4 партії “Вівальді”: як проходила найтехнологічніша військова операція у світі

Операція “Вівальді” на Лиманському напрямку стала одним із найбільш технологічних наступів ЗСУ за останній час. Третій армійський корпус розкрив деталі, які раніше залишалися під інформаційною завісою: українські військові не просто масово застосовували дрони, а побудували багаторівневу систему, у якій повітряні БпЛА доставляли наземних роботів у тил, НРК розміновували маршрути й підтримували піхоту, а РЕБ фактично “осліплювала” російські підрозділи. Причому один із цих прийомів Третій корпус прямо називає першим у світі.

Перший рівень: роботи, які прилітають у тил

Найефектніша технологічна новація отримала назву “Грифон”. Вперше в історії важкі ударні БпЛА використали для десантування наземних роботизованих комплексів безпосередньо в тил противника. Під час другого етапу “Вівальді” важкі бомбери доставили НРК-камікадзе більш ніж на 10 км углиб російських позицій. Роботи висаджувалися там, де російські військові не очікували появи українських сил, після чого атакували їхні позиції. Тактику створили бійці підрозділу ударних НРК NC13 за підтримки батальйону безпілотних систем 3-ї штурмової бригади.

Третій армійський корпус прямо заявив, що став першим у світі підрозділом, який почав десантувати наземні роботизовані системи з повітря. Незалежні військові аналітики також описують цей епізод як перше відоме застосування такої тактики на війні. Це важливо не лише через ефектність. Замість того, щоб змушувати НРК самостійно долати кілометри замінованої території під вогнем російських FPV-дронів, військові доставляли його безпосередньо в район виконання завдання. Фактично важкий БпЛА став для наземного робота транспортом, який дозволив обійти частину головних перешкод позиційної війни.

Другий рівень — роботи замість саперів

НРК у “Вівальді” виконували не тільки ударні завдання. Окремим напрямком стало застосування роботів для розмінування маршрутів безпосередньо перед наступаючими підрозділами. За даними Третього корпусу, його НРК-розміновувачі очистили понад 30 км території під час операції. У корпусі заявляють, що це перше й поки єдине у ЗСУ системне застосування наземних роботів саме для підтримки наступальних дій таким способом. Тобто роботизована техніка виконувала одну з найбільш небезпечних задач штурму замість людини: прокладала проходи через мінні загородження. Це дозволяло зберігати саперів і штурмовиків для наступних етапів операції.

Третій рівень — роботизована логістика

Ще одна менш видовищна, але критично важлива технологія — використання НРК як автономного тилу для піхоти.Підрозділ НРК “Воллі” 125-ї окремої важкої механізованої бригади за один сезон “Вівальді” виконав понад 1100 логістичних місій. Наземні роботи доставляли на передову воду, боєприпаси та медикаменти, евакуйовували поранених і також допомагали розміновувати маршрути. За даними бригади, така робота дозволила врятувати десятки військових. У результаті НРК перетворювалися не на окремий вид зброї, а на повноцінний роботизований ешелон операції. Одні машини атакували, інші розчищали шлях, треті доставляли все необхідне піхоті.

Четвертий рівень — “захисний купол” із РЕБ

Але навіть найсучасніші роботи не змогли б працювати, якби російські оператори безперешкодно бачили поле бою. Тому ще до й під час наступу Третій корпус створив над районом операції систему, яку назвав “Захисним куполом”.Це не один комплекс РЕБ, а багаторівнева система: від великих радарів і засобів радіоелектронної боротьби до компактних комплексів, встановлених безпосередньо на НРК. Вони виявляли російські безпілотники, придушували їхні канали зв’язку та передавали інформацію підрозділам ППО. За даними корпусу, понад 90% засобів РЕБ, які він використовував, були українського виробництва.

ISW окремо зазначив, що саме поєднання РЕБ та жорсткої інформаційної тиші допомогло Україні зберегти оперативну несподіванку під час “Вівальді”. До того ж, РЕБ працювала і проти російської розвідки. Українські військові намагалися позбавити противника можливості побачити реальний масштаб і напрямок наступу, поки українські підрозділи вже маневрували на землі. Паралельно ЗСУ били по російських пунктах запуску дронів, операторах та логістиці, що додатково зменшувало можливості РФ контролювати повітряний простір над районом боїв.

Унікальна чотирирівнева операція

У результаті “Вівальді” стала не просто операцією із застосуванням великої кількості безпілотників. Її технологічна модель складалася щонайменше з чотирьох рівнів: повітряні дрони доставляли ударних роботів у тил, НРК розміновували маршрути, роботизована техніка забезпечувала піхоту логістикою, а РЕБ і ППО створювали умови, за яких російські безпілотники втрачали можливість повноцінно бачити поле бою.

І якщо десантування НРК з важкого БпЛА справді стане масштабованою тактикою, “Грифон” може виявитися важливішим за один окремий епізод “Вівальді”: українські військові фактично продемонстрували спосіб перекидати наземну роботизовану зброю через найбільш небезпечну частину сучасного поля бою — повітрям, а потім використовувати її вже на землі.

Джерело: Business Insider