Найкращий запобіжник від зриву домовленостей – удари у відповідь: інтерв'ю з Давидом Шарпом про можливість енергетичного перемир'я

Військовий аналітик та оглядач Давид Шарп в ексклюзивному інтерв'ю для 24 Каналу розповів про перспективи використання Україною Starlink для ударів по території Росії, ефективність атак по НПЗ та можливість енергетичного перемир'я.

Окремо експерт пояснив, чому найкращою гарантією від порушення Кремлем будь-яких домовленостей є не дипломатичні обіцянки, а невідворотна відплата і масштабні збитки, які може завдати Україна у відповідь.

Текстова версія інтерв'ю військового експерта з Ізраїля Давида Шарпа Ірині Узловій на 24 Каналі.

Що дасть Україні дозвіл на використання Starlink для ударів по Росії

Дуже істерять у Росії через можливість використання Україною Starlink для ударів по глибині Російської Федерації. Зокрема, Пєсков назвав це небезпечним і необачним кроком. При цьому він розраховує, що російський аналог Starlink, система "Рассвет", незабаром почне працювати ефективніше. А Кирило Буданов каже, що якщо ми отримаємо Starlink і Starshield із розширеними можливостями, то це допоможе завдавати більше конкретних чітких ударів і захиститися від ракетних атак РФ. Якщо нам дадуть цей дозвіл, які горизонти це для нас відкриє?

Найпростіший варіант відповіді щодо Starlink – це розширення можливостей Сил оборони України загалом завдавати ударів по цілях у глибині Росії. Причому теоретично навіть на дуже великій глибині, і при цьому здійснювати управління в реальному часі безпілотними літальними апаратами.

Система зв'язку Starlink / Фото – Evgeny Opanasenko

Це означає дорозвідку цілей. Фактично можна взагалі виявити нову ціль: якщо апарат летить і оператор бачить, що відбувається, він може виявити нову ціль за 1000 кілометрів від Росії та вирішити її атакувати.

Атака по заданих цілях має на увазі те, що ти, підлетівши на місце, розумієш, кого і що ти атакуєш, і здійснюєш це рішення. Звісно, більшою мірою Starlink – це ефективний засіб для так званих мідлстрайків.

У відносно близькому тилу такі атаки в режимі телевізійного управління дозволяють знищувати важливі пріоритетні цілі. Це може бути логістика, пускові установки ракет, елементи зенітно-ракетних комплексів і систем виявлення.

Тут ідеальна наявність таких факторів, як можливість вести розвідку в реальному часі й тут же здійснити удар. Сьогодні з цим проблема: розвідувальних засобів, які в російському тилу ведуть візуальну розвідку, мало через те, що вони вразливі або просто немає зв'язку.

Starlink – це масова апаратура, яку в цьому випадку можна дуже ефективно і широко використовувати.

Але проблема в політичних заборонах. Заборони знімалися зі скрипом або не знімалися взагалі. Багато говорять, що це Ілон Маск забороняє використання Starlink над російською територією.

Цілком імовірно, так воно і є. Але припускаю, що справа не тільки в ньому, а й у політичному рішенні Сполучених Штатів. Такого рішення не було за Байдена, і його, швидше за все, немає зараз.

Якби американське керівництво хотіло, щоб Маск ухвалив таке рішення, на нього здійснювався б відповідний тиск. Але такого ніколи не було.

Я не здивуюся, якщо і в деяких європейських країнах за принципом "від гріха подалі" вважають, що краще б цього не було. Чому? Бо буде ескалація, Україна почне діяти ефективніше, Росія занервує.

Далі погрози, шантаж і гібридна війна щодо США та західних країн. Це не те, чого вони хочуть. З погляду України, безумовно, було б дуже важливо досягти дозволу на використання Starlink. Для цього необхідно шукати всі можливі аргументи.

