, на яких сьогодні тримається Росія.

Як, за оцінкою Шейтельмана, Сі Цзіньпін може різко посилити тиск на Росію

Але якщо Сі різко скоротить торгівлю з Росією, хіба Китай сам не втратить частину економічного зростання?

У масштабах китайської економіки Росія має зовсім іншу вагу, ніж Китай має для Росії.

Якщо подивитися на обсяги китайської торгівлі зі Сполученими Штатами, Євросоюзом та рештою світу, російський напрямок значно менший. Я не називатиму точного відсотка, бо зараз його не пам'ятаю, але для Китаю це не той ринок, від якого залежить уся його економічна модель.

А Росія, навпаки, опинилася в дуже сильній залежності від Китаю.

І, на мою думку, Пекіну не потрібно було б перекривати поставки на п'ять років. Навіть кілька місяців жорстких обмежень створили б для Росії величезні проблеми з товарами, технікою та обладнанням.

Саме тому я вважаю, що Сі має реальний важіль, здатний дуже швидко змінити позицію Кремля.

Після 2022 року ця залежність лише посилилася. Значна частина західних компаній пішла з російського ринку, а їхнє місце у багатьох сферах зайняли китайські.

Якщо порівняти ситуацію з 2021 роком, зміни особливо помітні на прикладі автомобілів. Тоді китайські марки в Росії сприймалися радше як екзотика, а тепер саме західний автомобіль став значно менш звичним.

Китай роками вибудовував цю залежність. І швидко повернути російську економіку до попередньої моделі вже не вийде.

Тому я використовую доволі різке формулювання: Росія фактично перетворилася на "провінцію Китаю". Чи зможе вона колись із цього вибратися – інше питання, але в найближчій перспективі ця залежність нікуди не зникне.

Для економіки самого Китаю набагато важливішими залишаються відносини зі США, Євросоюзом та його величезний внутрішній ринок. Саме там зовсім інші масштаби.

Путін ніколи в житті не зустрінеться із Зеленським. Максимум – коли сидітиме в тюремній камері, Зеленський зможе його відвідати. Він боїться Зеленського і розуміє, що поруч із ним виглядає абсолютним лузером,
– сказав Михайло Шейтельман.

Чому Путін не зустрінеться із Зеленським і навіщо просувають ідею тристоронньої зустрічі

Повертаючись до Трампа. Про тристоронню зустріч Зеленського, Трампа і Путіна говорять уже давно. Чи існує реальна можливість побачити такий формат?

Я взагалі не вважаю це реальною можливістю. Моя позиція тут давно незмінна: Путін не зустрінеться із Зеленським.

На мою думку, він боїться такої зустрічі, тому що розуміє: поруч із Зеленським виглядатиме абсолютним лузером. Для нього така картинка неприйнятна.

Москва може скільки завгодно розповідати про готовність говорити, запрошувати Зеленського до Москви чи висувати інші пропозиції, але реальної готовності Путіна сісти з ним за один стіл я не бачу.

Михайло Шейтельман пояснив підхід Трампа до Путіна: дивіться відео

Тоді навіщо Зеленський постійно повертає до порядку денного ідею зустрічі утрьох?

На мою думку, це робиться не тому, що Україна справді очікує такої зустрічі. Це один з інструментів роботи з Трампом.

За останні півтора року українська та європейська дипломатія провела величезну роботу, щоб знайти підхід до його характеру і способу мислення.

Просто вийти до Трампа і сказати йому в лоб, що він неправий, складно. Потрібні інші ходи, коли йому пропонують конструкцію, яка відповідає його власному уявленню про себе як про людину, здатну посадити всіх за один стіл і домовитися.

Один з таких моментів, на мою думку, був у серпні 2025 року після зустрічі Трампа з Путіним в Анкориджі.

Після цього Зеленський разом із європейськими лідерами приїхав до Трампа. І йому запропонували дуже просту логіку: якщо ти справді можеш домовитися з Путіним і завершити війну, тоді давай зустрінемося утрьох – ти, Зеленський і Путін.

Трамп цю конструкцію прийняв. 18 серпня під час зустрічі він вийшов до іншої кімнати і після повернення сказав, що говорив із Путіним та домовився про майбутню зустріч.

Я тоді вів стрим і пам'ятаю, що вся зустріч спочатку мала вкластися приблизно у півтори години, але зрештою тривала понад шість.

Водночас я не можу стверджувати, що саме відбулося під час тієї телефонної розмови і якими були реальні домовленості. Для цієї історії важливіше інше – як ситуацію сприймав сам Трамп.

У його картині він уже організував зустріч трьох лідерів і мав отримати результат. Він любить такі формати: посадити сторони разом, змусити їх потиснути руки і показати, що саме він домовився.

Але тристоронньої зустрічі не відбулося.

І в цій логіці виходить, що Путін Трампа просто "кинув". Неважливо навіть, якою була об'єктивна реальність переговорів. Важливо, як це виглядає саме для Трампа.

Українська сторона, на мою думку, тепер постійно повертає його до цієї точки. Ось зустріч утрьох, про яку говорили. Ось енергетичне перемир'я. Ось морське перемир'я. Ви говорили, що про це можна домовитися – де результат?

І сюди ж належить нагадування Зеленського про переговори в Ер-Ріяді?

Саме так я це розумію. Зеленський нагадав історію березня 2025 року, коли на Україну тиснули, вимагаючи погодитися на припинення вогню по лінії фронту.

Сенс його аргументу в тому, що Україна вже зробила свій компромісний крок.

Початкова українська вимога – виведення російських військ з України. Але заради негайного припинення бойових дій і порятунку життів Київ погоджувався на замороження ситуації по лінії фронту, відклавши питання виведення військ на наступний етап.

Тобто українська позиція в цій логіці звучить так: ми вже пішли назустріч, тому не треба постійно вимагати нових компромісів лише від України.

Наступне питання має бути про те, який крок зі свого боку зробить Росія.

Це інтерв'ю було скорочено, виправлено та відредаговано для кращого розуміння аудиторією.