Британія і США вперше у світі запустили торпеду з безпілотного підводного човна

Військово-морські сили США та Королівський флот Великої Британії досягли важливої віхи в розвитку автономної війни, успішно запустивши навчальну важку торпеду Mk 48 американського виробництва з роботизованого підводного човна Королівського флоту XV Excalibur. Випробування демонструє розвиток автономних бойових можливостей, призначених для доповнення традиційних пілотованих платформ.

Угода AUKUS між Австралією, Великою Британією та США передбачає два окремі напрями. Pillar 1 спрямований на посилення безпеки в Індо-Тихоокеанському регіоні шляхом надання Австралії можливості придбати, а згодом і самостійно будувати звичайно озброєні атомні ударні підводні човни. Pillar 2 є одним із наймасштабніших обмінів військовими технологіями в історії. Він прискорює спільну розробку перспективних технологій і підвищує взаємозамінність між союзниками.

Торпеда Mk 48

У межах Pillar 2 ВМС США та Королівський флот працюють над тим, щоб надати роботизованим підводним човнам на кшталт Excalibur таку саму ударну міць, як і у пілотованих ударних підводних човнах, а також забезпечити можливість використання систем озброєння обома флотами. Демонстрація на Британському центрі підводних випробувань та оцінювання (BUTEC) у Шотландії об’єднала два різні покоління військово-морських технологій.

Важка торпеда Mk 48 є спадщиною холодної війни. Вона надійшла на озброєння у 1972 році й була розроблена як зброя для боротьби з радянськими підводними човнами, здатними занурюватися на велику глибину та розвивати високу швидкість, зокрема з титановими корпусами, як у підводних човнів класу “Альфа”. Її маса становить 1,7 т, вона оснащена 645-фунтовою (292 кг) боєголовкою з потужною вибуховою речовиною PBXN-103 і може рухатися зі швидкістю до 55 вузлів (102 км/год) на дальність до 32 морських миль (60 км) на глибині 800 м.

Від зброї холодної війни до автономного носія

На противагу цьому, Extra Large Uncrewed Underwater Vehicle (XLUUV) Excalibur є продуктом XXI століття, у якому основна увага приділяється автономним апаратам, що діють у складі груп разом із пілотованими суднами. За загальної довжини 12 м і водотоннажності 19 т він був схожий на іграшку-ванну з Mk 48, прикріпленою до нижньої частини.

Однак саме в цьому полягає один із напрямів розвитку технології. Усунувши всі відсіки для екіпажу, органи керування та допоміжне обладнання, роботизовані підводні човни можна зробити значно меншими й компактнішими, зберігши при цьому багато з тих самих можливостей. Деякі конструкції навіть відмовляються від міцного корпусу на користь захищених модулів.

Підводні дрони стають компактнішими та озброєнішими

Випробування показує, як три країни працюють над швидким розвитком способів інтеграції програмного забезпечення, інтерфейсів і важкого озброєння, а також демонструє, як автономні платформи можуть використовуватися як передові пускові установки озброєння і, що не менш важливо, дедалі поширенішу тенденцію до дуже швидкої розробки систем.

За даними ВМС США, від схвалення до завершення випробування минуло лише сім місяців — термін, який колись вважався б абсолютно нереалістичним.

Джерело: New Atlas