Інтерв'ю з Давидом Шарпом: дивіться відео

Чому удари по російських НПЗ залишаються ефективними

Атаки по НПЗ продовжують вводити в шок Російську Федерацію. Ми б'ємо своєю зброєю. Буквально вчора Ільський НПЗ, крім нього Куйбишевський, "Башнефть", Пермський взагалі зупинив роботу, Новошахтинський, Московський. На цьому тлі Путін панікує, перекладає відповідальність на приватний бізнес, а потім цей бізнес ще й привласнює під ручне управління. Наскільки ці удари продовжують бути ефективною стратегічною задачею для нас?

Наскільки я розумію, вони продовжують виконувати свою роль. Без постійних ударів досить швидко вся ця система нафтоперероблення буде відновлена.

Самі удари завдають суттєвої, але обмеженої шкоди. Це не авіабомби й не численні балістичні або крилаті ракети, які здатні паралізувати завод повністю на рік. Завдається суттєва шкода, але її можна виправити, якщо росіяни докладають зусиль.

Зверніть увагу. Росіянам удається відновлювати власні НПЗ після атак. Вивести їх із ладу повністю – досить складно.

Тому в даній українській стратегії одним із найважливіших складників є сталість і системний підхід. Тобто підтримувати нафтоперероблення в Росії на тому рівні, коли воно на кілька десятків відсотків нижча за норму.

Відповідно, є пряма матеріальна шкода і вплив на російську економіку та населення.

Якби ці можливості вдалося ще наростити, ефект був би вищим і прямим – збитки й зупинка заводів на дуже довгий час цілком і повністю. Був би дуже серйозний стратегічний ефект на політичному рівні щодо можливості досягнення угод про мораторії на удари.

Україна домагається подібного енергетичного, зернового перемир'я. Росія поки демонструє неготовність. Якби вдалося ще більше посилити ефективність цих ударів, позиції України стали б вагомішими, а в Росії було б набагато більше стимулів піти на поступки.

Чи можливе енергетичне, морське та зернове перемир'я

Обговорювалося цього тижня на полях Генасамблеї ООН у Нью-Йорку енергетичне перемир'я, морське, зернове. Але я так розумію, що ніяких пауз очікувати в жодній зі сфер не варто, з огляду на непоступливість Кремля?

Якраз щодо енергетичних, зернових і так далі – тут є перспектива. Вона аж ніяк не стовідсоткова, може бути й нижче 50%, але вона є.

Блокада портів / Фото – Getty Image

Усе впирається в те, чи вигідні ці угоди обом основним сторонам і посередникам. Сполучені Штати хотіли б, щоб фактори, які впливають на ціни на нафту і продовольство, були нейтралізовані. Якщо укласти якусь угоду, це завжди можна видати за дипломатичний успіх.

Далі все впирається в інтерес Росії та України. В Україні говорять відкрито про цю зацікавленість. У Росії теж є зацікавленість, питання лише, наскільки вона висока.

Якщо Путін вважає, що ту шкоду, якої він завдає зараз Україні, вигідніше продовжити завдавати, попри проблеми для його влади, він продовжить.

Усе впирається в глибину і масштаби збитків, які здатна завдати Україна. Питання, чи достатньо того, що робиться вже зараз: судноплавство в морі, удари по енергетиці в Криму, НПЗ. Чи є це для Путіна по-справжньому переконливим? У мене немає відповіді.

Але саме за цим напрямком енергетичних та інших перемир'їв є перспектива. Це не обов'язково має статися найближчими днями, може зайняти час ближче до зими.

Які гарантії можуть стримати Росію від порушення домовленостей

Але гарантувати цього не можна, тому що Кремль завжди все порушує. Є цілий список об'єктів критичної інфраструктури, по якій Росія планує бити всю осінь і зиму. Якщо вони порушать домовленості, як тут якусь гарантію безпеки можна напрацювати? Дональд Трамп дасть нам "Томагавки"?

Дональд Трамп не дасть, швидше за все, "Томагавки". Це свого часу була дипломатична або медійна качка.

Цікаво. У США обговорювали можливість передачі ракет Tomahawk Україні. Утім пізніше Дональд Трамп заявляв, що не збирається цього робити.

Росія порушить з великою ймовірністю будь-яку домовленість, але найкращою гарантією від цього є можлива відплата. Все дуже просто: якщо за порушення умов договору доведеться платити ту ціну, яку вони платити не хочуть, то вони цього робити не стануть.

Якщо ціна досить невисока або взагалі немає ніякої ціни, то тоді з радістю порушать будь-яку угоду. Коли ми говоримо про енергетичне перемир'я, причина, з якої Росія на нього йде, – це не по доброті душевній, а тому, що самим стало дуже боляче платити ціну за свої удари.

Якщо за порушення буде негайно заплачена дуже висока ціна, це буде найкращим стимулом.

Звісно, дипломатичні та санкційні стимули йдуть тільки на користь. США та Європа мають суттєві аргументи, як натиснути на Росію економічно. Але це все не вирішальні гарантії.

Вирішальні гарантії – тільки збитки, які може Україна завдати у відповідь на порушення.

Зверніть увагу! На думку Давида Шарпа, головним запобіжником від порушення Росією домовленостей є не формальні гарантії, а невідворотна і болюча відповідь на кожен зрив угод.

Як Росія посилюватиме гібридний тиск на Європу і ядерний шантаж

Сергій Лавров на Генасамблеї ООН заявив, що Європа нібито готується до війни з Росією до 2030 року, і що це може стати "пророцтвом, що самозбувається". Прямо ногами конвенційне вторгнення навряд чи буде, але чи будуть вони посилювати атаки безпілотниками та підриви в Європі?

Ймовірність досить висока. Те завдання, яке вони перед собою ставлять, – це не спроба захопити шматочок території в Європі. Їхнє завдання – це зміна курсу європейських країн і Сполучених Штатів.

Росія готує дронові провокації проти Європи / Фото – El Mundo

Вплив на курс конкретних країн здійснюється шляхом залякування населення і керівництва, підтримання атмосфери війни, що наближається. А як її підтримувати, як не гібридними рухами, включаючи диверсії.

Цей курс з початку війни завжди мав частковий успіх. Побоювання ескалації – це один з основних постулатів політики західних країн. Саме тому багато постачань Україні затримувалися або рішення ухвалювалися із запізненням.

Росіяни нагнітають ситуацію на підпороговому рівні, щоб не сталася велика війна, яка для Росії буде згубною.

Щоб ця позиція продовжувала працювати, їм потрібно шукати нові креативні ходи або виймати з нафталіну старі. Наприклад, нагадати про тактичну ядерну зброю в Білорусі.

Дії диверсійного характеру – це двосічна зброя, що загрожує відповіддю, але вони обережно підвищують ставки. Є висока ймовірність, що ми побачимо зальоти безпілотників під приводом "випадковості", численні диверсії, підпали, акти саботажу.

Кожен з них не приносить суттєвої фізичної шкоди, але впливає на створення атмосфери страху і занепокоєння в європейських ЗМІ та серед політиків.

Для створення цієї атмосфери страху з'являються публікації про те, що глибоко під Уралом Росія відроджує таємний ядерний об'єкт часів холодної війни – систему "мертва рука". Чи дійсно Путін намагається оживити цю нафталінову зброю? Ядеркою ж він бити не буде?

Безумовно, та чи інша активність ядерних об'єктів, реорганізація ядерних сил, брязкання тактичною ядерною зброєю – про це навіть не обов'язково заявляти. Достатньо виконати дії, і вони потраплять комусь на екран супутника.

Це призведе до публікацій, які на тлі загальної атмосфери говорять про те, що Росії потрібно боятися.

Побоювання й атмосфера страху повинні підігріватися різними способами. Іноді ігри з ядерною зброєю – це рутинні заходи, які вживаються завжди.

Але тут російська влада поєднує приємне з корисним, використовуючи це для підігріву страху.