Как сделать из "закона Грэма" действительно адские санкции: видение Украины

Тиждень тому президент Дональд Трамп підписав "закон про пекельні санкції", ініційований свого часу сенатором Ліндсі Гремом і ухвалений двома палатами Конгресу.

Тепер на порядку денному – його повноцінна імплементація.

Цей закон дає додатковий інструмент впливу на Росію і на тих, хто їй допомагає. Але на практиці питання не лише в тому, що записано в документі, а перш за все в тому, як швидко адміністрація США почне його застосовувати та в якому обсязі.

Україна має бачення того, як можуть бути використані нові можливості.

Перший термін – до 18 жовтня

Сам по собі закон не зупинить російський танкер і не перекриє валютний потік до Кремля. Для цього його механізми мають стати конкретними санкційними та тарифними рішеннями.

Поки що позиція адміністрації щодо повного втілення закону не до кінця зрозуміла. Водночас для нас питання не в тому, чи буде закон реалізований, а в тому, коли. Ми хотіли б, щоб цей час був мінімальним.

Саме тому ми активно комунікуємо також і з Конгресом, передусім із Сенатом, щоб спільно переконувати Білий дім не відкладати застосування закону.

Перші строки визначені самим законом: до 18 жовтня адміністрація має здійснити (або ні) передбачені ним дії.

Україна розглядає закон як основу для спільної роботи. Його перевага в тому, що він кодифікує ключові напрямки санкцій: енергетику, тіньовий флот, фінансовий сектор, постачання для російського ВПК і механізми обходу. Це країни-покупці російських нафти і газу, трейдери, посередники, банки, судна і компанії, через які Росія обходить санкції. За всіма цими напрямами Україна вже передала американській стороні конкретні пропозиції.

Що закон робить незворотним

Закон закріплює всі чинні санкції США проти Росії. Раніше їх можна було зняти рішенням адміністрації, тепер вони мають силу закону. Повністю скасувати їх можна лише тоді, коли Росія підпише мирну угоду, прийняту незалежним урядом України, і припинить бойові дії.

Це змінює саму юридичну рамку санкційної політики США. Водночас кодифікація не означає, що кожен захід запрацює автоматично, без окремих рішень адміністрації. І тут ключовим стає так званий механізм waiver, що дозволяє робити винятки.

Через важливість цього механізму далі у тексті зупинимося на ньому окремо.

А ще уперше закон дає США механізм, що б'є не лише по Росії, а й по тих, хто купує в неї енергоносії. Для цього впливу законом передбачені мита до 500% на російські товари і до 100% на товари з третіх країн, які купують значні обсяги російської нафти чи газу або сприяють обходу санкцій.

Фактологічна база для цього рішення є.

Відкриті дані показують, які країни купують російські енергоносії, в яких обсягах, через яких трейдерів і якими маршрутами. Тож можна формувати конкретні списки, а не діяти на основі загальних оцінок.

Показово, що на закон уже гостро відреагували Китай та Індія – великі покупці російських енергоносіїв.

Для нас це сигнал: можливі економічні наслідки співпраці з Кремлем там розуміють.

Після санкцій проти компаній "Роснефть" та "Лукойл" добре видно, як Росія адаптується до вже наявних болючих для неї санкцій. У лютому 2026 року доходи від експорту нафти становили $9,75 млрд, а експорт знизився приблизно до 6,6 млн барелів на добу. Водночас частину торгівлі Росія перевела на раніше не санкціонованих учасників.

Тому серед наших пріоритетів – трейдери, які перебрали значну частину російських експортних обсягів. Якщо ті самі обсяги рухаються через нових посередників, саме вони мають ставати наступною ціллю санкцій. Усі такі пропозиції, включно з танкерами й капітанами, ми передали партнерам.

Це стосується і тіньового флоту. За кожним судном стоять власники, оператори, страховики і трейдери. Ефективні санкції мають охоплювати всю цю інфраструктуру.

Удар не лише по нафті

Наступний етап – системна робота з механізмами обходу санкцій.

Росія продовжує отримувати критичні технології та компоненти через треті країни. Тому важливо встановлювати, хто купив товар, перепродав його далі чи організував поставку через іншу юрисдикцію.

Закон прямо передбачає санкції щодо іноземних постачальників для російського оборонного сектора: верстатів з ЧПК, товарів з переліку Common High Priority Items, критичних компонентів та іншої промислової продукції. Окремо він охоплює посередників і структуровані операції для обходу експортних обмежень. Україна має інформацію про компанії, маршрути та посередників, через які російський ВПК отримує такі товари.

Також під впливом закону – фінансовий сектор.

Тут усе працює за схожим принципом. США вже запровадили блокувальні санкції проти 105 російських банків, тоді як у квітні 2026 року в Росії діяли 305 банків. Закон зобов'язує запровадити повний пакет санкцій проти всіх державних банків РФ: блокування активів, обмеження доступу до фінансового ринку США і заборону кореспондентських рахунків.

Іноземні банки, що проводять значні операції з підсанкційними банками з РФ, ризикують отримати ті самі санкції. Це прямий сигнал банкам в ОАЕ, Туреччині, Центральній Азії та Гонконгу, через які сьогодні проходять російські платежі.

Закон також дає можливості для роботи з фінансовими посередниками, операторами систем передачі фінансових повідомлень та учасниками операцій із цифровими активами.

Показовий приклад – платіжна мережа A7, про яку писала Financial Times. Валютна виручка від російської нафти залишається за кордоном, проходить через компанії та банки третіх країн, а потім іде на оплату товарів для російської військової машини. Такі схеми показують, де саме американські обмеження можуть бути застосовані до фінансових посередників.

Waiver як головний ризик

Waiver – це право президента США не застосовувати окрему норму закону з міркувань національних інтересів. Наприклад, закон каже: "запровадити санкції проти банку X".

Президент надсилає Конгресу лист: "не застосовувати санкції до банку X – в інтересах США". Після цього санкцій немає, хоча закон лишається чинним.

Це найбільший ризик закону, про який ми багато говорили з конгресменами. Waiver можна застосувати до передбачених законом заходів, а адміністрація має значний простір у визначенні того, хто підпадає під санкції, які країни потрапляють до списків і яким буде рівень мита.

Тому роль Конгресу – принципова.

Він може створювати політичний тиск і вимагати пояснень щодо таких рішень. Саме тому робота із сенаторами для нас – окремий напрям.

Що далі

Наше завдання – перевести можливості закону в конкретні рішення. Ми передали американській стороні пропозиції за ключовими напрямами:

• мита щодо конкретних країн, які купують російські нафту і газ;
• вторинні санкції проти банків третіх країн, через які проходять платежі за російську нафту і компоненти;
• синхронізація санкцій проти тіньового флоту з рішеннями ЄС і Великої Британії;
• санкції проти трейдерів і посередників, які перебирають функції компаній "Роснефть" та "Лукойл".

Окремо пропонуємо посилити прозорість застосування механізму waiver: кожен звіт має чітко вказувати, яке положення не застосовується, до кого, на який строк і як це вплине на ризики обходу санкцій.

Закон Грема – це не фінал, а старт. Він дає інструменти. Працюймо, щоб ними користувалися.

Публікації в рубриці "Колонки" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів